Значна розповсюдженість останніми роками артеріальної гіпертензії (АГ) привертає увагу фахівців в усьому світі



Скачати 26.04 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації27.09.2021
Розмір26.04 Kb.
  1   2   3   4

Значна розповсюдженість останніми роками артеріальної гіпертензії (АГ) привертає увагу фахівців в усьому світі. Поступово, але невпинно вона виходить на перший план серед причин передчасного старіння та інвалідизації населення. На жаль, причини розвитку цього захворювання дотепер залишаються малоз’ясованими. Серед АГ зустрічаються й окремі нозологічні форми, які відносять до симптоматичних гіпертензій. Однією з таких хвороб є коарктація аорти.

Коарктація аорти – це вроджена вада серця, для якої характерне сегментарне звуження аорти. Однак слід зазначити, що не всяке звуження аорти асоціюється з цим терміном. Так, іноді у висхідній частині аорти, ближче до аортального клапана, зустрічається надклапанний аортальний стеноз, який розглядають як окрему нозологію. Горизонтальний відділ аорти – дуга – також може мати вроджені звуження, які виокремлюють в синдром гіпоплазії аортальної дуги.

Сама ж коарктація аорти має досить постійну локалізацію в межах перешийка аорти, тобто сегмента, що розміщений зразу після відходження лівої підключичної артерії і з’єднує аортальну дугу з низхідною грудною аортою. Місце стенозу добре диференціюється ззовні, але повністю оцінити анатомічну тяжкість звуження можливо лише за умов внутрішньоаортального розгляду, оскільки стеноз суттєво посилюється специфічною фіброзною перетинкою, яка нерідко повністю роз’єднує проксимальну і дистальну аорти (атрезія). На рисунку 1 показано анатомічні форми коарктації аорти.

Усі аортальні стенози, що виявляються на рівні діафрагми і в черевному відділі, об’єднують у синдром середньої аорти або ж іменують коарктацією черевної аорти.

Таким чином, коарктація аорти – це вроджене звуження судини на рівні перешийка (isthmus aortae), що призводить до порушення гемодинамічної єдності великого кола кровообігу. Така вада серця стає причиною утворення двох артеріальних басейнів: верхнього і нижнього. Верхній артеріальний басейн завжди гіпертензивний, за винятком випадків аномального відходження обох підключичних артерій від постстенотичного відділу аорти, у той час як для нижнього – найбільш характерним є демпфований характер кровотоку. Наявність коарктації аорти зазвичай є показанням до її корекції хірургічним або катетерним способом.

Коарктація аорти типової локалізації досить часто поєднується з гіпоплазією дуги, тому в хірургічному плані ці аномалії часто об’єднують і коригують під загальним терміном «коарктація аорти». Тим не менше доцільним є певний поділ цих анатомічних варіантів, що зобов’язує до більш прискіпливої діагностики окремих компонентів дисплазії аорти перед хірургічним втручанням.

Серед вроджених вад серця коарктація аорти за частотою виявлення посідає одне з провідних місць, але навіть у дітей молодшого віку вона зустрічається не так часто. Вся справа полягає в тому, що коарктація аорти має надзвичайно несприятливий прогноз для виживання в періоді новонародженості. Ця аномалія, мабуть, найчастіше спричиняє критичні стани у немовлят. Слід пам’ятати, що коарктація аорти ембріогенетично та гемодинамічно тісно пов’язана з функцією артеріальної протоки (ductus arteriosus). По-перше, артеріальна протока в ембріональному періоді відіграє важливу роль провідника артеріальної крові до низхідної аорти, оскільки голова і верхня частина тіла ембріона отримують кров із висхідної аорти. Тому обидва басейни залишаються функціонально розмежованими аж до народження дитини. По-друге, у ембріона існує невелике звуження перешийка, яке бере участь у регулюванні ембріональної гемодинаміки. Тому колатералі між артеріями верхньої та нижньої частини тіла не розвиваються до народження дитини навіть при значному звуженні на рівні перешийка.

Зразу ж після народження дитини і протягом наступних 2-3 тиж артеріальна протока закривається. Гістологічними дослідженнями доведено, що від артеріальної протоки у вигляді зашморгу навколо аорти розповсюджені гладком’язові клітини, які також скорочуються при закритті артеріальної протоки, посилюючи стеноз перешийка аорти. Через відсутність колатералей у дистальному артеріальному басейні виникають умови для недостатнього кровопостачання найбільш чутливих до гіпоксії органів. Це призводить до олігурії, ацидозу та серцевої недостатності. Внаслідок критичного стану помирає понад половину немовлят із коарктацією аорти. Виживають лише ті хворі, які мали помірне звуження, або ті, у кого процес закриття артеріальної протоки проходив сповільнено, і це сприяло розвитку колатерального кровообігу (рис. 2). На даний час хворим у критичному стані при своєчасній діагностиці виконується процедура рентгенендоваскулярної дилатації (РЕД) звуженої ділянки. У комплексному лікуванні критичного стану ця катетерна технологія допомагає стабілізувати гемодинаміку і сприяє кращому виживанню осіб із коарктацією аорти. Зазвичай подальше життя пацієнтів із некоригованою коарктацією аорти проходить більш спокійно протягом наступних трьох десятиліть. Однак у багатьох з них мають місце супутні вади розвитку серця. Передусім, це відкрита артеріальна протока і дефект міжшлуночкової перегородки (ДМШП), при яких зберігається і прогресує легенева гіпертензія. Досить часто у хворих із коарктацією аорти виявляються такі помірні дисплазії, як пролапс мітрального клапана і двостулковий аортальний клапан (ДАК). Із часом вони прогресують і призводять до гемодинамічно значущих вад, які доводиться коригувати окремим хірургічним втручанням.

Одночасно з коарктацією аорти завжди закривають артеріальну протоку, а за наявності великого ДМШП корекцію доповнюють бандажем легеневого стовбура, щоб запобігти подальшому розвитку легеневої гіпертензії. У таких хворих через надмірний розвиток колатералей виникають аневризми міжреберних артерій, а спотворений кровотік у низхідній аорті буває причиною розвитку циліндричної або фальшивої аневризми аорти поблизу коарктації. У висхідній аорті і плече­головних артеріях аневризми формуються внаслідок високого артеріального тиску (АТ). При всіх локалізаціях аневризм мають певне значення генетично зумовлені структурні недоліки сполучної тканини артеріальної стінки, а при ДАК – і турбулентність у висхідній аорті.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка