«Запис та видалення інформації з диска»



Скачати 161.08 Kb.
Дата конвертації07.10.2020
Розмір161.08 Kb.
Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет

ім. В. Гнатюка

Кафедра комп’ютерних технологій

Лекційне заняття:

На тему: «Запис та видалення інформації з диска»

Виконала :

Студентка групи КТ – 43

Шастків Ірина

Перевірив :

Цідило І.М.

Тернопіль – 2020

«Запис та видалення інформації з диска»

План:


1.1 Форматування диска.

1.2 Діагностика диска.

1.3 Дефрагментація диска.

1.4 Відновлення інформації на диску.

1.5 Правила записування та зчитування інформації з дискет.

Робота з дисками

Диски мають одну чи кілька магнітних поверхонь, на яких може записуватися інформація вздовж концентричних кіл — доріжок, поділених на сектори.

Сектор — це мінімальна одиниця читання і запису даних на диску. Розмір сектора вказує, скільки байтів може бути записано в сектор. Ємність диску залежить від кількості доріжок на диску, кількості секторів на доріжці і розміру сектора. Нові диски перед використанням необхідно відформатувати. Форматування — процес розмітки диска на сектори і доріжки засобами ОС.



1.1 Форматування диска.

Всі файли на диску зберігаються у вигляді ланцюжків кластерів. Кластер — група логічно послідовних секторів на диску. На кожному диску є таблиця розміщення файлів (File Allokation Table, FАТ), яка являє собою список кластерів диску, за якими ОС знаходить усі частини необхідного файлу. Для надійності на диску знаходяться дві однакові таблиці.



Етапи форматування жорсткого диска

Такі накопичувачі форматуються в три стадії:

1. Низькорівнева - це база. Все відбувається у виробника. Саме в цьому випадку формуються доріжки, а також сектори і керуючі дані, які найчастіше не змінюються до кінця експлуатаційного терміну гвинта.
2. Розподіл загального об'єму вінчестера на розділи, які в результаті система буде відображати у вигляді дисків «С», «E» «D».

3. Високорівнева - являє собою формування структури, яка буде грати роль сховища системних даних. Вона ще називається файловими таблицями.
Види форматування диска
Йтиметься про швидке і повне видах, які належать до стадії високорівневого форматування. Перший передбачає оновлення таблиць і тільки їх. Колишні дані залишаються, але не відображаються, а все нові пишуться поверх «невидимок».

Другий варіант - це вже «глобальне» видалення інформації з вінчестера. Процес може тривати до декількох годин. Тут вже з жорсткого диска видаляються не тільки таблиці файлів, як у випадку з швидким способом, але і тестуються розділи. В ході перевірки непридатні для читання кластери «відкидаються». Це означає, що система не буде використовувати їх для запису файлів в подальшому.



Незалежно від вибору виду форматування шанс на відновлення інформації повністю або частково у користувача є, але для цього потрібні знання і спеціальні утиліти.
1.2 ДІАГНОСТИКА ДИСКУ

Кожний файл, який записується на диск, займає кілька кластерів, причому частина пам’яті останнього кластера не використовується.

Послідовність кластерів, які займає конкретний файл, не є неперервною: в загальному випадку — це сукупність розкиданих на диску груп кластерів, що з’єднані між собою спеціальними посиланнями, розміщеними у FАТ-таблиці. Така організація файлів забезпечує максимальну гнучкість системи. Наприклад, якщо ви коректуєте файл і збільшуєте його розмір так, що файлу знадобиться новий кластер, системі не потрібно переписувати файл заново на вільне місце: достатньо знайти на лиску вільний (невикористаний) кластер, записати в нього нову інформацію і зв’язати його з попереднім кластером. І навпаки, якщо розмір файлу при модифікації зменшується, то частина його кластерів відмічається як вільна і може бути використана для запису на них іншого файлу.

Коли ви починаєте роботу з чистим магнітним диском, то засобами ОС файли на нього записуються послідовно. Але при інтенсивних маніпуляціях з файлами (при модифікації, знищенні старих і запису нових файлів різної довжини) зростає рівень фрагментації диску; файл, що логічно сприймається як єдине ціле, фізично розщеплений на багато ланок, які розташовані в кластерах на різних місцях диску. Це призводить до таких негативних наслідків:

1) зростає ймовірність руйнування цілісності файлу;

2)стає майже неможливим відновлення випадково знищеного файлу;

3) зменшується продуктивність комп’ютера: при читанні (запису) файлу значний час витрачається на дискретне переміщення головки дисководу, що зчитує інформацію з однієї ділянки диску на іншу;

4)прискорюється зношування механізму дисковода.

Час від часу потрібно проводити діагностику диску і усувати виявлені ушкодження. Програма SkanDisk дозволяє перевіряти жорсткий або гнучкий диск на правильність логічної організації файлової системи та знаходити фізичні дефекти поверхні диску; виправляти помилки.

1.3 ДЕФРАГМЕНТАЦІЯ ДИСКУ

Під час запису великого файлу на запам'ятовуючий пристрій комп'ютера на ньому може не виявитися достатньо великої безперервної вільної області, в яку цей файл помістився б повністю. Але якщо сумарний розмір усіх вільних областей запам'ятовуючого пристрою перевищує розмір файлу, що зберігається, він буде розділений на декілька фрагментів, які будуть збережені в цих вільних областях. Процес запису файлів на запам'ятовуючий пристрій у вигляді окремих фрагментів називається фрагментацією, а такий файл - фрагментованим.

Користувач при цьому нічого не помічає, оскільки комп'ютер поводиться з фрагментованими файлами точно так само, як і зі звичайними. Вони, як ні в чому не бувало, нормально відображаються в провіднику Windows, відкриваються, копіюються і так далі. Проте, під час роботи з такими файлами комп'ютер вимушений витрачати додатковий час на пошук необхідних фрагментів, а зчитуюча головка жорсткого диска - постійно переміщатися між ними. Звідси уповільнення доступу до даних і підвищений знос обладнання. Чим більше на запам'ятовуючому пристрої фрагментованих файлів, тим відчутнішим буде негативний вплив фрагментації на його роботу.

Проте, користувач завжди може зробити дефрагментацію запам'ятовуючого пристрою і усунути, таким чином, вказану проблему.



Дефрагментація - процес, зворотний фрагментації. Він передбачає перерозподіл файлів на диску і розташування усіх їх фрагментів в одній безперервній області. Дефрагментація скорочує час доступу до файлів на диску, завдяки чому прискорюється робота програм, що їх використовують.

Дефрагментація прискорює роботу лише жорстких дисків. Запам'ятовуючі пристрої, в основу яких покладено використання флеш-пам'яті, після дефрагментації швидшими не стануть. Мало того, періодична дефрагментація таких пристроїв може істотно наблизити момент їх виходу з ладу. Якщо на вашому комп'ютері використовується SSD, не проводьте дефрагментацію розташованих на ньому логічних розділів комп'ютера без необхідності!!!

Дізнатися тип запам'ятовуючого пристрою, встановленого у комп'ютері (жорсткий диск або SSD), можна за допомогою якоїсь спеціальної програми, наприклад, Speccy.

Коли треба проводити дефрагментацію

Чим активніше використовується комп'ютер, тим частіше необхідно контролювати ступінь фрагментації його дисків.

Рівень фрагментації значною мірою залежить також від:

• кількості вільного простору на диску (чим його більше, тим менше фрагментуються файли);

• файлової системи носія. Часто проводити дефрагментацію логічних розділів жорсткого диска необхідно у тому випадку, якщо вони відформатовані у файлову систему FAT. Файли під час запису на такі запам'ятовуючі пристрої часто фрагментуються навіть за наявності досить великих безперервних вільних областей на диску.

NTFS є досконалішою файловою системою. Ступінь дефрагментації NTFS-носіїв, як правило, на декілька порядків нижче. Дефрагментація їм потрібна значно рідше.

Дефрагментацію рекомендується проводити також перед кожним перерозподілом жорсткого диска на логічні розділи.

Крім того, деякі програми відмовляються працювати з фрагментованими файлами (наприклад, окремі емулятори оптичних приводів). У таких випадках без дефрагментації також не обійтися.


1.4 ВІДНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ НА ДИСКУ

Під час вилучення файла з каталогу вилучаються відомості про нього (витирається перший символ імені), а ланцюжок кластерів у FАT-таблиці помічається як вільний. При цьому сама інформація в секторах не знищується. Це дає можливість відновити відомості в каталозі й у FАТ і завдяки цьому відновити вилучений файл.

Для відновлення втрачених (пошкоджених) даних постарайтеся згадати або одержати інформацію про:

a. Вірогідній розбивці диска на розділи і кількості логічних дисків.

b. Розмірах й історію створення логічних дисків. Історія створення передбачає під собою можливі штучні зміни розмірів розділів диска. Цю інформацію може мати значення для точного визначення місця розташування ROOT.

з. Особливостях файловою системи FAT16 чи FAT32. Інші типи файлових систем у цьому документі не розглядаються.

d. Типи і версії Операційною Системи (DOS, Win95/98) що використовувалася на диску.

e. Унікальні імена директорій і файлів, які перебували у кореневому каталозі диска З, ім'я каталогу з цими, підлягають пріоритетному відновлення та унікальні імена файлів і піддиректорій, які перебували у цієї директорії.

Для відновлення даних можна скористатися такими утилітами:

1. DiskEdit з комплекту Norton Utilities версії 3.0х (чи аналогічний йому).

2. Tiramisu чи Hard Drive Mechanic.

Утиліта TIRAMISU існує у різних модифікаціях, відповідних різним типам файлових систем (FAT16/FAT32/NTFS/Novell/ZIP). Ця програма дозволяє витягнути Ваші дані з пошкодженого диска, необхідно тільки щоб диск визначався BIOS-ом і він фізично все гаразд. Наголошую вкотре, що цю програму не лікує диск, вона дозволяє скопіювати ваші дані в інший носій.

3. UnFormat (із такого самого комплекту Norton Utilities).

4. NDD - Norton DiskDoctor (знову із такого самого комплекту Norton Utilities).

Можливо, застосування та інших утиліт, але, зазвичай, вони обмежуються приватними випадками або враховують різноманітних особливостей логічного будівлі дисків.

1.5 ПРАВИЛА ЗАПИСУ ТА ЗЧИТУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ З ДИСКЕТ:

1) перш ніж записувати інформацію на гнучкий диск, його треба відкрити для запису;

2) запис та зчитування інформації на гнучкий диск відбувається так само як і на жорсткий диск стандартними засобами ОС;

3) під час звертання ОС до дискети не можна дискету виймати з дисководу;



4)після закінчення роботи з дискетою її потрібно вийняти з дисководу.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка