Залiзний кунілінгус



Сторінка1/4
Дата конвертації06.05.2016
Розмір0.57 Mb.
  1   2   3   4

Annotation


http://sandra-shelk.livejournal.com/ Олександра ШелковенкоПоетична збiрка "Залiзний кунілінгус"Марш Українських нацiонал-сексуалiсток i нацiонал-сексуалiстiвСексуалiстка я нацiональнаТанго ен-есокЛист до молодого товаришаВсi до бою!А нам той Фройд не є урядникРiдне полеЯ - націонал-сексуалісткаВiршiДума про Степана БандеруСерце матерiШляхами баби ПараскиПрометей-Миротворець, або На холмах ГрузiїЧервоний свiтанок над Палестиною, або ж Дорогою щастя народногоТигрицяПамяти замученных сестёрКохатися..... (оповідання без іменників)Смажена картопляНаціональний цикл 1. Жаби (Оповідання-застереження)Національний цикл 2. Пісня про Рушник Національної ЄдностіНаціональний цикл 3. ЗВІРПролог2 + 2 = 4O2 + 4 H = 2 H2OU = і * RE = mc2S = 2 * pі * R12 + 31 = 43(x + y)2 = x2 + 2 * x * y + y2A2 + B2 = C2S = v * tcos (alpha)2 + sin (alpha)2 = 1ПіслямоваПравда про жидiвсько-москальську мафiюШалена ніч

Олександра Шелковенко

Збірка (2009-2010)





Поетична збiрка "Залiзний кунілінгус"

(Написано пiд впливом революцiйних вiршiв Павла Тичини)  



Марш Українських нацiонал-сексуалiсток i нацiонал-сексуалiстiв

Кроками дружними,


Лавами мужнiми
Йдемо ми свiт визволять.
Руки напруженi,
Пiхви натруженi,
Прутнi, як списи, стирчать.
Приспiв:
(дiвки) Гей-гей, нацiоналiсти!
(хлопцi) Гей-гей, нацiоналiстки!
(дiвки) Гей-гей, сексуалiсти!
(хлопцi) Гей-гей, сексуалiстки!
(всi разом) Народна наша влада ще прийде!
(дiвки) Гей-гей, нацiоналiсти!
(хлопцi) Гей-гей, нацiоналiстки!
(дiвки) Гей-гей, сексуалiсти!
(хлопцi) Гей-гей, сексуалiстки!
(всi разом) На битву Олександра нас веде!
Йдемо веселими,
Йдемо ми селами,
Йдемо по наших мiстах.
Пляжами людними,
Стежками трудними
Нами прокладено шлях.
Приспiв:
(дiвки) Гей-гей, нацiоналiсти!
(хлопцi) Гей-гей, нацiоналiстки!
(дiвки) Гей-гей, сексуалiсти!
(хлопцi) Гей-гей, сексуалiстки!
(всi разом) Народна наша влада ще прийде!
(дiвки) Гей-гей, нацiоналiсти!
(хлопцi) Гей-гей, нацiоналiстки!
(дiвки) Гей-гей, сексуалiсти!
(хлопцi) Гей-гей, сексуалiстки!
(всi разом) На битву Олександра нас веде!

Сексуалiстка я нацiональна

Сексуалiстка я нацiональна


І не дивiтьсь на мене так!
Революцiйно-сексуальна
Нечутно постає доба.
І вам не соромно писати
Про шаровари та млинки?
Тi шаровари вже зривають
Нацiональнi вояки!
Мiцна, як криця, наша сила -
Вона стоїть у повний зрiст!
Тому я вiрю: з вас ще стане
Нацiонал-сексуалiст.

Танго ен-есок

Національні


Сексуалістки!
За нашу справу
Поляжем всі.
Хто попід тином,
Хто біля млина,
Хто у травичці
Та у росі.
Приходять хлопцi
Спiвають з нами
Лягають з нами,
Та й навеснi.
Гарячi прутнi
Гарячi пiхви
Нас об'єднали
Мов увiснi.
Козацька сила
Народу мила
Рука трудящих -
Не зупинись.
Нацiональнi
Сексуалiсти
В своїм огазмi
Пiднялись ввись!

Лист до молодого товариша

Поспішай на кунілінгус,


Хлопче молодий!
Націонал-сексуалісте
Сильний та пруткий.
Ген, товаришки сумують -
Ти ж бо їх розваж!
Хай язик твій не нудьгує,
Голубе ти наш.
Забувай про свою втому,
Ти ж - робочий люд.
Кличуть всі тебе до дому,
Всі тобі дають.

Всi до бою!

Ходить місяць попід тином,


Засина ставок.
Гей, кохайся з чорнобривим,
Як навчав Пророк!
Я пішла зайнятись сексом,
Та й за рідний край.
Прощувайте, мої сестри!
Матір, прощувай!
Ой, не лайте мене різко -
Не покаюсь я.
Націонал-сексуалістка
Їде навмання

А нам той Фройд не є урядник

А нам той Фройд не є урядник -


Хай давиться кавою у своєму Вiднi!
В нас один є у свiтi радник -
Сексуяльна -революцiя у країнi рiднiй.
Та й не кричить нам про пiдсвiдомiсть!
У нас свiдомiсть в головi!
Ми сексуал-нацiоналiстичну повiсть
Пишимо на своїй землi!
В нас замiсть "iд" та "супер-его" -
Сексуялiстична сила мас.
Революцiйний кунілінгус -
Вся пропозицiя до вас!

Рiдне поле

"Отут живе ж десь Винниченко. ... Ой Княжа Гора! височенька." (Павло Тичина) Ой, пiшли ми вiд застав


І один iз нас сказав:
"Отут живе ж десь Винниченко
Недалеченько.
А ще тут Грушевського дача
Добряча,
Та й Лесi Українки
Хатинка.
А ще тут Коцюбинський жив
Не тужив.
А ще тут ходив Мазепа
Степом,
Та й Драгоманов
Старанно,
І Петлюра
З бандурой,
І Іван Франко
З молотком
(Тобто, не з молотком, а з клавцем -
Молодцем)"

Я - націонал-сексуалістка

Я - націонал-сексуалістка


Готуюсь я
Лягти за щастя українське
У свiтлi дня.
Стискайте, хлопці, свою зброю -
Прийшов наш час!
Кохаймось за народну волю,
За щастя мас.

© Олександра Шелковенко (Саша Шло) 13 березня 2009  



Вiршi


Дума про Степана Бандеру

Нехай ворогiв забирає холера


Я вам розповiм за Степана Бандеру.
З портрети очима нам вказує шлях
Козацького роду вогнений юнак.
Степан народився в побожнiй родинi.
З дитинства завзято служив Українi.
Всiм серцем юнак Батькiвщину любив.
Вiдважно чиновникiв польських губив.
Та жалю не знали пiлсудчики-кати
І швидко сховали Бандеру за ґрати.
Та доля ж карає всi вчиноньки злi:
Напали на ляхiв нiмча й москалi.
Вiдважно Бандера втiка iз в'язницi -
А тут вже й до Львова заходили нiмцi.
ОУН суперечки свої залишив -
Державу соборну вiн проголосив.
Та й Гiтлеру хутко вiдправив привiти,
Щоб лютого ката отим обдурити.
Та фюрер був хитрий i все зрозумiв.
В концтабiр Бандеру нацист заточив.
Та й звiдти шифровки писав вiн на волю:
"Борiться смiливо за Нацiї долю!"
У лiсi бiйцi тi шифровки читали:
Інструкцiї вельми в бою помагали.
Отак вiн з полону УПА керував.
Тим часом зi сходу москаль наступав.
Бандера ся мав закордоном сховати,
Щоб опором нашим вiдтiль керувати.
З театру Степан повертався вночi.
Аж тута на нього москаль наскочив:
Сташинський Богдан налетiв зпоза кута
І брижнув в Степана страшену отруту...
Та пам'ять народна не гине в вiках:
З посмертi Бандера нам вказує шлях.

Серце матерi

Проводжала мати сина


Боронити Україну:
"Ой, сину мiй, сину!
Борони Україну!
Ой, iдеш ти далеченько
Бити клятих вороженькiв.
Ой, сину мiй, сину!
Захисти Україну!
Та як будеш воювати,
Не забудь стареньку мати.
Ой, сину мiй, сину!
Пам'ятай Батькiвщину!"
Українцi
Українцi мають
Бути вiрнi краю
Рiднiй Батькiвщинi -
Славнiй Українi.
Ген-но у садочку
Поперед млиночку
Сiли вишивати
Рушнички дiвчата.
Рублять козаченьки
Клятих вороженькiв -
То козацька слава,
Воякам забава!

Шляхами баби Параски

Я хочу бути бабою Параской,


Щоб слово правди людям донести.
Я хочу нести ворогу поразку
І за собою Нацiю вести.
Я хочу прогримiть на всю країну,
Як та Параска - вiльна i мiцна.
Я хочу захищати Батькiвщину
Так само, як робила це вона.
Її правдиве i вогнене слово
Менi вказiвка, поклик до змагань.
І, як вона, до бою я готова
За Українську справедливу рань.

© Олександра Шелковенко 13 березня 2009  



Прометей-Миротворець, або На холмах Грузiї

"начали "работать" снайперы. Прицельно стреляли ребятам в пах. Рядом со мной капитан схватился за живот и осел… Потом нам объяснили, что в грузинской армии много женщин-снайперов: литовок, украинок." http://news2.ru/story/117175/  



Росiйський миротворець Іван Спiчкiн посмiхнувся теплому лiтньому сонечку. "Здравствуй, солнышко! - подумав вiн. - Здравствуйте, высокие Кавказские горы! Как красиво сегодня!" Настрiй був добрий. Миротворча операцiя проходила вiдмiнно. Тiльки вчора вони пiдiрвали грузинськi казарми i два стратегiчних мости. Трохи, правда, втомилися. Але потiм солодко поспали - наче вдома! Ночували у якомуь грузинському мiстечку. Солдати набили кишенi золотими ложечками та iншими сувенiрами - буде що привезти до дому! А сержант Зайцев знайшов у мiсцевiй церквi важкий срiбний хрест. – Подарю крёстной, - пояснив вiн товаришам. Нарештi Росiя встала з колiн - показала усьому свiтовi, яка вона сильна. Сильна i смiлива. Адже не побоялася вийти один на один проти озброєної до зубiв грузинської армiї. Не злякалася - i перемогла у нерiвнiй боротьбi. Миротворцi добре покарали ворога - палають грузинськi вiйськовi бази та села, тонуть їхнi кораблi, вибухають залiзничнi станцiї. Скоро вже на всiй грузинськiй землi настане справедливий мир. Свист кулi перервав Івановi думки. Поруч з ним, солдат схопився за пах i впав. Потiм ще i ще один. – Женщины-снайперы - закричав хтось. - Спасайся, кто может! Але було вже пiзно. За мить пала уся їхня рота. Спiчкiн встиг сховатися за дерево. Аж тодi отримав удар по головi. Спiчкiн впав. Втрачаючи свiдомiсть, вiн почув голоси: – Kill him! Kill him! - iстерично кричала жiнка. – Нi, краще спочатку помучимо, - перервала iнша. – Taip, taip! - пiдтримала третя. Спiчкiн забувся у снi. Вiн прийшов до тями i спробував рухнутися. Не вийшло. Вiн був прикутий до стiн печери. Цiлком голий. На протилежнiй стiнi висiло три портрети: по боках - Степан Бандера i Джордж Буш. А посерединi - вище вiд iнших - Саакашвiлi. Перед ним стояли три жiнки - у купальниках та iз снайтерськими гвинтiвками у руках. – Наёмницы! - наздогадався Іван. Дiвчата були гарнi та стрункi. Але їхнi очi свiтилися ненавiстю i жаждою кровi. Одна з них була бiлявка. Інша - чорноброва - тримала у руцi вишитий рушник. Третя була мулатка. До купальника була причеплена картка ФБР, наче в агента Скалi. – Отямився! - сказала чорноброва. – Come on, girls! - вiдповiла мулатка. - Let's do a ritual killing! – Taip, taip, prasau! - сказала бiлявка. Вони пiдiйшли до нього. Американка дiстала нiж. Вiльною рукою вхопила солдатський прутень i стиснула до болю. Спiчкiн застогнав. – Зачекай, Джессiко! - закричала чорноброва. - Ми влаштуємо йому ще гiршу муку. – What could be worth? - не зрозумiла американка. "До чего же тупы эти американцы! - подумав Іван. - Правильно Задорнов говорил!" – Найгiрша кара для чоловiка - хотiти жiнку, але не мати її. Хотити кiнчити - i не мати такої можливостi. Правду я кажу, Лаймо? – Taip, - пiдтвердила бiлявка. – Ok, let's make love! - зрадiла американка. "Никакой у них духовности!" - обурився про себе Спiчкiн. Дiвчата почали повiльно знiмати купальники. Американка i литовка обiйняли чорноброву ("Хохлушка?" - подумав про неї Іван). Вони вкривали її поцiлунками. Повiльно, нiжно. Їхнi руки торкалися її тiла. Українка по черзi цiлувала їх у губи. Іван вiдчув, що збуджується. Дiвчата помiтили це i засмiялися. – Що, москалику? - лагiдно сказала Українка. - Хочеш нас, га? Спiчкiн знав, що хоче. Але що вiн мiг?! Американка з литовкою спускалися все нижче. Українка солодко стогнала пiд їхнiми губами та руками. Прутень Спiчкiна напружився до неможливостi. – Не могу больше... - простогнав вiн. – Ho! Ho! Ho! - зареготала американка, на мить вiдриваючи губи вiд тiла подружки. - Come, Galya, come! Show this Ruskie, how it goes in Lviv! Івановi хотiлося кiнчити. Але як тут кiнчиш?! Анi рукою не рухнути, анi ногою. Вiн спробував рухнути прутнем. Може вдасться доторкнутися до кайданів? Та, якщо пощастить, трохи потертися об них? Цього тепер має вистачити... Миротворець зiбрав до купи усю свою волю, усi сили. Рухнувся. Кайдани врiзалися у тiло. Прутень ледь не дотягнувся до них. Не вистачило кiлькох мiлiметрiв! Снайперки помiтили. Лайма вiдпустила Галю i пiдiйшла. – Please... please... - прохав її Спiчкiн по-литовськи. Ех, тiльки б вона доторкнулася де треба! Хоч на мить! – Ne, - жорстоко вiдмовила та i зареготала. Обережно, щоб випадково не торкнутися прутня, вона мiцнiше закрутила кайдани. Тепер миротворець не те що рухнутися, а й мрiяти про це не мiг. "Звери, - подумав вiн. - Хуже Гаагских судей!" Вiн зрозумiв, що роздiлить долю Мiлошевича. Видко така вже слов'янська доля - бути закатованим у застiнках НАТО. Вiн хотiв заплющити очi, але дiвчата так солодко стогнали, що вiд того ставало ще гiрше: замiсть найманок, вiн уявляв собi Таньку з 8-го пiд'їзду... І тодi вiн вiдкрив очi. Тепер вже Галя з Лаймою схилилися над стогнучою Джессiкою. – Yes! Oh, yes! - кричала та. Прутень заболiв вiд напруги. "Только бы они дотронулись... - думав миротворець. - Не рукой, так хоть прикладом..." Але дiвчата не жалiли... Тепер прийшла черга Лайми. Та навмисно лягла поближче, щоб солдат краще бачив жiночi губи на її грудях. Вона не духовно розвела ноги, демонструючи миротворцевi ретельно виголену розкiшницю. – А-а-а! - закричав хлопець. Дiвчата вiдповiли смiхом. Їх веселили солдатськi муки. Прутень готовий був розiрватися. Спiчкiн тихо плакав, не в силах вiдiрвати очi вiд спектаклю. Вiн бiльше не мiг триматися. Але що робити. Дiвчата закiнчили розваги. Джессiка збiгала до гiрської криницi i облила миротворця крижаною водою. – Ай-ай-ай, - закричав солдат вiд несподiванки. Прутень безнадiйно впав. Вiн болiв. – Hey, girls! - закричала Джессiка. - I have an idea! Пiдiйшовши до хлопця, вона вiдкрила один з кайданiв. Спiчкiн вiдчув, що лiва рука звiльнилася. Вiн порухав пальцями. Вдалося. – Masturbate! - наказала Джессiка. - Quickly! Спiчкiн не пiдкорився. Галя дiстала з кишенi маленький портретик Путiна - такi россiйськi солдати носять бiля серця. – Якщо не послхаєшся, я його розiрву! – Нет, нет, пожалуйста! - попрохав Спiчкiн. – Than, do it, bab'! - зареготала Джессiка. Спiчкiн почав працювати. Пiсля тережитої напруги у комбiнацiї з холодної води, було вже не до задоволення. Вiн дiяв механiчно. Аби лише швидше це закiнчити, щоб вiдв'язалися! Нарештi вiн кiнчив. – Ще раз! - безжалiсно наказала Галя. Миротворець повторив. – Ще! - сказала снайперка. – Да ведь я больше не могу! - запротестував хлопець. – Go!!! - закричала американка. Вона спробувала надiрвати портрет Путiна. Спiчкiн запрацював, що було сил. Лiва рука втомилася, але вiн вже не вважав на бiль... – Ще! Again! - кричали снайперки. Спiчкiн вибивався з сил. Стiни печери попливли перед очима. Рука майже не слухалась. Але вiн не зупинявся. – Ten! - засмiялася Джессiка. – Вiн бiльше не може, - сказала Галя. Спiчкiн вже справдi не мiг. Вiн ледь тримався на ногах. – Дивись! - зказала Галя. Вона кинула портрет Путiна до вогнища. Полум'я охопила улюблене обличчя. – Ах! - закричав солдат. Вiн схопився лiвою рукою за серце i втратив свiдомiсть. Коли вiн прийшов до тями, знов свiтило сонечко. Над головою було синє небо. А у небi - росiйськi бомбардувальники. – Наши! - нiжно сказав миротворець. Вiн пiднявся. За кiлька сот метрiв вiд нього проходила колона росiйських танкiв. – Братцы! - закричав вiн. - Братцы! Спiчкiн побiг до танкiв. Солдати повистрибували з машин. – Американский наёмник! - iз жахом сказали вони. Спiчкiн подивився на себе. Цiлком голий, тiльки бiля серця витатуйовано грузинського прапора. Вiн подивився на прутень - i завмер. Той був обрiзаний, наче в американських сiонiстiв з Бруклiну! За годину вiн вже сидiв в кабiнетi слiдчого ФСБ. – Ну, рассказывай, соколик, кто тебя к нам подослал? - лагiдно, по-батькiвськи, сказав слiдчий. - Только не вздумай оправдываться! © Саша Шло 14 березня 2009  

Червоний свiтанок над Палестиною, або ж Дорогою щастя народного

"В Палестині - не міжетнічний, не міжрелігійний і не міжцивілізаційний конфлікт... чому ліві мають турбуватися, що має робити імперіалістична держава Ізраїль з метою захисту інтересів свого правлячого класу? ... альтернатива для ізраїльських робітників - це соціалістична революція, включаючи повалення власної ж держави..." (товариш jerzy , вiльний соцiалiст)  



Лагiдно летiли небом палестинськi ракети. Вони пливли, немов лебiдi. Весело проносилися помiж хмарками, мимохiдь вiдбиваючи ранкове сонечко. Побачивши їх здалеку, iзраїльськi трудящi радiсно усмiхалися. Робочi визирали з вiкон фабрик, а селяни переставали орати i довго дивилися ракетам у слiд. Усi вони знали: це - подарунок вiд їхнiх братiв, трудящих Палестини, що героїчно борються проти iзраїльського iмперiалiзму, за визволення трудового люду Тель-Авiвщини. Не радiли ракетам лише гнобителi, соцiальнi паразити - iзраїльськi помiщики та капiталiсти, що звикли безнаказано пити пiт i сльози трудящих. Вони злосно стискали зуби i з ненавiстю шепотiли: "Терористи!" Але їх нiхто важе не слухав. Цiлий день Абрам Кацман та Ісак Рабинович жали пшеницю на панщинi. Втомилися... Та не спочивать пiшли в снопи, а пошкандибали вивчати революцiйну лiтературу. Обидва - бiднi крiпаки. Абрам - вже старий. Сиве волосся паде на плечi. Гiркi зморшки вкрили обвiтрене обличчя. 60 рокiв проробив вiн на панщинi - з тих пiр, як утворилася iмперiалiстична держава Ізраїль. 60 рокiв знущань з боку капiталiстiв, всiляких принижень... Йому б тепер вiдпочити, пiти на пенсiю, та де там! Не вiдпуска пан, Хайм Шнiцельман. Ось вiн, експлуататор, сидить на балконi своєї шикарної сiнагоги, їсть ананаси iз кошерними рябчиками. Слiдкує за селянами. Як побачить, що хтось притомивсь, втратив тяму, то й кричить на цiле поле: – Працювати, азохен вей! А iнакше викличи iмперiалiстичну iзраїльську полiцiю! Але тепер вiн їх не бачить, бо вже сутiнки. Боятися треба було лише шпiкiв з Мосаду, що усiм серцем ненавидять соцiалiзм. Та й тi тепер зайнятi: гноблять палестинських робiтникiв з пролетарської дружини Ісламський Джихад. Ісак - той молодий, рокiв 20. Високий i статний, парубок легко грав сталевими м'язами. Якби не капiталiстична неволя, бути б йому деригентом чи червоним командиром. Але за iмперiалiзму неможна: то все для панських синочкiв та дочок. А для сiльської iзраїльської бiдноти - лише лаптi та непосильна праця. Та не вбили буржуї його серця! Глибокi милi очi хлопця дивилися мрiйливо, нiби чекали на ту Єдину i Наповторну робiтну дiвку, що вiйшла б до його життя, як ота омрiяна палестинська ракета. Та яке там кохання, коли зрiє у Ізраїлю соцiалiстична революцiя! Абрам дiстав зi схованки забороненi книжки - Маркса, Енгельса, Че Гевару... Пiдпiльники вдарилися до полiтiнформацiї. Аж раптом затрiщали кущi. Крiпаки стиснули зуби - хоч на заслання, хоч до стiнки, але не зрадять вони робочого класу! Та марно хвилювалися. Не буржуй вийшов до них з лiсу, а молода дiвчина у хустиночцi-хiджабi. Потертий, залатаний пояс з вибухiвкою облягав її струнке тiло. Схвильований погляд зупинився на "Капiталi" Маркса. Дiвчина по-дитячому усмiхнулася. – Товарищi... - нiжно сказала вона. Абрам та Ісак зрозумiли: це своя, трудяща народної Палестини. Мабуть, з робiтничо-селянської спiлки Хамас. – Товарищi! - повторила вона. - Я є соцiалiстична пiдпiльниця iсламiстка. Йду пiдривати генштаб ЦАХАЛ - iмперiалiстичної армiї буржуазної держави Ізраїль. Чи не пiдкажите туди дорогу? – Ой, донечку, - зрадiв старий Абрам. - Та файне ж ти задумала! Думав, не доживу вже до такої днини... А йти тобi треба прямо, а там i праворуч. Ісак, проводи товариша! Аж затримтiв парубок, аж почервонiв. Але хвилювання своє сховав. Пiшов iз дiвкою, вказуючи дорогу до бiлогвардiйського штабу ЦАХАЛ. А вона довiрливо йшла за Рабиновичем... "Хто я перед нею? - думав крiпак. - Вона - соцiалiстична революцiонерка, а я... Я ж лише почав курс iдеологiчної пiдготовки..." Дiвчина та юнак йшли степами та пустелями. Сонце сiло, i вони ся взяли за руки, щоб не заблукати на полонинах. Аж вранцi дiшли до мiста Ашкелон. А там - свято! Усюди - портрети Ленiна, Мао, Чавеса, Мугабе та iнших видатних прогресистiв. Робiтничi та селянськi маси iзраїльських трудящих йдуть вулицями, скандуючи народнi гасла: "Хто не працює - той не їсть!", "Геть панiв та буржуїв!", "Економiка має бути економною!" – Що сталося? - спитали Ісак та шахiдка в перехожого пролетарiя з натруженими мозолистими руками. – Велика радiсть! - розцвiв той. - Таки нема бiльш на свiтi iмперiалiстичної держави Ізраїль! Трудовий єврейський люд разом iз соцiалiстами з Хамасу, Ісламського Джихаду та Бригад мученикiв Аль-Акса зкинули антинародну демократiю, розпустили капiталiстичну армiю! Щоб я так жив! – Слава героям! - зрадiв Ісак. – Героям слава! - додала палестинка i поправила хустинку. Вона зняла пояс шахiда i хотiла вже викинути до найближчого смiтника, але Ісак зупинив її. – Ще знадобиться! Невдовзi пiдемо визволяти робiтникiв та селян Монако, Швейцарiї, Норвегiї та iнших iмперiалiстичних держав... Защепив знов пояс на дiвчинi. А тодi потупився, почервонiв... – Що сталося, голубе ясний? - спитала шахiдка. – Я у тебе закохався... - вiдкрився парубок. – Та й я в тебе закохалася, ще з першого погляду! Давай одружимось революцiйним шлюбом? – Давай! Вони знайшли народного комiсара у пильному шлемi i той видав свiдоцтво, на якому власноруч намалював серпа та клавця (печаток ще не зробили - пояснив вiн). Швидко зробили обручки з кайданiв, що їх зняли зi звiльнених полiтв'язнiв. – Служимо трудовому народовi! - сказали закоханi i побiгли займатися сексом. © Олександра Шелковенко 14 березня 2009  

Тигриця

Знiмальна група програми "Вести" йшла усурiйською тайгою. Навколо було тихо - тiльки вiтер шелестiв голками смерек. Раптом з-поза кущiв вистрибнув тигр i зiбрався з'їсти журналiстiв. Звiр облизувався, готуючись до обiду. З-за дерева вийшов прем'єр-мiнiстр Російської Федерації i вистрiлив у тигра транквiлiзатором зi спецiальної рушницi. Тигр впав i заснув. – Спасибо тебе, батюшка! - зрадiли врятованi журналiсти i впали на колiна. Прем'єр пiдiйшов до жертви. – Хороший тигр, - сказав вiн. - Красивый. – Это тигрица, - виправив лiсничий, що випадково проходив поруч. – А чего она на людей кидается? - поцiкавився прем'єр. – От любви, - потиснув плечима хазяїн тайги. – Как так, от любви? – Дык у них ведь сейчас брачный сезон, - пояснив лiсничий, - А мужиков-тигров-то и нет, не хватает. Исчезающий вид... Вот самки и едят кого не попадя, от злобы. – Это правда... - сказав прем'єр. - Женщинам нужна любовь. Без любви женщина - тигр. Вiн сiв на пiнь i задумався. Потiм рiзко встав. Видко, прийняв якесь рiшення. – Оставьте-ка меня на едине, - наказав вiн пiдданим. - Тут дело государственное. Журналiсти, лiсничий i охорона слухняно залишили галявину. Вони знали - так треба для Вiтчизни. Прем'єр залишився вiч-на-вiч з тигрицею. Та мiцно спала. Гарна, молоденька. Прем'єр лiг поруч. Вiн обiйняв її i поцiлував у губи. Тигриця задоволенно замуркала. Прем'єр поцiлував знов, тогкаючись язиком могутнiх кликiв. Крiзь сон, тигриця вiдповiла на поцiлунок. Йї великий шершавий язик зустрiвся з язиком прем'єра. Лапа нiжно обiйняла чоловiка. Так вони лежали поруч, вкриваючи одне одне поцiлунками. Тигриця задоволенно дихала. Прем'єр вiдчув, що вона хоче бiльшого. Вiн звiльнився вiд її лапи, став на четвереньки i почав цiлувати тигрячий живiт. Нiжно-нiжно. Вiн знав: живiт - найерогеннiша частина тигрячого тiла. – Урррррррррр, - задоволенно простогнала сонна тигриця. Вона обiйняла голову прем'єра. Нiби хотiла сказати: "Ще! Швидше! Нiжнiше! Не залишай мене!" І прем'єр не залишив. Мудрий i добрий, вiн швидко розiбрався у тигрячiй анатомiї... Далi був шторм, порив, буря. Тигриця стогнала вiд насолоди. – Уррррррррррррррррр......... Рррррррррррррр....... - казала вона, не прокидаючись. Стогнав i прем'єр. Нiколи ще не було йому так добре...... Втомлений, вiн обiйняв тигрицю i заснув поруч з нею................. Вiн прокинувся за кiлька годин. Тигриця ще спала. – Эй, выходите! - гукнув вiн пiдлеглим. Журналiсти i лiсничий вийшли з-за дерева. За ними поспiшала охорона. – Всё, возвращаемся в Москву! - сказав прем'єр. Потiм востаннє схилився над тигрицею. – До свидания, - сказав прем'єр i поцiливав її у щоку. © Саша Шло 14 березня 2009  



Памяти замученных сестёр

Уверена, что Авель был сестрой, Что пала женщина от рук убийцы-брата, Что женщина-Христос была распята, И кровью этой вспоен "Домострой". (ТАТЬЯНА ПУТИНЦЕВА ) Уверена, что Бабель был сестрой,


Что пала от руки енкаведистов -
Патриархальных мачо и сексистов,
Что с женщиной вели незримый бой.
Мне кажется, был женщиной Эйнштейн,
(Чтоб спрятаться, носил усы и шляпу).
Мужскими шовинистами Гестапо
Не от того ли прогнан был взашей?
Я знаю, Пушкин женщиною был -
За это её дар так злобно гнали,
И пламя для потехи раздували.
За это и Дантес её убил.
Коперник, Моцарт, Лермонтов, Толстой-
Всё женщины, замученные сёстры.
Вопрос стоит, увы, предельно остро:
Все - на борьбу с жестокостью мужской!

(с) Александра Шелковенко 14 березня 2009  



Каталог: books -> download -> rtf
rtf -> Диплом за перемогу в шкільному конкурсі поезій, присвячених Тарасові Шевченку
rtf -> Післямова
rtf -> Варткес Тевекелян рекламне бюро пана кочека
rtf -> Вічник Сповідь на перевалі духу
rtf -> Тарас Прохасько БотакЄ
rtf -> Ізольди Марківни Книш директорові школи Товаришу директор! Сьогодні, згідно з планом, я проводила урок
rtf -> Роман Іваничук Мальви Розділ перший
rtf -> Дебора Гаркнесс Сповідь відьом Дивовижні стосунки магії та науки
rtf -> Кір буличов — творець фантастичних світів
rtf -> Олесь Бердник


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка