Закону України "Про дорожній рух та його безпеку"



Сторінка8/22
Дата конвертації05.05.2016
Розмір5.24 Mb.
ТипЗакон
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   22

Розділ VI. ОРГАНІЗАЦІЯ, ОБМЕЖЕННЯ АБО ЗАБОРОНА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Стаття 25. Організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах 

  1. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється цим Законом. Використовувати дороги (вулиці) не за призначенням дозволяється з урахуванням вимог статей 36-38 Закону України "Про автомобільні дороги".

Організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів та автоматизованих систем керування дорожнім рухом відповідно до правил, норм, нормативів і стандартів у сфері дорожнього руху та його безпеки, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху. До вказаних проектів і схем за приписами (вимогами) уповноважених посадових осіб Національної поліції України можуть бути внесені зміни та доповнення. Технічні засоби та автоматизовані системи керування дорожнім рухом повинні відповідати вимогам правил, норм, нормативів та стандартів у сфері дорожнього руху та його безпеки.

  1. Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, – органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах – центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах – центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

  2. Зміни в організації дорожнього руху з метою підвищення пропускної спроможності доріг (вулиць), залізничних переїздів, чи (та) інтенсивності руху транспортних засобів за рахунок зниження рівня безпеки дорожнього руху не допускаються.

  3. У разі виникнення загрози безпеці дорожнього руху, перешкод у русі транспортних засобів і пішоходів, за вимогою уповноважених представників Національної поліції України відповідні посадові особи, що представляють інтереси власника дороги або суб’єкта господарювання, що експлуатує таку дорогу, зобов'язані внести оперативні зміни в організацію дорожнього руху і вжити необхідних заходів щодо усунення перешкод.

В разі невиконання зазначених заходів по забезпеченню безпеки дорожнього руху, на вимогу Національної поліції України уповноважені підприємства органів виконавчої влади або власники доріг зобов'язані обмежити або закрити рух на таких ділянках вулиць і доріг до відновлення безпечних умов руху на них.

  1. Заходи з ліквідації причин та умов виникнення місць концентрації дорожньо-транспортних пригод виконуються позачергово.

Стаття 26. Обмеження або заборона дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах

  1. При виконанні робіт в смузі відведення автомобільної дороги, вулиці чи залізничного переїзду, якщо це загрожує безпечному чи безперебійному руху транспорту і пішоходів, організації, що відповідають за утримання автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, можуть закрити чи обмежити рух на основі погодженого з уповноваженим підрозділом Національної поліції України ордера, який видається відповідним дорожнім органом, а в містах – службою місцевого державного органу виконавчої влади та місцевого самоврядування. У ордері викладаються умови заборони або обмеження руху, порядок інформування про це учасників дорожнього руху, заходи щодо безпеки дорожнього руху і строки проведення робіт.

Порушення цього порядку тягне за собою матеріальну відповідальність організацій, що виконують роботи.

  1. Обмеження або заборона руху можливі лише за рішенням органів місцевого самоврядування або їх виконавчих органів у випадках, пов'язаних із стихійними явищами, у тому числі за складних погодних умов літнього та зимового періодів, а також з необхідністю виконання аварійних чи будівельних робіт на дорозі, про що повідомляється місцевим органам державної виконавчої влади і уповноваженому підрозділу Національної поліції України.

  2. На проїзній частині забороняється встановлення предметів, що перешкоджають проїзду чи паркуванню транспортних засобів, а на тротуарі – що перешкоджають руху пішоходів та паркуванню транспортних засобів, за винятком випадків:

  1. оформлення дорожньо-транспортної пригоди;

  2. виконання дорожніх робіт, у тому числі пов'язаних із зайняттям проїзної частини чи тротуарів;

  3. обмеження або заборони руху транспортних засобів та пішоходів, заборони зупинки та стоянки транспортних засобів у випадках, передбачених законодавством.



Стаття 27. Обмеження або заборона дорожнього руху під час проїзду окремих осіб, щодо яких здійснюється державна охорона

  1. Тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг дозволяється під час проїзду автомобільним транспортом Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, а також глав іноземних держав, парламентів і урядів, керівників міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які перебувають в Україні з офіційним візитом. Супроводження транспортних засобів, у яких пересуваються глави іноземних держав, парламентів і урядів, керівники міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які перебувають в Україні з офіційним візитом, здійснюється з урахуванням принципу взаємності.

  2. Безпечний та безперешкодний проїзд транспортних засобів з особами, зазначеними в частині першій цієї статті, забезпечується відповідними підрозділами Національної поліції, Управління державної охорони України шляхом запровадження тимчасових обмежень, заборони руху інших учасників дорожнього руху або його регулювання уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Супроводження таких транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції з використанням спеціальних автомобілів.

  1. Тимчасове обмеження або заборона руху транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг встановлюється не раніше ніж за п'ять хвилин до та відміняться не пізніше ніж через три хвилини після проїзду осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

  2. Під час проїзду автомобільного транспорту з особами, зазначеними в частині першій цієї статті, дозволяється рух автомобілів спеціалізованих санітарних бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, оперативно-рятувальних та інших аварійних служб, які виконують невідкладні службові завдання, відповідно до вимог частини другої статті 66 цього Закону.

  3. Тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг під час проїзду автомобільним транспортом інших осіб, крім зазначених у частині першій цієї статті, забороняється.



Розділ VII. ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ

Стаття 28. Основні вимоги щодо ввезення на територію України, допуску до вільного обігу транспортних засобів та їх складових частин



  1. Конструкція та технічний стан транспортних засобів та їх складових частин повинні відповідати вимогам технічних приписів, правил, норм і нормативів.

  2. Під технічними приписами, правилами, нормами і нормативами у цьому Законі розуміють: Правила Європейської Економічної Комісії Організації Об`єднаних Націй (Правила ЄЕК ООН) – міжнародні технічні регламенти, які є додатками до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та (або) використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, підписаної 20 березня 1958 року в м. Женева, з поправками 1995 року (Женевська угода 1958 року); Приписи ЄЕК ООН − міжнародні технічні регламенти стосовно вимог до транспортного засобу в рамках Угоди про прийняття єдиних технічних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, підписаної 13 листопада 1997 року в м. Відень (Віденська угода 1997 року); нормативно-правові акти, зокрема технічні регламенти, а також технічні вимоги, що стосувалися певних категорій транспортних засобів до їх першої державної реєстрації.

  3. Митне оформлення транспортного засобу нового або такого, який був у користуванні, його складових частин на митну територію України з метою вільного обігу, а також першу державну реєстрацію транспортного засобу, введення в обіг його складових частин здійснюють за наявності сертифіката відповідності, виданого згідно з частиною 4 цієї статті.

  4. Сертифікат типу транспортного засобу, його частин видає уповноважений орган затвердження типу. Сертифікат відповідності на кожний новий транспортний засіб або партію частин, щодо яких є чинний сертифікат типу, видає виробник або його уповноважений представник – резидент України. Сертифікат відповідності на кожний транспортний засіб або партію частин, щодо яких немає чинного сертифіката типу, видає уповноважений орган затвердження типу або орган з індивідуального затвердження. Видача сертифікатів типу та сертифікатів відповідності здійснюється відповідно до порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання.

  5. Сертифікат відповідності, виданий згідно з частиною 4 цієї статті, для митного оформлення транспортного засобу, його частин, а також першої державної реєстрації транспортного засобу, введення в обіг його частин не вимагається за наявності чинного на момент ввезення на митну територію України або виготовлення продукції сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання), виданого згідно з розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 “Про стандартизацію і сертифікацію” до 1 січня 2016 року.

  6. Визначення акредитованих відповідно до законодавства та нотифікованих в рамках Женевської Угоди 1958 року уповноважених органів затвердження типу, призначення технічних служб в рамках Женевської Угоди 1958 року та акредитованих відповідно до законодавства органів з індивідуального затвердження здійснюється згідно з порядком визначення уповноважених органів затвердження типу, призначення та скасування призначення технічних служб, органів з індивідуального затвердження.

Стаття 29. Основні вимоги до виробництва і торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери

  1. Конструкція транспортних засобів та їх складових частин повинна відповідати вимогам технічних приписів, правил, норм і нормативів.

  2. Перед початком серійного виробництва транспортних засобів, їх складових частин, призначених для введення в обіг на території України, має бути забезпечене затвердження конструкції транспортних засобів (складових частин) згідно з Порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та забезпечена відповідність цієї продукції вимогам технічних приписів, правил, норм і нормативів протягом всього періоду виробництва.

  3. У разі виготовлення в Україні транспортних засобів, призначених для введення в обіг на території України та тип яких не підлягає затвердженню, виробник повинен узгодити з відповідними уповноваженими державними органами нормативно-технічну документацію. Порядок узгодження нормативно-технічної документації колісних транспортних засобів затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

  4. Транспортні засоби допускають до обігу, якщо їх виконання, умови технічного експлуатування, зберігання і транспортування адаптовані до помірного клімату. Технічний регламент щодо істотних вимог до колісних транспортних засобів, складників, систем з урахуванням кліматичних умов їх експлуатації, та відображення їх характеристик в експлуатаційній документації затверджує Кабінет Міністрів України.

  5. На транспортний засіб повинен бути нанесений ідентифікаційний номер (VIN), а його складові частини повинні мати маркування, достатнє для їх однозначної ідентифікації відповідно до вимог технічних регламентів, технічних приписів, правил та нормативно-правових актів.

  6. Заборонено введення в обіг як нових транспортних засобів, складених (виготовлених) з використанням номерних складників (кузов, рама, двигун), що перебували в експлуатації. 

  7. Міністерство внутрішніх справ України веде облік торговельних організацій, підприємств-виробників та суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з реалізацією, реєстрацією транспортних засобів, забезпечує їх транзитними номерними знаками, бланками довідок-рахунків та актів приймання-передачі транспортних засобів, бланками свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів установленого зразка із сплатою вартості зазначених номерних знаків і бланків, розробляє порядок видачі таких бланків, обліку та контролю за їх використанням.

  8. Підприємства, установи, організації, інші суб'єкти господарювання та особи незалежно від форм власності, які мають право здійснювати оптову або роздрібну торгівлю та оформлення відповідних документів на реалізацію, реєстрацію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, зобов'язані вести облік реалізованих транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, а також бланків свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів. Порядок оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 30. Державна реєстрація та облік транспортних засобів

  1. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

1.1. Державна реєстрація полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів документів із присвоєнням буквенно-числового значення номерних знаків. Відповідальним за справжність ідентифікаційних номерів та номерніх знаків транспортного засобу і відповідність їх записам, що зазначені у реєстраційних документах, є його власник.

1.2. Огляд транспортного засобу під час державної реєстрації з метою звірки або дослідження ідентифікаційних номерів складових частин проводиться уповноваженими фахівцями експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, судовими експертами державних спеціалізованих установ, іншими експертами, які атестовані з відповідного виду експертної діяльності та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів. За результатами такого огляду складається акт технічного огляду або відповідний висновок фахівця.

  1. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання інформації про такі засоби та відомостей про їх власників у Державному реєстрі безпеки дорожнього руху, передбаченому статтею 82 цього Закону.

  2. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування механічні транспортні засоби всіх типів, марок і моделей: автомобілі, автобуси, мотоцикли, трицикли, квадроцикли, мопеди, а також причепи та напівпричепи до них.

  3. Державна реєстрація та облік транспортних засобів здійснюються державним реєстратором, функції якого покладаються на Міністерство внутрішніх справ України.

  4. Міністерство внутрішніх справ може здійснювати державну реєстрацію та облік транспортних засобів через уповноважених ним представників державного реєстратора, якими можуть бути:

  1. щодо транспортних засобів, які ввозяться в Україну фізичними та юридичними особами для власних потреб – відповідні службові особи місцевих органів виконавчої влади;

  2. щодо транспортних засобів українського або іноземного виробництва, які реалізуються на території України суб'єктами господарювання, – відповідні службові особи таких суб'єктів господарювання, або фізична особа – підприємець;

  3. щодо транспортних засобів, право власності на які переходить відповідно до угод між юридичними та/або фізичними особами, рішень судів, третейських судів, виконавчих написів нотаріусів, рішень інших уповноважених законом органів до іншого власника, а також щодо яких виникли інші підстави реєстрації, перереєстрації, зміни даних, які вносяться до реєстраційних документів, – нотаріуси.

  1. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

  2. Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами) не допускається. Перша державна реєстрація таких засобів, а також ввезених на митну територію України транспортних засобів, що розшукуються правоохоронними органами інших держав, не проводиться.

У разі пошкодження ідентифікаційного номера перша державна реєстрація транспортних засобів проводиться тільки після експертного підтвердження справжності ідентифікаційного номера.

  1. Транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України для власного користування більш як на два місяці, підлягають державній реєстрації на строк, визначений центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Тимчасово ввезені транспортні засоби не можуть бути розкомплектовані на запасні частини, передані у володіння або користування іншим особам.

  2. Обов'язковою передумовою реєстрації транспортних засобів, ввезених з-за кордону, є їхнє розмитнення незалежно від того, хто звертається з заявою про проведення такої реєстрації – особа, що придбала за кордоном цей транспортний засіб, чи інша особа, до якої перейшло право володіння ним. У разі встановлення факту несплати митних платежів чи підробки документів про їх сплату, незалежно від того, на кому лежить обов’язок сплатити зазначені платежі, державна реєстрація транспортного засобу скасовується.

Державна реєстрація транспортних засобів, конфіскованих за рішенням суду, проводиться за умови митного їх оформлення та сплати відповідних платежів у повному обсязі.

  1. Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

  2. Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, що належать фізичним особам, здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від місця реєстрації (проживання) власника.

Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, що належать юридичним особам, здійснюється за місцем, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію такої особи. Якщо стоянка транспортних засобів розташована за місцем знаходження філій або представництв юридичних осіб, такі транспортні засоби реєструються за місцем їх стоянки.

  1. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів.

  2. На зареєстровані транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також встановлюються номерні знаки, що відповідають стандарту України. Виготовлення номерних знаків здійснюється суб’єктами господарювання - виробниками номерних знаків за зверненням їх власника або уповноваженої особи на підставі даних свідоцтва про реєстрацію. Номерні знаки встановлюються: два номерні знаки на легковий, вантажний автомобіль і автобус, один на мотоцикл, трицикл, квадроцикл, мопед, причіп та напівпричіп. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ідентифікаційний номер двигуна не зазначається.

  3. Міністерство внутрішніх справ здійснює контроль за відповідністю номерних знаків транспортних засобів, які підлягають державній реєстрації, вимогам правил, норм, нормативів та стандартів щодо дорожнього руху та його безпеки.

14.1. Облік суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво номерних знаків транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, ведеться Міністерством внутрішніх справ у встановленому ним порядку. Міністерство внутрішніх справ створює та веде реєстр таких суб'єктів господарювання.

14.2. Суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво номерних знаків транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, зобов'язані вести облік виготовлених ними номерних знаків транспортних засобів в установленому Міністерством внутрішніх справ порядку.



  1. Перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників юридичних осіб, місця реєстрації або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери, внесені в реєстраційні документи транспортного засобу.

 Перереєстрація не потребується при переобладнанні транспортних засобів для роботи на газовому моторному паливі крім випадків, коли на такому транспортному засобі здійснюється виїзд за межі України. На переобладнані транспортні засоби видається формуляр газобалонного транспортного засобу згідно із статтею 37 цього Закону.

При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться, крім передбачених законодавством випадків.

При втраті або пошкодженні номерних знаків власник транспортного засобу має право звернутися до суб'єкта господарювання - виробника номерних знаків з метою отримання їх дублікатів. Дублікати номерних знаків видаються суб’єктами господарювання в установленому Міністерством внутрішніх справ порядку.



  1. Зняття з обліку транспортних засобів проводиться на підставі заяви власника або його уповноваженої особи при наявності документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду.

Зняття з обліку транспортних засобів, що належать юридичним особам державної форми власності, проводиться суб'єктами господарювання, на балансі яких перебувають такі транспортні засоби, лише після надання на це згоди або дозволу відповідних суб'єктів управління майном, які є представниками власників і виконують їх функції у межах, визначених законодавством, або на підставі виконавчого напису нотаріуса чи рішення суду або ліквідаційної комісії.

  1. Порядок державної реєстрації (перереєстрації) та обліку транспортних засобів, порядок взаємодії Міністерства внутрішніх справ України з представниками державного реєстратора затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 31. Відомча реєстрація та облік транспортних засобів

  1. Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють:

  1. транспортних засобів, які належать військовим частинам, об'єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, – уповноважений орган Міністерства оборони України;

  2. транспортних засобів, які належать Національній гвардії України, – уповноважений орган Національної гвардії України;

  3. транспортних засобів, які належать Державній прикордонній службі України, – уповноважений підрозділ спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону;

  4. транспортних засобів, які належать Державній спеціальній службі транспорту, – уповноважений підрозділ органу управління Державної спеціальної служби транспорту;

  5. транспортних засобів, які належать Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, – уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації;

  6. транспортних засобів, які належать Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту, – уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

  7. великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

  8. трамваїв і тролейбусів – органи місцевої виконавчої влади;

  9. перегонових і спортивних транспортних засобів – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту;

  10. тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

  1. Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

  2. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи, які є складовою частиною Державного реєстру безпеки дорожнього руху у відповідності до вимог статті 82 цього Закону.

  3. Органи, які здійснюють відомчу реєстрацію транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування, після реєстрації (внесення змін у відомості про реєстрацію) транспортного засобу невідкладно подають відомості про нього до Державного реєстру безпеки дорожнього руху.

Каталог: uploads -> filemanager -> file
uploads -> До числа значущих псохогенних факторів відносяться емоції
uploads -> Кроки до майстерності Ділова гра
uploads -> Громадська та виховна робота
uploads -> Урок мудромовлення тема. Найбільше багатство здоров'я
uploads -> Конспект уроку з української літератури 11 клас Олександр Довженко "Зачарована Десна". Автобіографічний характер твору. Вчитель української мови та літератури: Біла О. М
uploads -> № уроку Тема уроку Сторінка підручника (зошита) Дата Примітка Розділ
file -> Закон україни про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що зафіксовані в автоматичному режимі


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   22


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка