Закону України "Про дорожній рух та його безпеку"



Сторінка7/22
Дата конвертації05.05.2016
Розмір5.24 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   22

Стаття 15. Повноваження та обов’язки власників автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та посадових осіб, які відповідають за їх будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування

  1. Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг визначаються Законом "Про автомобільні дороги" та іншим законодавством України.

  2. До повноважень власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належать:

  1. забезпечення безперешкодних, безпечних, економних та комфортних умов дорожнього руху, своєчасне виявлення та усунення перешкод дорожньому руху, термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах, а у разі неможливості – невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;

  2. забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;

  3. розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; 

  4. обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху, системами термінового зв'язку для виклику поліції, екстреної медичної допомоги і технічної допомоги та їх утримання, проведення робіт зі створення і утримання придорожніх зелених насаджень, влаштування місць для зупинок і стоянок транспортних засобів, відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об'єктів дорожнього сервісу;

  5. визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом, забезпечення роботи спеціалізованих служб зі здійснення заходів щодо організації дорожнього руху;

  6. передача права на будівництво, експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів, комунальних та інших споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні споруди та обладнання іншим юридичним особам відповідно до законодавства України;

  7. проведення аналізу аварійності на підвідомчих автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах, виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху;

  8. компенсація збитків власникам транспортних засобів за рішеннями судових органів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів;

  9. визначення маршрутів руху великогабаритних і великовагових транспортних засобів;

  10. участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом;

  11. організація і здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього природного середовища;

  12. вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях;

  13. погодження пропозицій, планів, проектів та схем стосовно: обладнання засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт; проектів та схем організації дорожнього руху; маршрутів руху пасажирського транспорту; розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах малих архітектурних форм та тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (кіосків, павільйонів, об’єктів зовнішньої реклами, пересувних торговельних пунктів); маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору, а також порядку проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху.

  1. Посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані:

  1. забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

  2. вживати заходів для превентивного виявлення причин і умов, які можуть ускладнювати дорожній рух та створювати загрозу безпеці дорожнього руху;

  3. при виявленні або виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасного інформування про них учасників дорожнього руху, а при необхідності забороняти або обмежувати рух до відновлення безпечних умов руху;

  4. впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів шляхом позначення місць виконання робіт, розташування на дорозі машин і механізмів, будівельних матеріалів тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і в умовах недостатньої видимості – сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами;

  5. після закінчення робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження;

  6. у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла.

  1. Особи, які відповідають за експлуатацію під'їзних і ґрунтових доріг, у тому числі на будівельних майданчиках, а також водії транспортних засобів зобов'язані вжити заходів щодо запобігання виносу транспортними засобами землі, каміння або інших матеріалів на автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди.

Розділ III. СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА НОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Стаття 16. Завдання стандартизації та нормування дорожнього руху

Стандартизація та нормування дорожнього руху провадяться з метою встановлення обов'язкових норм, нормативів, правил, вимог щодо організації та безпеки дорожнього руху.



Стаття 17. Стандарти, норми і нормативи у сфері дорожнього руху та його безпеки

  1. Стандарти у сфері дорожнього руху та його безпеки визначають поняття і терміни, порядок та вимоги щодо застосування засобів організації дорожнього руху, методи здійснення контролю за станом організації дорожнього руху і забезпеченням його безпеки, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу транспорту на життя і здоров'я людини та навколишнє природне середовище, інші питання, пов'язані з дорожнім рухом. Стандарти у сфері дорожнього руху та його безпеки розробляються та вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України.

Норми і нормативи у сфері дорожнього руху та його безпеки мають бути спрямовані на створення безперешкодного дорожнього руху, безпечних і комфортних умов для всіх його учасників, на розвиток природної мобільності населення, охорони довкілля, життя і здоров'я людини. Зменшення капітальних витрат за рахунок скорочення заходів, що впливають на безпеку дорожнього руху забороняється.

  1. Обмеження вільного доступу учасників дорожнього руху до національних стандартів, норм і нормативів у сфері дорожнього руху та його безпеки забороняється.

Розділ IV. ПЛАНУВАННЯ ТА ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Стаття 18. Загальні положення єдиної системи обліку показників дорожнього руху та його безпеки

  1. В Україні існує єдина система статистичних спостережень в галузі дорожнього руху та його безпеки, яка визначається Законом України "Про державну статистику" та узгоджується з міжнародними стандартами і методологією.

  2. Забезпечення статистичних спостережень в галузі дорожнього руху та його безпеки здійснюють спеціально уповноважені державні органи, які щорічно готують і оприлюднюють національну доповідь про стан безпеки дорожнього руху в Україні, а саме: центральний орган виконавчої влади в галузі статистики (загальна статистика), Національне бюро (аналіз), Національна поліція України (статистика правопорушень у сфері дорожнього руху та дорожньо-транспортних пригод).

  3. Основними статистичними показниками у сфері дорожнього руху та його безпеки є:

  1. кількість зареєстрованих транспортних засобів на 100 тис. населення;

  2. кількість дорожньо-транспортних пригод, скоєних за певний період в розрахунку на 100 тис. населення;

  3. кількість дорожньо-транспортних пригод, скоєних за певний період в розрахунку на 100 км автомобільних доріг;

  4. кількість осіб, які загинули в дорожньо-транспортних пригодах за певний період в розрахунку на 100 тис. населення;

  5. кількість осіб, які отримали травми в дорожньо-транспортних пригодах в розрахунку на 100 тис. населення;

  6. розподіл випадків смертності і травматизму в дорожньо-транспортних пригодах за основними групами учасників дорожнього руху;

  7. обсяг щорічних фінансових збитків від дорожньо-транспортних пригод.

  1. Органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації можуть розширити перелік статистичних показників, якщо це необхідно для прийняття рішень в межах компетенції, наданої їм цим Законом.

  2. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та об'єднання не вправі запроваджувати звітність, не передбачену єдиною системою державного обліку показників дорожнього руху і його безпеки і Єдиною державною системою інформаційного забезпечення транспорту.

  3. Для вирішення державних та галузевих проблем, виконання аналізу регуляторного впливу та відстеження результативності регуляторних актів у сфері безпечності руху і довкілля центральні органи виконавчої влади можуть запроваджувати необхідні статистичні дослідження, для чого відповідно до законодавства отримувати необхідну інформацію від органів, які таку інформацію мають.

Стаття 19. Планування заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху

  1. Органи держаної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції здійснюють підготовку, затвердження і реалізацію відповідних програм забезпечення безпеки дорожнього руху. Їх розробка здійснюється на основі програмно-цільового підходу, раціонального поєднання територіального та галузевого планування, формування взаємопов'язаних збалансованих показників з урахуванням соціально-економічних і екологічних умов конкретного регіону, рівня розвитку дорожньої мережі, стану аварійності та інших показників єдиної системи державного обліку дорожнього руху та його безпеки.

  2. Програма забезпечення безпеки дорожнього руху повинна включати:

  1. аналіз стану безпеки дорожнього руху та прогноз на певний період;

  2. конкретні обґрунтовані цільові орієнтири;

  3. шляхи вирішення проблеми;

  4. перелік заходів, реалізація яких дозволить досягти намічених цілей;

  5. вартість заходів програми та джерела її фінансування;

  6. форми і періодичність контролю за виконанням програми;

  7. механізми корегування програми на етапі виконання.

Стаття 20. Фінансування заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху

  1. Фінансування заходів, передбачених програмами, а також інших заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, відрахувань міністерств і відомств, позабюджетних коштів і фондів та з інших джерел, не заборонених законодавством України.

  2. Обсяг коштів державного бюджету України, що виділяються на фінансування заходів забезпечення дорожнього руху та його безпеки, має складати не менше 10 відсотків від суми, передбаченої на удосконалення дорожньої інфраструктури.

  3. При розробленні та затвердженні Державного та місцевого бюджетів органи державної влади та місцевого самоврядування зобов’язані передбачати цільові кошти на фінансування заходів і програм з безпеки дорожнього руху.

  4. Фінансування заходів, пов’язаних з профілактикою безпеки дорожнього руху, здійснються за принципом - той, хто порушує правила дорожнього руху, фінансує його безпеку.

4.1. Для забезпечення фінансування заходів, пов’язаних із профілактикою безпеки дорожнього руху створюється загальнодержавний Фонд безпеки дорожнього руху, розпорядником якого є Національне бюро. Джерелом наповнення Фонду безпеки дорожнього руху є штрафи, отримані державою від юридичних та фізичних осіб за порушення вимог законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки.

4.2. Обсяг коштів на фінансування Фонду безпеки дорожнього руху має складати не менше 20 відсотків від суми зазначених штрафів.



4.3. Кошти загальнодержавного Фонду безпеки дорожнього руху можуть витрачатися виключно на проведення заходів, спрямованих на профілактику безпеки дорожнього руху. Порядок формування та функціонування загальнодержавного Фонду безпеки дорожнього руху визначає Кабінет Міністрів України.

Розділ V. МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Стаття 21. Організація медичного забезпечення безпеки дорожнього руху

  1. Формування та реалізація державної політики з питань медичного забезпечення у сфері безпеки дорожнього руху, визначення пріоритетних напрямків його розвитку здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

  2. Організація забезпечення потерпілих під час дорожньо-транспортних пригод екстреною медичною допомогою здійснюється відповідно до Закону України "Про екстрену медичну допомогу" та планів, які щорічно розробляються та затверджуються місцевими державними адміністраціями.

  3. Забезпечення потерпілих внаслідок дорожньо-транспортних пригод та інших учасників дорожнього руху екстреною медичною допомогою та іншою медичною допомогою здійснюється закладами охорони здоров'я, які, відповідно до затверджених планів, закріплені за конкретними ділянками автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та мають можливість для надання такої допомоги у цілодобовому режимі.

  4. З метою надання невідкладної медичної та іншої допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, незалежно від стану їх здоров’я та свідомості, транспортні засоби можуть обладнуватись технічними засобами, що дозволяють в автоматичному режимі повідомляти служби екстреного виклику про час та місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Порядок взаємодії служб екстреного виклику у разі отримання в автоматичному режимі повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду визначається Кабінетом Міністрів України.

  5. На автомобільних дорогах державного значення, вулицях та на залізничних переїздах встановлюються відповідні дорожні знаки з інформацією про найближчий заклад охорони здоров'я, який може забезпечити надання медичної допомоги, напрямок руху та відстань до нього, а також про його телефонні номери і номери виклику екстреної медичної допомоги "103" та екстреного виклику "112". Відстань між такими дорожніми знаками повинна складати не більше 10 км.

Інші заклади охорони здоров'я, що знаходяться у безпосередній близькості від автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мають бути забезпечені необхідним медичним обладнанням згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, і позначені дорожнім знаком 6.1. "Пункт першої медичної допомоги" (додаток 3).

  1. Зазначені заклади охорони здоров'я мають бути обладнані засобами зв’язку. На дорогах європейської мережі (Є), міжнародних (М), національних (Н), регіональних (Р) та територіальних (Т) закріплені заклади охорони здоров’я та станції екстреної (швидкої) медичної допомоги забезпечуються також системою сигнально-викличного зв'язку.

Стаття 22. Обов'язки адміністрації підприємств, установ і організацій щодо забезпечення соціального захисту та безпечних умов праці водіїв і контролю за його дотриманням

  1. Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, до штатів яких входять водії, зобов'язана:

  1. організовувати обов'язкове страхування кожного водія на випадок нещасної події;

  2. організовувати роботу водіїв згідно з законодавством України, режимом праці і відпочинку;

  3. запроваджувати заходи, спрямовані на зниження напруженості праці і втомлюваності водіїв;

  4. забезпечувати водіїв санітарно-побутовими приміщеннями і обладнанням, а також приміщеннями для здійснення медичного контролю за станом здоров'я водіїв;

  5. організовувати за участю структурних підрозділів в галузі охорони здоров'я місцевих органів виконавчої влади проведення профілактичної роботи з метою підвищення рівня компетентності кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів з питань надання домедичної допомоги.

  1. Контроль за умовами праці водіїв, виконанням вимог органів державного нагляду, міжвідомчого і відомчого контролю для усунення порушень діючих правил по охороні праці і стандартів безпеки праці на робочих місцях водіїв здійснюють відповідні служби міністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших об'єднань, первинні профспілкові організації, а також органи санітарно-епідеміологічної служби.

Стаття 23. Медична підготовка водіїв і посадових осіб Національної поліції України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

  1. Відповідні посадові особи, а також водії транспортних засобів Національної поліції України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зобов'язані володіти практичними навичками з надання домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, раз на 3 роки проходити відповідну підготовку в учбових центрах за програмами, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

  2. Посадові особи Національної поліції України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, які здійснюють безпосередній нагляд за дорожнім рухом, зобов'язані стежити за укомплектуванням патрульних автомобілів і приміщень стаціонарних постів медичним майном і медикаментами для надання домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод згідно з переліком, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

  3. Відповідальність за зберігання в транспортних засобах спеціальних медичних аптечок та їх укомплектування покладається на закріплених за ними водіїв.

Стаття 24. Медичний огляд і переогляд кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів

  1. Психофізіологічний стан та стан здоров’я кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів мають відповідати мінімальним стандартам фізичної і розумової придатності до керування транспортними засобами.

  2. До переліку медичних протипоказань до керування транспортними засобами не можуть включатися захворювання, вади та стани, які фактично не заважають особі сприймати у достатньому обсязі дорожню обстановку та/або діяти на органи керування транспортним засобом.

  3. Проведення психофізіологічного тестування з оцінкою рівня розвитку професійно важливих психофізіологічних якостей, необхідних для безпечного керування транспортними засобами, і медичний огляд проводяться з метою гарантування дотримання мінімальних стандартів фізичної і розумової придатності водія щодо керування транспортними засобами, визначення здатності кандидатів у водії і водіїв за станом їх фізичного і психічного здоров’я та психофізіологічними якостями до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений медичний огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові і післярейсові огляди, а також позачергові огляди, зумовлені необхідністю.

Попередній медичний огляд осіб, що бажають отримати право керування транспортними засобами, проводиться лише після проведення психофізіологічного тестування з оцінкою рівня розвитку професійно важливих психофізіологічних якостей, необхідних для безпечного керування транспортними засобами, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

  1. Медичні огляди кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів поділяються на: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові та післярейсові огляди, а також позачергові огляди. При проведенні попереднього, періодичного і позачергового медичного огляду водіїв обов’язково враховуються результати профілактичного наркологічного огляду особи, дані щодо перебування її на психіатричному обліку за місцем проживання і висновок психофізіологічної експертизи.

4.1. Попередньому медичному огляду підлягають особи, що бажають отримати право керування транспортними засобами.

4.2. Періодичному медичному огляду підлягають водії транспортних засобів для підтвердження права на керування транспортним засобом:

віком до 55 років (включно) – один раз на 10 років;

віком від 56 до 75 років (включно) – один раз на 5 років;

віком від 76 років і більше – один раз на 3 роки.

4.2.1. Водії, які виконують роботи з перевезення пасажирів та вантажів, підлягають періодичному медичному огляду один раз на два роки, а водії віком від 60 років – щорічно.

4.2.2. Періодичний медичний огляд водіїв транспортних засобів проводиться за рахунок коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

4.2.3. Водії, відносно яких у встановленому законодавством порядку було виявлено факт керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під дією лікарських препаратів, що впливають на здатність до керування транспортними засобами, але не позбавлені права керування транспортними засобами відповідно до законодавства, проходять медичні огляди двічі на рік протягом трьох років після виявлення доведеного факту керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що впливають на здатність до керування транспортними засобами.

4.3. Позачерговий медичний огляд водія транспортного засобу проводиться за ініціативи посадової особи, що здійснює контроль у сфері дорожнього руху, а також за направленням перевізника, на підставі медичних даних про стале погіршення стану здоров'я водія чи виявлення ознак захворювання або вади (результати щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів, дані листків непрацездатності тощо), визначених у Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами. Перелік медичних протипоказань (захворювань і вад), за наявності яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.



4.3.1. У разі відмови водія від проходження позачергового медичного огляду перевізник зобов'язаний вжити заходів щодо недопущення водія до керування транспортним засобом відповідної категорії.

4.3.2. Порядок проведення медичних оглядів і направлення водіїв на позачергові огляди визначається центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

4.4. Для водіїв, позбавлених права керування транспортними засобами за керування ними у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під дією лікарських препаратів, що впливають на здатність до керування, позачерговий медичний огляд проводиться за направленням уповноваженої посадової особи Національної поліції.

4.5. Відносно водіїв, які здійснюють регулярні грубі порушення у сфері дорожнього руху та його безпеки (тричі та більше протягом року) уповноважена посадова особа Національної поліції складає протокол та направляє його до суду для розгляду питання про обов’язкове проходження таким водієм психофізіологічного тестування з оцінкою рівня розвитку професійно важливих психофізіологічних якостей, необхідних для безпечного керування транспортними засобами. До отримання результатів психофізіологічного тесту водійське посвідчення підлягає тимчасовому вилученню у встановленому законодавством порядку.

  1. Фахівці (посадові особи) медичних закладів, що проводять психофізіологічне тестування з оцінкою рівня розвитку професійно важливих психофізіологічних якостей, необхідних для безпечного керування транспортними засобами, та медичні огляди кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, несуть персональну відповідальність згідно із законодавством України за висновок щодо допущення (недопущення) кандидата у водії або водія до керування транспортними засобами певної категорії за результатами проведення психофізіологічного тесту або медичного огляду.

  2. Відомості щодо результатів проведення попередніх, періодичних і позачергових медичних оглядів з метою підтвердження фізичної і розумової придатності особи до керування транспортними засобами повинні бути відображені у Державному реєстрі безпеки дорожнього руху, передбаченому статтею 82 цього Закону.

Каталог: uploads -> filemanager -> file
uploads -> До числа значущих псохогенних факторів відносяться емоції
uploads -> Кроки до майстерності Ділова гра
uploads -> Громадська та виховна робота
uploads -> Урок мудромовлення тема. Найбільше багатство здоров'я
uploads -> Конспект уроку з української літератури 11 клас Олександр Довженко "Зачарована Десна". Автобіографічний характер твору. Вчитель української мови та літератури: Біла О. М
uploads -> № уроку Тема уроку Сторінка підручника (зошита) Дата Примітка Розділ
file -> Закон україни про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що зафіксовані в автоматичному режимі


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   22


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка