Захисні функції крові, імунітет. Антиген



Дата конвертації09.06.2020
Розмір2.69 Mb.
#10115
Імунітет
Система крові

Захисні функції крові, імунітет.

Антиген

  • це будь-яка речовина, але переважно білкового походження, яка несе чужу інформацію , має специфічність і здатна викликати захистну ( імунну ) реакцію
  • Антигеном може бути шкідлива чи навіть нешкідлива для організму речовина, але, як правило, чужорідна для нього.
  • Антиген
  • Протеінова ( білкова) частина
  • Небілкова частина
  • Імуногенність
  • Специфічність
  • властивість антигену
  • спричиняти утворення в
  • організмі антитіл та речовин
  • білкової природи
  • властивість вступати в
  • реакцію тільки з
  • відповідним антитілом

У відповідь на дію антигенів організм у процесі еволюції виробив певні захисні реакції (імунітет) проти бактерій, вірусів і сторонніх (чужорідних) речовин. Імунітет (від лат.immunitas — звільнення) — це спосіб захисту організму від генетично чужорідних агентів (антигенів), що забезпечує підтримання гомеостазу (постійного складу і властивостей внутрішнього середовища організму) Традиційно під поняттям імунітету розуміли несприйнятливість макро- організму до інфекційних захворювань. Нині поняття імунітету означає здатність організму розпізнавати і знищувати чуже. Ця здатність забезпечується багатьма системами організму. Проте головну роль у захисті макроорганізму від інфекцій відіграє система крові.

Білі кров'яні тільця (лейкоцити)

  • Будова:
  • мають ядро, не мають гемоглобіну
  • Нормальна кількість:
  • Білі кров'яні тільця — 5,0-10,0х10 в 1 л.
  • 2 види-зернисті та незернисті
  • Лейкоцитоз-збільшення кількості лейкоцитів
  • Лейкопенія- зменшення
  • загальна функція полягає в боротьбі за допомогою фагоцитозу або процесу вироблення антитіл проти мікробів, які потрапляють в тіло.
  • Диференціальна кількість (лейкоцитарна формула ):
  • Нейтрофіли — 60-70%
  • Еозиніофіли — 2-4%
  • Базофіли — 0.5-1%
  • Лімфоцити — 20-25%
  • Моноцити — 3-8%
  • Утворення:
  • - зернисті лейкоцити виробляються в червоному кістковому мозку; незернисті лейкоцити виробляються як в кістковій (мієлотичній) так і в лімфоїдній тканинах.
  • Тривалість життя і деструкція:
  • в здоровому тілі деякі білі кров'яні тільця можуть жити всього декілька днів; під час інфекції вони можуть жити декілька годин. Лейкоцит може фаґоцитозувати тільки певну кількість речовин перед тим, як він вступає в нормальні лейкоцитні метаболічні дії, які приводять до його смерті.
  • Лейкоцити
  • Зернисті (гранулоцити)
  • Незернисті (агранулоцити )
  • Базофіли-0,5-1 %
  • Еозинофіли-2-4 %
  • Моноцити-3-8 %
  • Нейтрофіли-60-70 %
  • Лімфоцити-20-25 %
  • юні нейтрофіли
  • 0-0,5 %
  • Мієлоцити-
  • 0-0,5 %
  • Палочкоядерні
  • 3-6 %
  • Сегментоядерні-
  • 51-67 %.

Властивості лейкоцитів

  • Амебовидна рухливість — це здатність лейкоцитів до активного пересування за рахунок утворення
  • протоплазматичних виростів — псевдоніжок (псевдоподій)
  • Під діапедезом слід розуміти властивість лейкоцитів проникати через стінку капіляра.
  • Лейкоцити можуть поглинати і переварювати чужорідні тіла і мікроорганізми. Це явище, вивчене і описане І. І. Мечниковим, отримало назву фагоцитозу.
  • .

Фагоцитоз

  • фази:
  • І. наближення,
  • ІІ. прилипання (аттракция),
  • ІІІ. занурення
  • ІУ. внутріклітинне переварювання (власне фагоцитоз)

Нейтрофіли

  • Функції:
  • поглинають антигени,
  • знешкоджують трансформовані пухлинні клітини організму. синтезують компоненти системи комплементу, інтерферон, лізоцим, еластазу, колагеназу, активатор плазмшогену, фіброгенний фактор (посилює синтез колагену і прискорює формування фіброзної тканини), ендогенний піроген;
  • беруть участь у регуляції процесів кровотворення. виділення ендогенного пірогену, який підвищує температуру організму, що перешкоджає розмноженню бактерій та вірусів і підвищує активність власних захисних систем. Надалі сюди прибувають фібробласти і завершують процеси.

Базофіли

  • Функції:
  • очищення середовища від біологічно активних речовин шляхом їх поглинання;
  • синтез і виділення біологічно активних речовин (гепарин, гістамін, серотонін, простагландини, еозинофільний хемотаксичний фактор анафілаксії, повільнореагуюча субстанція анафілаксії, фактор активації тромбоцитів, нейтрофільний фактор анафілаксії);
  • регуляція мікроциркулящї за допомогою біологічно активних речовин,
  • регуляція проникності капілярів гістаміном, серотоніном і гепарином;
  • участь у механізмах імунних реакцій.
  • виділення ендогенного пірогену, який підвищує температуру організму, що перешкоджає розмноженню бактерій та вірусів і підвищує активність власних захисних систем.

Еозинофіли

  • Функції:
  • руйнують токсини білкового походження, комплекси антиген - антитіло;
  • синтезують гістаміназу, яка руйнує гістамін у фагоцитованих ними гранулах базофілів і тучних клітин.
  • Фермент арилсульфатаза В інактивує ряд речовин, що беруть участь у розвиткові анафілаксії. Це зменшує силу і швидкість розвитку останньої.
  • їхні білки мають гельмінтотоксичний ефект, що має особливе значення у дітей.

Моноцити

  • Функції:
  • секреція (продукують лізоцим, активні форми 02, Н202, супероксидний аніон, вільний гідроксил, компоненти комплементу, пропердин, інтерлейкін-І);
  • фагоцитоз ;
  • стимуляція проліферації;
  • участь у механізмах специфічного імунітету.
  • продукування факторів, що посилюють гемокоагуляцію (тромбоксани, тромбопластини) і фібриноліз (активатор плазміногену); участь в регуляції вуглеводного (поглинання інсуліну) і ліпідного (захоплення ліпопротеїнів низької щільності) обмінів;

Лімфоцити

  • В-лімфоцити приймають участь у створенні антитіл (гуморальний іммунітет )
  • Т-лімфоцити –в клітинному імунітеті
  • Фактори та механізми, які захищають макроорганізм від патогену,
  • поділяють на 2 групи:
  • Фактори специфічного
  • захисту (іммунітет)
  • фактори неспецифічного захисту
  • (природної неспецифічної резистентності);
  • Формуються при надходженні
  • конкретного мікроорганізму
  • Включаються при потраплянні
  • будь-якого патогенного агента
  • Клітинні
  • (Т-лімфоцити)
  • Гуморальні
  • (антитіла )
  • Клітинні
  • (фагоцити)
  • гуморальні
  • анатомо-фізіологічні
  • фактори

Фактори природної неспецифічної резистентності.

  • До них відносять:
  • а) анатомо-фізіологічні фактори;
  • б) гуморальні фактори;
  • в) клітинні фактори.

Анатомо-фізіологічні фактори.

  • шкірний покрив (секрет шкіри має бактерицидні властивості внаслідок низького рН та наявності жирних кислот);
  • слизові оболонки (секрет містить антитіла лейкоцитів, які знешкоджують бактерії ,лізоцим), що перешкоджають потраплянню антигенів у організм;
  • печінка, знешкоджуючи токсичні продукти, які надходять ззовні та утворюються в організмі (наприклад, унаслідок гниття в товстому кишечнику). Обумовлено це наявністю фіксованих макрофагів печінки, її ферментативних властивостей, бактерицидної та екскреторної функцій жовчі, синтезу антитіл;
  • травна система також бере участь у захисних реакціях під впливом бактерицидних властивостей секретів (НСl, жовч) та ферментів, які руйнують антигени і мікроби.

Гуморальні фактори.

  • Лізоцим- білок,що має високу протеолітичну активність, руйнує оболонки бактерій. Міститься у слині, сльозах ,у складі кишкового соку, скелетних мязах, мозку, а також у гранулах нейтрофілів Інтерферон- білок,що подукується лейкоцитами, діє на клітини,інфіковані вірусом, не прямо, а стимлюючи вироблення противірусних речовин сусідніми не інфікованими клітинами макроорганізму. Лактоферин- знищує бактерії, конкуруючи з ними за залізо середовища. Пропердин- білок сироватки крові, який має виражену протибактеріальну та противірусну активність. Комплемент- термочутливий комплекс, з більш ніж 20 білків.Більшість цих білків циркулює в крові в неактивній формі.В разі контакту з антигенами- активуються і це спричинює бактеріолізис, стимулюється фагоцитоз, продукцію та виділення тканинами речовин, які беруть участь у запальних процесах.

Клітинні фактори.

  • Фагоцитоз. Обумовлений. певними видами лейкоцитів ( головним чином моноцитами та нейтрофілами.)
  • Запалення.
  • Імунітет (специфічний захист)
  • Спадковий
  • Набутий
  • Природний
  • Штучний
  • Активний
  • Пасивний
  • Активний
  • Пасивний
  • Імунітет ( НАБУТИЙ ,СПЕЦИФІЧНИЙ )
  • Природний
  • Штучний
  • Активний
  • Пасивний
  • Активний
  • Пасивний

Набутий імунітет

  • формується в процесі індивідуального розвитку макроорганізму і характеризується суворою специфічністю. Він розвивається на основі природжених факторів неспецифічної резистентності природним і штучним шляхом.
  • Набутий природний активний імунітет виникає після перенесеної інфекції (постінфекційний).
  • Набутий природний пасивний імунітет передається через плаценту та з грудним молоком.
  • Штучний активний імунітет виникає після вакцинації (поствакцинальний),
  • штучний пасивнийпісля введення сироваток або імуноглобулінів (постсироватковий).

Набутий імунітет

  • Набутий імунітет здійснюється клітинними (лімфоцитами) і гуморальними (антитілами) факторами.
  • Ці фактори виробляє імунна системами. Особливість полягає в тому, що вона не існує як єдиний анатомічний орган.
  • Загальна маса лімфоїдної системи в людини становить 1,5 — 2 кг, а кількість лімфоїдних клітин — 1012.
  • В імунній системі виділяють органи:
  • -центральні ;
  • -периферичні.
  • Центральні органи імунітету:
  • -кістковий мозок;
  • -тимус (загруднинна залоза),

Центральні органи імунітету

  • Червоний кістковий мозок
  • (мієлоїдна тканина)

Центральні органи імунітету

  • Клітини-попередники Т-лімфоцитів ( нольові )з кісткового мозку проникають у кров, а з крові — у тимус, де під впливом гуморальних факторів тимуса (їх понад 20) перетворюються на зрілі (імунокомпетентні) Т-лімфоцити.
  • Тимус ( вилочкова залоза )
  • (лімфоїдна тканина)

Периферичні органи імунітету

  • селезінка,
  • лімфатичні вузли,
  • лімфоїдні тканини травного каналу (пейєрові бляшки, солітарні фолікули),
  • лімфа
  • кров.
  • В цих органах постійно циркулюють імунокомпетентні клітинни

Антигенице генетично чужорідні речовини природного або синтетичного походження, які при попаданні в організм спричинюють специфічну імунну реакцію.

  • Імунна реакція на антиген може проявлятися:
  • синтезом специфічних антитіл і сенсибілізованих лімфоцитів;
  • формуванням клітин імунної пам'яті;
  • формуванням імунологічної толерантності (від лат. tolerantia — терпимість).

Специфічний набутий клітинний імунітет представлений:

  • Т-лімфоцити
  • Т-хелпери - помічники,
  • -
  • антигенреактивні Т-лімфоцити, які мають рецептори
  • до антигену для його розпізнавання
  • (Т-лімфоцити імунологічної памяті.)
  • Т-кіллери - убивці
  • Т-супресори - пригнічувачі

Лімфоцити , що виходять у кров із кісткового мозку, імунологічно є нейтральними або нульвими. Імунокомпетентними вони стають після дозрівання або диференціації в органах лімфоїдної системи .

Частина нульвих лімфоцитів з кровю потрапляє до загрудинної залози-тимуса і в наслідок складної диференціації перетворюються на імунокомпетентні Т-лімфоцити , що здатні вступати в реакцію з антигеном. ( бактеріями, вірусами тощо ). Вперше зустрівши певний антиген, Т-лімфоцит «запамятовує» його і починає ділитись. Більша частина новоутворених Т-лімфоцитів вступає в реакцію з антигеном і за допомогою перфорину знищує його. Це Т-лімфоцити-кілери./вбивці/. Реакція такого типу називається первинна.

  • Частина нульвих лімфоцитів з кровю потрапляє до загрудинної залози-тимуса і в наслідок складної диференціації перетворюються на імунокомпетентні Т-лімфоцити , що здатні вступати в реакцію з антигеном. ( бактеріями, вірусами тощо ). Вперше зустрівши певний антиген, Т-лімфоцит «запамятовує» його і починає ділитись. Більша частина новоутворених Т-лімфоцитів вступає в реакцію з антигеном і за допомогою перфорину знищує його. Це Т-лімфоцити-кілери./вбивці/. Реакція такого типу називається первинна.
  • Інша частина Т-лімфоцитів у реакцію не вступає і продовжує циркулювати з кровю, іноді все життя.. Це Т- лімфоцити імунологічної памяті
  • У разі повторного контакту їх з таким самим антигеном вони «впізнають» його ,починають інтенсивно ділитися, утворюючи велику кількість Т-лімфоцитів- кілерів., які й знищують антиген. Такого типу реакція називається вторинною імунною відповідю , і її перебіг значно інтенсивніший , ніж під час першої зустрічі з антигеном /первинна відповідь/

Частина клітин імунологічної памяті продовжує циркулювати в організмі до наступного контакту з антигеном. Зрозуміло, що різні Т-лімфоцити «запамятовують» і налаштовуються на реакцію з різними антигенами, але кожний лімфоцит розпізнає лише один антиген. У цьому і полягає специфічність такого імунітету, хоча сам діючий чинник Т-кілерів- перфорин є неспецифічним.

  • Частина клітин імунологічної памяті продовжує циркулювати в організмі до наступного контакту з антигеном. Зрозуміло, що різні Т-лімфоцити «запамятовують» і налаштовуються на реакцію з різними антигенами, але кожний лімфоцит розпізнає лише один антиген. У цьому і полягає специфічність такого імунітету, хоча сам діючий чинник Т-кілерів- перфорин є неспецифічним.
  • Серед Т-лімфоцитів розрізняють також –
  • Т-хелпери( помічники). без яких лімфоцити-кілери не можуть виконувати свою функцію.Т-хелпери зв'язуються з рецептор-специфічними ділянками атакованих клітин, за допомогою ферментів розчиняють їхню мембрану та їх вміст переходить в атаковану клітину, вносячи цитотоксичні речовини (білок перфорин), які знищують її.
  • Т-супресори пригнічують Т-кілерів і Т-хелперів, регулюючи таким чином їхню активність, притримуючи розвиток надлишкових імунних реакцій, що може ушкоджувати організм..
  •  

Специфічний набутий гуморальний ,лімфоїдний імунітет представлений гуморальними антитілами, що утворюються В-лімфоцитами.

  • Антитіла розпізнають і зв'язують відповідні антигени та ініціюють фізіологічні процеси, спрямовані на знищення антигену
  • Антитіла - це білкова молекула, яка взаємодіє з відповідним антигеном
  • Усі антитіла належать до гамма-глобулінів сироватки крові. Оскільки саме вони здійснюють специфічний імунітет, їх називають імуноглобулінами.
  • частина нульових лімфоцитів проходить диференціацію в лімфатичних вузлах кишок, апендикса та кістковому мозку. Вони дістали назву В-лімфоцитів.
  • При першому контакті В-лімфоцита з антигеном здійснюється «запамятовування» антигену і проліферація В-лімфоцитів. Більша частина цих лімфоцитів перетворюється в плазматичні клітини, що продукують антитіла - виникає первинна гуморальна імунна відповідь.
  • Решта В-лімфоцитів знову виходить і стають лімфоцитами імунологічної памяті. У разі появи антигену В-лімфоцити починають синтезувати антитіла до того антигену, що спровокував цю імунну реакцію. Відбувається реакція антиген-антитіло, внаслідок якої антиген знешкоджується під час наступних імунних реакцій. Це вторинна гуморальна імунна відповідь.

Рекомендована література

  • Підручник- Анатомія та фізіологія з патологією
  • Я.І.Федонюк, Тернопіль, “Укрмедкнига”, 2002, с.306-310
  • Посібник для практичних занять з анатомії та фізіології з основами патології, В.І.Сакевич, Київ, “Здоровя, 2003, с.287-290


Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка