Загальні відомості про гормони


ПРОСТАГЛАНДИНИ, ТРОМБОКСАНИ І ЛЕЙКОТРІЄНИ



Сторінка78/81
Дата конвертації29.01.2021
Розмір4.97 Mb.
1   ...   73   74   75   76   77   78   79   80   81

ПРОСТАГЛАНДИНИ, ТРОМБОКСАНИ І ЛЕЙКОТРІЄНИ



Простагландини, тромбоксани і лейкотрієни відносяться до гормонів місцевої дії. Вони можуть діяти на клітини, сусідні із тими, які їх синтезують (паракринний ефект), та на ті самі клітини, які їх синтезують (автокринний ефект). Простагландини вперше були відкриті в 1935 р. Ейлером. Названі так у зв'язку з тим, що виділені із сім'яної рідини простати. Зараз відкриті у більшості тканин, але у дуже малих кількостях (менше 10-9 г).

За хімічною структурою це ненасичені жирні кислоти. Простагландини містять п'ятичленний вуглецевий цикл, лейкотрієни не мають циклу.





Об’ємна та прсторова формули простагландину Е


Всі вони похідні поліненасиченої арахідонової кислоти, що має 4 подвійні зв'язки (С20:4). На рис. показано структуру арахідонової кислоти і ряду простагландинів, тромбоксану і лейкотрієнів. Молекула арахідонової кислоти має вигляд "шпильки" і між атомами вуглецю 8 і 12 легко замикається цикл. Спільна назва для всіх метаболітів арахідонової кислоти – ейкозаноїди.





Стуктура арахідонової кислоти, простагландинів, тромбоксану А2 і

лейкотрієнів.



Арахідонова кислота для синтезу ейкозаноїдів звільняється із фосфоліпідів мембран клітин під дією ферменту фосфоліпази А2.




Біосинтез простагландинів і тромбоксанів із арахідонової кислоти





Біосинтез простагландинів, тромбоксанів і лейкотрієнів із арахідонової кислоти



Реакція окиснення і циклізації арахідонової кислоти



Із проміжного простагландину Н2 утворюються основні (первинні) ПГЕ2, ПГF2 і ПГD2, простациклін ПГІ2 і тромбоксан А2. Крім ПГЕ2 і ПГF2, синтезуються інші простагландини груп Е і F , які відрізняються кількістю подвійних зв'язків. На їх кількість вказує цифра у позначенні сполуки. Відомі також простагландини груп А, В, С.

Із арахідонової кислоти синтезуються також лейкотрієни. Під дією ферменту ліпоксигенази і О2 арахідонова кислота окиснюється до метаболітів, що, на відміну від простагландинів, не мають циклічної структури.

Так утворюються лейкотрієни ЛТА4 і ЛТВ4. Молекули їх містять три спряжених подвійних зв'язки. ЛТА4 шляхом конденсації із трипептидом глутатіоном утворює ЛТС4, а із нього після відщеплення однієї та двох амінокислот синтезуються ЛТD4 і ЛТЕ4.

У різних органах і тканинах утворюються різні простагландини і лейкотрієни. Після синтезу вони надходять із клітин у міжклітинне середовище і реалізують свої функції, взаємодіючи із специфічними рецепторами мембран клітин-мішеней. Інактивуються простагландини і лейкотрієни дуже швидко під дією відповідних ферментів.



Надходять вони і в кров, але більше 90 % простагландинів інактивуються вже при першому проходженні крові через легені. Продукти перетворень ейкозаноїдів виводяться з сечею. Основні біологічні ефекти простагландинів наведені у таблиці.

Основні ефекти простагландинів




Процес

Місце дії

Ефект




Скорочення або розслаблення гладкої

мускулатури






Легені Матка ШКТ Судини

розширення (ПГЕ2) і скорочення (ПГF2) бронхів скорочення

(ПГF скорочення (ПГЕ2)


















розширення ( ПГЕ,

ПГА); звуження ПГF




Водно-

електролітний обмін






Нирки

стимуляція діурезу й

екскреції натрію (ПГА, ПГЕ1) пригнічення виділення Nа+ ( ПГЕ)















Синтез і секреція

гормонів





Кора надниркових

залоз Щитоподібна залоза Жовте тіло



стимуляція

стимуляція; пригнічення ( ПГF )















Ліполіз




Жирова тканина

Гальмування дії

ліполітичних гормонів















Секреція соляної

кислоти





Слизова оболонка

шлунка


Гальмування ( ПГЕ)




Імунні реакції




Лімфоцити,

макрофаги



Модуляція активності











Часто ефекти простагландинів груп Е і F протилежні, наприклад дії на бронхи, кровоносні судини. Також протилежні дії простацикліну і тромбоксану. Простациклін синтезується у клітинах ендотелію судин і перешкоджає згортанню крові, гальмуючи агрегацію тромбоцитів і розширюючи судини.

Тромбоксан А2 утворюється у тромбоцитах і сприяє їх агрегації, а також скорочує гладкі м'язи судин. Звільнення тромбоксану із агрегатів тромбоцитів і дифузія в стінку судин зумовлюють звуження їх. Таким чином, відносна активність тромбоксану і простацикліну визначає ймовірність утворення тромбів і місцевого спазму судин. Дисбаланс цих сполук у сторону тромбоксанів відіграє важливу роль в утворенні атеросклеротичних бляшок. Механізм дії тромбоксану полягає у підвищенні виходу Са2+ із внутрішньоклітинних депо в цитозоль тромбоцитів. Іони кальцію, в свою чергу, стимулюють скорочувальні білки тромбоцитів, а також

вивільнення із тромбоцитів вмісту їх гранул (серотоніну, катехоламінів, АДФ). Простациклін підвищує рівень цАМФ у тромбоцитах, що перешкоджає мобілізації Са2+ і синтезу тромбоксану. Простагландини також можуть впливати на рівень цАМФ у клітинах, зокрема простагландини групи Е активують аденілатциклазу в ендокринних залозах, але гальмують у жировій тканині. Концентрація цАМФ у клітині, у свою чергу, впливає на синтез простагландинів.

Лейкотрієни С4, D4 і Е4 секретуються тканинними базофілами у відповідь на дію антигенів і викликають сильне скорочення гладких м'язів бронхів і трахеї. Із дією лейкотрієнів пов'язують утруднене дихання у хворих на бронхіальну астму. Також вони впливають на гладкі м'язи ШКТ, судин, знижують силу скорочень міокарда, збільшують проникність стінок судин.

Простагландини і лейкотрієни беруть участь у процесі запалення, разом з гістаміном, серотоніном, брадикініном є медіаторами запалення. Значення простагландинів у цьому процесі з’ясувалось після того, як було відкрито, що аспірин інгібує активність простагландин-синтази (циклооксигеназного компонента). Цим пояснюється протизапальна дія аспірину і ряду інших нестероїдних протизапальних препаратів. Протизапальний ефект глюкокортикоїдів і їх синтетичних аналогів зумовлений частково також тим, що фармакологічні дози цих стероїдів гальмують активність фосфоліпази А2 і тим самим знижують доступність арахідонової кислоти для синтезу простагландинів і лейкотрієнів. Аспірин, на відміну від глюкокортикоїдів, не впливає на синтез лейкотрієнів. Простагландини, особливо ПГЕ2, виробляються у вогнищі запалення у великій кількості. Вони збільшують звільнення гістаміну і серотоніну, посилюють ефекти цих швидкодіючих медіаторів запалення на капіляри. Лейкотрієн В4 є ефективним фактором хемотаксису для поліморфноядерних лейкоцитів, тобто зумовлють їх рух до вогнища запалення.

Простагландини і їх аналоги використовуються у клінічній практиці, зокрема для стимуляції пологової діяльності, для зниження кров'яного тиску, для попередження і лікування тромбозів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   73   74   75   76   77   78   79   80   81


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка