Загальні принципи лікування гдн

 Підтримка прохідності дихальних шляхів.

   Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів: а) запрокидування голови; б) висування нижньої щелепи вперед; в) розкриття рота (тройний синдром Сафара - заходи “А”).

   Забезпечення прохідності нижніх дихальних шляхів - активне видалення секрету з допомогою бронхоскопа з допомогою шприца, електровідсмоктувача і катетерів.

   Розрідження секрету з допомогою парових інгаляцій, зволоження О₂, проведення інфузійної терапії теплими розчинами.

   Постуральний дренаж. Хворому надають положення, при якому йде витікання секрету з нижніх відділів легень у великі бронхи і трахею. Таким ідеальним положенням є опущеня головного кінця хворого. Нижній кінець ліжка піднімають на 25-30 град. на 40-60 хв. 3-4 рази на добу. До цього, для  покращення відхаркування секрету хворого необхідно перевертати з боку на бік.

   Вібраційний масаж. Сестра кладе руку на грудну клітку хворого і під час видоху наносить декілька ударів кулаком другої руки по тилу китиці. Таким чином, методично проводиться вібраційний масаж. Його необхідно проводити в різних положеннях хворого.

   Стимуляція кашлю і розріджування секрету. Найкраще стимуляцію проводити з допомогою мікротрахеостоми. Товстою голкою проколюють другий міжкільцевий перешийок трахеї, нижче перснеподібного хряща, вводиться катетер, який фіксіється до шкіри шиї і через який можна вводити 3-5-мл 4 % розчин бікарбоната натрію, ферменти, антибіотики і ін.

   Інтубація трахеї. Якщо проведені заходи не забезпечують прохідність нижніх дихальних шляхів, то для видалення секрету і покращення вентиляції легень проводиться інтубація трахеї з підключенням апарату ШВЛ.

   Проведення оксигенотерапії.

   Відновлення порушеної механіки дихання. Якщо причиною ГДН є пневмоторакс, необхідно проводити пункцію плевральної порожнини. Якщо причиною ДН є травма, проводиться репозиція ребер, знеболююча терапія.

БА

Лікування і профілактика.

Приступ бронхіальної астми у більшості випадків можна перервати введенням підшкірно 0,5-1 мл 0,1 % розчину адреналіну, ефедрину - 5 % - 1 мл (дія через30 хв.), теофедрину 1-2 табл. на прийом, антастману (по 1-2 табл. на прийом), астматолу (вдихання аерозолі). Можна вводити підшкірно 1-2 мл 0,1 % розчину сірчанокислого атропіну, еуфіллін (10 мг 2,4 % розчину) внутрішньовенно і ін. Інколи допомагають аерозолі - астмопент, бероптен, беродуол і ін. 

При розвитку астматичного статусу:

1) проводиться інгаляція зволоженого кисню, якщо є можливість в дихальну суміш добавляють 20-30 % гелія;

2) кардіомоніторний контроль. Необхідно пам’ятати, що фібриляція шлуночків - одна з можливих причин смерті хворого в астматичному статусі;

3) інфузійна терапія. Переливання теплих розчинів необхідно проводити з допомогою венесекцій або катетеризації великих вен. При виражених симптомах дегідратації кількість рідини, яка повинна бути введена в/в, досягає 3-4 л/добу (ізотонічний розчин NaCl, 5 % глюкози, реополіглюкін і ін.), в наступні дні кількість рідини зменшується до 1-1,5 л. При наявності гіперкапнії і ацидозу необхідно вводити 4-5 % розчин гідрокарбонату натрію - 100-150 мл;

4) проведення гормонотерапії (150-200 мг гідрокортизона; його необхідно вводити внутрішньовенно через кожні 2-3 години до появи ефективного кашлю). Крім цього, можна вводити преднізолон (60 мг кожні 4-6 год.; дексаметазон - 8-16 мг; урбазан - 1-2 г);

5) при наростанні серцевої неспроможності призначається діуретична терапія. Вона призначається і для профілактики набряку слизової оболонки бронхів (20-40 мг лазикса). Слід пам’ятати, що після введення рідин гематокрітне число не повинно бути нижче 0,30;

6) в окремих випадках необхідно використовувати лікувальний фторотановий наркоз, який знімає спазм бронхів і покращує емоційний фон і загальний стан хворого;

7) при відсутності ефекту від лікувальних заходів і погіршення стану хворого проводиться ШВЛ. Покази до ШВЛ: тахікардія більше 140 уд. за хв.; РСО₂  більше 60 мм рт. ст.; РО₂ нижче 40 мм рт. ст.; рН крові менше 7,3.

Важливе значеня має видалення алергенів, лікування соматичних захворювань, що можуть зумовити виникнення астматичного статусу.