Юридичний факультет



Скачати 19.68 Kb.
Дата конвертації20.09.2020
Розмір19.68 Kb.
ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА РАДА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

ІМЕНІ ЛЕОНІДА ЮЗЬКОВА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ




ЕСЕ

На тему : " Чому, на мою думку, ЄС не переходить до виключної компетенції в усіх сферах і які з сфер спільної компетенції я вважаю за доцільне перенести у виключну і чому?"



Виконала

Щербина Ірина Андріївна

студентка 3 курсу 3 групи

юридичного факультету


Хмельницький

2020

Виникнення проблем функціонування Європейського Союзу внаслідок його розширення, завершення інституційної реформи та вступу в законну силу Лісабонського договору передбачає вдосконалення засад функціонування ЄС, розвиток європейського врядування.



Принципи функціонування ЄС спираються на європейські цінності, стрижнем яких виступають ліберальні фундаментальні права та свободи людини, демократичні принципи державного устрою та правова і соціальна держава.

До основних принципів функціонування ЄС належать: принцип єдиної правосуб’єктності, принцип наділення повноваженнями, принцип поділу компетенції, принцип субсидіарності, принцип пропорційності, принцип сумлінної співпраці, принцип інституційної рівноваги.

Принцип наділення повноваженнями є основоположним структурним принципом, який є основою існування ЄС, вказує на договірний тип утворення Європейського Союзу і визначає межі компетенцій ЄС. Цей принцип означає, що ЄС має стільки компетенції, скільки йому передали держави-члени.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Договору про Європейський Союз, Союз діє виключно в межах компетенцій, що їх надали йому держави-члени у Договорах заради досягнення окреслених в них цілей. Компетенції, що їх не надано Союзу у Договорах, залишаються за державами-членами.

З одного боку, принцип наділення повноваженнями означає, що держави-члени ЄС обмежували свої суверенні права, частину з яких передавали ЄС. З іншого боку, принцип наділення повноваженнями обмежує свободу дій ЄС. ЄС не може самостійно змінювати свою компетенцію, це можуть робити лише держави-члени.

Різні сфери суспільного життя передано до відання ЄС не загалом, а лише в окремих аспектах, які безпосередньо передбачені в уповноважуючих статтях установчих договорів. У процесі європейської інтеграції виникає багато питань, які потребують врегулювання на рівні установчих Договорів, що призводить до постійного внесення до них нових і нових доповнень.

Щоб у подальшому уникнути подібних ситуацій, в Договорах присутні статті, які закріплюють додаткові повноваження ЄС і якими можна скористатись, якщо відсутня уповноважуюча стаття. Ці статті виражають дорозумілу компетенцію, тобто таку, яка не є явно вираженою, але наявність якої припускається для виконання цілей установчих договорів.

Найбільш широкі повноваження ЄС, які формально не передані ЄС державами-членами і не містяться в установчих договорах, тобто дорозуміла компетенція закріплена в ст. 352 Договору про функціонування Європейського Союзу. Відповідно до цієї статті, ЄС може приймати в контексті різних напрямків його політики будь-які законодавчі акти й інші заходи, якщо вони визнані необхідними для досягнення цілей ЄС (окрім цілей, пов’язаних із спільною зовнішньою та безпековою політикою): “Якщо діяльність Союзу в межах політик, визначених у договорах, визнано потрібною для досягнення однієї з цілей, визначених у Договорах, а в Договорах не передбачено потрібних повноважень, Раді, діючи одностайно на пропозицію Європейської Комісії та після отримання згоди Європейського Парламенту, належить ухвалити відповідні заходи”.

При підготовці та прийнятті Лісабонського договору ставилось завдання розділити компетенцію ЄС та держав-членів. Відповідно до принципу поділу компетенції, в Договорі про Європейський Союз та Договорі про функціонування Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору) компетенція поділяється на виключну, спільну, доповнюючу та спеціальну.

Відповідно до ст. 2 Договору про функціонування Європейського Союзу, виключна компетенція означає, що у випадках, коли установчі договори надають ЄС компетенцію у визначеній сфері, то тільки ЄС може займатися законотворенням і ухвалювати юридично зобов’язуючі акти; держави-члени не можуть самостійно здійснювати подібні дії, окрім як у випадку, якщо вони уповноважені на це ЄС, або з метою втілення у життя актів ЄС.

Спільна компетенція ЄС та держав-членів означає, що у визначених установчими договорами сферах як ЄС, так і держави-члени можуть ухвалювати обов’язкові акти. Спільною вважається компетенція, яку не можна віднести до виключної та доповнюючої компетенції.

Доповнююча компетенція визначається ст. 6 Договору про функціонування Європейського Союзу як “… компетенція вживати дії, що підтримують, координують чи доповнюють дії держав-членів”

Спеціальна компетенція не належать до тих видів, назви яких спеціально згадуються в установчих договорах. Вона стосується сфер, які визначені в установчих договорах, але не належать до виключної, спільної та доповнюючої компетенцій.

Отже, зважаючи на все вищезазначене, я вважаю, що ЄС не переходить до виключної компетенції у всіх сферах через те, що виключна компетенція означає, що у випадках, коли установчі договори надають ЄС компетенцію у визначеній сфері, то тільки ЄС може займатися законотворенням і ухвалювати юридично зобов’язуючі акти, а в свою чергу держави-члени не можуть самостійно здійснювати подібні дії, окрім як у випадку, якщо вони уповноважені на це ЄС, або з метою втілення у життя актів ЄС, тобто це певним чином обмежує компетенцію держав-членів ЄС.

На мою думку, була б доцільно перенести з спільної компетенції у виключну сферу захисту споживачів, оскільки такі сфери як встановлення правил конкуренції, потрібних для функціонування внутрішнього ринку та спільна торгівельна політика належать до виключної компетенції, тобто це, я вважаю, це лише б сприяло розвитку даних сфер.

Список використаної літератури



  1. Б.Шевчук. ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ// Збірник наукових праць “ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ”. – 2015. – ст. 21-29.

  2. В.Муравйов, І.Березовська. ВИДИ КОМПЕТЕНЦІЇ РЕФОРМОВАНОГО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ// Журнал міжнародних відносин КНУ. – 2009. – ст. 56.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка