Юліан Семенов



Сторінка10/20
Дата конвертації05.05.2016
Розмір4.27 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20
Ланки змови


 

Мюллер поклав на стіл Бормана п'ять сторінок убористого — майже без інтервалів — машинописного тексту й мовив: — Думаю, цього більш ніж досить, рейхслейтер. Борман читав швидко; перший раз, як завжди, по діагоналі, роблячи на полях тільки йому зрозумілі помітки; другий раз він проходив по тексту скрупульозно, з олівцем, обдумуючи кожне слово, але тільки в тих рядках, які міг пустити в діло, на інші вже не звертав уваги. На цих п'яти сторінках Мюллер зібрав і узагальнив дані прослухування розмов Гудеріана і Гелена, що вела його служба останніми днями на прохання Бормана. Рейхслейтер зразу ж підкреслив цілий ряд фраз: «фюрер зовсім деморалізований», «злочин Гітлера — з погляду законів війни — полягає в тому, що він досі зволікає з евакуацією ставки в Альпійський редут», «Гітлер не хоче дивитися правді у вічі», «катастрофа, мабуть, настане в кінці травня, Гітлер винен у тому, що ми програли виграну кампанію», «те, що Гітлер не дозволяє евакуювати групу армій з Курляндії, те, що він досі не дозволяє перекинути всі війська із заходу на схід, є свідченням того, що він абсолютно відірвався від життя; він живе в бункері затворником, не розуміючи настрою нації, йому невідомо, що в рейху нема хліба й маргарину, він не хоче знати, що люди мерзнуть у нетоплених квартирах; його наказ кидати хлопчиків гітлер-югенду в бій чреватий тим, що через двадцять років у країні не буде достатньої кількості чоловіків того віку, якому доведеться командувати відродженою армією Німеччини», «єдина надія на врятування німецького національного духу полягає в тому, щоб зосередити під Берліном всі наші армії і нав'язати більшовикам таку битву, яка потрясе Захід, бо це буде битва проти ідеї інтернаціоналізму, проти російського комунізму, битва за вічні європейські цінності»… Борман підвів очі на Мюллера: — Ви ж розумієте, що такі висловлювання я просто не маю права показати фюрерові, це травмує його раниму душу. — Рейхслейтер, я догадувався, навіщо вам потрібен цей матеріал, і тому відбирав найделікатніші висловлювання. Були крутіші. — Ну, знаєте, згарячу все що завгодно можна сказати… І Гудеріан, і Гелен — чесні люди, але вони занадто прямолінійні, армійська каста… Саме тому ваш матеріал — у такому вигляді, як його записано, — не годиться… Будь ласка, підготуйте на півсторіночки такі приблизно дані: Гелен має сказати, що йому потрібний відпочинок, що він не може більше виносити безупинних бомбардувань, і якщо в бункері не чути цього виснажливого гуркоту, то він у Майбаху живе на грані своїх сил… По-моєму, логічно, як вам здається? — Цілком. — Ну, а що стосується Гудеріана, то нехай він скаже Тіппельскірху чи Хайнріці, що мріє — після того, як його підлікують, — повернутися в окопи; танкові битви, майстром яких він себе вважає, забезпечать нам перемогу в майбутніх боях. Нехай він скаже — але в досить шанобливих тонах, — що постійні розходження з Кейтелем, а особливо з Йодлем, не дають йому змоги виявити себе як воєначальника, що здобув собі ім'я на полях танкових битв… — Саме така розмова відбулася у Гудеріана з рейхсфюрером, — зауважив Мюллер. Борман посміхнувся: — Це я порадив йому так розмовляти з Гіммлером. Думаю, фюрер доручить саме Гудеріану поїхати в Пренцлау, в штаб групи армій «Вісла», і вручить Гіммлеру наказ про те, що з рейхсфюрера знімається командування… Мюллер кашлянув, прикривши рот долонею, і тихо запитав: — Ви гадаєте, що роз'єднання Гіммлера з армією приведе його до ще більшої ізоляції? Позбавить реальної сили? Борман довго мовчав, потім, зітхнувши, відповів: — Мюллер, хочу дати добру пораду на майбутнє: ніколи не показуйте тому, хто стане вашим шефом, що ви вмієте вичисляти його думку наперед… Ви, навпаки, мусите всіляко переконувати свого керівника, що вміння бачити грядуще властиве лише йому одному, і нікому іншому… Знаєте, як вам зараз треба було б сказати мені? — Мабуть, я повинен був, — добродушно відповів Мюллер, — висловити здивування, що така достойна людина, якою всі по праву вважають рейхсфюрера СС, не буде надалі очолювати групу армій «Вісла»; рейх не матиме змоги зайвий раз упевнитися, — який благотворний вплив людей СС на безідейні сили вермахту… Борман похитав головою: — Тоді ви зразу розписалися б у тому, що служите дурневі чи параноїку… А я психічно абсолютно здоровий, що, на жаль, позбавляє мене надії прославитися геніальним… Та й я не такий уже дурень… Ні, любий Мюллер, ви повинні були сказати, що таке рішення вас страшенно вразило, потім витягли б ручку й блокнотик та й показали б, що ви нічого не можете самі, а лише вмієте скрупульозно виконувати те, що вам накаже шеф. Мюллер ледь стримався, щоб не сказати: «Ви нав'язуєте мені свою манеру поведінки, чи варто повторювати? Адже саме пошук породжує нові повороти якості». Борман, ніби зрозумівши ці думки Мюллера, сказав: — До речі, саме так, я нав'язую вам стереотип поведінки, який привів мене в те крісло, де я сиджу зараз, і роблю це лише тому, що наші з вами стосунки за останні тижні стали особливими, Мюллер… А тепер скажіть головне: чи зможете ви зробити так, щоб у Кремлі вже завтра дізналися про дві події, зовні нічим між собою не пов'язані. Перше — начальником штабу замість Гудеріана призначено генерала Кребса, якого тримали в тіні тому, що він був службовцем військового аташату в Москві при Шуленбургу, коли той був послом. Кребс дуже добре знав росіян і як тільки міг відстоював своє переконання, що воєнна перемога над Росією неможлива; друге — що на посаду начальника штабу Кребса провів робочий секретар фюрера, якийсь Борман, котрий вважає: саме Кребс у потрібний час зможе домовитися з радянським Верховним Головнокомандуванням про необхідність припинити кровопролиття. — Зможу, — відповів Мюллер, зовсім упевнившись у тому, що в Бормана існує детально розроблений план врятування, в якому елемент випадкового провалу, звичайно ж, враховано, але головну ставку поставлено на грунтовну планомірність удачі. — Я вірю вам, — сказав Борман. — Отже, тепер ви маєте право запитувати мене. — Чи варто, рейхслейтер? Я безмірно відданий вам, ваше сходження свідчить про те, що ви знаєте наперед не два чи три, а сто ходів і розраховуєте їх так, що будь-яке стрясання повітря моїми здивованими словесами може перешкодити вам тримати нитки плану в єдиному клубку задуму. Борман зауважив: — Щось ви заговорили, як Шелленберг: аж надто витіювато, а тому — підозріло… — Кожна людина завжди намагається бодай у чомусь узяти реванш, коли усвідомлює, що в головному, тобто в розумі, реванш неможливий… От я й почав заливатися соловейком, не гнівайтесь… — Відповідь переконлива… І, нарешті, дві останні позиції, Мюллер… Зробіть так, щоб ваша служба одержала тривожний сигнал із Фленсбурга, з морської бази грос-адмірала Дьоніца, про те, що на борту підводного човна особливого призначення ведуться недопустимі розмови серед офіцерів флоту… І почніть там роботу… Домовтеся з вашими людьми, які обслуговують підводний флот, щоб вони погодилися ввести в екіпаж п'ятьох ваших найдовіреніших колег… Нехай вони їдуть туди негайно… Нехай вони знають, що без вашої команди цей підводний човен не має права відійти від пірса ні на сантиметр… А ось цю папку з рядом питань у справі Рудольфа Гесса я довіряю не вам, а пам'яті ваших онуків. Прочитавши цю справу, можна зберегти головну таємницю рейху чи, навпаки, втратити її, хоч взагалі це було б прикро. — Немов злякавшись, що Мюллер може запитати його про щось, Борман швидко підвівся, віддав папку групенфюреру й сказав: — До побачення, ви вільні! …Потім він прийняв Кальтенбруннера, перевіривши за годинником неможливість навіть випадкової зустрічі Мюллера з своїм безпосереднім начальником; прочитав три сторінки, які написав у концтаборі Канаріс, запитав, наскільки ці дані цікаві, вислухав відповідь, з неї було ясно, що така інформація в картотеках РСХА не зареєстрована, не кажучи вже про відділи армійської розвідки, сховав аркуші в сейф, зауваживши при цьому: — А от через мене така інформація проходила, Кальтенбруннер, і це не та інформація! Канаріс віддає вам лузгу, спробуйте з ним ще трохи попрацювати, але, мені здається, ставити на нього немає смислу — вислизне… Якщо знову почне хитрити — ліквідуйте його: нема чого переводити табірну брукву й каву на безперспективну людину… Потім він попросив Кальтенбруннера влаштувати йому зустріч з посланником Парагваю, але так, щоб ні одна жива душа, крім них двох, про цю зустріч не знала, і пішов зустрічати Кейтеля, який з хвилини на хвилину мав прибути з Майбаха, щоб доповісти фюрерові про становище на фронтах, — це робилося щодня…  

…А пізно ввечері, за годину перед вечірньою нарадою в ставці, йому подзвонив Штірліц. — Через два дні, — сказав Штірліц, коли вони побачилися, — вночі, в генеральному консульстві Швеції в Любеку рейхсфюрер Гіммлер почне новий тур переговорів з графом Фольком Бернадотом. Ці відомості абсолютні, і я вважав своїм обов'язком повідомити вас про це негайно… — Спасибі, — замислено озвався Борман. — Коли б я не вірив вам і не мав змоги доручити, щоб цей факт перевірили, я назвав би це маячнею… Не за кордоном, а тут, не таємно, а на очах нації, в рейху! Немислимо! Ви повідомили про це Мюллера? — Ні. — Повідомляйте тепер його про все, Штірліц. Чим далі, тим мені буде важче приділяти вам час, ви ж розумієте, яка серйозна ситуація. Довіряйте Мюллеру, як мені, він дістав мої рекомендації в більшості позицій, які всіх нас непокоять.  

Повернувшись у бункер, Борман пройшов у невеличку кімнату, де постійно жив його помічник, штандартенфюрер Цандер, разом з двоюрідним братом Бормана, начальником гвардії охорони Альбрехтом, і, щільно причинивши двері, сказав: — Цандер, хто з близьких до рейхсмаршала людей послухає нашої поради? — Майор Йоханмайєр, — відповів Цандер. — Та ні, — з прикрістю заперечив Борман. — Він тепер ад'ютант фюрера, а не людина рейхсмаршала… Я питаю про тих, хто повсякчас перебуває разом з Герінгом… — Полковник Хубер. Він ладен зробити мені будь-яку послугу. — В нього шрам на лобі? — Так. — По-моєму, хтось із його родичів по дружині був зв'язаний із змовниками? Здається, двоюрідний дядько? — Саме тому я й можу на нього покластися. — Кандидатура хороша… Ви йому вірите цілком? — У мене є для цього всі підстави… — Гаразд… Ви маєте почати з ним роботу в тому напрямку, що Герінгу час уже подумати про передислокацію в Альпійський редут, щоб звідти продовжувати боротьбу з ворогом… Керувати авіацією з Карінхалле неможливо… Ви повинні лагідно, але точно нагадати Хуберу, а той, у свою чергу, рейхсмаршалу, що тут, у канцелярії, все може статися, тому наказ фюрера про те, що саме його, Герінга, призначено наступником Гітлера, може мати величезне значення для долі нації, особливо коли вищепоставлені зрадники доб'ються успіху в таємних контактах з ворогом… Нехай цей Хубер раз у раз нагадує Герінгу, що мир можливий тільки між солдатами, а Гіммлер ніколи не був солдатом, саме тому фюрер і увільнив його з посади командуючого групою армій «Вісла»… Так, так, наказ уже підписано, я вручу його вам… А він, Герінг, — солдат, цього в нього ніхто не відніме… Більше того, пообіцяйте Хуберу завжди тримати його в курсі подій, які відбуваються в бункері. Ще конкретніше — ввійдіть з ним у змову, зігравши роль людини, приреченої мною на загибель… Пообіцяйте йому, що передасте у потрібний момент ту дату, коли Герінг має проголосити себе наступником фюрера.  

«Центр. Генерала Гудеріана знято з посади начальника штабу німецької армії. Його наступник — Ганс Кребс, який у минулому опинився в опалі, судячи із слів Мюллера, тому що був «дуже чемний по відношенню до росіян». Юстас».  

«Юстасу. Чи можете одержати інформацію про міру готовності Кребса для контакту з тим, кого ми вам назвемо? Центр».  

Начальник розвідки даремно чекав, що негайно надійде відповідь на цю телеграму, усвідомлюючи, який великий інтерес вона викличе в Берліні у тих, хто вів свою гру. Штірліц відчував, як у Центрі ждуть його відповіді, йому тепер було ясно до кінця, що його зрозуміли дома, але він не став відповідати, знаючи, що Мюллер зараз сидить у своєму кабінеті, прикидаючи той варіант відповіді Москві, який йому вигідний, причому — цілком імовірно — він захоче обговорити цю пропозицію з Борманом і лише потім вигадає таку ситуацію, за якої скаже про Кребса те і так, що неминуче зацікавить Штірліца.  



…Мюллер приїхав до нього не подзвонивши, перед світанком, стомлений, з помітними синцями під очима. Увімкнувши приймач, він знайшов хвилю Лондона, настроївся на музичну передачу і тільки після цього важко сів у крісло. — Зараз я розповім вам дещо таке, — сказав він, покашлюючи, — що кожному розсудливому члену націонал-соціалістської партії може здатися нісенітницею й жахом, але ідіотизм становища полягав в тому, що кожне слово в цьому документі, — він торкнув мізинцем папку, яку передав йому Борман, — істина. Подивіться сюди, Штірліц. Подивіться так, як умієте це робити ви, і поясніть мені, що це таке…  

Інформація для роздумів — V
(Гесс)


 

«Нові дані, що їх одержала наша служба «закордонних організацій», примушують НСДАП повернутися до справи Рудольфа Гесса, який одержав членську книжку партії і золотий значок під номером «17» одного місяця з фюрером, після того як вони відбули ув'язнення в одній камері тюрми Ландсберг, де була написана «Моя боротьба» — ним, Гессом, під диктовку Адольфа Гітлера. Повернулися до цієї справи тому, що служба особистої референтури Гіммлера відмовилася дати відповіді на ряд питань, що виникли в зв'язку з інформацією, яка надійшла з Лондона, де тепер перебуває Р. Гесс або той, за кого видають якогось чоловіка співробітники британської секретної служби. Не дали ясної відповіді також і ті люди з оточення рейхс-маршала Герінга, які — внаслідок покладених на них завдань — повинні були знати про політ Гесса все, бо саме вони відповідали і за виробництво бойових машин, і за спостереження за всіма літаками, що з'являлися в небі рейху, починаючи з 1 вересня 1939 року. Отже, по пунктах: 1. 10 травня 1941 року о 17.45 з Аугсбурга під Мюнхеном вилетів літак марки «Мессершмітт-110», названий «Церштьорером», — без двох додаткових баків для бензину під крилами. (У справі є фотографія літака, на якому полетів Гесс, відібрана під час арешту в його ад'ютанта Пінча.) 2. 10 травня 1941 року о 22.00 радари британської авіації засікли проліт одиночного літака в напрямі Холі Айленда в Нортумберланді (відомості одержано від агента «С-12», засланого у ВПС Великобританії по лінії «закордонної організації НСДАП»). 3. 10 травня 1941 року о 22.50 невідомий пілот парашутувався в Шотландії, а літак марки «Мессершмітт» зазнав аварії. Пілот згодом заявив, що він — не «капітан Хорн» — як назвав себе спочатку, — а заступник фюрера Гесс. Він прибув сюди з місією миру для розмови з принцом Гамільтоном, другом його приятеля Альбрехта Хаусхофера; «мессершмітт», який на другий день знайшли на картопляному полі, мав два додаткових баки для пального. 4. Директор департаменту історії концерну «Мессершмітт» доктор Еберт, якого ми запросили, не зміг дати жодної серйозної інформації про літак, на якому вилетів заступник фюрера, бо з усіх справ, що зберігаються, на кожен аероплан, будь-коли випущений заводами Мессершмітта, лише опису й специфікації того, що взяв собі Гесс, немає в архіві підприємства. 5. Оскільки жоден літак — за законами воєнного часу — не мав права піднятися в повітря без відповідної «польотної карти», оскільки «мессершмітт» Гесса пролетів над радарними зонами Мюнхена, Кельна, Амстердама і повинен був дати пароль наземній службі спостереження (в іншому разі його змусили б приземлитися чи — якби він відмовився — збили б вогнем зенітних батарей), опитали всі підрозділи люфтваффе, але ніде і ніхто одиночного літака над територією рейху 10 травня 1941 року не зафіксував. (А втім, імовірно, що люфтваффе Герінга не захотіло — з якихось особливих причин — передати НСДАП архівні справи, пов'язані з цим питанням.) 6. Припускаючи, що Гесс приземлився на одному з військових аеродромів у районі Кельна або ж на окупованій території Голландії, щоб підзаправитися пальним, люфтваффе запитували і з цього приводу. Ми одержали відповідь, в якій категорично відкидається така можливість. 7. З даних, що надійшли з Глазго, все-таки стає очевидно, що в одному з підвісних баків «мессершмітта», який розбився в Шотландії, було знайдено пальне, тоді як без підзаправки і без додаткових баків літак не зміг би досягти берегів Англії. 8. Наприкінці березня 1941 року генерала люфтваффе Удета, найдовіренішого кумира рейхсмаршала Герінга, передислокували на південь Норвегії з ескадрильєю «мессершміттів» для «конвоювання суден». Всі його машини були типу «Церштьорер», тобто саме такі, на якій вилетів з Аугсбурга заступник фюрера. Штаб Удета не захотів чи не зміг подати в НСДАП відомості про польоти офіцерів ескадрильї 10 травня 1941 року, тому що, за його словами, документи ці згоріли під час бомбардування. 9. За свідченням генерала люфтваффе Адольфа Галланда, який командував ескадрильєю «мессершміттів», що дислокувалися на узбережжі Північного моря, саме в тому місці, де мав пролітати Гесс, йому подзвонив рейхсмаршал Герінг і зажадав підняти в повітря ескадрилью, щоб збити літак, на якому летить в Англію заступник фюрера, який «з'їхав з глузду». Це було ввечері 10 травня, тобто через годину чи дві після вильоту «мессершмітта» з Аугсбурга, ще до того моменту, як він наблизився до узбережжя. Але назавтра у штаб-квартирі фюрера, куди Герінга викликали разом з інтими лідерами НСДАП на екстрену нараду у справі Гесса, рейхсмаршал заявив, що він нічого не знає про політ Гесса. 10. Судячи з інформації, що надійшла з Лондона, медичний огляд Гесса не зафіксував якихось шрамів на тілі полоненого. Тоді як у медичній картці, написаній у нашому військовому госпіталі 23 листопада 1937 року, зазначено про такі шрами, які дістав заступник фюрера на полях битв: 12 червня 1916 року його поранено в ліву руку і в ногу осколком снаряда під Думантом; 25 липня 1917 року його знову поранено в ліву руку; 8 серпня 1917 року поранено біля Унгуреана кулею в ліве стегно. 11. Судячи з інформації, що надійшла з Глазго, міністерство оборони Великобританії зберігає досьє на всі авіакатастрофи, що сталися на території країни; але даних про аварію «мессершмітта», на якому прилетів Гесс, у справах міністерства оборони начебто немає. 12. За відомостями, що їх одержали з Дубліна, військовий кабінет Черчілля заборонив робити фотографії Гесса. В травні 1940 року фюрер найбільше побоювався, що британці, використавши наркотики, підведуть Гесса до радіомікрофонів і він говоритиме про рейх; але цього не сталося, бо всі в Німеччині добре знають його голос. В одному з секретних меморандумів, які було направлено в кабінет Черчілля з того табору, де перебуває зараз полонений, наводилися слова Гесса про те, як він дружив з рейхсмаршалом Герінгом, хоч усім відомі їхні напружені стосунки, і при цьому лаяв рейхсфюрера СС, незважаючи на те, що їх зв'язувала дружба. Говорилося також про те, що полонений їсть м'ясо й рибу, причому жадібно й плямкаючи, тоді як заступник фюрера — вегетаріанець і завжди відзначався надзвичайно витонченими манерами. 13. Зараз у світлі зрадницьких переговорів з Заходом можна зробити остаточний висновок, що контакти ці розпочалися не вчора і не тільки Канарісом і Шелленбергом. Альбрехта Хаусхофера, сина відомого засновника геополітики Ганса Хаусхофера, Гесс послав ще 27 квітня 1940 року в Женеву, щоб той зустрівся з президентом шведського Червоного Хреста доктором Буркхардом; під час цієї зустрічі обговорювалося питання про необхідність укладення миру між рейхом і Великобританією. Той самий Альбрехт Хаусхофер за безпосереднім дорученням Гесса підтримував контакт з «пані Робертс» у Лісабоні з метою підготувати грунт для укладення мирного договору з Лондоном. Отже, заступник фюрера мав надійну мережу зв'язків на Заході з тими, хто ладен був зробити все можливе, щоб сприяти його ідеї миру між Берліном і Лондоном напередодні початку операції «Барбаросса». Виходячи з вищевикладеного, можна припустити, що Гесс летів не в Шотландію (туди було відправлено двійника в разі провалу його місії), а в одну з нейтральних країн, де функціонують приватні аеродроми; там Гесс міг пересісти на іншу машину й опинитися в Лондоні зі своїми мирними пропозиціями, тоді як «капітан Хорн» уже перебував у секретному таборі для високопоставлених в'язнів, як розхожа фігура в глибоко законспірованій «комбінації миру». Таким чином, можна припустити існування давнього контакту «Гесс — Черчілль». 14. Оскільки я, як заступник Гесса, знав про його «мирні наміри», але, звичайно, вважав, що їх погоджено з фюрером; оскільки моїм девізом завжди була й буде дружба по відношенню до тих, з ким я працюю; оскільки підозріливість не властива ідеології і практиці націонал-соціалістів, виникають такі питання: а) хто з вищого керівництва рейху міг допомагати Гессу в практичному здійсненні його плану? б) кого з людей Герінга, що мав право розпоряджатися польотами бойових машин, міг схилити Гіммлер до співробітництва і підготовки відволікаючого польоту двійника Гесса в Шотландію з метою тотальної конспірації мирних переговорів заступника фюрера з Черчіллем? в) чи міг Герінг піти на блок з Гессом? г) чи міг Канаріс або близькі йому люди з генерального штабу армії подати таку допомогу заступникові фюрера, будь-яке прохання якого розцінювалося в рейху як вказівка Адольфа Гітлера? д) чи є достатній матеріал для компрометації Гесса, на випадок, якщо він після закінчення війни претендуватиме на лідерство в націонал-соціалістському русі, а якщо немає, то як його можна роздобути найближчим часом? Розголошення навіть одного слова з цього меморандуму карається смертю винного і всіх членів його сім'ї, хоч би де вони проживали і хоч би якими великими були їхні заслуги перед НСДАП».  

…Підпису Бормана під документом не було, лише дивна закарлючка, але саме такою закарлючкою рейхслейтер затвердив документи на сімдесят мільйонів доларів, які було внесено на ім'я «доктора Фрейда» в буенос-айреському банку «Торнкіст» у лютому 1945 року. …Гесс — коли був заступником фюрера — не підписав жодного такого фінансового документа, отже, в цьому розумінні він не був небезпечний для Бормана. Але він був небезпечний з погляду ієрархії престижів: усі прихильники тоталітарного конформізму були, є і будуть шанувальниками звань, а не розуму, посади, а не серця, орденських декорацій, а не честі й моралі. …Коли Штірліц закінчив читати, Мюллер нетерпляче спитав: — Ну? — Поки що не можу збагнути. — Гіммлер? Він підштовхнув Гесса? Штірліц похитав головою: — І ви нічого ніколи ні від кого про це не чули? До вас не доходила інформація? Ну, хоча б не пряма? — Штірліц, я тільки рік тому дізнався, як убивали «братів» фюрера, вождів нашої партії, її організаторів, Грегора Штрассера й Ернста Рема. Мені розповіли, що кожен з них перед розстрілом вигукував: «Хайль Гітлер!» Вони плакали, переконували катів, що фюрера обманули, вони благали тільки про одне — про зустріч із своїм кумиром. Мені лише недавно показали листи Гітлера, які він надсилав їм напередодні арешту. Він писав про своє почуття дружби й подяки героям націонал-соціалістської революції, він признавався в любові до своїх «братів по партії» Грегора й Ернста, він називав їх на «ти» і просив їх завжди бути з ним поряд. — А ви певні, що Борман не хитрує з вами? Навіщо треба було підміняти Гесса? Мюллер знизав плечима: — У мене є припущення. Перше: сам Борман — через Гіммлера — відправив до Шотландії двійника, а справжнього Гесса передислокували — це ж було напередодні удару по росіянах, всього лише за сорок днів до початку війни, — в секретні опорні бази НСДАП в Іспанії. Якщо фальшивий Гесс домовляється з англійцями про мир, тоді справу виграно, починається війна на одному фронті, англійці видають нам фальшивого заступника фюрера, справжній також повертається, таємницю операції збережено. Припущення друге: Борман у своїй боротьбі за владу — мабуть, через Герінга — в найостаннійший момент якимось чином підмінив Гесса, і в Шотландію справді прилетів двійник, якого відправили — замість збитого Гесса — з Норвегії, з наших баз. Отже, Борман, лякаючи росіян, може зараз уже почати кампанію: «Справжнього Гесса сховав Черчілль, видадуть божевільного двійника, а заступника фюрера готують до лідерства в Німеччині після загибелі Гітлера!» — Коли вам треба повернути ці матеріали? — спитав Штірліц. — Ви з глузду з'їхали, — сказав Мюллер, підводячись. — Ви думаєте, я залишу їх вам? Для роботи? Я їх вам не залишу, Штірліц, хоч я нічого тепер не розумію, абсолютно нічого, і всі мої здогади породжені не знанням, а розгубленістю. «І я нічого не розумію, — подумав Штірліц, проводжаючи Мюллера на ганок особняка, до машини. — Я був певен, що він приїхав поговорити про Кребса. Невже я остаточно заплутався? Просто жахливо, коли це так. Виходить, я налякав сам себе, а він не веде ніякої гри?» …Лише стомлено спускаючись сходами, Мюллер сказав те, чого так чекав Штірліц: — Мені дедалі важче зрозуміти Бормана. Він всупереч усім протяг на посаду начальника штабу Кребса. Гудеріан стояв би на смерть, а Кребс може сісти з червоними за стіл переговорів, щоб пустити їх сюди, але на прийнятних для нас умовах. Він може зробити так, що росіяни виграють берлінську битву без бою.  

(Мюллер не міг собі уявити, що матеріал, переданий йому рейхслейтером, був однією з ланок диявольської гри Бормана, який ніколи й нікому, крім себе, не вірив, мав абсолютно надійну інформацію, що в англійців сидить саме Гесс, а «Хорна», якщо й був такий, давно ліквідували британці як небажаного свідка. Борман вважав, що коли ця дезінформація піде — через Мюллера — в Москву, вона може виявитися тією краплею, яка переповнить чашу терпіння росіян. …Але Штірліц, вичисливши можливий хід думок рейхслейтера, в свою чергу, вирішив, що гра на протиріччях Борман — Мюллер не тільки можлива, але й, за певної ситуації, рятівна.)  

«Центр. На думку Мюллера, генерал Кребс готовий до контактів, однак вони можуть відбутися лише в той момент, який стане визначальним у плані зміни політичної ситуації в бункері. Коли на мій рахунок було переказано гроші, які належать мені за попередню інформацію? Юстас».  

Про цю радіограму Ісаєва начальник розвідки вирішив поки що не доповідати Сталіну, розуміючи, яка може бути його реакція. Він надіслав у Берлін ще дві шифровки, в котрих — прийнявши гру Ісаєва — просив «Юстаса» вийти на зв'язок не раніше, як через тиждень, допомагаючи таким чином Штірліцу дістати змогу виїхати до Швейцарії з його новим «підопічним» Рубенау, і повідомляв, що через десять днів у Берліні його «знайде зв'язковий». Радянська розвідка справедливо вважала, що навіть одна виграна для Ісаєва година може виявитися вирішальною і в його долі, і в долях сотень тисяч радянських воїнів, які займали висхідні рубежі для удару по Берліну.  




Каталог: books -> download -> rtf
rtf -> Диплом за перемогу в шкільному конкурсі поезій, присвячених Тарасові Шевченку
rtf -> Післямова
rtf -> Варткес Тевекелян рекламне бюро пана кочека
rtf -> Вічник Сповідь на перевалі духу
rtf -> Тарас Прохасько БотакЄ
rtf -> Ізольди Марківни Книш директорові школи Товаришу директор! Сьогодні, згідно з планом, я проводила урок
rtf -> Роман Іваничук Мальви Розділ перший
rtf -> Дебора Гаркнесс Сповідь відьом Дивовижні стосунки магії та науки
rtf -> Кір буличов — творець фантастичних світів
rtf -> Олесь Бердник


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка