Які етапи знешкодження токсичних речовин в гепатоцитах? Місце в клітинах



Скачати 16.57 Kb.
Дата конвертації17.04.2020
Розмір16.57 Kb.

  1. Які етапи знешкодження токсичних речовин в гепатоцитах?. Місце в клітинах.

Знешкодження токсичних речовин відубається у печінці(гепатоцитах) і проходить у двох фазах. Продукти реакції виділяються у кровяне русло і виводяться з сечею або з жовчю через кишечник. У першій фазі токсичні речовини підаються окисненню,відновленню,гідролізу,після чого в молекулі зявляються полярні функціональні групи(наприклад –OH,-COOH,-NH2 і тд.). У другій фазі до ксенобіотика приєднується глюкуронова або сірчана кислоти, амінокислоти, метильна чи ацетильна групи, глутатіон. Це реакції конг’югації. Утворені кон'югати добре розчинні у воді і легко виводяться з організму.

Реакції першої фази здійснюються за допомогою ферментів ендоплазматичного ретикулуму печінки (ферменти мікросомального окиснення і відновлення). Мікросомальна окиснювальна система каталізує реакцію гідроксилювання субстратів. В ендоплазматичному ретикулумі печінки містяться флавінові ферменти, які відновлюють сторонні речовини – нітро- і азосполуки до аміносполук. Донором воднів служить НАДФН.

Друга фаза включає реакції конюгації з глукуроновою кислотою, гліцином, глутаматом; метилювання, ацетилювання, утворення складних еферів з сірчаною кислотою.

Приклади знешкодження токсичних речовин: аміак використовується в орнітиновому циклі і включається в молекулу сечовини, котра виділяється в складі сечі; скатол, який утворюються при розпаді триптофану в товстій кишці, деметилується з утворенням індолу, який шляхом гідроксилування та кон’югації перетворюється на тваринний індикан, виводиться в складі сечі та може слугувати показником інтенсивності процесів гниття білків у травному тракті та функціонального стану печінки.

У залежності від хімічної природи гормонів їх інактивація у печінці забезпечується різними шляхами. У печінці відбувається гідроліз пептидних гормонів протеазами. Катехоламіни (адреналін, норадреналін) підлягають у гепатоцитах окисному дезамінуванню за участю моноаміноксидази (МАО), потім метилюванню за гідроксильними групами та кон’югації з сульфатою або глюкуроновою кислотами. Продукти катаболізму виводяться з сечею.

Стероїдні гормони гідроксилюються за участю гідроксилаз та кон’югують з глюкуроновою чи сульфатною кислотою і також виводяться з сечею.

Тироксин у гепатоцитах підлягає реакції трансамінування, перетворюючись у кетопохідне, яке кон’югує з тими ж кислотами і виводиться з організму.


  1. Де і як знешкоджується білірубін?

Білірубін знешкоджується в гепатоцитах печінки. Нормальна концентрація білірубіну в крові - 5-20 мкмоль/л. Це пігмент червоно-коричневого кольору, утворюється при розпаді гемоглобіну. Звільнений гемоглобін руйнується (в селезінці, печінці, червоному кістковому мозку).  Під дією гемоксигенази руйнується зв'язок між 1 і 2 кільцем гема. Утворюється зелений пігмент вердоглобін.

Від нього відщеплюється залізо (з трансферрином надходить в печінку, де депонується і використовується повторно) і білкова частина (розщеплюється до амінокислот, які використовуються повторно). Утворюється жовтий пігмент білівердин.  Білівердин відновлюється білівердинредуктазою (кофермент НАДФН+H). Тоді утворюється червоно-коричневий білірубін. Він токсичний, нерозчинний (непрямий). Він надходить в кров, з'єднується з альбуміном (білок-переносник) і надходить у печінку. Печінка захоплює його за допомогою білків лігандинів та протеїнів Z. У печінки непрямий білірубін кон'югує з 2 молекулами глюкуронової кислоти під дією УДФ-глюкуронілтрансферази. Утворюється прямий, знешкоджений, кон’югований білірубін, який надходить з жовчю в кишечник. Під дією ферментів мікрофлори перетворюється там в безбарвний стеркобіліноген. 95% його виводиться з калом, де окислюється на повітрі, набуваючи коричневий колір, і називається стеркобілін.



5% через гемороїдальні вени надходить в нирки і виводиться з сечею. Окислюється на повітрі, набуває жовтого кольору і називається уробіліноген.

  1. Що таке гіпурова кислота? Суть проби Квіка.

Гіпурова кислота утворюється при сполучення в печінці бензойної кислоти з гліцином. В добовій сечі її 0,6-1,5 г. Споживання продуктів рослинного походження, зокрема ягід і фруктів, де багато бензойної кислоти, призводить до підвищеного виділення гіпурової кислоти. Аналогічно і за умови посилення гниття білків у кишечнику.

У клініці з метою з'ясування антитоксичної функції печінки проводять пробу Квіка: визначають вміст гіпурової кислоти в сечі після введення бензоату натрію (6 г).

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка