Вступ Принципи фізичної реабілітації в дитячій ортопедії



Скачати 27.26 Kb.
Дата конвертації28.04.2020
Розмір27.26 Kb.
Фізична реабілітація в дитячій ортопедії

Мета: На підставі вивчення анатомії, фізіології, патології, основ психології, фізичної реабілітації, кінезітерапії, фізіотерапії, спецкурсів за темою спеціалізації опанувати знання про основи фізичної реабілітації дітей.

Вступ
Принципи фізичної реабілітації в дитячій ортопедії:
-       розвиток вторинних деформацій, які тяжко піддаються лікуванню, відбувається поступово, у процесі росту і розвитку організму – потрібне раннє призначення ЛФК.
-       Фізичні вправи добираються згідно з фізіологічними особливостями росту і розвитку дитини, її віком і руховими можливостями.
-       Засоби ЛФК мають позитивний вплив тільки за умови безупинного, систематичного і тривалого застосування (при порушенні - небезпека рецидиву деформації).
-       поступовість і суворо дозоване зростання навантаження. На початку лікування фізичні вправи застосовують у вигляді невеликого комплексу спеціальних вправ на фоні загальнорозвиваючих вправ. У міру усунення деформацій навантаження потрібно поступово і невпинно збільшувати, і у завершальному періоді тривалість занять може бути доведена в цілому до 1-2 год на день при багаторазовому повторенні вправ. У випадках, коли дозволяють вік і стан дитини, обов'язково використовують ігрові вправи.
-       комплексне застосування різних засобів ЛФК, взаємодоповнюючих і посилюючих дію один одного. Так, наприклад, виконання фізичних вправ у воді дозволяє залучати до активних рухів різко ослаблені групи м'язів, сприяє найшвидшому відновленню.
-       поєднання виконання вправ із масажем: зменшує болючість, поліпшує кровообіг, створює передумови для більш повного використання спрямованих рухів.
-       Обов’язково: механотерапія, навчання ходи, лікування положенням.
-       Досягнуте положення корекції закріплюється використанням етапних гіпсових пов'язок. Гіпсові пов'язки й інші засоби іммобілізації не є перешкодою для застосування вправ лікувальної гімнастики, а, навпаки, полегшують безболісне включення хворого в активний руховий режим.
-       У передопераційний період консервативне лікування створює кращі умови для проведення оперативного втручання. У післяопераційний період позитивний результат може бути тільки у разі планомірного, цілеспрямованого комплексу застосування всіх засобів ЛФК.

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ УРОДЖЕНОМУ ВИВИХУ СТЕГНА


Уроджений вивих стегна — одна із найбільш частих деформацій опорно-рухового апарату з усіх уроджених вад розвитку. Частіше трапляється у дівчаток, уражається переважно лівий кульшовий суглоб. Проявляється у дисплазії вертлюжної западини, головки стегнової кістки, зв'язково-суглобного апарату і м'язів.

Лікування успішне, якщо почати його якомога раніше. З кожним місяцем життя дитини потрібні більш складні методи лікування, а функціональний результат погіршується.

Методика лікування дітей залежить від віку хворого.

·    у пологовому будинку - широке сповивання перші 3 міс, сприяє усуненню контрактури привідних м'язів стегна і формуванню кульшового суглоба.


·    Консервативне лікування у віці 3 міс - 1 рік - застосування різних шин і апаратів, що забезпечують поступове відновлення форми суглоба і фіксацію у положенні максимальної корекції, можливість активних рухів.
·   консервативне лікування у віці 1-3 роки - класичний метод корекції вивиху поетапними гіпсовими пов'язками, апаратні методики.
·     після трьох років - оперативні утручання, відкрите вправлення вивиху, вправлення і реконструкція суглоба.

У будь-якій методиці лікування ЛФК є одним із основних засобів формування здорового суглоба і єдиним способом підтримки моторного розвитку дитини.


Завдання ЛФК:
—   профілактика та усунення контрактури привідних м'язів стегна;
—   формування кульшових суглобів, відновлення їх форми, фіксація у положенні максимальної корекції;
—   зміцнення м'язів, що здійснюють рух у кульшових суглобах (згинання, розгинання, відведення, обертання всередину);
—   розвиток у повному обсязі активних рухів у кульшових суглобах;
—   корекція вальгусного положення колінних і гомілковостопних суглобів, що виникає при лікуванні з використанням шин.

Засоби реабілітації: лікування положенням, фізичні вправи, масаж, фізіотерапевтичні процедури.

 Лікування положенням — один із перших і найбільш доступних засобів. Здійснюється батьками:


·  при незначній дисплазії - перші 3 міс використовують широке сповивання (учетверо складену пелюшку кладуть між зігнутими і відведеними стегнами);
· у дитини, що сидить на колінах у матері обличчям до неї, ніжки розведені у сторони, спинка підтримується; коли мати стоїть, дитина, повернена до неї обличчям, ніжками охоплює її тулуб; при носінні дитини використовується «сумка-кенгуру» (тривале використання небажане, призводить до стійкого відведення передніх відділів стопи назовні та їх вальгування);
·  у положенні лежачи на животі ноги дитини з відведеними і зігнутими стопами мають бути поза матрацом, у противному разі посилюється спазм аддукторів стегон. 

У дітей до 3 міс
-  Заняття проводять кілька разів на день - загальний масаж тулуба і кінцівок, рефлекторні вправи, укладання на живіт
-  спеціальні вправи: згинання ніг у колінних і кульшових суглобах та їх подальше повільне відведення до поверхні столу. Внутрішня ротація стегна і тиск головки на вертлюжну западину (при зігнутих у колінних і кульшових суглобах ногах виконують внутрішнє обертання стегон так, щоб гомілки зігнутих кінцівок одночасно поверталися назовні. Внутрішня ротація стегон з одночасним тиском за віссю зігнутих у колінних суглобах ніжок.
- класичний масаж із прийомами погладжування, розтирання і легкі розминання м'язів попереку, сідниць, передньої, задньої та бічної поверхонь стегна і м'який точковий масаж сідничних м'язів біля головки стегна у поєднанні з розслабленням м'язів, що приводять стегно. Погладжувальний масаж тулуба та верхніх кінцівок.
У дітей після 3 міс
- ЛФК проводять 3-5 разів на день по 5-10 хв. Активні вправи згідно з виникаючими позовими і локомоторними реакціями, спеціальні вправи для кульшових суглобів; формування затриманих рухів,
- загальний та вибірковий масаж.

Консервативне лікування дітей до З років
- поєднання лікування положенням, витягнення і функціонального впливу - шина і метод Волкова.
- вправи на згинання стегон у відведеному положенні або перехід із положення лежачи у положення сидячи.
-  Загальнорозвиваючі вправи і масаж в обсязі, який допускається укладанням.
- звертають увагу на формування і розвиток найважливіших рухових навичок: повзання і лазіння, кидання і метання.
- обмежуються підвищені навантаження за віссю: стрибки, біг, а також положення, що сприяють підвивиху (навпочіпки і на чотирьох кінцівках).





Оперативне лікування уродженого вивиху стегна

ЛФК застосовують під час передопераційної підготовки і в усі періоди післяопераційного ведення. Періоди: іммобілізації, пасивних рухів (ранній постіммобілізаційний), активних рухів (пізній постіммобілізаційний) і навчання ходьби (тренувальний).


Передопераційний період:
-  ЛФК починається з першого дня надходження у стаціонар. Мета: загальне зміцнення організму, поліпшення кровообігу в сідничних м'язах, навчання розслаблення м'язів, розтягання контрагованих згиначів і привідних м'язів стегна, удосконалення координації рухів.
- Дитину навчають правильно виконувати вправи, ізольовано скорочувати і розслаблювати м'язи, чітко виконувати вправи, що будуть необхідними після операції. Темп – повільний, з вихідного положення лежачи на спині, боці, животі, стоячи, сидячи.
-Нераціонально (у зв'язку з необхідністю зведення головки стегна) використовувати інтенсивні вправи для м'язів, що забезпечують функцію кульшового суглоба.

 Післяопераційний період. Мета ЛФК: уникнути післяопераційних ускладнень і поліпшити трофіку оперованого суглоба.


-  проводять 2-3 рази на день у вигляді спеціальних занять: вправи для верхніх кінцівок і неоперованої нижньої, м'язів черевного преса і спини, дихальні вправи.
- Ізометричне напруження м'язів іммобілізованою нижньою кінцівкою не показане, тому що підсилює біль і призводить до рефлекторного перенапруження м'язів.

Період пасивних рухів починається після того, як знімуть передню стінку гіпсової кульшової пов'язки і замінять її лонгетою. Мета: досягнення максимальної амплітуди рухів у оперованому суглобі, нарощування сили м'язів і загальне зміцнення організму.
-  Дихальні, загальнорозвиваючі вправи
- спеціальні вправи: спираючись на руки або підтягуючись за шнур, хворий піднімає тулуб. Виконують у повільному темпі, без затримки дихання, 5-6 разів протягом дня (по 6-10 рухів).
- спеціальні вправи для оперованої кінцівки: пасивні рухи із поступово зростаючою амплітудою і зміною положень у кульшовому і колінному суглобах. Спочатку згинають у кульшовому і колінному суглобах оперовану кінцівку, рухи повинні здійснювалися в кульшовому суглобі без участі таза. Потім додають пасивні рухи на відведення і внутрішню ротацію стегна. Дитину навчають повороту на живіт через здорову ногу з відведеною і підтримуваною інструктором оперованою ногою.
-   У положенні лежачи на животі - розгинання кінцівки в кульшовому суглобі при згинанні в колінному суглобі до 90°.
-  Спеціальні вправи проводять кожні 2-3 год.
-  За допомогою шин і валиків дозовано і цілеспрямовано нозі надають положення деякого відведення і внутрішньої ротації.

Період активних рухів - при зменшенні болю та засвоєнні пасивних рухів
-  активні рухи в кульшовому суглобі. Для полегшення виконання активних вправ і зниження м'язового напруження: рухи роликового візка по гладкій площині, блокову установку. Спочатку активні вправи виконують із вихідного положення лежачи, пізніше — із положення сидячи. Для фіксації таза під час занять у положенні лежачи застосовують спеціальний пояс.
-       Після вироблення задовільного обсягу рухів у кульшовому суглобі - вправи для зміцнення сідничних м'язів.
-   розширюють комплекс загальнозміцнювальних вправ для підготовки до ходьби.
-     масаж м'язів сідниць, спини, живота і стегон.

Період навчання ходьби. При відсутності ускладнень оптимальний термін для піднімання хворого на ноги - 6 міс після операції.
-  навантажувальні пристосування при навчанні ходи (поручні, сани) для ослаблення тиску головки стегна на суглобну западину і вироблення правильної ходи
- доріжки зі «слідами» для вироблення стереотипу правильної ходи і збільшення довжини кроку
-  перші заняття проводять при відведенні та внутрішній ротації оперованої кінцівки.
-  опора руками на поручні усуває додаткові компенсаторні рухи (бічний нахил корпуса, нахил таза, відведення руки вбік). У міру удосконалення додають ходу сходами, переступання через лаву, ходу з легкими предметами на голові для усунення звичного розгойдування.
-   Навчання ходьби поєднують з відпочинком, перші заняття нетривалі (5-10 хв), поступово збільшується до 30 хв.
- активні вправи у положенні стоячи: присідання, відведення і згинання хворої ноги, махові рухи ногою. На початку занять дитина повинна триматися руками за бильце ліжка або за поручні.
-  Навчати ходи краще у формі групових занять, додають ігрові вправи.
-  Гідрокінезітерапія: завдяки болезаспокійливій і розслаблюючій дії теплої води, зниженню навантаження, спостерігається розслаблення м'язів і швидке збільшення амплітуди активних рухів.

Приблизний комплекс спеціальних вправ для зміцнення сідничних м'язів при вродженому вивиху стегна

1.      В. п. — лежачи на животі, одночасне скорочення сідничних м'язів.

2.      В. п. — лежачи на животі, розгинання оперованої кінцівки, зігнутої у колінному суглобі.

3.      В. п. — лежачи на животі, розгинання випрямленої оперованої кінцівки.

4.      В. п. — лежачи на животі, розгинання випрямленої оперованої кінцівки з обтяженням.

5.      В. п. — лежачи на животі, одночасне розгинання обох випрямлених кінцівок.

6.      В. п. — лежачи на боці, що відповідає здоровій кінцівці, відведення оперованої кінцівки, зігнутої в колінному суглобі.

7.      В. п. — лежачи на боці, що відповідає здоровій кінцівці, відведення випрямленої оперованої кінцівки.

8.      В. п. — лежачи на боці, що відповідає здоровій кінцівці, відведення оперованої випрямленої ноги з обтяженням.

Останні три вправи спочатку рекомендується виконувати з подушкою, закладеною між ніг.

 

Приблизний комплекс вправ у період навчання ходи при вродженому вивиху стегна

1.      В. п. — стоячи спиною до гімнастичної стінки, триматися руками за перекладину. Почергове згинання ніг у кульшових і колінних суглобах.

2.      В. п. у вису спиною до гімнастичної стінки. Почергове згинання ніг у кульшових і колінних суглобах.

3.      В. п. — стоячи біля гімнастичної стінки, ноги на ширині плечей, носки назовні, руки на перекладині на висоті пояса. Присідання з розведенням колін у сторони.

4.      В. п. — стоячи на зовнішній перекладині гімнастичної стінки, ноги разом, коліна притиснуті до перекладини, руки на перекладині на висоті пояса. Присідання.

5.      В. п. — стоячи, ноги ширше плечей, у руках гімнастична палиця. Нахиляючись уперед, намагатися торкнутися підлоги палицею.

6.      В. п. таке саме. Низько опустити палицю і, не випускаючи її з рук, намагатися переступити через неї.

7.      В. п. — стоячи обличчям до гімнастичної стінки, триматися руками за перекладину. Присідання з роз веденням колін у сторони.

8.      В. п. — стоячи обличчям до гімнастичної стінки, стопи разом, руки на перекладині на висоті плечей. Поступове розведення ніг у сторони, не відриваючи їх від підлоги, з поворотом на п'ятах і носках і повернення у в. п.

 

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ ПЛОСКОСТОПОСТІ

У процесі навантаження на ноги стопа розширюється, сплощується, потім під впливом тяги м'язів і еластичності зв'язкового апарату набирає початкової форми.

На функціональний стан стоп впливає загальне положення тіла. У підтримці прямого положення тіла з симетричним навантаженням на стопи велику роль відіграють м'язові групи, що забезпечують стабілізацію великих суглобів нижніх кінцівок і тулуба.



Скарги хворих: втому в м'язах, яка швидко розвивається, тяжкість у ногах, пастозність тканин, зниження витривалості до довгого статичного навантаження, на появу неприємних суб'єктивних відчуттів, болючість у різних відділах стопи й у гомілці.

Поздовжня плоскостопість: зменшення висоти склепіння, пронація п'яти і супінаційна контрактура переднього відділу стопи. Під час стояння і ходьби основне навантаження припадає на сплощений внутрішній край стіп при значній втраті їх ресорних властивостей.

Поперечна плоскостопість: розширення переднього відділу стопи і віялоподібне положення пальців.

Причини плоскостопості:
-  рахіт або поліомієліт,
-  внутрішньоутробна вада розвитку.
-Найчастіше - статична плоскостопість у зв'язку з тривалим перебуванням на ногах, збільшенням маси тіла протягом короткого часу
-носіння нераціонального взуття (вузький носок, високий каблук, товста підошва).

Профілактика плоскостопості
-   нормалізація режиму статичного навантаження: виключити можливість перевантаження, що виникає при занадто тривалому стоянні; досягати чергування статичного напруження і динамічної роботи м'язів.
- На умови навантаження впливає положення стіп при ходьбі. Профілактичне значення має виховання ходи без зайвого розведення стоп. Особам, професія яких пов'язана з тривалим стоянням, корисно періодично для розвантаження внутрішнього краю стопи переносити навантаження на її зовнішній бік.
- спеціальні вправи для на зміцнення м'язів і зв'язково-суглобового апарату стіп: хода босоніж по нерівному грунту, гальці, піску, коли відбувається природне тренування м'язів гомілки й активно підтримується склепіння стопи
-     раціональне взуття: з гнучкою підошвою, високим підйомом і широким каблуком середньої висоти

 

Особливості ЛФК:


Мета ЛФК: забезпечує нормалізацію рухової сфери, збільшення загальної та силової витривалості м'язів, у першу чергу нижніх кінцівок, підвищення фізичної працездатності й опірності. Спеціальні завдання ЛФК: виправлення деформації та зменшення наявного сплощення склепіння стопи, усунення пронованого положення п'яти і супінаційної контрактури, вироблення і закріплення навички правильної постави.

-       поєднують спеціальні вправи з вправами на розслаблення і загальнорозвиваючими, проводячи їх з відповідних вихідних положень.

-       Загальнорозвиваючі вправи за складністю добирають відповідно до віку та фізичного розвитку так, щоб не перевтомлювати м'язово-зв'язковий апарат стіп. Загальнорозвиваючі вправи є обов'язковими, тому що плоскостопість розвивається переважно у фізично ослаблених дітей.

-       На початку лікування спеціальні вправи для м'язів гомілки і стопи виконують із вихідних положень лежачи і сидячи, які виключають вплив маси тіла на склепіння стопи. Домагаються вирівнювання тонусу м'язів, що утримують стопу в правильному положенні, поліпшувати координацію рухів.

-       Виключають нераціональні вихідні положення стоячи з таким положенням стіп, коли вага припадає на внутрішнє склепіння стопи.

-       спеціальні вправи для великогомілкового м'яза і довгих згиначів пальців (посилюють супінацію заднього відділу стопи і ротують гомілку назовні), довгого малогомілкового м'яза (здійснює пронацію переднього відділу стопи), довгого згинача великого пальця, коротких згиначів пальців і заднього великогомілкового м'яза (сприяють поглибленню поздовжнього склепіння).

-       спеціальні вправи виконують з опором, із використанням предметів і приладів, спеціальних пристосувань, біля гімнастичної стінки. Вихідні положення — лежачи, сидячи, стоячи й у русі,

-       вправи з захопленням пальцями стоп дрібних предметів та їх перекладанням, катанням підошвами ніг палиці тощо.

-       використання приладів, форма яких сприяє моделюванню склепіння стопи, — м'яча, двобічної поверхні й інших пристосувань, що дають можливість установлювати стопу в положенні супінування п'яткової кістки і пронування переднього відділу.

-       хода босоніж боком у поздовжньому напрямку, по ребристих дошках, скошеній поверхні, лазіння по канату з охопленням його внутрішніми краями стіп.

-       Для закріплення досягнутих результатів - вправи на спеціальні види ходьби на носках, п'ятах, зовнішньому краю стопи, з рівнобіжним розміщенням стіп.

-       Вправи для вироблення правильної постави,

-       загальнорозвиваючі вправи зі зростаючим дозуванням.

-       масаж м'язів передньої та внутрішньої поверхонь гомілки, підошовної поверхні стопи (погладжування, розтирання і розминання).

 


Приблизний комплекс спеціальних вправ при плоскостопості

 З вихідного положення лежачи:

1.            Лежачи на спині, по черзі й разом відтягувати носки стіп, піднімаючи й опускаючи зовнішнє склепіння стопи.

2.            Лежачи на спині, зігнути ноги в колінах, спертися стопами у підлогу, розвести п'яти у сторони, повернутися у в. п.

3.            Лежачи на спині, ноги зігнути в колінах, упор стопами у підлогу, почергове піднімання п'ят від опори.

4.            Лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах, стегна розведені, стопи торкаються одна одної підошовними поверхнями; відведення і приведення стіп у ділянці п'ят з упором у передній частині стопи.

5.            Лежачи на спині, колові рухи стіп у ту чи іншу сторону; ускладнення вправи — ті ж рухи стопи, але у положенні зігнутої в коліні ноги на коліні другої напівзігнутої ноги.

6.            Лежачи на спині, ноги нарізно, ковзний рух стопою правої (лівої) ноги по гомілці лівої (правої) ноги (підошовною поверхнею стопи намагатися охопити гомілку, пальці згинати).

7.            Лежачи на правому (лівому) боці, ноги випрямлені; згинання лівої (правої") ноги в колінному суглобі, підошовне згинання в гомілковостопному суглобі (відтягування носка) і за допомогою руки посилення згинання.

 

З вихідного положення сидячи:

8.            Сидячи на гімнастичній лаві поздовжньо або на підлозі, руки на поясі, стопи паралельно на відстані долоні, підняти носки (на себе).

9.            Сидячи на гімнастичній лаві або на підлозі, руки на поясі, стопи разом, максимальне розведення і зведення п'ят, не відриваючи носків від підлоги.

10.        Сидячи на гімнастичній лаві поздовжньо, стопи паралельно на ширину долоні; зведення носків до стикання пальцями і розведення їх (п'яти від підлоги не відривати).

11.        Сидячи на підлозі (без тапочок), коліна підтягнуті, захопити пальцями ніг зім'ятий папірець і перекласти його вліво, потім управо.

12.        Сидячи на підлозі, захопити пальцями гімнастичну палицю, ноги випрямити, ноги зігнути — в. п.

13.        Сидячи на підлозі, під кожною стопою — маленький м'яч; поворот стіп усередину, притиснути обидва м'ячі один до одного — в. п.

14.        Сидячи на підлозі, підгортання пальцями тканинного килимка.

15.        Сидячи на лаві, стопи паралельно на ширині долоні одна від одної; підняти п'яти і розвести їх до прямого кута, притискаючи основу великого пальця до підлоги.

16.        Сидячи «по-турецьки», кисті спираються у підлогу на рівні стопи, спроба встати з опорою на тильні поверхні стіп і нахилом тулуба вперед.

 

З вихідного положення стоячи:

17.        Стоячи носками всередину, п'ятами назовні, підніматися на носки.

18.        Стоячи на зовнішніх склепіннях стіп, підніматися на носки.

19.        Стоячи на зовнішніх склепіннях стіп — напівприсід.

20.        Стоячи на носках, стопи паралельно, руки на поясі, погойдуватися у гомілковостопних суглобах, піднімаючись на носки й опускаючись.

21.        Стоячи, встановити стопи поперек палиці, виконувати напівприсідання та присідання, виносячи руки вперед або у сторони.

22.        Стоячи на перекладині гімнастичної стінки на пальцях стіп, підніматися на носках.

23.        Стоячи на перекладині гімнастичної стінки (на пальцях), триматися за перекладину на рівні пояса, виконувати присідання (опускаючи якнайнижче п'яти).

24.        Стоячи, пальцями стопи хапати та піднімати з підлоги різні предмети (олівці, палички, зім'ятий папірець тощо).

25.        Стоячи біля гімнастичної стінки, правою (лівою) рукою триматися за перекладину стінки, захопити пальцями правої (лівої) ноги гімнастичну палицю, присідання на лівій (правій) нозі, утримуючи палицю; в. п.

26.        Стоячи на набивному м'ячі, присідання і напівприсідання.

1.            Вправи, виконувані у ходьбі:

27.        Ходьба на носках, на зовнішніх краях стіп, із поворотом їх п'ятами назовні, носками всередину.

28.        Ходьба на носках у напівприсіді, носки всередину.

29.        Ходьба на носках із високим підніманням колін.

30.        Ходьба по гімнастичній стінці (ноги серединою стіп на одній із перекладин), триматися руками за перекладину на рівні грудей.

31.        Ходьба по ребристій поверхні.

32.        Ходьба на носках по похилій площині вгору (спиною вперед), потім униз (гімнастичну лаву встановлюють на гімнастичну стінку під кутом 10—15°).

33.        Ходьба ковзними кроками зі згинанням пальців.

34.        Стоячи на чотирьох кінцівках, пересування на носках невеликими кроками вперед.

 

Література

1.     Давиденко О.В. Основи програмування фізкультурно-оздоровчих занять з дитячим контингентом. / О.В. Давиденко, В.П. Семененко, Л.О. Фандікова. – Т. : Астон, 2003. – 114 с.

2.     Красикова И.С. Детский массаж и гимнастика для детей от трёх до семи лет / И.С. Красикова. -  Санкт-Петербург: Корона принт, 2003. – 250 с.

3.     Лечебная физкультура и массаж. Методики оздоровления детей дошкольного и младшего школьного возраста / Г.В. Каштанова, Е.Г. Мамаева, О.В. Сливина, Т.А. Чуманова. – М.: АРКТИ, 2006. – 104 с.

4.  Фонарев М.И. Справочник по детской лечебной физкультуре / М.И. Фонарев. - М.: Медицина, 1983. — 360 с.

5.  Частные методики адаптивной физической культуры: Учебное пособие / Под ред. Л. В. Шапковой. — М.: Советский спорт, 2003. — 464 с,



6.     Чеботарьова В.Д. Пропедевтична педіатрія / В.Д. Чеботарьова, В.Г. Майданник. – К.: 1999. – 421 с.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка