Воробець Н. В., Мм-312. Як Ви плануєте запобігати синдрому емоційного вигорання, пов’язаного з Вашою роботою?



Скачати 19.83 Kb.
Дата конвертації18.05.2020
Розмір19.83 Kb.
Воробець Н.В., ММ-312.

1.Як Ви плануєте запобігати синдрому емоційного вигорання, пов’язаного з Вашою роботою?

Профілактика та усунення синдрому емоційного вигорання:



  • не боятися допустити помилку в роботі;

  • не приймати на свій рахунок образливу поведінку пацієнта;

  • уникати надмірних емоцій;

  • бути стриманим у словах та почуттях;

  • притримуватись скромності у зовнішності;

  • прагнути бути корисним;

  • демонструвати зацікавленість до пацієнта;

  • сприймати пацієнта таким, яким він є;

  • бути гарним слухачем;

  • демонструвати повагу до пацієнта;

  • уникати суперечок з пацієнтом;

  • допомагати пацієнту відчути власну значимість та ін.

  • засвоєння навичок боротьби зі стресом;

  • навчання технікам релаксації (прогресивна м’язова релаксація, аутогенне тренування, самонавіювання, медитація);

  • вміння розділити з пацієнтом відповідальність за результат, вміння сказати «ні».

Таким чином, можна говорити про те, що проведення комплексу заходів, спрямованих на профілактику, а за необхідності – й на боротьбу з проявами синдрому професійного вигорання, може бути корисним не лише для підвищення ефективності професійної діяльності медичних працівників, а й для гармонізації їхньої особистості та, як наслідок, забезпечення сприятливої атмосфери у лікарнях та інших медичних закладах.

2. Які є види механізмів психологічного захисту? Охарактеризуйте їх.

Найчастіше різновидами психологічного захисту вважають: заперечення, придушення, раціоналізацію, витіснення, проекцію, деперсоналізацію, відчуження, ідентифікацію, компенсацію, сублімацію, катарсис і регресію.



Заперечення - це прагнення уникнути нової інформації, несумісної з тими уявленнями про себе, що склалися. Захист виявляється в ігноруванні потенційно тривожної інформації, ухиленні від неї.

Раціоналізація - це захист, пов´язаний з усвідомленням і використанням у мисленні лише тієї частини інформації, яку дозволено сприймати, завдяки якій власну поведінку репрезентовано як добре контрольовану й таку, що не суперечить об´єктивним обставинам.

Витіснення пов´язане з уникненням внутрішнього конфлікту через активне вилучення із свідомості (забування) не інформації про те, що трапилося загалом, а тільки справжнього, але неприйнятного мотиву своєї поведінки.

Проекція - вид психологічного захисту, пов´язаний з несвідомим перенесенням неприйнятних власних відчуттів, бажань і прагнень на інших. Ідентифікація - різновид проекції, пов´язаний з неусвідомленим ототожненням себе з іншою людиною, перенесенням на себе бажаних відчуттів і якостей. Це віднесення себе до іншого, через розширення межі «Я».

Деперсоналізація - це позбавлення індивідуальності інших людей. Їх розглядають лише як носіїв соціальних ролей: батьки, викладачі, начальник, солдати, міліція тощо.

Відчуження - це психологічний захист у формі ізоляції, відособлення всередині свідомості особливих зон, які пов´язані з травмуючими чинниками. У разі виникнення розщеплення, дисоціації мислення людини (за локальними суб´єктивними оцінками) стає відчуженим.

Заміщення - це вид психологічного захисту від нестерпної ситуації через еренесення реакції з «недосяжного» об´єкта на «досяжний» або через заміну еприйнятної дії на допустиму.

Катарсис - психологічний захист, пов´язаний з такою зміною цінностей, яка зумовлює ослаблення впливу травмуючого чинника. Для цього як посередника іноді залучають якусь зовнішню глобальну систему цінностей, порівняно з якою ситуація, що травмує людину, втрачає своє значення.

Сублімація - це захист шляхом переорієнтації сексуальної або агресивної енергії людини, надмірної з погляду особистих і соціальних норм, в інше русло, у творчість, науку, роботу, спорт тощо.

Завершуючи аналіз різних видів захисту, треба підкреслити, що не всі вони врівноважують людину саму з собою через відторгнення, повністю або частково, неприйнятної нової інформації. Деякі з них (ідентифікація, катарсис і сублімація) сприяють залученню частини цієї нової інформації до власної системи цінностей, модифікують модель світу і, таким чином, унеможливлюють конфлікт між «хочу» і «можу».

3. У якій сфері професійної діяльності лікар може використовувати психотерапію?

Особи, які можуть застосовувати методи психологічного і психотерапевтичного впливу як професійну діяльність:



  • Психолог - фахівець, який має повну вищу освіту за напрямом підготовки "Психологія" (магістр, спеціаліст).

  • Лікар-психолог - фахівець, який має повну вищу освіту (магістр, спеціаліст,) за напрямом підготовки "Медицина", спеціалізацію за фахом "медична психологія".

  • Лікар-психотерапевт - фахівець, який має повну вищу освіту за напрямом підготовки "Медицина", спеціалізацію за фахом "психотерапія".

  • Лікар-психіатр - фахівець, який має повну вищу освіту за напрямом підготовки "Медицина", спеціалізацію за фахом "психіатрія".

  • Лікар-нарколог - фахівець, який має повну вищу освіту за напрямом підготовки "Медицина", спеціалізацію за фахом "наркологія".

  • Лікар-сексопатолог - фахівець, який має повну вищу світу за напрямом підготовки "Медицина", спеціалізацію за фахом "сексопатологія".


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка