Вишневський В. Ю мм-218 Тема№43, Підсумкове заняття Варіант 1

1. 
   Ендокринна і регуляторна функції нирок.
   

• регуляція об’ємів рідин організму — за рахунок зменшення чи збільшення діурезу;

• сталості осмотичного тиску;

• йонного складу рідин внутрішнього середовища;

• кислотно-основної рівноваги (рН);

• артеріального тиску

• фібринолізу

Ендокринна функція — секреція біологічно активних речовин.

• 
  реніну – його виділення збільшується при зниженні тиску крові в ниркових клубочках; він перетворює ангіотензиноген в ангіотензин І, який під впливом дипептидкарбоксипептидази перетворюється в ангіотензин II, який звужує кровоносні судини, що призводить до підвищення артеріального тиску; крім того, ангіотензин II стимулює виділення корою наднирників альдостерону, який підвищує реабсорбцію Na+ в нирках, за натрієм всмоктується вода, об'єм крові збільшується, що також підвищує артеріальний тиск;
  
• 
  кініногену – стимулює утворення кінінів
  
• 
  урокінази – активатор плазміногену, який перетворюється його в плазмін – здійснює фібриноліз;
  
• 
  серотонін – судинозвужувальна дія.
  
• 
  еритропоетину – це пептидний гормон, який приймає участь в регуляції продукції еритроцитів кістковим мозком. Стимулом до його секреції є зниження вмісту кисню в нирках.
  
• 
  активної форми вітаміну D3 – це стероїдний гормон, який утворюється в клітинах проксимального канальця і стимулює всмоктування кальцію в кишках, суттєво посилює резорбцію кісток і активує реабсорбцію кальцію в канальцях нирок.
  

2. 
    рН сечі в нормі, чим зумовлено, метод визначення.
   

Кисла реакція сечі зумовлюється, головним чином, наявністю в ній однозаміщених солей фосфорнокислих солей. Лужна реакція сечі залежить від наявності двозамінених фомфатів або бікарбонтів натрію чи калію.

Визначення проводять за допомогою рН-метра або специфічних індикаторів. Реакцію сечі визначають шляхом порівнювання кольору, який отримують при взаємодії сечі та індикаторів зі стандартним етанолом.

3. 
   Поняття «ізостенурія», метод дослідження, діагностичне значення.
   

Проба Зимницького – це функціональна проба, за допомогою якої можна виявити порушення концентраційної здатності нирок, тобто здатності нирок виводити з організму кінцеві продукти азотистого обміну (здатність нирок концентрувати сечу). При дослідженні сечі за Зимницьким основним є облік коливань щільності в окремих порціях сечі. Якщо вона залишається на низькому рівні, незважаючи на перерви в прийомі їжі та рідини, це вказує на порушення здатності нирок концентрувати сечу. Якщо щільність залишається на звичайному рівні або її коливання не перевищують 0,007 г/л після прийомів рідини, це свідчить про втрату нирками здатності до розведення.

4. 
   Патологічні компоненти сечі, поява яких зумовлена порушенням метаболізму.
   

• 
  Білок. У нормальній сечі людини міститься мінімальна кількість білка. Збільшення вмісту білків у сечі дозволяє їх відзначати звичайними лабораторними методами і свідчить про патологічний стан. При цьому вміст білка в сечі збільшується переважно за рахунок білків плазми крові або клітин сечовивідних шляхів. Білок виявляють у сечі при нефриті (тобто при запаленні судинних клубочків нирок, коли збільшується їх проникність), у випадках серцевої декомпенсації, при деяких формах підвищеного тиску, іноді при вагітності, а також при запаленні сечовидільних шляхів. За деяких захворювань із сечею починає виділятися значна кількість білка, іноді до 25 г за добу. Наявність білка в сечі називається протеїнурією.
  
• 
  Білірубін. Сеча здорової людини містить незначну кількість білірубіну, яку звичайними лабораторними методами не виявляють. Поява білірубіну в сечі (білірубінурія) спостерігається при закупоренні жовчної протоки й ураженні паренхіми печінки. Якщо пошкоджується паренхіма печінки, то білірубін через зруйновані клітини потрапляє в кров. Підвищення концентрації прямого білірубіну в крові зумовлює появу його і в сечі. При білірубінурії сеча набуває кольору, подібного до темного пива, через деякий час вона стає жовто-зеленою внаслідок окиснення білірубіну в білівердин. Непрямий білірубін неможе пройти через нирковий фільтр. Це стає можливим у разі значних уражень нирок.
  
• 
  Глюкоза. Сеча здорової людини містить незначну кількість глюкози, яку звичайними лабораторними методами не виявляють. Підвищення кількості глюкози в сечі може спостерігатися тоді, коли вміст її в крові перевищує 8-10 мМ/л (нирковий поріг глюкози). Але в деяких випадках глюкозурія може виникати при нормальній концентрації глюкози в крові. Це так звана ниркова глюкозурія, яка є наслідком порушення зворотного всмоктування глюкози в ниркових канальцях. Фізіологічна глюкозурія виникає при надходженні з їжею великої кількості вуглеводів, після емоційного напруження; - позаниркова при цукровому діабеті, цирозі печінки, панкреатиті, раку підшлункової залози, тиреотоксикозі, синдромі Іценко-Кушинга, тощо; - ренальна при хронічних нефритах, нефрозах, амілоїдозі, гострій нирковій недостатності, вагітності, отруєнні фосфором, деякими лікарськими препаратами, тощо.
  
  
• 
  Кетонові тіла. До кетонових тіл належать 3 сполуки: ацетон, ацетооцтова кислота і бета-оксимасляна кислота. Більша частина жирів та деякі білки сприяють утворенню кетонових тіл. Кетонові тіла швидко окислюються в тканинах до СО2 і Н2О, тому із сечею за добу виводиться майже 20-50 мг кетонових тіл. Така кількість не виявляється методами, що застосовуються в клініці. Кетонурія може бути наслідком підвищеного утворення кетонових тіл і наслідком порушення їх розпаду. Кетонурія спостерігається також при цукровому діабеті; голодуванні, надмірному вживанні жирів на тлі обмеження вуглеводів, різкому послабленні серцевої діяльності, що супроводжується пригніченням процесів дихання, гіперпродукції кортикостероїдів (пухлина передньої частки гіпофізу або надниркових залоз
  

• 
  Порфірини. У здорових людей сеча містить дуже малу кількість порфіринів І типу (до 300 мкг за добу). Поява в сечі значної кількості порфіринів (порфіринурія) спостерігається при деяких захворюваннях печінки, кишкових кровотечах, інтоксикаціях. Зокрема, порфіринурія є характерною ознакою отруєння свинцем. Виділення порфіринів із сечею зростає у хворих на злоякісну анемію та з ураженням печінки (в 10 і більше разів).
  

• 
  Гемоглобін. При масивному внутрішньосудинному гемолізі (інфекційному, імунному, генетичному) вільний гемоглобін фільтрується нирками, проникаючи з крові у сечу. Масивна гемоглобінурія, ушкоджуючи звивисті канальці, може призвести до гострої ниркової недостатності.
  
  

• 
  Міоглобін. Міоглобінурія ускладнює рабдоміоліз (травматичний, ішемічний, токсичний, генетичний). Міоглобін — низькомолекулярний білок тому не затримується гломерулярним фільтром. Висока міоглобінурія, порушуючи функції ниркових канальців, часто індукує гостру ниркову недостатність. При міоглобінурії проба із сульфатом амонію негативна: після додавання реактиву зберігається червоно-коричневе забарвлення сечі.