Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова Кафедра медицини катастроф та військової медицини



Сторінка6/19
Дата конвертації19.02.2021
Розмір0.66 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
З поля бою — до госпіталю

Медичне забезпечення в Об’єднаних збройних силах НАТО передбачає два напрямки - медична допомога на полі бою і медичне обслуговування. Перший напрямок забезпечується штатними медичними підрозділами і частинами армійських корпусів, дивізій, бригад, батальйонів і відповідних з’єднань, частин та підрозділів сухопутних військ, військово-повітряних і військово-морських сил. Медичне обслуговування здійснюється медичними органами, які перебувають в оперативному підпорядкуванні польових армій, груп армій, об’єднаних авіаційних і морських командувань. Сили й засоби медичної служби сухопутних військ розміщуються на території воєнних дій відповідно до утвореного угрупування і складаються з чотирьох ешелонів медичного забезпечення.

Перший ешелон - це медичні пункти підрозділів, де здійснюються заходи з профілактики захворювань, виявлення хворих, пошуку і збору поранених, надання першої медичної допомоги та підготовки до подальшої евакуації.

Другий ешелон представлений медичною службою дивізії. Основна його функція - евакуація з медичних пунктів підрозділів поранених, хворих і уражених зброєю масового ураження (ЗМУ) та надання їм кваліфікованої медичної допомоги в сортувально-евакуаційних пунктах дивізії, а також підготовка їх до евакуації в тиловий район армійського корпусу.

Третій ешелон - це сили й засоби медичної служби армійського корпусу. Його основне завдання - евакуація поранених, хворих і уражених ЗМУ із сортувально-евакуаційних пунктів другого ешелону, надання їм спеціалізованої медичної допомоги, лікування поранених і хворих, яких можна повернути на поле бою після короткочасного лікування (до 15 діб), а також підготовка їх до подальшої евакуації.

Четвертий ешелон - сили й засоби медичної служби в зоні комунікацій. Його функції - евакуація поранених, хворих і уражених ЗМУ з армійських корпусів, проведення кваліфікованого лікування (до 30-60 діб) у стаціонарних госпіталях на території воєнних дій, медичне обслуговування за територіальним принципом у межах зони комунікацій.

На думку фахівців НАТО, основою ефективного медичного забезпечення при масовому надходженні поранених та уражених у всіх ешелонах є медичне сортування (за видами уражень, ступенем їх тяжкості, ймовірністю виживання поранених). Відтак медичне сортування передбачає і певну черговість лікування та евакуації з метою надання медичної допомоги якомога більшій кількості осіб.

Відповідно до рівня (обсягу) необхідної медичної допомоги і з урахуванням шансів на виживання поранених і уражених ЗМУ, їх поділяють на чотири групи - так прийнято у збройних силах більшості країн блоку. До першої групи належать ті, хто потребує мінімальної медичної допомоги і після її отримання може повернутися у військову частину. Таких може бути до 40% із загального числа поранених і уражених. Друга група - ті, хто потребує невідкладної медичної допомоги (до 20%). Представники третьої групи потребують хірургічної допомоги, яку можна дещо відтермінувати (20% від загального числа тих, хто потребує медичної допомоги). Надання медичної допомоги четвертій групі потребує значних часу і сил. Сортування за вказаними групами використовують і для подальшої евакуації поранених.

Розробляючи загальні плани медичного забезпечення ОЗС, командування блоку виходить із того, які втрати можливі під час бойових дій. Передбачається, що це приблизно 20% убитих, 10% зниклих безвісти, 70% поранених (санітарні втрати, які потребують надання медичної допомоги та лікування).

На думку експертів, 30% поранених можна повернути в стрій протягом 30 діб. З огляду на ці прогнози, розраховується необхідна кількість госпітальних ліжок: за умови ведення бойових дій із застосуванням звичайних засобів ураження - це 8% від існуючого складу Північно-Західного Європейського театру воєнних дій і 11% - для Центральноєвропейського ТВД; у разі застосування зброї масового ураження - 12% і 16%, для кораблів у морі - 4% і 5% відповідно.

Медичні служби країн-членів альянсу використовують зазначені нормативи для розробки національних планів медичного забезпечення, а штаби ОЗС - для перевірки на предмет достатності виділених сил і засобів медичних служб.

Останнім часом в Об’єднаних збройних силах НАТО відбулися значні зміни, спрямовані на поліпшення медичного забезпечення військ. Зокрема, більше уваги приділено засобам надання першої медичної допомоги. Медичні підрозділи більшості країн-членів блоку забезпечено санітарними бронетранспортерами для вивезення поранених із поля бою (на додачу до санітарних машин високої прохідності). В усіх медичних ешелонах збільшено ємність засобів евакуації, посилено мобільність медичних частин і підрозділів. Батальйонні медичні пункти оснащено пересувними перев’язувальними, створеними на основі бронетранспортерів. На озброєння деяких країн надійшли добре оснащені мобільні хірургічні госпіталі, розраховані на 60 ліжок, і санітарні автопоїзди, кожен із яких має 18-26 трейлерів на 40-60 ліжок. Підвищено технічну оснащеність польових медичних установ. У більшості країн блоку впроваджено автоматизовану систему обліку та розподілу медичного майна, а його запаси розраховані в середньому на 30 діб бойових дій.

Створена необхідна кількість ліжок у з’єднаннях і об’єднаннях, яка за оцінкою фахівців блоку у воєнний час може становити: у дивізіях - 5-7%, в армійських корпусах - 8-12% від чисельності особового складу. Відтепер безпосереднє медичне забезпечення військ здійснюють: у батальйонах - медичні взводи, у бригадах - медичні роти, в дивізіях - медичні загони (медичні батальйони, роти), в армійських корпусах - медичні бригади (медичні загони, батальйони, роти). Структура та можливості медичних підрозділів і частин збройних сил країн НАТО різні.

У провідних країнах блоку медико-санітарні війська виділені в окремий рід військ і за цільовим призначенням належать до військ тилового забезпечення. Медико-санітарні частини і підрозділи входять в об’єднання, з’єднання і частини всіх видів збройних сил і всіх родів військ.
2. ВИДИ ТА ОБСЯГ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Існує два основні поняття, які визначають зміст лікувально-евакуаційних заходів при наданні медичної допомоги пораненим і хворим - вид медичної допомоги і обсяг медичної допомоги.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка