Вікові лікарські форми. Особливості екстемпоральної рецептури для геріатричних хворих



Сторінка1/2
Дата конвертації08.05.2020
Розмір79 Kb.
  1   2
Вікові лікарські форми.

Особливості екстемпоральної рецептури для геріатричних хворих

Основним об’єктом дослідження геріатрії є геріатричні хворі - специфічні пацієнти, старше 59 років (рис.2).









Рис. 2. Об’єкти дослідження геріатрії

Особи старше 50 років складають до 60% серед відвідувачів аптек, на долю осіб старших 60 років припадає біля 25% амбулаторних відвідувань та більше 50% медичної допомоги на дому. Такою ж самою є звертаємість геріатричних хворих за швидкою і невідкладною допомогою. Чисельність осіб похилого віку серед госпіталізованих сягає позначки 25-30%, а в терапевтичних відділеннях вона набагато є більшою. За останніми статистичними даними, в старечому віці у порівнянні з особами похилого віку, доля осіб з вираженою втратою фізичних можливостей збільшується в 3-10 разів. Група осіб похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги у зв’язку зі станом здоров’я складає 25-60%. Приблизно 15% осіб старшої вікової групи є важко хворими.

Суттєвою проблемою практики геріатрії є наявність у одного хворого декількох захворювань - поліморбідність. При цьому слід враховувати звичну для людей літнього і старечого віку множинність патології. За даними P.Chamer (1981) [19], у 70-80% хворих, старших за 60 років, відзначається 4 і більше супутніх захворювань. Це до того, що у цілому анатомо-фізіологічні особливості організму даної категорії характеризуються зниженням функціональних можливостей різних органів і систем та зниженням реактивності організму загалом.

Аналіз наукових джерел інформації [1, 4] з даного питання та тісна співпраця з лікарями сімейної медицини показав, що більше 90% літніх людей страждають на серцево-судинні захворювання, 70% - хворобами нервової системи, 60% - захворюваннями суглобів. Кожен 4-ий пацієнт похилого віку хворий цукровим діабетом, біля 26% мають порушення зору та слуху. Більше 1/3 осіб старших 60 років і 2/3 – старших 80 років мають ознаки інвалідності, потребують сторонньої допомоги і заходів соціального захисту.

Недуги старості, множинність захворювань, переважно з хронічним перебігом, що часто супроводжуються больовими відчуттями, зумовлюють необхідність застосування широкого асортименту лікарських засобів.

Особливістю геріатричної практики є індивідуальний підбір дози окремих препаратів для окремо взятої особи з чітким розмежуванням часу, способу застосування, взаємодією з їжею, іншими чинниками. При цьому слід пам’ятати, що чим вищий вік хворого, тим частіше проявляються побічні дії ліків. Чим більша кількість лікарських засобів, що приймаються, тим частіше виникають лікарські ускладнення: при прийомі 1 препарату побічні реакції набувають розвитку у 10% літніх осіб, 3-х препаратів – у 17%, 6-ти – у 27% [2, 16].



























Рис. 3. Геріатричний хворий та основна проблематика фармацевтичної допомоги

Наведене вище вимагає перегляду системи фармацевтичного забезпечення літніх людей та його удосконалення.

Особливого значення набуває вибір оптимального для даного пацієнта лікарського засобу з доведеною ефективністю та безпечністю. Джерелом потрібної інформації з проблем доказової медицини за кордоном є бази клінічних даних (MedLine, Cochrane Library тощо). В нашій країні же спостерігається лише позитивна мотивація до створення таких ресурсів в умовах складного фінансування галузі. Хоча вже зроблені певні кроки на шляху удосконалення існуючої системи фармацевтичного забезпечення геріатричних хворих, а саме: додаток 5 Державного формуляру лікарських засобів містить інформацію про особливості та обмеження до застосування лікарських засобів для різних вікових груп хворих, у т.ч. осіб похилого віку.

На даний час питання лікування хворих геріатричного профілю висвітлюються переважно з медичних позицій та медичної точки зору. Проте фармацевтична складова процесу терапії хворих похилого та літнього віку вивчалась ще за часів існування СРСР. Причому активно досліджувались питання потреби в лікарських засобах для геріатричної практики, проводилась уніфікація рецептури, розглядались загальні принципи спеціалізації лікарської допомоги, досліджувались геріатричні лікарські форми та вичались фармацевтичні аспекти їх застосування, робились спроби створення аптечних закладів, спеціалізованих по лікарському забезпеченню населення старших вікових груп. Таким чином надавалося неабияке значення геріатричної аптеки в питанні фармацевтичного забезпечення осіб похилого та старечого віку [3, 7-17, 20, 21].

У сучасних умовах в Україні профільного фармацевтичного закладу з консультативно-інформативно-профілактичним напрямком обслуговування осіб похилого віку (аптеки геріатричної), не існує. Це вимагає часткового реформування системи охорони здоров’я та розвитку відповідної інфраструктури фармацевтичного сектору.

До теперішнього часу в нашій країні практично відсутня єдина скоординована система медичної допомоги і соціальних послуг літнім людям. Більшість нововведень просто лишається на папері, а проблеми геріатрії зростають «як снігова куля». Хворі геріатричного профілю належать до категорії пацієнтів з низьким рівнем платоспроможності, питання їх фармацевтичного забезпечення стають гострим наріжним каменем на шляху доступності ліків. У той час як в ряді європейських країн передбачено відшкодування вартості ліків для всіх осіб старше 65 років, в нашій країні питання пільгового або безоплатного відпуску лікарських засобів особам похилого віку залишаються невирішеними [3].

Тому основні аспекти споживання лікарських засобів геріатричними хворими, їх раціональне використання, лікарське забезпечення осіб похилого віку, фактично питання розвитку фармацевтичної допомоги в геріатрії, є значною проблемою сучасної медицини та фармації. Актуальним завданням сьогодення є реабілітація наукового напрямку геріатрія, популяризація фармації в геріатрії з розробкою перспективних напрямків її розвитку, що вимагає зміни психології населення, удосконалення існуючої системи фармацевтичної та медико-соціальної допомоги з врахуванням рівня.

Нашим завданням було: сформулювати фармацевтичну складову геронтології та геріатрії. Тобто, усі медичні знання з даної проблематики «перекласти на фармацевтичну мову».

Постає питання впровадження сучасної термінології, яка б чітко окреслювала значення фармацевтичного сектору та її складової одиниці – провізора, зокрема у забезпеченні хворих геріатричного профілю певним комплексом медико-соціальної, психічної і фармацевтичної допомоги. Термінологічно грамотно комплекс заходів медико-соціального, психічного, деонтологічного, етичного, фармацевтичного характеру слід було би називати «



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка