З'ясувати ознаки та причини виникнення опіків, їх класифікація. Навчитися визначати глибину та площу опіків, розрізняти їх ступені;
Розвивати в учнів вміння логічно мислити, аналізувати, робити відповідні висновки, та вміння надавати першу допомогу при опіках;
Виховувати в учнів знання про бережливе ставлення до власного здоров’я.
Опіки – це…
О́піки — технічна травма, що виникає внаслідок дій на тканини фізико-хімічних агентів (висока температура, хімічні речовини, радіаційне випромінювання).
Опіки
Опіки
Термічні
Радіаційні
Хімічні
Променеві
Світлові
Сонячні
Термохімічні
Електричні
Так як найчастіше зустрічаються термічні опіки, говоримо про їх клінічну класифікацію. Є 4 ступені глибини опіків тканин:
ступінь I (легкий) — почервоніння і набряк шкіри;
ступінь II(середній) — утворення дрібних пухирів з прозорим.
Cтупені опіків
Cтупені опіків (продовження)
ступінь IIIa(середньо-важкий) — утворення великих пухирів з мутним вмістом
ступінь IIIb(важкий) — частина великих пухирів тріскає, утворюючи мокрі виразки або малюнок «потрісканої землі»
ступінь IV (дуже важкий) — обвуглення, згоряння тіла аж до кісток і ушкодженння кістки (некроз), опікова райдуга, шоковий стан пацієнта.
Термічні опіки
Найчастішими причинами опіків бувають гарячі рідини, пара та полум'я.
Термічне пошкодження (коагуляція білка і загибель клітин) починається уже під дією температури 44 °С і темп його подвоюється зі збільшенням
температури на кожен градус від 44 до 51 °С.
Хімічні опіки
Хімічні опіки спричинюються кислотами, основами, іншими активними речовинами внаслідок порушення техніки безпеки під час виробництва таких сполук, транспортування та зберігання їх (зовнішні опіки шкіри), а також у разі випадкового чи навмисного споживання (опіки слизової оболонки порожнин рота, стравоходу та шлунка).
Електричні опіки
Електричні опіки виникають під дією технічного, побутового чи атмосферного (блискавка) струму. Місцевий опік хоча й буває іноді глибоким, навіть з відшаруванням частини органачи тканини, але загрозу для життя потерпілого становить загальна дія струму на організм, нервову та серцево-судинну системи.
Недопустимо змащувати ушкоджені ділянки кремами і жирами, присипати борошном або крохмалем; пробивати пухирі та видаляти тканину, що прилипла до шкіри.
Надання допомоги при опіках IІІ, ІV, ступенів:
1)Закритий метод
При закритому методі лікування на поверхню опіку накладають пов'язки з різними речовинами (Протиопікова мазь, емульсія синтоміцину, та ін.)
2) Відкритий метод
Відкритий метод лікування застосовують у двох видах: а) без обробки поверхні опіку дубильними речовинами б) зі створенням на поверхні опіку скоринки (струпа) шляхом обробки коагулюючими препаратами.
4) Оперативний метод Гомопластичні пересадки шкіри виробляють для тимчасового закриття великих дефектів при важкому стані потерпілих.
3) Змішаний метод Розвиток нагноєння опікової поверхні змушує переходити від відкритого до закритого методу і застосуванню пов'язок з різними препаратами.
Спеціалізоване лікування опіків
Опіковий шок. Виникає у зв'язку з подразненням великої кількості нервових елементів значної області ураження. Чим більша площа опіку, тим частіше буває і важче проходить шок.
Опікова хвороба. Чіткої межі між опіковим шоком та опіковою хворобою нема. По суті мова йде про одне і те саме явище. У перші 2-3 доби мова йде про опіковий шок. На 3-5у добу, як правило, повністю проявляються зазначені вище ускладнення - опікова хвороба.
Інфекція. При інфекції на ураженій поверхні виникають септичні явища (септична фаза хвороби), підвищується температура тіла, появляються озноби, наростає лейкоцитоз та нейтрофільоз, розвивається анемія, язви, тощо.
Токсемія. Починається з перших годин після опіку, поступово наростає і після виходу із шоку в подальшому визначає стан потерпілого. У розвитку токсемії відіграє роль всмоктування із зони опіку продуктів розпаду тканин, токсинів.
Лікують опіки у комбустіологічних відділеннях або центрах, при їхній відсутності — у травматологічному чи хірургічному відділеннях.
Лікувати опіки можна консервативно або оперативно. Лікують як місцеві, так і загальні паталогічні зміни викликані опіковою травмою в організмі людини. Існує два методи місцевого лікування опіків: відкритий та закритий.
Окрім того застосовують знеболення, симптоматичну терапію, трансплантацію, при важких станах — підтримка життєво-важливих функцій, корекція водно-електролітного балансу, парентеральне харчування, детоксикаційну терапію.
Лікування
Висновок:
Опіки — це ушкодження тканин організму, які виникають унаслідок місцевої дії високої температури, хімічних речовин, електричного струму або іонізуючого випромінювання.
За локалізацією виділяють опіки кінцівок, тулуба, обличчя, волосистої частини голови, верхніх дихальних шляхів, промежини.
За даними ВООЗ, на термічні ушкодження припадає 6 % від усієї кількості травм мирного часу.
Опіки - одна з найболючіших травм, причому з усіх різновидів опіків одними з найпоширеніших є опіки гарячою водою і окропом. Тому всім необхідно заздалегідь знати, що робити при опіку окропом, особливо, якщо в сім'ї є діти.
Домашнє завдання: вивчити § 6, автор А.А. Гудима.
Будьте здорові
Використана література:
- Коденко Я.В. Основи медичних знань: Навч. посіб. – Київ “Арт-освіта” 2004
- Гудима А. А. Основи медичних знань: Навч. посіб. – Тернопіль Астон 2011
- .Скрипниченко Д.Ф. Хірургія: Підручник.- 4-е вид., випр. і доповн.-К.:Вища шк., 1992.- 581 с.:іл. (С.294-304) ISBN 5-11-003837-6
- Кіт О.М. та інш. Медсестриство в хірургії.- Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 494 с.(С.278-288) ISBN 966-7364-92-5
