Варіант №8- предик Л. В. Лабораторна діагностика тиреотоксикозу



Скачати 16.97 Kb.
Дата конвертації13.02.2021
Розмір16.97 Kb.

Варіант №8- Предик Л.В.

1. Лабораторна діагностика тиреотоксикозу.

2. Тиреотоксичний криз – профілактика і лікування.

Ситуаційна задача

Хвора відмічає наявність зоба, дисфагію, утруднене дихання та зміну тембру голосу (грудний голос). При пальпації щитоподібна залоза збільшена, залізної консистенції. При визначенні рівня гормонів щитоподібної залози стверджено еутиреоз. Який найбільш вірогідний діагноз?



  1. Лабораторна діагностика тиреотоксикозу:

-основне- визначення рівня тиреоїдних гормонів: ТТГ(зниження рівня у крові –нижче 0,4 мМОд/дл), FТ3 і FТ4 (підвищення їх рівня ; або при субклінічному тиреотоксикозі нормальні рівні FT3 , і FT4)

-додаткові обстеження : тест на толерантність до вуглеводів може бути діабетоїдна цукрова крива , порушення толерантності до вуглеводів або цукровий діабет , підвищені стимулювальні антитіла до рецептора ТТГ ( TSAb ) , підвищений титр AT — ТПО або АМФ ( не є обов'язковим критерієм діагнозу). При підозрі на недостатність надниркових залоз - дослідження рівня вільного кортизолу у крові (зранку ) або у добовій сечі , вміст електролітів у крові ( K , Na , Ca )



2. Тиреотоксичний криз – профілактика і лікування.

Лікування тиреотоксичного кризу :

  1. Тіонаміди ( меркaзoлiл тощо ) — 40-80 мг / добу ( перорально , через назогастральний зонд або ректально )

  2. Для пригнічення секреції тиреоїдних гормонів через годину після прийому тіонамідів вводять 1 % розчин Люголя , у якому калію йодид замінений на натрію йодид ( 1 г йоду , 2 г натрію йодиду , 100 мл дистильованої води ) — внутрішньовенно крапельно або в клізмі , по 50-100 крапель на 0,5 л 5 % розчину глюкози або ізотонічного розчину хлориду натрію , надалі — прийом розчину усередину по 20-25 крапель 3 рази на добу на молоці . Замість розчину Люголя можна використовувати внутрішньовенне введення 5 10 мл 10 % розчину йодиду натрію .

  3. У зв'язку з гіпофункцією надниркових за лоз і для зниження периферійних ефектів тиреоїдних гормонів , починаючи з першої години виведення з кризу , вводять глюкокортикоїди ( 2 6 мг / кг за преднізолоном ) внутрішньовенно крапельно на ізотонічному розчині натрію хлориду , 5 % розчині глюкози — до 2-3 л на добу .

  4. При зниженні артеріального тиску — мінералокортикоїди ( флудрокортизон : дітям до 1 року — 180-300 мкг / м2 , 1-3 роки — 70-100 мкг / м2 , 3-14 років — 25-50 мкг / м2 ) .

  5. 5. Бета - адреноблокатори 2 мг / кг на добу перорально 3-6 разів на добу або внутрішньовенно повільно 1 мг на хв , знижувати дозу необхідно поступово .

  6. Седативні препарати ( діазепам 0,5-1,0 мг / кг ) , при вираженому психомоторному збудженні застосовують внутрішньом'язово аміназин ( 1 2 мг / кг ) або дроперидол ( 0,5 мг / кг ) , або хлорал гідрат у клізмах ( 0,5-1 г на клізму ) . У тяжких випадках може бути застосований лікувальний наркоз ( закисно - кисневий , з оксибутиратом натрію , гексеналом , седуксеном ) від 1 - і до 3 - і доби .

  7. Показані десенсибілізуючі препарати — супрастин ( 2 % , 0,5-1 мл ) , піпольфен ( 2,5 % , 0,5 1 мл ) , димедрол ( 1 % , 1-2 мл )

  8. Щоб усунути виражену гіпертермію хворого охолоджують вентиляторами , провітрюванням палати , прикладанням міхурів з льодом до рефлексогенних зон ( до голови , ніг , епігастрію ) , обгортанням вологими простирадлами . При не ефективності — амідопірин або контрикал як антагоніст протеаз ( 20-40 тис . Од ) внутрішньовенно крапельно в 250-500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду , при їхній відсутності — анальгін 50 % 1-2 мл внутрішньовенно . Саліцилати застосовувати небажано через іх властивість потенціювати дію тиреоїдних гормонів .

  9. З метою регідратації і дезінтоксикації внутрішньовенно або ректально вводять глюкозо - сольові розчини ( 1 : 1 ) . За добу вводять не більше 2-3 л , а при серцевій недостатності — 1 1,5 л .

  10. Серцеві глікозиди застосовують при стій кій тахікардії , що не знімається застосуванням бета - адреноблокаторів , а також для профілактики побічних впливів останніх на функціональний стан серцево - судинної системи ( наприклад , корглікон 0,06 % 0,5-1,0 мл внутрішньовенно по вільно на 20 мл 40 % глюкози або в складі крапельниці з гідрокортизоном , 5 % глюкозою або 0,9 % хлориду натрію ) .

  11. Великі дози вітамінів ( груп C та В , особливо B. ) .

  12. Постійна оксигенотерапія .

  13. Для поліпшення мікроциркуляції — роз чин альбуміну , плазма крові , реополіглюкін .

  14. Для профілактики інфекції , особливо при підозрі на провокування кризу інфекцією — антибіотики широкого спектра дії у великих дозах

  15. Лікування тиреотоксичного кризу проводять до повного усунення клінічних і метаболічних проявів ( 7-10 днів ) . Якщо протягом 24-48 го дин стан хворого не поліпшується , а також якщо він знаходиться в стані коми , рекомендується плазмаферезі / або перитонеальний діаліз , гемо сорбція ) .

Необхідно уникати стресів, фізичних навантажень , або найчастіше також виникає після струмектомії, якщо вона проводилась без досягнення компенсації гіпертиреозу.

  1. Хвора відмічає наявність зоба, дисфагію, утруднене дихання та зміну тембру голосу (грудний голос). При пальпації щитоподібна залоза збільшена, залізної консистенції. При визначенні рівня гормонів щитоподібної залози стверджено еутиреоз. Який найбільш вірогідний діагноз?

Найбільш вірогідно у хворої Зоб Ріделя.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка