Валерій Шевчук Біс плоті Історичні повісті



Сторінка17/17
Дата конвертації05.05.2016
Розмір4.35 Mb.
ТипКнига
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Про автора

Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 року в м. Житомирі. Прозаїк, драматург, літературознавець, історик. Автор збірок опові-дань: «Серед тижня» (1967), «Вечір святої осені» (1969), «Долина джерел» (1981), «Панна квітів»(казки для дітей, 1990), «У череві апокаліптичного звіра» (1995); збірок повістей: «Набережна, 12. Середохрестя» (1968), «Крик півня на світанку» (1979), «Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984), «Камінна луна» (1987), «Птахи з невидимого острова» (1989), «Жінка-змія» (1998); романів: «На полі смиренному» (1983), «Дім на горі» (1983), «Мисленне дерево» (роман-есе, 1989), «Дзигар одвічний» (1990), «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2-х томах, 1994), «Око прірви» (1996). Як дослідник давньої української літератури видав (упорядкування, переклади) книги Г. Сковороди: «Сад Пісень» (1968), «Твори» (в 2-х томах, 1994), «Твори» (1996); антологічні збірки: «Аполлонова лютня» (1982), «Пісні Купідона» (1994), «Антологія української поезії» (Т. 1, 1984), «Марсове поле» (у 2-х книгах, 1988,1989); також «Твори» І. Вишенського (1986), «Літопис» С. Величка (у 2-х томах, 1991), «Катехизис» П. Могили (1996). Видав із передмовами та при впорядкуванні ряд інших видань: Філянський М. Поезії (1988); Підмогильний В. Місто (1989); Грінченко Б. Казки (1990, 1991); Дерево пам’яті: Книга історичних оповідань (Т. 1, 2, 4 — 1990, 1992, 1995); «Українська хата»: Поезії 1909–1914 (1990); Коцюбинський М. Що записано в книгу життя (1994) тощо. З літературознавчих праць видав: «Дорога в тисячу років» (1990), «Із вершин та низин: Книга ці-кавих фактів із історії української літератури» (1990), «Доля: Книга про Т. Шевченка в образах та фактах» (1993), «Муза роксоланська: Україн-ська література XIII–XVIII ст.» (1994), «„Енеїда“ І. Котляревського в системі літератури українського бароко» (1998). Як історик видав мо-нографію «Козацька держава» (1995), упорядкував книги «Іван Мазепа» (1992), «Самійло Кішка» (1993) тощо. Написав низку літературознавчих та історичних статей (бл. 500), автор ряду романів, повістей та оповідань, друкованих у періодиці. Художні твори перекладалися на 21 мову світу. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1988), фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, І. Огієнка, О. Копиленка, журналів «Київська старовина», «Україна», «Дніпро», «Березіль». Має звання заслуженого для польської культури (за переклади творів Я. Івашкевича та К. Галчинського). П'єси йшли в театрах Києва та Львова, на сюжети творів поставлено 5 художніх фільмів. Літературно-художнє видання Шевчук Валерій Олександрович Біс плоті Історичні повісті Редактор Наталя Конончук Коректор Оксана Моргуненко Художнє оформлення та підготовка оригінал-макета Андрія Бодрова  

Підписано до друку з оригінал-макета 23.07.99. Формат 84x108 1/32. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 11,3 Обл. — вид. арк. 16,5. Зам. № 69.  

ЛТД «Твім інтер», 252039, Україна, Київ-39, а/с № 130. Свідоцтво № 3366 від 25.01.93.  

ВАТ Білоцерківська книжкова фабрика, 256400, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.  

 

Коли людина мститься, з неї виходить біс помсти, коли людина ненавидить, з неї виходить біс ненависті, коли людина вбиває, з неї виходить біс смерті. І навпаки: коли людина жалує бідного, з неї виходить янгол співчуття, коли людина зичить іншому добра й допомагає йому, з неї виходить янгол доброти, коли людина любить, з неї виходить янгол любові. Що ж таке любов двох істот? Це з’єднання в дусі янголів любові. Валерій Шевчук «Розсічене коло» notes



Примітки


[1] Влохи — італійці (Тут і далі примітки автора). [2] Шибениця — гойдалка. [3] Куща — халупа, хижа. [4] Лашт — міра сипучих. [5] Коберець — килим [6] Тертички — дощечки. [7] Шермувати — фехтувати. [8] Нікефорос — Переможна. [9] Арейя — Войовнича. [10] Басілея — Царственна. [11] Таласія — Покровителька. [12] Пелагія — Морська. [13] Анадіомена — Та, що вийшла з піни. [14] Із черцем — з червоними смугами. [15] Фарботи — мережива. [16] Дедикую — тут: викладаю. [17] Хльорка та фіндюрка — жінки легкої поведінки. [18] Походня — смолоскип. [19] Тинини — дошки. [20] Єрмаяк — сіряк. [21] Автор хоче застерегти читача: коли він знайде (в повісті «Кам’яна луна» і в оповіданнях «Мокрі паркани» та «Притча про Івана Походячого» та ін.) подібний портретний опис однієї із житомирських відьом (а вони є не тільки конотопські, київські чи диканські), то це сталося не через недогляд і самоповтор, а навмисне: баба Пуця чи ж Шумеїха була, певне, прямим нащадком Домни Щенявської; дехто із сусідів навіть казав, що баба Пуця ніколи не народжувалася і не вмре, жила з віковічних часів і житиме, доки житиме світ, тільки в часі змінює одежу, але обличчям і постаттю лишається така ж. Отож якщо повірити цій неймовірній версії, баба Пуця і Домна — одна й та ж персона, тільки змінила прізвище, ім’я — ні, баба Пуця також звалася Домна, а прізвище змінила, бо в часі виходила заміж за все нових чоловіків. [22] Фалендиш — сукно. [23] Кнафлі — ґудзики. [24] Синет — перстень із печаткою. [25] Утефрин — тонке сукно. [26] Конфіденти — шпигуни. [27] Оршак — загін. [28] З травою — тобто навесні, коли буде паша для коней. [29] Встеклий — скажений. [30] Чвертьквадранс — п’ятнадцять хвилин. [31] У той час існував звичай: зловленому на перелюбстві врізували полу одежі. [32] Приватне право (лат.). [33] Власною рукою (лат.). [34] 3 пошани (лат.). [35] Людська річ помилятися (лат.). [36] Позбавлений вогню та води (лат.) — формула вигнання у стародавньому Римі. [37] Знову те саме (лат.). [38] Людська річ помилятися (лат.). [39] Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням (лат.). [40] Людина людині хай буде Богом (лат.). [41] Я людина, і ніщо людське не має мені бути чуже (лат.). [42] Із сумнівом (лат.). [43] Всього потроху, а взагалі нічого (лат.). [44] Змішай (лат.) — так писалося й говорилося при змішуванні різних компонентів ліків. [45] Милосердя і абсурд, нонсенс (лат.). [46] 3 нічого можна мати ніщо. Людині властиво помилятися (лат.). [47] 3 ласки Божої (лат.). [48] Від супротивного (лат.). [49] Тернистим шляхом до зірок (лат.). [50] Краще бути обережним, ніж потім каятися (лат.). [51] В попередньому стані (лат.). [52] Через незаперечність факту (лат.). [53] За козячу шерсть (дрібниці) (лат.). [54] Про все та деякі інші речі (лат.), власне, розмова без плану. [55] Вигук у честь Вакха (лат.). [56] Даю, щоб і ти давав (лат.). [57] Із службового обов’язку (лат.). [58] Ось стежка до зірок (слави) (лат.). [59] Дурно, безкоштовно (лат.). [60] Ласка родить ласку (лат.). [61] Убозтво примушує людину багато чого навчитися (лат.). [62] Нова людина (лат.). [63] Пошана накладає обов’язки (лат.). [64] Відси ті сльози (лат.).
Каталог: books -> download -> rtf
rtf -> Диплом за перемогу в шкільному конкурсі поезій, присвячених Тарасові Шевченку
rtf -> Післямова
rtf -> Варткес Тевекелян рекламне бюро пана кочека
rtf -> Вічник Сповідь на перевалі духу
rtf -> Тарас Прохасько БотакЄ
rtf -> Ізольди Марківни Книш директорові школи Товаришу директор! Сьогодні, згідно з планом, я проводила урок
rtf -> Роман Іваничук Мальви Розділ перший
rtf -> Дебора Гаркнесс Сповідь відьом Дивовижні стосунки магії та науки
rtf -> Кір буличов — творець фантастичних світів
rtf -> Олесь Бердник


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка