Вагітність та пологи при екстрагенітальних захворюваннях: захворювання серцево- судинної системи



Сторінка14/45
Дата конвертації13.09.2021
Розмір383 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   45

Примітки


базисна терапія (per os)

швидке зниження
АТ


Центральні 2-адреноагоністи

Метилдофа


В

250–500 мг

3–4 рази




4000

Початкове лікування АГ (препарат вибору)




Клонідин

С

0,075–0,2 мг

2–4 рази


0,15–0,2 мг
під язик або
0,5–1 мл 0,01%
р-ну в/м чи в/в

1,2




-адреноблокатори

неселективні


1-селективні

з властивостями
-блокатора


Піндолол

С

5–15 мг
2 рази




60





Окспренолол

С

20–80 мг
2–3 рази



240



Атенолол


C

25–100 мг
1 раз



100

Частіше за інші -блокатори спричиняє затримку утробного росту

Метопролол

С

12,5–50 мг
2 рази



200



Лабеталол


С

100–400 мг
2–3 рази

10–20 мг в/в болюсно кожні 10 хв.
(до 300 мг) або в/в краплинно 1–2 мг/хв.

2400

Як базисну терапію призначають за неефективності метилдофи (препарат другої лінії)

Антагоністи кальцію

дигідропіридини


Ніфедипін



Ніфедипін пролонг. дії


С
С


10–20 мг
3-4 рази

20–40 мг
2 рази


5–10 мг під язик чи розжувати


або у формі крапель кожні 2–3 год

–.


100
–“–



Не рекомендується одночасно з сульфатом магнію (небезпека надмірної гіпотензії, пригнічення нервово-м’язової функції, депресії міокарда, дистресу плода)

–“–

фенілалкіламіни

Верапаміл


В

40–80 мг
3–4 рази



480

Як базисний антигіпертензивний препарат у вагітних застосовується зрідка

Міотропні
вазодилататори

Артеріолярні




Гідралазин





С

10–50 мг
2–3 рази



5–10 мг в/в болюсно кожні 20 хв


або в/в краплинно 0,5-1 мг/год
чи 10–20 мг в/м

300


Менш ефективний ніж інші антигіпертензивні засоби. Застосовують усе рідше


артеріолярно-венулярні


Нітропрусид натрію

С



В/в інфузія
0,25–0,5 мкг/кг/хв

120 мкг/кг

Лише за відсутності гіпотен­зивного ефекту від інших засобів. Не можна вводити понад 4 годин

Діуретики

тіазидні

Гідрохлор­тіазид


С

12,5–50 мг
1 раз


100


Як базисна терапія – лише у випадках АГ із сер­цевою чи нирковою недостатністю. Категорично протипоказані за приєднання прееклампсії

петльові

Фуросемід

С



В/в болюсно
40–100 мг

200

Лише у разі набряку легенів чи гострій нирковій недостатності

Альфа-адреноблокатори

1-блокатори



Празозин


С


0,5–4 мг
3–4 рази





20


Препарат третьої лінії. Застосовують рідко в комбінації з -блокатором



неселективні
блокатори

Пророксан

С



2–3 мл 1% р-ну в/м

90

У разі неускладненого гіпертензивного кризу з вегетативними порушеннями

Заспокійливі

Сульфат магнію

В



4 г в/в болюсно з подальшою безперервною інфузією
1–3 г/год

28 г

Знижує АТ, але застосовується виключно для поперед­ження або лікування судомного нападу у разі приєднання прееклампсії/ек­ламп­сії

13. Розродження.

13.1. Якщо не розвинулася прееклампсія і гіпертензія є контрольованою, вагітність продовжують до фізіологічного терміну пологів.

13.3. У переважній більшості випадків розродження проводять через при­родні пологові шляхи.

13.3.1. Під час пологів забезпечують суворий контроль АТ та серцевої діяльності роділлі, моніторинг стану плода.

13.3.2. Медикаментозну антигіпертензивну терапію починають, якщо АТ160/110 мм рт.ст. (А), причому бажано не знижувати АТ менше 130/90 мм рт.ст.

13.3.4. Доцільним є знеболення пологової діяльності у І та ІІ періодах пологів (ефективна профілактика прогресування гіпертензії). Метод вибору знеболення – епідуральна анестезія. Уразі неможливості проведення епідуральної анестезії застосовують ненаркотичні анальгетики, седативні засоби, фентаніл.

13.4. Кесарів розтин у плановому порядку виконують за умови наявності:


  • неконтрольованої тяжкої гіпертензії;

  • ураження органів-мішеней

  • затримки утробного росту плода тяжкого ступеня.

13.6. У разі спонтанного початку пологової діяльності до повних 34 тижнів вагітності план ведення пологів вирішується консиліумом лікарів з урахуванням стану роділлі, стану плода та акушерської ситуації.

13.7. Третій період пологів ведуть активно.



Застосування Ергометрину та його похідних у хворих на АГ протипоказано (B).
Артеріальна гіпотензія та вагітність.
Ця патологія не являється протипоказом до виношування вагітності. Проте, вагітні жінки відносяться в групу ризику по виникненню :

  • ранніх гестозів:

  • дисфункції плаценти;

  • ЗВУР;

  • дистрес плоду;

  • слабкості пологової діяльності;

  • гіпотонічної кровотечі.



АНЕМІЯ У ВАГІТНИХ

Анемія – патологічний стан, що характеризується зменшенням кількості еритроцитів та/або вмісту гемоглобіну в одиниці об’єму крові.



Класифікація

1. За етіологією (ВООЗ, 1992)



Анемії, пов’язані з харчуванням:

  • Залізодефіцитна

  • В12-дефіцитна

  • Фолієводефіцитна

  • Інші, пов’язані з харчуванням

  • Гемолітичні анемії:

  • Внаслідок ферментних порушень

  • Таласемія

  • Серпоподібні порушення

  • Інші спадкові гемолітичні анемії

  • Набута гемолітична анемія

Апластичні анемії:


  • Набута чиста червоноклітинна аплазія (еритробластопенія)

  • Інші апластичні анемії

  • Гостра постгеморагічна анемія

Анемії при хронічних хворобах

  • новоутвореннях

  • інших хронічних хворобах

Інші анемії
2. За ступенем тяжкості* (ВООЗ, 1991)

Ступінь тяжкості

Концентрація гемоглобіну (г/л)

Гематокрит (%)

Легкий


109–90

37–31

Середній


89–70

30–24

Тяжкий


69–40

23–13

Дуже тяжкий


<40

<13

*Наведені критерії тяжкості анемії рекомендовані виключно для вагітних жінок.

Переважна більшість випадків анемії у вагітних – це залізодефіцитна анемія (90%), половина з них має поєднаний залізо- і фолієводефіцитний генез. Решта видів анемії зустрічається у вагітних відносно рідко.


Залізодефіцитна анемія (ЗДА)



1. Тактика попередження та лікування ЗДА

2. Преконцепційна підготовка.

2.1. Повноцінне харчування з достатнім вмістом м’ясних продуктів, свіжих овочів та фруктів.


2.2. Виявлення та лікування хвороб, що спричиняють ЗДА.

2.3. Виявлення та, за можливості, усунення чинників ризику ЗДА.

2.4. Призначення препарату заліза у разі ЗДА або прихованого залізодефіциту, досягнення задовільної забезпеченості організму жінки залізом до настання вагітності.

3. Чинники ризику.


3.1. Недостатнє або неповноцінне харчування.

3.2. Гіперполіменорея.

3.3. Інтервал після попередніх пологів менше 2 років.

3.4. Багатоплідна вагітність.

3.5. Четверо чи більше пологів у минулому.

3.6. Кровотечі під час вагітності (маткові, носові, з травного тракту, гематурія тощо), геморагічні діатези.

3.7. Хвороби з порушенням всмоктування заліза (стан після гастректомії або субтотальної резекції шлунка, стан після резекції значної частини тонкого кишечнику, синдром мальабсорбції, хронічний ентерит, амілоїдоз кишечнику), постійний прийом антацидних препаратів

8. Хвороби з перерозподілом заліза (системні захворювання сполучної тканини, гнійно-септичні стани, хронічні інфекції, туберкульоз, злоякісні пухлини).

3.9. Паразитарні та глистяні інвазії.

4. Клінічні прояви.


4.1. Ознаки анемічної гіпоксії (власне анемічний синдром):

- блідість шкіри та слизових оболонок;

- тахікардія;

- скарги на загальну слабкість, запаморочення, болі у ділянці серця тощо;

- задишка при фізичних навантаженнях.

4.2. Ознаки дефіциту заліза (сидеропенічний синдром):

- втомлюваність;

- погіршення пам’яті;

- спотворення смаку;

- випадіння, ламкість волосся;

- ламкість нігтів;

- “заїди”;

- блакитні склери (зрідка, за тяжкої анемії);

- сухість шкіри;

- гіпо- чи антацидність.

5. Діагностика.

5.1. Для призначення адекватного лікування з’ясовують ґенез анемії.

5.2. Зниження концентрації гемоглобіну не є доказом залізодефіциту, тому проводять додаткове обстеження.

5.3. Лабораторні ознаки залізодефіциту:

- мікроцитоз еритроцитів (зазвичай у поєднанні з анізо- та пойкілоцитозом);

- гіпохромія еритроцитів (колірний показник <0,86);

- зниження середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті (<27 пг);

- зниження середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті (<33%);

- зниження середнього об’єму еритроцитів (<80 мкм3);

- зниження сироваткового заліза (<12,5 мкмоль/л);

- зменшення концентрації феритину сироватки (<13 мкг/л);

- підвищення загальної залізозв’язувальної здатності сироватки (>85 мкмоль/л);

- зниження насичення трансферину залізом (<15%);

- підвищення вмісту протопорфіринів у еритроцитах (<90 мкмоль/л).

5.4. Залежно від можливостей лабораторії закладу охорони здоров’я, в якому спостерігається вагітна, додаткове обстеження для виявлення залізодефіцитну може включити від двох до десяти з вищеперелічених тестів. Обов’язковими є визначення колірного показника та виявлення мікроцитозу у мазку крові (найпростіші та найдоступніші методи). Бажано також визначати концентрацію сироваткового заліза.


6. Рекомендації щодо харчування.

6.1. Основним джерелом заліза для вагітної жінки є м’ясо.

6.2. З метою поліпшення всмоктування заліза до раціону харчування корисно включати фрукти, ягоди, зелені овочі, соки та морси, мед (темні сорти).

6.3. Вживання м’яса та продуктів, які сприяють найповнішому всмоктуванню заліза з нього, слід розділити за часом з чаєм, кавою, консервованими продуктами, зерновими, молоком та молочними продуктами, які містять сполуки, що пригнічують абсорбцію заліза.

6.4. У разі наявності анемії рекомендовані відвари або настої плодів шипшини, бузини, чорної смородини, листя суниці, череди, кропиви.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   45


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка