Тестові завдання Атерогенними фракціями ліпопротеїнів сироватки є



Дата конвертації26.12.2020
Розмір307 Kb.

Тестові завдання
1. Атерогенними фракціями ліпопротеїнів сироватки є:

А) Ліпопротеїни низької щільності

Б) Ліпопротеїни високої щільності

В) Хіломікрони

Г) Ліпопротеїни дуже низької щільності

Д) Усі зазначені

*Е) А і Г
2. Атерогенним фенотипом гіперліпідемії є:

А) І і ІІ

*Б) ІІ, ІІІ і V

В) ІІІ


Г) IV

Д) V
3. Вкажіть препарат, який найсильніше підвищує рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності:

А) Аторвастатин

*Б) Нікотинова кислота

В) Гемфіброзил

Г) Фенофібрат

Д) Симвастатин


  1. При гострому інфаркті міокарда у крові підвищується вміст:

А) Креатинфосфокінази ізоформи MM

Б) Аланінамінотрансферази

*В) Тропоніну І

Г) Аспартатамінотрансферази

Д) γ-глутамілтранспептидази
5. „Терапевтичне вікно” для проведення тромболізису при гострому інфаркті міокарда складає:


  1. До 6 год з моменту початку симптомів

  2. До 8 год з моменту початку симптомів

  3. До 10 год з моменту початку симптомів

  4. До 12 год з моменту початку симптомів*

6. При нижньому інфаркті міокарда на ЕКГ спостерігаються наступні зміни:

А) Елевація сегмента ST у відведеннях V1-4

Б) Патологічні зубці Q у відведеннях І, aVL, V5-6

В) *Патологічні зубці Q у відведеннях II, III, aVF

Г) Депресія сегмента ST у відведеннях V1-2

Д) Елевація сегмента ST у відведеннях I, aVL, V5-6
7. ЕКГ-проявами гострої стадії великовогнищевого інфаркту міокарда є:

А) Ізоелектричний сегмент ST, інверсія зубця Т

Б) *Патологічні зубці Q, елевація сегмента ST

В) Елевація сегмента ST, високий загострений зубець Т

Г) Високий загострений зубець Т

Д) Інверсія зубця Т


8. Назвіть гострі форми ішемічної хвороби серця:

А) Стабільна стенокардія

Б) Варіантна стенокардія

В) *Прогресуюча стенокардія

Г) Коронарний синдром Х

Д) Безбольова форма


9. У пацієнта з епізодами болю в грудях під час нападу болю на ЕКГ зареєстровано елевацію сегмента ST. Який оптимальний препарат можна використати для лікування?

А) *Амлодипін

Б) Метопролол

В) Тіотриазолін

Г) Івабрадин

Д) Триметазидин


10. Назвіть фармакологічні особливості органічних нітратів:

А) Тахіфілаксія

Б) Фізична залежність

В) Синдром відміни

Г) *Виникнення толерантності

Д) Психічна залежність


11. Назвіть характерні риси больового синдрому при стабільній стенокардії:

А) Біль провокується фізичним або психоемоційним навантаженням

Б) Тривалість болю – до 15 хвилин

В) Біль іррадіює у ліву руку

Г) Біль минає через 20-30 хвилин після прийому нітрогліцерину

Д) *А, Б і В


12. Стосовно шлуночкових екстрасистол вірним є:

А) *Супроводжуються повною (компенсаторною) паузою

Б) Екстрасистолічні комплекси QRS завжди менше 0,12 сек

В) Впливають на регулярність синусового ритму

Г) Екстрасистола зв’язана з деформованим зубцем Р
13. Виберіть порушення провідності, при яких спостерігається неправильний пульс:

А) AV-блокада І ст.

Б) *AV-блокада ІІ ст. типу Мобітц-1

В) Г) AV-блокада ІІІ ст.

Г) Повна блокада правої ніжки пучка Гіса

Д) Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса


14. Виберіть правильне твердження:

А) Для фібриляції передсердь характерна наявність на ЕКГ хвиль F

Б) Для фібриляції передсердь характерне правильне чергування довгих і коротких інтервалів R-R на ЕКГ

В) *Для фібриляції передсердь характерна відсутність зубців Р на ЕКГ

Г) Для фібриляції передсердь характерне правильне співвідношення хвиль F та комплексів QRS на ЕКГ

Д) Для фібриляції передсердь характерні однакові інтервали R-R на ЕКГ


15. Опишіть характеристики пульсу при фібриляції передсердь:

А) *Неритмічний, дефіцитний

Б) Малий

В) Рівномірного напруження і наповнення

Г) Твердий

Д) Високий

16. Для гострого міокардиту характерні наступні зміни лабораторних показників:

А) Зростання АЛТ

Б) Зростання співвідношення АЛТ/АСТ сироватки

В) *Підвищення серцевих тропонінів

Г) Нормальний рівень КФК-МВ

Д) Значний лейкоцитоз


17. Звуження вихідного тракту лівого шлуночка при гіпертрофічній кардіоміопатії зумовлена:

А) Гіпертрофією базальних сегментів міжшлуночкової перегородки

Б) Концентричною гіпертрофією міокарда

В) Переднім систолічним рухом передньої стулки мітрального клапана

Г) Звуженням отвору аортального клапана

Д) А і В
18. Назвіть ускладнення дилатаційної кардіоміопатії:

А) Гіпертензивний криз

Б) Інфекційний ендокардит

В) *Емболічний інсульт

Г) Цукровий діабет

Д) Інфаркт міокарда
19. Назвіть чинник ризику тромбоемболії легеневої артерії:

А) *Мутація фактору V (Лейден)

Б) Дисліпідемія

В) Мутація дистрофіну

Г) Гіподинамія

Д) Артеріальна гіпертензія


20. Вкажіть симптоми тромбоемболії легеневої артерії:

А) Шум тертя перикарду

Б) Біль у грудях ниючого характеру

В) *Гіпотензія, тахікардія, ціаноз

Г) Тахікардія, гіпертензивний криз

Д) Ціаноз


21. Виберіть вірне твердження:

А) *Для лікування легеневої тромбоемболії використовують тромболізис

Б) Рентгенографія органів грудної клітки – високочутливий діагностичний тест при легеневій емболії

В) При емболії легеневої артерії на ЕКГ виявляють блокаду лівої ніжки пучка Гіса

Г) Легенева емболія зазвичай супроводжується анемією

Д) При легеневій емболії в крові зростає кількість лейкоцитів


22. Які побічні ефекти можуть виникнути у хворих із гломерулонефритом при застосуванні інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту?

  1. Зниження креатинину крові.

  2. *Підвищення креатинину крові.

  3. Підвищення рівня натрію сироватки крові.

  4. Зниження рівня калію сироватки крові.

  5. Підвищення кількості лейкоцитів крові.

23. Які з перерахованих синдромів властиві нефротичному синдрому?



  1. *Масивна протеїнурія, гіпопротеїнемія, гіперхолестеринемія.

  2. Олігоурія

  3. Набряки, гематурія.

  4. Макрогематурія.

  5. Ніктурія, гіпоізостенурія

24. До інкреторної функції нирок відносять:



  1. Азотовидільну функцію.

  2. Регуляцію артеріального тиску.

  3. Регуляцію водно-сольового обміну.

  4. Регуляцію кислотно-лужної рівноваги.

  5. *Регуляцію еритропоезу.

25. Яка лабораторна ознака повинна наштовхнути лікаря запідозрити гломерулонефрит?



  1. Лейкоцитурія.

  2. Протеїнурія.

  3. Циліндрурія.

  4. *Поєднання протеїнурії і гематурії.

  5. Поєднання протеїнурії і лейкоцитурії.

26. У патогенезі гломерулонефриту беруть участь наступні фактори:



  1. Активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

  2. Пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

  3. Імунне запалення базальної мембрани.

  4. Відкладення комплексів антиген-антитіло на фільтруючій поверхні клубочка.

  5. *А, В, Д.

27. Ускладненнями гострого гломерулонефриту можуть бути наступні:



  1. *Гостра лівошлуночкова недостатність.

  2. Гіпокаліємія.

  3. Гіпертермія

  4. Еритроцитоз

  5. Гостра недостатність наднирників.

28. Найбільше властивими гострому гломерулонефриту ознаками є:



  1. Лихоманка.

  2. *Сечовий синдром.

  3. Біль в поперековій ділянці.

  4. Набряки.

  5. Гіпертензивний синдром.

29. Набряковий синдром при гломерулонефриті виникає внаслідок:



  1. *Порушення клубочкової фільтрації.

  2. Підвищеної проникливості капілярів.

  3. Зниження онкотичного тиску.

  4. Збільшення секреції антидіуретичного гормону.

  5. Затримки в організмі натрію і води.

30. Яка мінімальна величина мікробного числа в 1 мл сечі свідчить про істинну бактеріурію і має діагностичне значення:



  1. 20 000.

  2. 50 000.

  3. 75 000.

  4. *100 000.

  5. 200 000.

31. За допомогою якого із перерахованих методів дослідження визначають клубочкову фільтрацію?



  1. За результатами ЗАС.

  2. За результатами УЗД нирок.

  3. *За кліренсом ендогенного креатиніну.

  4. За результатами екскреторної урографії.

  5. За результатами сцинтиграфії нирок.

32. У хворої А., 45 років, за даними клініко-лабораторних досліджень виставлено діагноз хронічного пієлонефриту у фазі загострення. Для оцінки стану концентраційної функції нирок потрібно призначити:



  1. Аналіз сечі за Нечипоренком.

  2. *Пробу Зимницького.

  3. Кліренс ендогенного креатиніну.

  4. Визначення добової протеїнурії.

  5. Екскреторну урографію.

33. Хворий К., 38 років, скаржиться на генералізовані набряки по всьому тілу, особливо рук і ніг. В анамнезі хвороба Бехтерева протягом 6 років. На УЗД: нирки збільшені в об’ємі, ущільнені, “велика сальна нирка”, збільшеної ехогенності. Аналіз сечі: еритроцитів – 3-5 у п/зору, лейкоцитів – 2-3 у п/зору, добова протеїнурія – 4 г/л. У хворої виявлено нефротичний синдром, який виник після тривалої протеїнурії. Два дні тому було проведено біопсію ясен, при забарвленні біоптату конго червоним виявлено рожеве світіння, яке у поляризованому світлі стає зеленуватим, після додавання розчину калію перманганату – зеленувате світіння зникає. Поставте попередній діагноз:



  1. Амілоїдоз нирок, спадкова форма.

  2. *Амілоїдоз нирок, набута форма.

  3. Хронічний мембранозний гломерулонефрит.

  4. Медикаментозний тубулоінтерстиціальний нефрит.

  5. Хронічний гломерулонефрит з мінімальними змінами.

34. Схема лікування тубулоінтерстиціального нефриту включає:



  1. *Відміну лікарських препаратів, які спричинили захворювання.

  2. Строгий ліжковий режим.

  3. Обмеження кухонної солі.

  4. Обмеження вживання рідини.

  5. Обмеження білків

35. Хвора звернулася в лікарню із скаргами на нудоту, блювання, понос, виділення незначної кількості сечі протягом доби. В аналізах крові виявлено підвищення кількості сечовини, креатиніну, калію, магнію, зниження-натрію, кальцію, хлору. Які клініко-лабораторні прояви характерні для початкового періоду гострої ниркової недостатності?



  1. *Олігурія (анурія).

  2. Поліурія.

  3. Зміна електролітів крові.

  4. Підвищення кількості аміаку у крові.

  5. Підвищення кількості сечовини і креатиніну в крові.

36. При яких захворюваннях нирок завжди спостерігається ніктурія?



  1. Гострий гломерулонефрит.

  2. Тубулоінтерстиціальний нефрит.

  3. Хронічний гломерулонефрит без ниркової недостатності.

  4. *Хронічний пієлонефрит.

  5. Хронічна ниркова недостатність.

37. Найбільш ефективним методом корекції азотемії при гострій нирковій недостатності є:



  1. Вуглеводно-жирова дієта.

  2. Обмеження білка в раціоні.

  3. Пероральний прийом глюкози.

  4. Прийом анаболічних стероїдних гормонів.

  5. *Гемодіаліз.

38. Хворому К., 34 років, поставлено діагноз хронічної хвороби нирок (ХХН) ІІ стадії. Хронічний гломерулонефрит із нефротичним синдромом, фаза ремісії, артеріальна гіпертензія. Яка швидкість клубочкової фільтрації у цій стадії ХХН?



  1. <15 мл/хв.

  2. 15-29 мл/хв.

  3. 30-59 мл/хв.

  4. *60-89 мл/хв.

  5. ≥ 90 мл/хв.

39. Назвіть препарат, який знижує показники смертності при хронічній серцевій недостатності:

А) Дигоксин

Б) Триметазидин

В) Фуросемід

Г) *Карведилол

Д) Рибоксин

Е) Строфантин


40. Які гемодинамічні варіанти хронічної серцевої недостатності Ви знаєте?

А) *Систолічний, діастолічний

Б) Діастолічний

В) Змішаний

Г) Зі збереженим серцевим викидом

Д) З високим серцевим викидом


41. Назвіть групи засобів, що використовуються для лікування хронічної серцевої недостатності:

А) Антиагреганти, антикоагулянти

Б) *Діуретики, антагоністи альдостерону

В) Гіполіпідемічні засоби

Д) Метаболічні засоби
42. Вкажіть препарати, що здатні уповільнювати процес деградації суглобового хряща при деформуючому остеоартрозі:

А) Диклофенак

Б) *Глюкозамін

В) Бетаметазон

Г) Аспірин

Д) Хлорохін


43. Вкажіть типові рентгенологічні ознаки деформуючого остеоартрозу:

А) *Остеофіти, субхондральний остеосклероз

Б) Узурація суглобових поверхонь

В) Наявність субхондральних кіст

Г) Симптом «пробійника»

Д) Навколосуглобовий остеопороз


44. Назвіть типові симптоми деформуючого остеоартрозу:

А) Гіперемія ураженого суглобу

Б) *Біль у суглобах при навантаженні

В) Біль у суглобах у стані спокою

Г) Ранкова скутість понад 1 годину

Д) Ентезопатії


45. При гострому подагричному артриті небажано використовувати:

А) *Аллопуринол

Б) Стероїди внутрішньосуглобово

В) Колхіцин

Г) Диклофенак

Д) Целекоксиб


46. Перерахуйте ускладнення хронічної подагри:

А) Утворення тофусів

Б) Нефролітіаз

В) Амілоїдоз

Г) А, Б і В

Д) А і Б
47. Які показання для призначення D-пеніцилінаміну хворим на ревматоїдний артрит?



  1. Вагітність.

  2. Гематурія, тромбоцитопенія.

  3. Резистентність до протизапальних препаратів.

  4. Резистентність до глюкокортикоїдів.

  5. *Непереносимість препаратів золота.

48. Назвіть тип деформації кистей при ревматоїдному артриті:



  1. Контрактура Дюпюїтрена.

  2. Тофуси.

  3. Редископодібна дефігурація пальців.

  4. Вузлики Гебердена.

  5. *Ульнарна девіація.

49. Назвіть клінічні симптоми ревматоїдного артриту:



  1. Летючий характер ураження суглобів.

  2. Еритема.

  3. *Порушення функції суглобів.

  4. М’язова слабкість.

  5. Дефігурація суглобів.

50. Які з перерахованих клінічних показників добре корелюють з активністю ревматоїдного процесу?



  1. *Анемія, тромбоцитоз.

  2. Еритроцитоз, лейкоцитоз.

  3. Гіперальбумінемія, тромбоцитопенія

  4. Зниження ШОЕ.

51. Які ураження нирок найчастіше розвивається при ревматоїдному артриті?



  1. Амілоїдоз нирок.

  2. Туберкульоз нирок.

  3. *Гломерулонефрит.

  4. Пієлонефрит.

  5. Тубулоінтерстиціальний нефрит.

52. Хворий Д., 34 років, скаржиться на біль у суглобах стоп, підвищення температури тіла до 38ºС, пітливість. Хворіє протягом тижня. Проходить лікування з приводу кон’юнктивіту у офтальмолога. Під час огляду суглоби стоп припухлі, рухи в них (активні та пасивні) різко болючі. Пульс 90 за хв., АТ-120/80мм.рт.ст., патології внутрішніх органів не виявлено. Лейкоцити 4,2 Г/л, ШОЕ-38 мм/год. Які захворювання потрібно виключити?



  1. Ревматизм.

  2. Системний червоний вовчак.

  3. Ревматоїдний артрит

  4. *Гонококовий артрит

  5. Подагру.

53. Що є характерними ознаками ревматоїдного артриту:



  1. Кісткові узури.

  2. Кальцифікація сухожилків.

  3. Ураження суглобової капсули.

  4. Ревматоїдні вузлики.

  5. *Все перераховане.

54. Які клінічні симптоми властиві ревматоїдному артриту?



  1. Ексудативний плеврит.

  2. Ранкова скутість.

  3. Остеопороз кісток.

  4. Переважне ураження дрібних суглобів.

  5. *Усе перераховане.

55. Назвіть клініко-рентгенологічні ознаки ревматоїдного артриту?



  1. Мітральний стеноз.

  2. Пневмонія.

  3. Остеопороз кісток.

  4. Перелом шийки стегнової кістки.

  5. *Кісткові узури.

56. Протипоказанням до терапії препаратами золота при ревматоїдному артриті є:



  1. Псевдосептичний синдром.

  2. Ожиріння.

  3. Важкий перебіг із вісцеропатіями.

  4. *Вагітність, грудне вигодовування.

  5. Усі варіанти правильні.

57. Що з перерахованих критеріїв властиве для системного червоного вовчка?



  1. Феномен Рейно.

  2. Потовщення та ущільнення шкіри.

  3. Кальцифікація м’яких тканин.

  4. *Фотосенсибілізація.

  5. Міозит.

58. Яка клінічна картина ураження шкіри властива системному червоному вовчку?



  1. *Симптом “метелика”.

  2. Капілярит.

  3. Ексудативна еритема.

  4. Пурпура.

  5. Livedo reticularis.

59. Системний червоний вовчак – це полісиндромне захворювання, яке розвивається на тлі генетично обумовленої недостатності імунорегуляторних процесів і характеризується тріадою клінічних проявів. Які це?



  1. *Дерматит, полісерозит, поліартрит.

  2. Полісерозит, поліартрит, пневмоніт.

  3. Геморагічний синдром, печінкова недостатність, портальна гіпертензія.

  4. Гарячка, лімфаденопатія, спленомегалія.

  5. Артеріальна гіпертензія, слабкість, гіпокаліємія..

60. Які внутрішні органи уражаються при системній склеродермії?



  1. Серце.

  2. Легені.

  3. Травний канал.

  4. Нирки.

  5. *Усі перераховані.

61. Які ураження кістково-суглобої системи найбільше властиві системному червоному вовчку?



  1. Гемартрози.

  2. *Артралгії.

  3. Контрактури.

  4. Тендиніти, тендовагініти

  5. Анкілози.

62. Назвіть компоненти CREST-синдрому при системній склеродермії?



  1. Кальциноз + синдром Рейно + екхімози + спленомегалія + телеангіектазії

  2. Кальциноз + синдром Рейно + еритема + солярит + телеангіектазії

  3. Контрактури + синдром Рейно + езофагіт + спленомегалія + телеангіектазії

  4. *Кальциноз + синдром Рейно + езофагіт + склеродактилія + телеангіектазії.

  5. Контрактури + синдром Рейно + еритема + склеродактилія + телеангіектазії

63. Який клінічний симптом характерний для дерматоміозиту?



  1. Симптом «удару шаблею».

  2. Кашель.

  3. Болі в м’язах.

  4. *Слабкість і болі проксимальних відділів м’язів кінцівок.

  5. Брадикардія.

64. Геморагічному васкуліту (пурпурі Шенлейн-Геноха) не властиве наступне:



  1. Підвищення в сироватці крові IgA і ЦІК.

  2. Розвиток запального процесу у дрібних судинах.

  3. *Розвиток запального процесу у крупних і середніх судинах.

  4. Розвиток клінічних проявів на шкірі, в кишечнику, нирках.

  5. Зв’язок хвороби з перенесеним респіраторним захворюванням.

65. Який з перерахованих синдромів не трапляється при вузликовому поліартеріїті (ВП)?



  1. Судинної нефропатії.

  2. Коронариту із артеріальною гіпертензією.

  3. Легеневого васкуліту

  4. Шлунково-кишковий.

  5. *Кістково-м’язовий.


66. Які вирізняють клінічні варіанти анкілозуючого спондилоартриту (хвороби Бехтєрєва):

  1. Центральна форма.

  2. Ризомелічна форма.

  3. Периферійна форма.

  4. Скандинавська форма.

  5. Усі перераховані.

67. Хворий Ш., 28 років, упродовж 2 років скаржиться на болючість та обмеження рухів у поперековому відділі хребта, біль і скутість у грудній клітці, біль у крижах та кульшових суглобах. Ренгенологічно виявлено ознаки двобічного сакроілеїту. Що найімовірніше буде виявлено в крові у хворого?



  1. LE-клітини.

  2. Антитіла до ДНК.

  3. АСЛ-О, АСК.

  4. *Антиген гістосумісності HLA-В27.

  5. Анти-DNS-топоізомераза.

68. Клінічними проявами реактивного артриту бувають:



  1. Симетричний артрит дрібних суглобів кистей.

  2. *Асиметричний артрит суглобів нижніх кінцівок.

  3. Ураження суглобів хребта

  4. Двобічний сакроілеїт

  5. Симетричний артрит суглобів нижніх кінцівок.

69. Ураження яких суглобів найбільше властиво реактивному артриту?



  1. П’ястково-фалангових.

  2. Плесно-фалангових.

  3. Ліктьових.

  4. Кульшових.

  5. *Гомілковостопних.

70. Найчастішою причиною симптоматичних артеріальних гіпертензій є:



  1. *Захворювання нирок.

  2. Захворювання ендокринної системи.

  3. Захворювання нервової системи.

  4. Захворювання серцево-судинної системи.

  5. Захворювання органів дихання.

71. Клінічна картина захворювань, які є причиною ниркових артеріальних гіпертензій, може проявлятися поєднанням всіх перерахованих синдромів, крім:

А. Артеріальна гіпертензія і сечовий синдром.

Б. *Артеріальна гіпертензія з різкою м’язовою слабістю і сечовим синдромом.

В. Артеріальна гіпертензія з лихоманкою.

Г. Артеріальна гіпертензія з пальпаторно виявляємою пухлиною черевної порожнини.

Д. Артеріальна гіпертензія з шумом над нирковими артеріями.
72. Найбільш характерним клінічним симптомом реноваскулярної гіпертензії є:


  1. Висока стійка діастолічна гіпертензія.

  2. Носові кровотечі.

  3. Резистентність до гіпотензивної терапії.

  4. *Систолічний шум справа чи зліва від пупка.

  5. Болі в попереково-крижових відділах.

73. Показання до проведення ангіографії нирок при артеріальній гіпертензії є:



  1. Похилий вік хворого.

  2. *Судинний шум при аускультації черева.

  3. Стійка діастолічна гіпертензія у молодих.

  4. Лейкоцитурія.

  5. Стабільна стенокардія.

74. Клініку ангіотензин залежного варіанту гіпертонічної хвороби найбільш повно характеризує:



  1. Висока стабільна діастолічна гіпертензія, ангіоспазми.

  2. Наявність важкої ангіонейроретинопатії, часті інфаркти, інсульти.

  3. Високий рівень реніну плазми.

  4. Зв'язок гіпертонії з прийомом солі і води.

  5. *Сукупність всіх симптомів, крім зв’язку з прийомом солі і води.

75. Для якої форми артеріальної гіпертензії характерним є абдомінальний систолічний шум?



  1. Первинна артеріальна гіпертензія.

  2. Нирково-паренхіматозна.

  3. Ендокринна.

  4. Гемодинамічна.

  5. *Вазоренальна.

76. При ангіотензин залежній формі гіпертонічної хвороби ефективний:



  1. Дібазол з папаверином.

  2. Резерпін.

  3. *Каптоприл з гіпотіазидом.

  4. Допегіт

  5. Клофелін.

77. Препарат, який знімає гіперкінетичний тип кризу:



  1. Лазикс.

  2. Дібазол.

  3. Сульфат магнію.

  4. *Анаприлін.

  5. Клофелін.

78. Гіпертонічна хвороба є найбільш частим фактором ризику:



  1. Ожиріння.

  2. Цукрового діабету.

  3. *Інфаркту міокарда.

  4. Нефроангіосклерозу.

  5. Виразкової хвороби.

79. Артеріальна гіпертензія, зумовлена альдостеронізмом супроводжується:



  1. Гіпокальціємією.

  2. *Гіпокаліємією.

  3. Гіперкаліємією.

  4. Гіпохлоремією.

  5. Зменшення натрій калієвого коефіцієнту.

80. Які клітини нирок продукують ренін7



  1. Подоцити.

  2. *Клітини ЮГА.

  3. Ендотелій капілярів.

  4. Хвостаті клітини.

  5. Нирковий епітелій.

81. Метод верифікуючий діагноз гіпертензивної форми паренхіматозного нефриту:



  1. Екскреторна урографія.

  2. Ізотопна урографія.

  3. Хромоцистоскопія.

  4. *Біопсія нирок.

  5. Ангіографія.

82. Гіпердинамічна форма гіпертонічної хвороби характеризується збільшенням наступних показників, крім одного:



  1. Ударного об’єму серця.

  2. Хвилинного об’єму серця.

  3. Об’ємної швидкості викиду.

  4. Об’єму внутрішньо-судинної рідини.

  5. *Загального периферичного опору.

83. Основний патогенетичний механізм артеріальної гіпертензії при гіперальдостеронізмі:



  1. Підвищення активності ангіотензину.

  2. Зміна трансмембранного градієнта для електролітів.

  3. *Гіперволемія.

  4. Підвищення периферичного опору (первинна).

  5. Ураження барорецепторів.

84. Яка частота пульсу при тиреотоксикозі ІІ ступені:



  1. 60 – 80уд/хв.

  2. 80 – 100уд/хв.

  3. *100 – 120уд/хв.

  4. 120 – 140уд/хв.

  5. 140 – 160уд/хв.

85. Особливості тиреотоксикозу у людей похилого віку:



  1. Приступи синусової тахікардії.

  2. Приступи пароксизмальної тахікардії.

  3. Ефективність препаратів наперстянки.

  4. Рефрактерність препаратів наперстянки.

  5. *Приступи миготливої аритмії.

86. При якій хворобі в сечі находять клітини Штернгеймера-Мельбна:



  1. Гострий гломерулонефрит.

  2. *Хронічний пієлонефрит.

  3. Гіпернефрома.

  4. Хронічний гломерулонефрит.

  5. Діабетичний нефросклероз.

87. Яка форма хронічного нефриту протікає найбільш доброякісно:



  1. Змішана.

  2. Нефротична.

  3. Гемотурична.

  4. Гіпертонічна.

  5. *Латентна.

88. Найбільш характерні лабораторні ознаки гострого пієлонефриту:



  1. Тромбоцитопенія.

  2. Еритроцитоз.

  3. Підвищення активності ферментів в крові.

  4. *Лейкоцитурія.

  5. Глюкозурія.

89. Найбільш ефективний метод лікування вазоренальної гіпертензії:



  1. Дієтотерапія.

  2. Санаторно-курортне лікування.

  3. ЛФК.

  4. *Хірургічне лікування.

  5. Медикаментозна терапія.

90. Артеріальний тиск при коарктації аорти підвищений:



  1. На правій руці.

  2. *На обох руках.

  3. На лівій руці.

  4. На ногах.

  5. На ногах і руках.

91. Найбільш характерні лабораторні ознаки хронічного пієлонефриту:



  1. Тромбоцитопенія.

  2. Еритроцитоз.

  3. Підвищення активності ферментів крові.

  4. *Рецидивуюча лейкоцитурія, гіпоізостенурія.

  5. Глюкозурія.

92. Найбільш ефективний метод лікування коарктації аорти:



  1. Дієтотерапія.

  2. Санаторно-курортне лікування.

  3. ЛФК.

  4. *Хірургічне лікування.

  5. Медикаментозна терапія.

93. Яка форма артеріальної гіпертензії найчастіше зустрічається у віці 40 років і більше:



  1. Погранична.

  2. Атеросклеротична.

  3. *Есенціальна.

  4. Вазоренальна.

  5. Юнацька.

94. Вазоренальна гіпертензія у молодих жінок частіше наслідок:



  1. Пієлонефриту.

  2. Атеросклерозу.

  3. Нефроптозу.

  4. Хвороби Такаясу.

  5. *Фіброзно - м’язової дисплазії.

95. Артеріальна гіпертензія може бути виявлена по наступних клінічних ознаках і симптомах:



  1. короткочасні епізоди втрати свідомості;

  2. порушення серцевого ритму і провідності;

  3. наявність периферійних набряків;

  4. *біль в тім’яній і потиличній областях;

  5. порушення ритму дихання.

96. Зниження рівня АТ при асиметрії АТ на правій і лівій руках до нормальних цифр описано в плані:



  1. розвиток коронарного тромбозу;

  2. *розвиток гострої аневризми грудного відділу аорти;

  3. порушення функції стравоходу і шлунку;

  4. розвиток ішемічного інсульту і інфаркту міокарда;

  5. зниження еритропоетинсинтезуючої функції нирок.

97. Позитивним ефектом антагоністів кальцієвих каналів, крім гіпотензивного, є:



  1. *коронаролітичний;

  2. зниження рівня сечової кислоти в крові;

  3. діуретичний.

98. Тривалість гіпотензивної терапії при ессенціальній гіпертензії визначається:



  1. *наявністю сосудистих ускладнень;

  2. станом органів, які регулюють артеріальний тиск;

  3. усуненням патогенетичних механізмів гіпертензії.

99. Який із гіпотензивних препаратів при тривалому застосуванні може викликати депресію?



  1. *резерпін;

  2. гідралазин;

  3. празозин.

100. Які цифри артеріального тиску у дорослих приймаються за границю норми:



  1. систолічний тиск дорівнює або нижчий 140мм.рт.ст, а діастолічний – дорівнює або нижчий 90мм.рт.ст.;

  2. *систолічний тиск нижчий 140мм.рт.ст, а діастолічний нижчий 90мм.рт.ст.;

  3. систолічний тиск нижчий 150мм.рт.ст, а діастолічний тиск дорівнює 90мм.рт.ст.

101. Виберіть найбільш значимі фактори ризику розвитку артеріальної гіпертензії:



  1. надмірна маса тіла;

  2. вживання алкогольних напоїв;

  3. надмірне вживання білків;

  4. *рівень щорічного вживання повареної солі.

102. Перерахуйте ЕКГ - ознаки, найбільш характерні для хворих гіпертонічною хворобою:



  1. гострокінцевий зубець Р у відведеннях ІІ, ІІІ;

  2. *гіпертрофія лівого шлуночка;

  3. блокада правої ніжки пучка Гіса;

  4. розширений двогорбий зубець Р у відведеннях І, ІІ.

103. Які зміни в аналізі сечі характерні для хворих гіпертонічною хворобою:



  1. зниження питомої ваги;

  2. лейкоцитурія;

  3. мікрогематурія;

  4. *підвищення питомої ваги.

104. Які зміни очного дна характерні для хворих артеріальною гіпертензією:



  1. звуження вен;

  2. звивистість судин;

  3. розширення артерій сітківки;

  4. крововиливи в сітківку і плазморагії;

  5. *правильна відповідь 2 і 4.

105. При якому типі гіперліпопротеїнемії підвищений вміст в крові холестерину, тригліцеридів, ЛПНП і ЛПОНП:



  1. І;

  2. ІІа;

  3. ІІb;

  4. ІІІ;

  5. *ІV.

106. Набуті вади серця зумовлені:

А. Ревматизмом.

Б. Інфекційним ендокардитом.

В. Сифілісом, атеросклерозом.

Г. Травмою.

Д. *Всім перерахованим.
107. Набуті вади серця зумовлені:

А. Інфекційним міокардитом.

Б. Перикардитом.

В. Недостатністю кровообігу.

Г. Гіпертонічною хворобою.

Д. *Травмою.


108. Яке з перерахованих захворювань є найчастішою причиною недостатності мітрального клапана?

А. *Ревматизм.

Б. Інфекційний ендокардит.

В. Сифіліс.

Г. Атеросклероз.

Д. Травми.


109. Хворі з недостатністю мітрального клапана скаржаться:

А. Задишка.

Б. Серцебиття.

В. Кашель.

Г. Набряки.

Д. *Всі перераховані.


110. Хворі з недостатністю мітрального клапана скаржаться:

А. Ядуху.

Б. Кровохаркання.

В. Болі в області серця.

Г. Важкість болі в правому підребер’ї.

Д. *Всі перераховані.


111. Набуті вади серця це:

А. Вроджені морфологічні зміни клапанного апарату, перегородок серця і від ходячих від нього великих судин.

Б. *Набуті морфологічні зміни клапанного апарату серця і відходячих від нього великих судин.

В. Гіперфункція і гіпертрофія лівого шлуночку.

Г. Жодне з перерахованих.

Д. Всі перераховані.


112. Для недостатності мітрального клапана характерно все, крім:

А. Акроціаноз.

Б. *Діастолічний шум.

В. Серцевий горб.

Г. Серцевий поштовх справа від грудини.

Д. Посилений і розлитий серцевий горб.


113. Границі серця при недостатності мітрального клапану зміщені:

А. Вниз і вліво.

Б. Вниз.

В. *Вліво, вверх і вправо.

Г. Вверх і вліво.

Д. Все правильно.


114. Ознаками недостатності мітрального клапану є всі, крім:

А. *Акцент І тону над верхівкою серця.

Б. Систолічний шум над верхівкою.

В. Акцент ІІ тону над легеневою артерією.

Г. Розщеплення ІІ тону над легеневою артерією.

Д. На ЕКГ ознаки гіпертрофії лівого шлуночку і передсердя.


115. Ехокардіографічними ознаками недостатності мітрального клапану є всі, крім:

А. Відсутність періоду повного змикання стулок мітрального клапану.

Б. Ознаки розширення порожнини лівого шлуночку.

В. Ознаки збільшення порожнини лівого шлуночку.

Г. *Однонаправленість руху обох стулок мітрального клапану.

Д. Збільшення амплітуди руху передньої стулки мітрального клапану.
116. Для недостатності мітрального клапану характерні всі ознаки (ступені) крім:

А. Систолічний шум над верхівкою серця.

Б. *Мезосистолічний щиголь на верхівці і пізний діастолічний шум.

В. Ослаблення І тону, систолічний шум над верхівкою, акцент ІІ тону над легеневою артерією.

Г. Застій і підвищення тиску у малому колі кровообігу.

Д. Венозний застій в результаті ослаблення правого шлуночку.


117. Нормальна площа лівого передсердно-шлуночкового отвору:

А. 7 – 9 см2.

Б. *4 – 6 см2.

В. 2 – 3 см2.

Г. 1 – 1,5 см2.

Д. 0,5 – 1 см2.
118. Причини гіпертрофії правого шлуночка при стенозі лівого передсердно-шлуночкового отвору:

А. Зниження тиску у лівому шлуночку.

Б. Підвищення тиску у лівому шлуночку.

В. Зниження тиску у малому колі кровообігу.

Г. *Підвищення тиску у малому колі кровообігу.

Д. Все правильно.


119. Причина болі в області серця у хворих стенозом лівого передсердно-шлуночкового отвору:

А. Збільшення (розтягнення) лівого передсердя.

Б. Розширення легеневого стовбуру.

В. Дисоціацією між роботою правої половини серця і її кровопостачанням.

Г. Здавленням лівої коронарної артерії збільшеним лівим передсердям.

Д. *Всім перерахованим.


120. Характерною ознакою мітрального стенозу є:

А. Ослаблення І тону над верхівкою серця.

Б. *Цокіт відкриття мітрального клапана.

В. Систолічний шум над аортою.

Г. Акцент ІІ тону над аортою.

Д. Пульс хорошого наповнення і напруження.


121. Характерними ознаками мітрального стенозу є всі, крім:

А. Хлопаючий І тон над верхівкою серця.

Б. Акцент ІІ тону над легеневою артерією.

В. Діастолічний шум над верхівкою серця.

Г. *Систолічний шум над аортою.

Д. Діастолічний шум над легеневою артерією.


122. Як змінюється відносна серцева тупість при стенозі лівого передсердно-шлуночкового отвору:

А. Не змінюється.

Б. Розширена вліво і вверх.

В. *Розширена вверх і вправо.

Г. Розширена вліво, вверх і вправо.

Д. Розширена вправо.


123. ЕКГ ознаки стенозу лівого передсердно-шлуночкового отвору:

А. Високий, загострений зубець Р у І і ІІ стандартних відведеннях.

Б. Електрична вісь типу SI-QIII.

В. Ознаки гіпертрофії лівого шлуночку.

Г. *Відхилення електричної осі серця вправо.

Д. Всі перераховані.


124. Скільки ступенів мітрального стенозу виділяють згідно класифікації А.Н. Вакулева і Е.А. Дамірова:

А. Жодної.

Б. Дві.

В. Три.


Г. Чотири.

Д. *П’ять.


125. Ускладнення мітрального стенозу:

А. Кровохаркання.

Б. Набряк легенів.

В. Легенева гіпертензія.

Г. Аневризми легеневого стовбуру.

Д. *Все перераховане.


126. У яких випадках показане оперативне лікування при стенозі передсердно-шлуночкового отвору?

А. Стеноз передсердно-шлуночкового отвору у поєднанні з приступами серцевої астми.

Б. Стеноз передсердно-шлуночкового отвору з кровохарканням.

В. Стеноз передсердно-шлуночкового отвору з тромбоемболією в ушці лівого передсердя.

Г. Стеноз передсердно-шлуночкового отвору з миготливою аритмією.

Д. *У всіх перерахованих випадках.


127. Який з перерахованих симптомів ознака стенозу устя аорти.

А. Шум Грехема-Стілла (діастолічний шум над легеневим стволом).

Б. ЕКГ ознаки гіпертрофії лівого шлуночку, лівого передсердя і правого шлуночку.

В. Розширення границь серця вліво і вверх.

Г. Звуження зіниць під час систоли і їх розширення під час діастоли (симптом Ландольфі)

Д. *Систолічний шум у ІІ міжребер’ї справа від грудини.


128. Куди зміщується верхівковий поштовх при недостатності клапанів аорти:

А. *Вниз і вліво.

Б. Вліво.

В. Вверх.

Г. Вліво і вверх.

Д. Вправо.


129. Який шум над верхівкою серця вислуховується при недостатності мітрального клапану.

А. Систолічний і пресистолічний (протодіастолічний) шум над верхівкою.

Б. Систолічний над аортою.

В. Діастолічний над аортою.

Г. Діастолічний над верхівкою.

Д. *Систолічний над верхівкою.


130. Ехокардіографічні ознаки недостатності клапанів аорти:

А. *Зниження швидкості раннього діастолічного прикриття стулок мітрального клапану.

Б. Збільшення розмірів лівого передсердя.

В. Гіпертрофія лівого шлуночку.

Г. Асиметрична гіпертрофія міжшлуночкової перегородки.

Д. Зменшення амплітуди руху задньої стінки лівого шлуночку.


131. Який з перерахованих пороків найчастіше ускладнюється септичним ендокардитом:

А. Стеноз лівого передсердно-шлуночкового отвору.

Б. Недостатність аортального клапану.

В. Недостатність трьохстулкового клапану.

Г. Недостатність двостулкового клапану.

Д. *Всі перераховані.


132. Яке оперативне втручання показано при поєднанні недостатності клапанів аорти і стенозі лівого передсердно-шлуночкового отвору:

А. Ніяке.

Б. *Протезування обох клапанів.

В. Протезування аортального клапану.

Г. Протезування мітрального клапану.

Д. Аортальна вальвулотомія.


133. Як змінюється верхівковий поштовх при стенозі устя аорти:

А. Ніяк.


Б. Ослаблений, прискорений, зміщений вправо.

В. *Посилений, високий, зміщений вліво.

Г. Ослаблений, прискорений, зміщений вверх.

Д. Нормальних властивостей, зміщений вправо.


134. Основною аускультативною ознакою аортального стенозу є:

А. Систолічний шум над верхівкою.

Б. *Систолічний шум у ІІ міжребер’ї справа від грудини.

В. Систолічний шум у ІІ міжребер’ї зліва від грудини.

Г. Діастолічний шум над верхівкою.

Д. Діастолічний шум у ІІ міжребер’ї з права від грудини.


135. Для якого пороку характерним є пульс неправильний:

А. Недостатність мітрального клапану.

Б. *Стеноз лівого передсердно-шлуночкового отвору.

В. Складна мітральна вада.

Г. Недостатність клапану аорти.

Д. Стеноз устя аорти.


136. Для якого пороку характерна пульсація артерій («танець артерій»):

А. Недостатність мітрального клапану.

Б. Стеноз лівого передсердно-шлуночкового отвору.

В. Складна мітральна вада.

Г. *Недостатність клапанів аорти.

Д. Стеноз устя аорти.


137. Типовим для вродженої вади серця є все, крім:

А. Ціаноз.

Б. Пальці у вигляді барабанних паличок.

В. Гіпертрофія правого шлуночку.

Г. Правограма.

Д. *Гіперпротеїнемія.


138. Найбільший ціаноз шкіри зустрічається при:

А. Відкритій артеріальній протоці.

Б. Дефекті МШП.

В. Дефекті МПП.

Г. Коарктації аорти.

Д. *Тетраді Фалло.


139. Ціанотичність при вроджених вадах серця зумовлена:

А. Порушення газообміну в легенях.

Б. Зниження скоротливих властивостей міокарду.

В. Обідненням киснем крові внаслідок підвищеного його поглинання тканинами.

Г. Правильно «А» і «В».

Д. *Все правильно.


140. Ціаноз при відкритому артеріальному протоці розвивається:

А. Дуже швидко.

Б. Швидко.

В. Повільно.

Г. В пізній період.

Д. *В віддалений період.


141. При пальпації серцевий поштовх:

А. Не визначається.

Б. Визначається досить рано.

В. Визначається в пізній період.

Г. *Визначається в епігастральній області.

Д. Визначається в ІІ міжребір’ї.


142. Порушення кровообігу при дефекті МПП характеризується:

А. Скидом крові (шунтуванням) зліва направо.

Б. Відсутністю шунтування.

В. Скидом крові справа наліво.

Г. Зростанням хвилинного об’єму крові в малому колі кровообігу проти такого у великому в 2 – 4 рази.

Д. *Правильно «А» і «Г» пункти відповіді.


143. Відносно тривала компенсація кровообігу при дефекті МПП характеризується:

А. Не зміною діаметру отвору легеневого стовбуру тривалий час.

Б. «Відносна» стабільність діаметру легеневого стовбуру захищає мале коло кровообігу від підвищення тиску в ньому.

В. Розвивається відносний стеноз отвору легеневого стовбуру, що веде до раннього підвищення САТ; ДАТ в правому шлуночку (ПШ).

Г. Підвищення тиску в ПШ веде до підвищення АТ в ПП і веде до зменшення скиду зліва направо.

Д. *Всі відповіді правильні.


144. Клініка пороку дефекту МПП залежить:

А. Величини дефекту МПП.

Б. Величини скиду крові.

В. Наявністю вторинних змін в міокарді.

Г. Стану периферичної судинної системи.

Д. *Всі відповіді правильні.


145. Основними скаргами при значущому дефекті МПП є:

А. Відсутність скарг.

Б. *Задишка і втомлюваність

В. Кровохаркання.

Г. Набряки.

Д. Всі відповіді правильні.


146. При аускультації при дефекті МПП вислуховується:

А. Систолічний шум на верхівці серця.

Б. Систолічний шум у ІІ міжребір’ї зліва.

В. Акцент ІІ тону над легеневою артерією (ЛА).

Г. Розщеплення ІІ тону над ЛА.

Д. *Правильно «Б», «В» і «Г».


147. Рентгенологічна картина дефекту МПП характеризується:

А. Збільшенням ПП.

Б. Збільшенням ПШ.

В. Розширенням і пульсацією легеневого стовбуру.

Г. Застійними явищами в легенях.

Д. *Всі відповіді правильні.


148. ЕКГ картина при дефекті МПП характеризується:

А Відхиленням електричної осі вліво.

Б. Відхиленням електричної осі вправо.

В. Р (–)

Г. Нерідко ознаки блокади.

Д. *Правильно «Б», «В» і «Г».


149. При катетеризації порожнин серця при дефекті МПП відмічають:

А. Підвищення РО2 в крові з ПП.

Б. Різниця РО2 крові в передсерді і верхній порожнинній вені.

В. Зниження РО2 в крові з ПП.

Г. Підвищення РО2 в крові з верхньої порожнинної вени.

Д. *Правильно «А» і «Б».


150. ЕхоКГ ознаками дефекту МПП є:

А. Ознаки об’ємної перегрузки правих відділів серця.

Б. Збільшення ПШ і ПП.

В. Парадоксальний рух МШП.

Г. Збільшення амплітуди руху 3-х стулкового клапану.

Д. *Всі ЕхоКГ ознаки вірні.


151. Клінічні прояви і ступінь порушення кровообігу при дефекті МШП залежить від:

А. Об’єму крові який рухається через дефект.

Б. Направлення руху крові через отвір між шлуночками.

В. Від розміру дефекту.

Г. Від градієнту тиску в шлуночках.

Д. *Всі відповіді правильні.


152. При скиді крові при дефекті МШП:

А. Кровопотік в малому колі зростає.

Б. Кровопотік в малому колі зменшується.

В. Кровопотік у великому колі зменшується.

Г. Кровопотік у великому колі збільшується.

Д. *Кровопотік у малому колі збільшується, у великому зменшується.


153. При подальшому прогресуванні хвороби при дефекті МПП:

А. Легеневий кровопотік домінує над системним.

Б. ПШ працює з перевантаженням.

В. Падає градієнт тиску між ПШ і ЛШ.

Г. Периферичний судинний опір в малому колі домінує над системним і розвивається скид крові справа наліво.

Д. *Всі відповіді вірні.


154. Рентгенологічна картина при дефекті МШП характеризується:

А. Ізольоване збільшення лівої границі.

Б. Ізольоване збільшення правої границі.

В. С-м Денека (збільшений ПШ займає місце ПП).

Г. Збільшення ПШ і ЛШ, застійні явища в легенях.

Д. *Правильно «В» і «Г».


155. На ЕКГ при дефекті МШП відмічають:

А. Відхилення електричної осі вліво.

Б. Відхилення електричної осі вправо.

В. Миготлива аритмія.

Г. АВ-блокади.

Д. *Всі відповіді можуть бути правильні.


156. Для лікування дефекту МШП використовують:

А. Медикаментозне.

Б. Променеве.

В. Санаторно-курортне.

Г. Хірургічне.

Д. *Всі відповіді правильні крім «Б».


157. При відкритому артеріальному протоці спостерігають:

А. Шунт між ПШ і ЛШ.

Б. Шунт між ПП і ЛП.

В. Стеноз отвору ЛА.

Г. Стеноз гирла аорти.

Д. *Шунт між аортою (Ао) і ЛА.


158. Аускультативна картина відкритого артеріального протоку характеризується:

А. Систолічним шумом на верхівці серця.

Б. Діастолічним шумом на верхівці серця.

В. *Систоло-діастолічним шумом.

Г. Систолічним шумом над ЛА.

Д. Правильно «В» і «Г».


159. На ЕКГ при відкритому артеріальному протоці відмічають:

А. *Гіпертрофію ЛШ.

Б. Гіпертрофію ПП.

В. Гіпертрофію ЛП.

Г. Гіпертрофію ПШ.

Д. Всі відповіді можуть бути вірними.


160. Лікування відкритого артеріального протоку в основному:

А. Медикаментозне.

Б. *Хірургічне.

В. Санаторно-курортне.

Г. Променеве.

Д. Правильні «Б» і «В».


161. Найбільш частою групою серед основних причин хронічного легеневого серця є:

А. Захворювання паренхіми легень.

Б. *Захворювання повітроносних шляхів.

В. Ураження легеневого судинного русла.

Г. Торакодіафрагмальні захворювання.

Д. Порушення функції дихального центру.


162. Серед захворювань паренхіми легень найбільш частою причиною хронічного легеневого серця є:

А. *Пневмосклерози.

Б. Фіброз легень внаслідок туберкульозу.

В. Фіброз легень внаслідок пневмоконіозів.

Г. Фіброзний альвеоліт.

Д. Хронічні пневмоніки і фіброз легень при дифузних хворобах сполучної тканини.


163. Серед захворювань повітроносних шляхів найбільш частою причиною хронічного легеневого серця є:

А. Бронхіальна астма.

Б. Бронхоектази.

В. *Хронічний обструктивний бронхіт.

Г. Хронічна обструктивна емфізема легень.

Д. Стеноз трахеї.


164. Серед уражень легеневого судинного русла найбільш частою причиною хронічного легеневого серця є:

А. Первинна легенева гіпертензія.

Б. Васкуліти при дифузних хворобах сполучної тканини.

В. Вузликовий периартеріїт та інші генералізовані васкуліти.

Г. *Рецидивні тромбоемболії і тромбози дрібних гілок легеневої артерії.

Д. Основна не названа.


165. Серед торакодіафрагмальних захворювань найбільш частою причиною хронічного легеневого серця є:

А. Великі плевральні спайки (шварти).

Б. Фіброторакс.

В. *Кіфосколіоз.

Г. Нейром’язові захворювання.

Д. Основна не вказана.


166. Серед порушень функції дихального центру найбільш частою причиною хронічного легеневого серця є:

А. Ожиріння (синдром Піквіка).

Б. Ідіопатична альвеолярна гіповентиляція.

В. *Синдром нічного апное центрального походження.

Г. Тривале перебування у високогірній місцевості.

Д. Основна не вказана.


167. Основним механізмом легеневої артеріальної гіпертензії у хворих з ХЛС є:

А. Гіпоксична легенева вазоконстрикція.

Б. Вплив гіперкапнії і ацидозу.

В. Анатомічні зміни легеневого судинного русла.

Г. Порушення бронхіальної прохідності.

Д. Всі разом взяті.


168. До додаткових факторів, що впливають на формування легеневої артеріальної гіпертензії відносять:

А. Підвищену в’язкість крові.

Б. Агрегацію тромбоцитів.

В. Збільшення хвилинного об’єму.

Г. Тахікардію.

Д. *Всі перелічені.


169. Основними змінами гемодинаміки при хронічному легеневому серці є:

А. Гіпертрофія правого шлуночка.

Б. Поступове зниження систолічної функції правого шлуночка.

В. Тенденція до збільшення об’єму циркулюючої крові, затримки натрію і води в організмі.

Г. На пізніх стадіях захворювання – зниження серцевого викиду і рівня артеріального тиску.

Д. *Всі разом взяті.


170. Найбільш характерним суб’єктивним проявом легеневої АГ є:

А. Тахікардія.

Б. Кардіалгії.

В. *Задишка.

Г. Слабість, підвищена втома.

Д. Набряки на ногах.


171. Доцільним є проведення антибіотикопрофілактики у хворого з:

А. Імплантованим кардіостимулятором.

Б. Ревматичною лихоманкою в анамнезі без вади.

В. *Протезованим клапаном серця в анамнезі.

Г. Оперованим дефектом міжпередсердної перетинки.

Д. Оперованим дефектом міжшлуночкової перетинки.


172. Доцільним є проведення антибіотикопрофілактики у хворого з:

А. «Невинним» серцевим шумом.

Б. Ізольованим вторинним дефектом міжшлуночкової перетинки.

В. Оперованою відкритою артеріальною протокою.

Г. *Імплантованим штучним клапаном.

Д. Пролапсом мітрального клапана без регургітації.


173. У хворих на інфекційний ендокардит глюкокортикоїди є препаратами:

А. Специфічної етіотропної терапії при відомому збуднику.

Б. *Неспецифічної протизапальної терапії.

В. Симптоматичної терапії.


174. У хворих на інфекційний ендокардит стрептококової етіології (S. viridans, S. bovis), чутливими і помірно стійкими до пеніциліну, препаратом вибору є комбінації:

А. Цефазолін + гентаміцин.

Б. Оксоцилін + гентаміцин.

В. *Бензинпеніцилін або цефтріаксон або бензинпеніцилін + гентаміцин.


175. У хворих на інфекційний ендокардит стафілококової етіології власних клапанів серця препаратами вибору є комбінації:

А. Чутливих до метициліну: оксоцилін + гентаміцин.

Б. Цефазолін + гентаміцин.

В. *Ванкоміцин.


176. У хворих на інфекційним ендокардитом стафілококової етіології за наявності штучного клапана серця препаратами вибору є комбінації:

А. Чутливих до метіциліну: нафцилін або оксоцилін + рифампіцин + гентаміцин.

Б. *Ванкоміцин + рифампіцин + гентаміцин.

В. Цефазолін + гентаміцин.


177. У лікуванні інфекційного ендокардиту стафілококової етіології користь якого антибіотика не доведена?

А. *Пеніциліну.

Б. Ванкоміцину.

В. Оксоциліну.

Г. Гентаміцину.

Д. Рифампіцину.


178. Які показання до призначення глюкокортикоїдів при інфекційному ендокардиті є недостатньо обґрунтованими?

А. Інфекційно-токсичний шок.

Б. Алергія на антибіотики.

В. *Вторинна резистентність до антибіотиків.

Г. Імунозапальна фаза з високим рівнем циркулюючих імунних комплексів, полісерозитів.

Д. Посилення протизапального ефекту антибіотиків.


179. Вилікуваним від інфекційного ендокардиту (у момент відміни антибіотиків) є клінічний стан з відсутньою клінікою, нормальними аналізами крові, враховуючи посіви на стерильність в період:

А. До 1 місяця.

Б. До 2 місяців.

В. Більше 2 місяців.

Г. Більше 4 місяців.

Д. *Більше 6 місяців.


180. Що є показанням до термінового хірургічного лікування при інфекційному ендокардиті:

А. Гостра руйнація клапана.

Б. Утворення абсцесів міокарда, клапанного кільця, внутрішньосерцевих гнійних фістул.

В. Рухливі вегетації.

Г. Резистентність до етіотропної антибактеріальної терапії протягом 3-4 тижнів.

Д. *Усі перераховані.


181. Найбільш частою причиною ТЕЛА з нижчеперелічених є:

А. Тромбози глибоких вен гомілки.

Б. Тромбози венозних розгалужень таза.

В. Пристінкові тромби в порожнинах правої частини серця.

Г. *Тромбоз глибоких вен іліофеморального сегмента.

Д. Тромбофлебіти поверхневих вен.


182. У патогенезі ТЕЛА чільне місце відводиться організація флотувального тромбу. Яка його характеристика?

А. Такий, що має єдину точку фіксації в проксимальному сегменті.

Б. *Такий, що має єдину точку фіксації в дистальному сегменті.

В. Такий, що має декілька точок фіксації по всій довжині судин.

Г. Такий, що здійснює оклюзію судин.

Д. Жоден з перелічених не названий.


183. Який з перелічених нижче факторів є найбільш частим в етіології тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок?

А. Гіподинамія і тривалий ліжковий режим.

Б. Переломи кісток або травми ніг.

В. *Хірургічні операції, першочергово на органах черевної порожнини і нижніх кінцівок.

Г. Злоякісні новоутворення.

Д. Хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок.


184. Чим пояснити множинну оклюзію декількох гілок легеневої артерії, часто двосторонню при тромбозі глибоких вен нижніх кінцівок:

А. *Повторними тромбоутвореннями і перенесенням їх в мале коло кровообігу.

Б. Запізнілим лікуванням патогенетичними засобами.

В. Частковим руйнуванням тромбу у міру свого прямування в мале коло кровообігу.

Г. Генералізовані спазмом артеріол малого кола.

Д. Жодним з наведених факторів.


185. Гемодинамічними наслідками ТЕЛА є:

А. Гостра дихальна недостатність.

Б. Артеріальна гіпоксемія.

В. Легенева артеріальна гіпертензія.

Г. Гостра правошлуночкова недостатність.

Д. *Всі перелічені.


186. Головним фактором, що визначає ступінь гемодинамічних розладів і порушення вентиляційно-перфузійних співвідношень при ТЕЛА, є обструкція легенево-артеріального русла, ступінь якої залежить від:

А. Об’єму самого тромбоемболу.

Б. Вираженості генералізованого спазму легеневих артеріол.

В. Вираженості і швидкості утворення вторинного місцевого тромбу, що формується в зоні локалізації тромбоемболу.

Г. *Всіх перелічених факторів.

Д. Локалізації тромбоемболу.


187. Причинами дихальної недостатності і артеріальної гіпоксемії при ТЕЛА є:

А. Припинення кровообігу по вентильованих альвеолах, що веде до збільшення легеневого «мертвого простору».

Б. Бронхоспазм.

В. Розвиток ателектазів.

Г. Ішемія легеня, зниження вентиляції і артеріовенозне шунтування крові.

Д. *Всі перелічені.


188. Наслідками легеневої гіпертензії при ТЕЛА є:

А. Синдром малого серцевого викиду зі зниженим хвилинним об’ємом і гіпотензією з порушенням кровопостачання мозку, серця, нирок та ін.

Б. Гостра правошлуночкова недостатність з підйомом кінцево-діастолічного тиску правого шлуночка.

В. Підйомом центрального венозного тиску.

Г. У тяжких випадках застій крові в венах великого кола кровообігу.

Д. *Всі наведені.


189. Яка рентгенологічна ознака є спільною для міокардиту та ексудативного перикардиту?

  1. *Кардіомегалія.

  2. Відсутність дуг по контурам серцевої тіні.

  3. Відсутність застою в легенях.

  4. Переважання поперечника серця над довжиною

  5. Укорочення тіні судинного пучка.

190. Найбільш часта причина констриктивного перикардиту:



  1. Травма.

  2. Системне захворювання сполучної тканини.

  3. Оперативне втручання на серця.

  4. *Туберкульоз.

  5. Уремія.

191. Які ознаки характерні для констриктивного перикардиту?



  1. Зниження серцевого викиду.

  2. Парадоксальний пульс.

  3. Нормальні розміри серця.

  4. Кальциноз перикарду.

  5. *Все перераховане.

192. До аутоімунних перикардитів відноситься:



  1. Посттравматичний.

  2. Постінфарктний (синдром Дресслера).

  3. Посткомісуральний.

  4. Постперикардіотомний.

  5. *Все перераховане.

193. Яке дослідження необхідно провести в першу чергу при підозрі на ексудативний перикардит?



  1. Пункція перикарду.

  2. Вимірювання ЦВТ.

  3. Рентгенографія грудної клітки.

  4. ФКГ.

  5. *ЕхоКГ.

194. Захворювання, з яким найчастіше проводиться диференціальна діагностика сухого перикардиту:



  1. Діафрагмальна кила.

  2. Гострий панкреатит.

  3. Пептична виразка стравоходу.

  4. *Інфаркт міокарда.

  5. Міокардит.

195. Яка ознака найбільш характерна для серцевої недостатності, що обумовлена ексудативним перикардитом?



  1. Кардіомегалія.

  2. *Характерна поза з нахилом тіла вперед або колінно-ліктьове положення.

  3. Відсутність шумів в серці.

  4. Асцит.

  5. Набряки.

196. Для ексудативного перикардиту характерно:



  1. Зглаженість дуг.

  2. Пониження пульсації контурів.

  3. Переважання поперечника над довжиною серця.

  4. Укорочення судинного пучка.

  5. *Все перераховане.

197. Показання до проведення пункції перикарда:



  1. Тампонада серця.

  2. Підозра на гнійний процес.

  3. Сповільнення розсмоктування ексудату.

  4. Діагностична пункція.

  5. *Все перераховане.

245. Ваша тактика при перикардитах неясного ґенезу:



  1. Пробне протиревматичне лікування.

  2. Лікування антибіотиками широкого спектру дії.

  3. Пробне лікування протитуберкульозними препаратами.

  4. *Пробне лікування кортикостероїдами.

  5. Лікування нестероїдними протизапальними препаратами.

198. Підйом сегмента ST – характерна ознака:



  1. Сухого перикардиту.

  2. Ексудативного перикардиту.

  3. Констриктивного перикардиту.

  4. *Всіх варіантів перикардиту.

  5. Інших захворювань.

199. Фактори, що схиляють до НЦД, крім:

А. Спадково-конституціональні особливості організму;

Б. Особливості особистості;

В. Неблагоприємні соціально-економічні умови;

Г. *Радіація;

Д. Періоди гормональної перебудови організму.
200. Згідно класифікації НЦД виділяють наступні етіологічні форми, крім:

А. *Обумовлена порушенням опорно-рухового апарату;

Б. Психогенна;

В. Інфекційно-токсична;

Г. Ессенціальна;

Д. Обумовлена фізичними та професійними факторами.


201. Для болей в області серця при НЦД притаманно, все крім:

А. Ірадіація в ліву руку;

Б. Загрудинна локалізація;

В. Прекардіальна або верхівкова локалізація;

Г. Зв,язок болі із фізичним навантаженням

Д. *Зникають після прийому нітрогліцерину або після зупинки ходи.


202. Для респіраторних розладів у хворих на НЦД притаманно все, крім:

А. *Затруднений видих;

Б. Часте поверхневе дихання;

В. Бажання періодично глибоко вдихнути (тоскний вдох);

Г. Відчуття клубка у горлі;

Д. Хворий не може знаходитись у душному приміщенні.


203. При НЦД розрізняють такі типи кризів, крім:

А. Тип Барре (симпатико-адреналовий);

Б. Тип Говерсла (вагоінсулярний);

В. Тип Польцера (змішаний);

Г. *Кардіалгічний;

Д. Вегетативно-вестибулярний.


204. При фізикальному обстеженні хворого на НЦД спостерігається наступне, крім:

А. Тремор пальців;

Б. Посилений змішаний дермографізм;

В. Пульсація сонних артерій;

Г. Систолічний шум;

Д. *Діастолічний шум.


205. Для НЦД характерно все, крім:

А. Множинність та поліморфізм скарг;

Б. Тривалий анамнез, що указує на хвилеподібний перебіг захворювання;

В. Доброякісний перебіг;

Г. «дисоціація» між скаргами та даними фізикального обстеження.

Д. *Неблагоприємний прогноз.


206. Лікування НЦД може включати наступне, крім:

А. Психотерапія.

Б. Анаприлін.

В. Верапаміл.



Г. *Преднізолон.

Д. Триметазидин.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка