Функціональне значення цієї дистрофії дуже велике - відбувається різке зниження функції органа. З гіаліново-крапельною дистрофією епітелію ниркових канальців зв'язана поява в сечі білка (протеїнурія) і циліндрів (циліндрурія), утрата білків плазми (гипопротеїнемія), порушення електролітного балансу. Гіаліново-крапельна дистрофія гепатоцитів нерідко є морфологічною основою порушень багатьох функцій печінки.
ГІДРОПІЧНА ( ВАКУОЛЬНА) ДИСТРОФІЯ
Гідропічна, чи вакуольна, дистрофія характеризується появою в клітині вакуолей, наповнених цитоплазматичною рідиною. Рідина накопичується в цистернах ендоплазматичного ретикулума й у мітохондріях, рідше в ядрі клітини.
Механізм розвитку гідропічної дистрофії складний і відображає порушення водно-електролітного і білкового обміну, які ведуть до зміни колоїдно-осмотичного тиску в клітині. Велику роль грає порушення проникності мембран клітини, що супроводжується їх розпадом. Це веде до активації гідролітичних ферментів лізосом, що розривають внутрішньомолекулярні зв'язки з приєднанням води. Власне кажучи, такі зміни клітини є вираженням фокального колікваційного некрозу.
Гідропічна дистрофія спостерігається в епітелії шкіри, ниркових канальців, у гепатоцитах, м'язових і нервових клітинах, а також у клітинах кори наднирників. Причини розвитку гідропічної дистрофії в різних органах неоднозначні. У нирках - це ушкодження гломерулярного фільтра (гломерулонефріт, амілоїдоз, цукровий діабет), що веде до гіперфільтрації і недостатності ферментної системи нефроцитів, яка в нормі забезпечує реабсорбцію води; отруєння гліколями, гіпокаліємія. У печінці гідропічна дистрофія виникає при вірусному і токсичному гепатитах. Причинами гідропічної дистрофії епідермісу можуть бути інфекції, алергії.
Поділіться з Вашими друзьями: |