Тема: Ушкодження (альтерація) Актуальність теми



Сторінка28/131
Дата конвертації28.01.2021
Розмір1.05 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   131
мукоїдне набухання;

  • фібриноїдне набухання;

  • гіаліноз;

  • амілоїдоз.


    Мукоїдне, фібриноїдне набухання та гіаліноз часто є послідовними стадіями дезорганізації сполучної тканини.

    Амілоїдоз відрізняється від цих процесів тим, що до складу білково-полісахаридних комплексів, що утворюються, входить аномальний фібрилярний білок, який синтезується спеціальними клітинами - амілоїдобластами.
    МУКОЇДНЕ (слизеподібне) НАБУХАННЯ (хромотропний набряк)

    Мукоїдне набухання - це поверхнева, оборотна дезорганізація сполучної тканини, що характеризується накопиченням та перерозподілом глікозаміногліканів у бік збільшення гіалуронової кислоти, підвищенням судинно-тканинної проникності та виходом плазмених дрібнодисперсних білків-альбумінів, глікопротеїдів.

    Накопичення глікозаміногліканів завжди починається з ушкодження судин мікроциркуляторного русла, що веде до розвитку тканинної гіпоксії, активації гіалуронідази та руйнуванню зв'язку між глікозаміногліканами та білком. Глікозаміноглікани володіють вираженими гідрофільними властивостями, що на тлі підвищеної судинно-тканинної проникності веде до вираженої гідратації (набрякання) основної речовини сполучної тканини. Одночасно збільшується концентрація протеогліканів і глікопротеїдів.



    Для виявлення глікозаміногліканів використовуються спеціальні барвники (наприклад, альціановий синій). При забарвленні гематоксиліном-еозином вони мають слабобазофільне фарбування через надмірний вміст гіалуронової кислоти, при використанні метахроматичних барвників глікозаміноглікани забарвлюються в колір, відмінний від власного кольору барвника. Саме тому цей вид дистрофії називається також хромотропним набряком. Толуїдиновий синій, наприклад, надає глікозаміногліканам бузковий або пурпурний колір.

    Мікроскопічно колагенові волокна звичайно зберігають пучкову будову, але набухають та розволокняються. Набухання та збільшення в обсязі основної речовини призводить до того, що клітини сполучної тканини віддаляються одна від одної.

    Макроскопічно органи звичайно не змінені.

    Локалізація. Мукоїдне набухання розвивається найчастіше в стінках артерій, серцевих клапанах, ендо- та епікарді, в капсулах суглобів.

    Причини:

    • інфекційно-алергійні захворювання;

    • ревматичні хвороби (ревматизм, системний червоний вовчак, системна склеродермія, ревматоїдний артрит, вузликовий періартеріїт і ін.);

    • атеросклероз;

    • гіпертонічна хвороба;

    • гіпоксія.

    Наслідки. Мукоїдне набухання - процес оборотний, при припиненні впливу патогенного фактора відбувається повне відновлення структури і функції. Якщо вплив патогенного фактора продовжується, мукоїдне набухання може перейти у фібриноїдне набухання.
    ФІБРИНОЇДНЕ НАБУХАННЯ



    Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   131


    База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка