Тема Клінічна анатомія, фізіологія та методи дослідження глотки та лімфоїдно-глоткового кільця. Гострі та хронічні захворювання глотки та мигдаликів. Солабаєв М. Є. 6 десяток Теоретичні питання



Скачати 21.97 Kb.
Дата конвертації25.05.2021
Розмір21.97 Kb.

Тема 3. Клінічна анатомія, фізіологія та методи дослідження глотки та лімфоїдно-глоткового кільця. Гострі та хронічні захворювання глотки та мигдаликів. Солабаєв М. Є. 6 десяток
Теоретичні питання:

2. Первинні ангіни: класифікація, клініка, діагностика та диференційна діагностика, лікування.

Виділяють: катаральну, лакунарну, фолікулярну та виразково-плівчасту форми первинних ангін (гострих тонзилітів).

1. Катаральна:

Клініка: дряпання, сухість і незначний біль у горлі, незначна слабкість, головний біль, субфебрильна пропасниця.

Діагностика: ЗАК (незначний лейкоцитоз), при огляді глотки виявляють збільшення піднебінних мигдаликів, їх слизова оболонка гіпермійована, краї піднебінних дужок гіпермійовані, на шиї пальпуються збільшені лімфовузли.

Диф. діагностика: з ГРВІ та гострим фарингітом.

2. Лакунарна та фолікулярна:

Клініка: відповідає катаральній ангіні але більш виражена, у дітей можлива тяжка картина з ознаками менінгізму.

Діагностика: ЗАК (виражений лейкоцитоз, збільшення ШОЕ), ЗАС (альбумінурія, гематурія); при огляді глотки хворого на фолікулярну ангіну додатково до проявів катаральної ангіни додаються виступаючі над поверхнею, жовтуваті або жовтувато-білі крапки розміром 1-3 мм, що просвічуються крізь слизову мигдаликів (це фолікули, що нагноїлися); при огляді глотки хворого на лакунарну ангіну додатково до проявів катаральної ангіни додаються білі фібринозні нальоти, що збільшуючись, зливаються і можуть вкрити весь мигдалик, не виходячи за його межі, вони легко знімаються без ушкодження покривного епітелію.

Диф. діагностика: фолікулярну ангіну з лептотрихозом, лакунарну – з дифтерією глотки.

Лікування:


  1. Ліжковий режим;

  2. Ізолювання хворого, виділення для нього окремих посуду та предметів догляду;

  3. Раціон з продуктів, що не подразнюють слизову оболонку ротової порожнини;

  4. Антибіотики в/м (в першу чергу пеніциліни, далі цефалоспорини, макроліди) у терапевтичних дозах;

  5. Теплі полоскання розчинами фурациліну, перманганату калію, перекису водню, календули, ромашки.

  6. При збільшенні лімфовузлів – зігрівальний компрес на шию.

3. Виразково-плівчаста:

Клініка: відчуття стороннього тіла під час ковтання, слинотеча, гнильний запах із рота, нормальна або субфебрильна температура тіла.

Діагностика: ЗАС (лейкоцитоз зі збільшенням % лімфоцитів та моноцитів, збільшення ШОЕ), при огляді глотки – сіруватожовтий наліт, який порівняно легко знімається, та виразкова поверхня з нерівними краями, що декілька кровоточить, на боці змін збільшені і болючі в разі пальпації регіонарні лімфо вузли.

Лікування: в додадоток до дій при попередніх ангінах потрібно щоденно очищати від нальоту виразку та припікати її 10% розчином мідного купоросу, 10% розчином ляпісу або перекисом водню та змащувати 10% розчином новарсенолу в гліцерині.



3. Аденоїдні вегетації: клініка, сучасні методи діагностики, лікування.

Клініка: порушення носового дихання, гугнявість, погіршення слуху, неспокійний сон, часті прокидання, храп, втома, головний біль, погіршення пам’яті.

Діагностика: проводиться за допомогою задньої риноскопії, завдяки якій виявляються аденоїдні розростання в носовій частині глотки, ступін гіпертрофії визначають: аденоїди, що досягають верхнього рівня леміша – І ступінь, спускаються до рівня середньої носової раковини – II ступінь, закривають хоани – III ступінь. У маленьких дітей іноді через неможливість риноскопії виконують пальцеве дослідження носоглотки, при цьому аденоїди визначаються як м’яке утворення що її заповнює.

Лікування: при аденоїдах II і III ступеня проводять аденотомію. При цьому старші діти сидять в операційному кріслі з фіксованими руками, маленьких дітей фіксує на руках помічник. Аденоїди зрізають аденотомом Бекмана, який уводять у носову частину глотки через рот. Після аденотомії кровотеча швидко припиняється.



4. Ситуаційна задача.

На фоні тривалої терапії антибіотиками (пеніциліни+фторхінолони) у хворого на пневмонію 46 років підвищилась температура до 38,2С, з’явився біль в горлі, гіперемія слизової оболонки, наліт на поверхні мигдаликів. Спочатку були невеликі поверхневі нальоти, потім вони злились і розповсюдились на піднебінні дужки та бокові стінки глотки.

Попередній діагноз: фарингомікоз.

Диференціальна діагностика: з лакунарною ангіною, фарингітом.

Додаткові обстеження: ЗАК, ЗАС, бактеріологічний посів на елективні середовища, фарингоскопія.

Лікування: захворювання тяжко піддається лікуванню, проте використовують:


  1. Полоскання 0,1% розчином хінозолу;

  2. Кріовплив – послідовне локальне заморожування уражених ділянок;

  3. Ультрафіолетова терапія;

  4. Лазерна терапія.

5. Фрагмент клінічної ситуації.

Опишіть скарги, анамнез, клінічні та додаткові дані у пацієнта з паратонзилярним абсцесом.

Скарги: біль у горлі з одного боку, приглушення голосу, порушення ковтання, лихоманка, біль у вусі, спазми жувальної мускулатури.

Анамнез: раптовий початок.

Об’єктивно: загальний стан середньої тяжкості, тривожність, дратівливість. При огляді відзначається виражене вибухання зі сторони ураженого боку за асиметрією зіва. Пальпуються односторонньо збільшені лімфовузли.

Додаткові методи: проведення діагностичної пункції з подальшим бактеріологічним посівом вмісту, за допомогою чого можна виявити вид патологічної мікрофлори та дифенціювати паратонзилярний абсцесс від пара тонзиліт. Іноді можуть використовувати комп’ютерну томографію.

Лікування:



  1. Амбулаторне лікування, іноді короткочасна госпіталізація;

  2. Антибіотикотерапія (пеніциліни, цефалоспорини І покоління), а після встановлення точного виду мікроорганізму призначають антибіотики вузького спектру дії;

  3. Розкриття та дренування абсцесу;

  4. Рідко при рецидивуючій течії виконують тонзіллектомію.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка