Тема 3 : гігієнічні основи профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Гігієнічні основи санітарно-протиепідемічного режиму. Сучасні методи дезинфекції



Скачати 47.77 Kb.
Дата конвертації03.06.2020
Розмір47.77 Kb.
ТЕМА 3 : ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИХ ІНФЕКЦІЙ. ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНОГО РЕЖИМУ. СУЧАСНІ МЕТОДИ ДЕЗИНФЕКЦІЇ

Внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) це:

    • інфекційний стан, який дістав хворий у лікувальній установі;

    • інфекційні захворювання, набуті хворими у лікувальних закладах;

    • будь-яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, що уражає пацієнта внаслідок його госпіталізації або відвідування лікувальної установи з метою лікування, а також медичний персонал під час виконання ним роботи.

Симптоми ВЛІ можуть проявитись як у лікарні так і за її межами у залежності від інкубаційного періоду.

Чому ВЛІ заслуговують на увагу? В першу чергу через чисельні негативні наслідки, серед яких необхідно в першу чергу відзначити:

— додаткове негативне навантаження на здоров’я пацієнта і персоналу;

— збільшення витрат на лікування та економічні витрати (лікарняні бюлетені);

— збільшення термінів госпіталізації;

— ускладнення проявів та перебігу основної хвороби;

— зниження ефективності лікування основної хвороби;

— небажана можливість залишитись носієм збудників хвороб на тривалий термін;

— небезпека для оточуючих, сім’ї та ін. у випадку появи ознак захворювання після закінчення госпіталізації та лікування, адже інкубаційний період хвороб є доволі різний (Додаток 1).

Нині ще немає можливості викласти у суворій послідовності першорядні та другорядні джерела, збудники та шляхи передачі ВЛІ, адже для них характерна поліетіологічність, неповний облік, і відповідно недостатній аналіз таких станів. Однак, аналізуючи наукові публікації, відповідні матеріали санітарно-епідеміологічної служби та інші джерела доцільно вважати, що основними джерелами ВЛІ є:

а) хворі, медичний персонал, відвідувачі;

б) хірургічні інструменти та ін’єкційні матеріали (кров та її препарати);

в) зонди та катетери;

г) білизна, посуд, їжа, предмети догляду за хворими та прибирання приміщень;

д) іграшки, телефонні апарати, сходові поручні, дверні ручки тощо.

Причин, що зумовлюють появу ВЛІ дуже багато, однак провідними серед них є:

    • зростання чисельності дитячого та дорослого населення із хронічними захворюваннями:

    • втрата (зниження) природного імунітету;

    • велика концентрація хворих та персоналу, і особливо в лікарнях з централізованим типом забудови;

    • ускладнення оперативних втручань, збільшення терміну тривалості операцій та госпіталізації;

    • надлишкова, і доволі часто необґрунтоване вживання антибіотиків;

    • старіння лікарняних споруд, приміщень, комунікаційних мереж, обладнання, меблів, інвентарю тощо;

    • дефіцит мийних та дезінфікуючих матеріалів, разових шприців, матеріалів для забезпечення дотримання стерильності та

    • недостатній рівень санітарно-гігієнічних та медичних знань серед населення.

Дані щодо основних шляхів передачі наведені на мал.1.

Шляхи передачі




природний

артифіційний (штучний)


Ін’єкційний




Під час пологів




Трансфузійний





Фекально-оральний


Асоційований з операціями




Аерозольний





Асоційований з інвазивними лікувальними процедурами




Контактно-побутовий



Трансмісійний


Асоційований з інвазивними діагностичними процедурами




Інгаляційний




Мал. 1. Шляхи передачі внутрішньолікарняних інфекцій

Найбільш ймовірними шляхами передачі ВЛІ слід вважати:

— аерозольний шлях (повітряно-крапельний та повітряно-пиловий);

— контактний та фекально-оральний шлях, де найбільшим ризиком є оперативні втручання, пологи, ін’єкції та ендоскопічні дослідження;

— трансмісійний (через кровосмокчущих комах: воші, комарі);

— зоонозний шлях (антропозоонози);

— аліментарний (вірусні гепатити, харчові отруєння і ін.).

Навіть приймаючи до уваги, що ВЛІ характеризуються поліетіологічністю та асоціацією мікроорганізмів слід знати, що частими винуватцями є одні і ті ж самі мікроорганізми (Додаток 2).

Профілактика ВЛІ об’єднує великий комплекс заходів та засобів, а їх узагальнена схема відтінена на малюнку 2.

Профілактика ВЛІ




Специфічна

Неспецифічна




Фінансування




Імунізація населення:

- пасивна

- активна

- активно-пасивна






Санітарно-протиепідемічні заходи

Санітарно-технічні заходи

Архітектурно-планувальні заходи



Планова: туберкульоз дифтерія, поліомієліт, епідемічний паротит, правець, коклюш, кір, краснуха, вірусний гепатит

За епідемічною локалізацією:

Ку-лихоманка, бруцельоз, сибірка, чума, дифтерія






Оптимальне розміщення земельної ділянки, система забудови та функціональне зонування території лікарні


Розподіл функціонально-технологічних потоків



Архітектурно-планувальні заходи

Ізоляція режимних відділень, палат та приміщень




Забезпечення нормативних вимог до набору та санітарного благоустрою приміщень




Раціональне взаємо розташування основних підрозділів лікарні



Особиста гігієна персоналу та хворих




Санітарно-протиепідемічний режим



Медичний контроль за станом здоров’я персоналу




Дотримання вимог, що забезпечують санітарно-протиепідемічний режим лікарні




Вентиляція, кондиціювання повітря приміщень

Регуляторна санація повітряного середовища


Якісна дезинфекція і стерилізація різноманітних предметів



Забезпечення оптимального мікроклімату

Виявлення та ізоляція інфекційних хворих


Об’єктивний контроль бактеріального забруднення об’єктів навколишнього середовища



Раціональне харчування



Підвищення стійкості до впливу несприятливих чинників




Планова імунізація



Екстерна імунізація




Мал. 2. Схема профілактики ВЛІ


Як видно із наданої схеми тут значне місце з профілактики ВЛІ займають:

Адміністративні заходи, які, насамперед, передбачають, що

— головний лікар, керуючись відповідними законодавчими, нормативними та інструктивними положеннями:

а) несе відповідальність за організацію роботи лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), в тому числі і за профілактику ВЛІ;

б) визначає функціональні обов’язки заступників та керівників структурних підрозділів ЛПЗ з питань профілактики, обліку та аналізу причин ВЛІ (Додаток 3);

в) контролює обов’язкове проходження лікарняним персоналом попередніх (при оформленні на роботу) та періодичних (за окремим графіком) медичних оглядів (Додаток 4);

г) турбується про належні умови перебування пацієнтів, охорону та гігієну праці персоналу ЛПЗ.



Інженерно-технічні заходи в першу чергу передбачають суворе дотримання будівельних норм та правил, а також забезпечення правильної експлуатації споруд та інженерних мереж, створює надійну основу та умови для профілактики ВЛІ. У стислому виді такі заходи передбачають:

— експертизу та погодження проектів будівництва (реконструкції або капітального ремонту) ЛПЗ;

— суворий контроль ( технічний нагляд) за реалізацією проекту;

— принциповий підхід до прийняття об’єкту до експлуатації;

— інженерне забезпечення експлуатації та функціонування споруд (своєчасний ремонт), вентиляції та енергопостачання мереж опалення, питного та гарячого водопостачання, водовідведення та ін. (Додаток 5).

Санітарно-гігієнічні заходи базуються на здійсненні як попереджувального, так і поточного санітарного наглядів.

В епідеміологічному плані профілактика ВЛІ передбачає: попередження та знищення носіїв, розрив шляхів передачі збудників та зміцнення резистентності організму як пацієнтів, так і лікарів, допоміжного медичного та технічного персоналу. У найбільш стислій формі санітарно-гігієнічні заходи з профілактики ВЛІ доцільно розглянути в контексті запровадження повсякденного санітарно-протиепідемічного режиму ЛПЗ (табл. 2).



Таблиця 2

Основний зміст дотримання санітарно-протиепідемічного режиму,

спрямованого на профілактику внутрішньолікарняних інфекцій


Дотримання санітарних правил та норм

Особиста гігієна персоналу та хворих




Медичний контроль за станом здоров’я







Дотримання правил з охорони праці

Надійна дезобробка та стерилізація



Санітарно-протиепідеміч-ний режим



Забезпечення оптимального мікроклімату

Виявлення та ізоляція інфекційних хворих



Імунізація та раціональне харчування

Санітарно-просвітня робота

Бактеріологічний контроль за станом забруднення повітря та інших об’єктів



Виділити медичні заходи як окремі та самостійні, очевидно, важко, адже вони тісно пов’язані з іншими, тому до їх числа необхідно: віднести

— вивчення стану здоров’я всіх працівників лікарні;

— планову та екстрену імунізацію як медичних працівників, так і пацієнтів;

— висококваліфіковану догоспітальну діагностику та обґрунтовану госпіталізацію;

— обґрунтоване призначення антибіотиків та ефективну хіміотерапію;

— мінімізацію тривалості оперативних втручань та термінів госпіталізації;

— забезпечення ЛПЗ необхідними фармацевтичними препаратами та сучасними засобами діагностики і лікування;

— надійність, порядність та добросовісність і, особливо, високий рівень кваліфікації як медичного так і допоміжного технічного персоналу;

— підняття рівня медичних знань як медичних працівників, так і пацієнтів.

Слід також усвідомити що зниження ВЛІ може відбутися лише при покращанні фінансування ЛПЗ, харчування людей, зростанні санітарної культури населення тощо.

Складовою заходів та засобів з профілактики ВЛІ або ліквідації її наслідків та проявів є дезобробка, до якої відносять слідуючі види:

Дезинфекція — зниження збудників інфекційних хвороб (бактерій вірусів).

Дезинсекція — знищення кліщів, комарів, мух, тарганів і т.п.

Дератизація — знищення гризунів (миші, щурі і т.п.).

Якщо дезинсекція та дератизація, у більшості випадків, виконується спеціалізованими структурами станцій дезобробки то більшість заходів із дезинфекції виконується силами ЛПЗ: пральні, автоклавні, печі для спалювання, локальні інженерні споруди каналізації, стерилізаційні та ін.

Існує два види дезинфекції:

Потокова (повсякденна), що проводиться постійно у ЛПЗ з метою знищення збудників інфекційних хвороб (харкотиння, кал, сеча, посуд, білизна, предмети догляду за хворими, інвентар, підлога, стіни та стеля, інструментарій і ін.)

Заключна дезинфекція, проводиться після вибуття (виписки) хворого (одужання, госпіталізація до іншого відділення, смерть).

В залежності від умов, можливостей, вимог санітарно-епідеміологічної служби та показань дезинфекцію здійснюють такими методами: механічні, фізичні, хімічні та поєднані.

Фізичні та механічні методи:

а) Обпалювання, прожарювання лабораторних петель, голок, пробірок. Для цього використовують спиртівки, газові пальники, паяльні лампи та ін.;

б) Спалювання паперу, ганчір’я, сміття, трупів, інфікованих перев’язочних матеріалів, білизни та ін. після хворих із особливо небезпечними інфекційними хворобами. Такі дії виконуються у спеціальних печах (крематоріях), а їх розташування та будова має погоджуватися з СЕС та екологічною інспекцією;

в) Використання гарячого сухого повітря, жару, пари, гарячої води та ін. Названі методи реалізуються в автоклавних, стерилізаційних, пральнях, харчоблоках та буфетних, дезінфекційних камерах. Надійний результат ці методи дають при подальшому прасуванні гарячою промисловою або побутовою праскою (особливо при педикульозі).

г) Сонячні світло, ультрафіолетові та інші промені. Доцільно використовувати як стандартні так і пересувні (переносні портативні), бактерицидно-увіолеві лампи (світильники, опромінювачі) типу БУВ-10 та БУВ-20, ПРК та ін. При досягненні належного світлового коефіцієнту (1:4; 1:5) та систематичному використанні штучних джерел УФ-променів можна досягти надійної санації повітря так і інструментів операційних та ін.

Хімічні методи:

Сучасна дезинфекція часто виконується з застосуванням більш зручних хімічних матеріалів, що поєднують дезінфекційний ефект із мийним і навіть ароматизуючим. Однак такі матеріали дорого коштують. Тому, не втратили доцільності використання такі хімічні речовини як: 3-5% розчин фенолу, 5-10% лізолу, 7-12% формаліну, перекису водню, а також хлору та хлорвмісних препаратів.

Поєднанні (комбіновані) методи:

Це досить поширений різновид дезобробки, при якому вихідним станом є наприклад: очищення повітря і грунту або зняття верхнього шару стін, бруду, залишків крові на хірургічних інструментах та ін. Наступним етапом може бути обробка поверхонь ґрунту 5-10% розчин лізолу, або стін 3-5% розчином мідного купоросу, або меблів 0,5% розчином хлорного вапна. Надалі може застосовуватись обробка одягу, білизни у дезкамерах із подальшим прасуванням, або стерилізація інструментів із використанням відповідних фізичних або хімічних методів.

В лікарняних стаціонарах існує умовне об’єднання предметів та об’єктів для окремої дезобробки:

— медичний інструментарій, прилади та вироби;

— предмети догляду за хворими;

— посуд та кухонний інвентар;

— білизна, одяг;

— приміщення та інвентар;

— інвентар для прибирання.

За якістю дезобробки здійснюється візуальний, хімічний та бактеріологічний контроль:

а) візуальний контроль зумовлює проведення огляду стану інструментів, білизни, одягу, санітарного стану приміщень і ін.

б) хімічний контроль, що передбачає визначення вмісту активнодіючих речовин (наприклад: вміст активного хлору у маточному або робочому розчинах хлорного вапна). Широко використовується йод — крохмальний метод (наприклад: якщо на посуд їдальні після миття нанести йод то можлива поява синього забарвлення свідчить про недостатнє змивання з його поверхні залишків їжі).

в) бактеріологічний контроль, що базується на виявленні бактерій (найчастіше кишкової палички) на предметах або об’єктах після дезобробки. Для цього використовують метод змиву або зіскоблювання та ін. користуючись ватними стерильними тампонами на паличках, що вмонтовані у стерильні пробірки. Перед взяттям проб (змивів) тампон зволожують 1% розчином натрію тіосульфату, протирають ним обстежувану поверхню (посуд, інвентар, руки персоналу), а далі у відповідних лабораторіях СЕС виявляють кількість бактерій. Наприклад: задовільну оцінку дезинфекції дають у разі відсутності росту кишкової палички, незадовільну — при виявлені її росту хоча б в одній із проб.

Використання хімічних засобів дезінфекції

Дезінфекційні засоби хімічної природи, що дозволені для застосування в Україні та затверджені МОЗ України та Центральною санітарно-епідеміологічною станцією станом на 1.06.2003 року складають перелік 378 найменувань.

Розглянемо найбільш поширені з них:

Хлорне вапно — використовується для дезінфекції предметів догляду за хворими, виділень, посуду, іграшок, поверхонь приміщень, предметів обстановки, сантехобладнення у разі виникнення кишкових і крапельних інфекцій, дезінфекції питної води у шахтних криницях, водопровідних і каналізаційних мережах. Хлорне вапно необхідно зберігати без доступу вологи, світла і тепла. Вапно, що вміщує активного хлору нижче 15%, є непридатним до використання. Для дезінфекції поверхонь використовують 0,2 – 5% розчин хлорного вапна.

Хлорамін–Б — використовується для дезінфекції поверхонь приміщень, сантехобладнання, білизни, посуду, іграшок, предметів догляду за хворими, виробів медичного призначення, прибирального інвентарю у разі виникнення бактеріальних і вірусних інфекцій, при дерматофіліях, кандидозах, у вогнищах особливо небезпечних інфекцій (сибірка, холера, тощо, а також для проведення профілактичної дезінфекції на комунальних об’єктах, підприємствах громадського харчування та торгівлі. Це стійкий хімічний засіб у вигляді порошку, що містить 25% активного хлору, проте найчастіше використовується 0,2-0,5% його розчин.
Використання ультрафіолетового бактерицидного випромінювання

з метою санації повітряного середовища

Достатньо відомо, що ультрафіолетове бактерицидне опромінення є смертельним для життєдіяльності багатьох мікроорганізмів, що зумовлюють поширення повітряно-крапельним шляхом небезпечних інфекційних захворювань, таких як туберкульоз, дифтерія, кір, грип, натуральна віспа тощо.


При цьому слід відмітити, що використання ультрафіолетового бактерицидного випромінювання не виключає, а доповнює інші засоби дезінфекції, які забезпечують відповідний рівень знезараження приміщень з метою дотримання діючих санітарно-гігієнічних норм і правил.

Завдяки впливу ультрафіолетового опромінення при достатній циркуляції повітря бактеріальне забруднення приміщень знижується на 70–90%. Для цього енергія опромінення повинна складати 1,5–6,0 мкВт/м2. Найбільш ефективним для інактивації мікроорганізмів є випромінювання з довжиною хвилі 250–270 нм на відстані не більше 2 м при відносній вологості повітря 40-70%.

Необхідно пам’ятати, що ультрафіолетове опромінення утворює озон, який навіть у невеликих концентраціях може викликати вельми неприємні явища.

Існує пряме і непряме ультрафіолетове опромінення. Для організації прямого опромінення ультрафіолетові опромінювачі монтуються у верхній третині приміщення та спрямовуються у бік підлоги, для організації непрямого опромінення їх екранують в бік стелі. Пряме опромінення проводиться при відсутності у приміщеннях людей, тому такий вид опромінення має використовуватись вночі (операційні, кімнати очікування, кабінети, молочні кухні) або під час великих перерв (шкільні класи, ігрові кімнати дошкільних дитячих закладів). Непряме опромінення проводиться у присутності людей в приміщеннях з високою небезпекою розвитку інфекції, де завжди знаходяться люди (палати породіль, відділення інтенсивної терапії). Щоб знизити відбиття ультрафіолетових променів від стін (до 10% і нижче) слід застосовувати фарбу для стін на цинковій або свинцевій основі, скло, емаль тощо.

До теперішнього часу суттєво розширилась номенклатура бактерицидних ламп, розроблені лампи з малим вмістом ртуті, а також безозонові лампи, при роботі яких у повітрі не утворюється озон, який являє собою значну небезпеку для здоров’я людей і особливо для пульмонологічних хворих та дітей. Освоєно виробництво маячних та закритих бактерицидних випромінювачів (настінний рециркулятор ОБН 2х15 – 01), які дозволяють знезаражувати приміщення у присутності людей, внаслідок того, що опромінення повітря проводиться в закритій камері, через яку воно продувається вентилятором, при цьому повністю виключається вихід випромінювання безпосередньо у приміщення.

Створені спеціальні бактерицидні опромінювачі для знезараження салонів машин швидкої допомоги, які витримують ударні та вібраційні транспортні навантаження (опромінював ОББ 2х15). Розроблені та серійно випускаються настінно-стельові опромінювачі з високоефективною світлооптичною системою, яка забезпечує їх високу продуктивність (ОБНП 2х15–01).
Методика розрахунку кількості установок для проведення санації повітряного середовища

Під час розрахунку кількості ламп або бактерицидних установок потрібно, щоб при прямому опромінюванні на 1 м3 об’єму приміщення (неекрановані лампи) припадало 2,0 – 2,5 Вт потужності випромінювача, а для екранованих бактерицидних ламп – 1 Вт (додаток 6).

Найбільш поширеними у сучасній практиці є такі опромінювачі:

  • ВБН150 - опромінювач бактерицидний настінний, який розміщують на висоті 1,5 – 2,5 м від рівня підлоги. Апарат складається з двох екранованих і двох неекранованих бактерицидних ламп ДБ–30 (30Вт). Розрахований на об’єм повітря до 30 м3.

  • ВБС300 - опромінювач бактерицидний стельовий, що складається з 2 екранованих та 2 неекранованих бактерицидних ламп ДБ–30 (30 Вт). Розрахований на об’єм повітря до 30 м3 .

  • ВБПе450 - опромінювач бактерицидний пересувний маячного типу, який має 6 бактерицидних ламп ДБ30 (30Вт). Оптимальний ефект досягається на відстані 5 метрів від об’єкта.

Приклад розрахунку:

Для санації повітря приміщення об’ємом 360 м3 слід створити установку загальною потужністю 360 Вт. Для цього необхідно 12 ламп ДБ–30 (30 Вт), і, отже, 3 бактерицидні випромінювачі (360 Вт 30 Втлампу=12 ламп) тобто 3 бактерицидні випромінювачі типу ВБН150, ВБС300 або 2 випромінювачі типу ВБПе450.

Санацію повітря закритих приміщень у разі відсутності людей проводять після вологого прибирання. Наприкінці періоду проведення знезараження повітря необхідно здійснити провітрювання приміщення у зв’язку з накопиченням озону і окислів азоту.

Санацію повітря приміщень неекранованими лампами проводять впродовж перерв між здійсненням трудового процесу. Час опромінення 1- 2 години до початку роботи.

Методики визначення ефективності бактерицидного опромінення повітряного середовища

Визначення кількості мікробів в одиниці об’єму повітря (метод Кротова)

Метод є одним з найбільш удосконалених, в його основі знаходиться використання принципу ударної дії повітряного потоку.

Прилад складається з циліндричного корпусу, в нижній частині якого вміщено електродвигун з відцентрованим вентилятором, а у верхній частині розміщено поворотний диск із чашкою Петрі та живильним середовищем (агар). Корпус приладу герметично закривають кришкою з клиноподібною щілиною, що радіально розташовані.

Під час роботи приладу аспіроване повітря поступає через клиноноподібну щілину і його струмінь ударяється в агар, унаслідок цього до нього прилипають частинки мікробного аерозолю. Обертання диску гарантує рівномірний розподіл мікробів на поверхні агару.

Методика роботи: Спочатку прилад приєднують до електромережі. Потім встановлюють на диск відкриту чашку Петрі зі щільним живильним середовищем. З метою визначення загального мікробного забруднення для посіву використовують 2% м’ясопептонний агар, для визначення стафілококів – жовтковий агар Чистовича. Закривають прилад кришкою та вмикають електродвигун. Регулятором реометра встановлюють потрібну швидкість просмоктування повітря (близько 25 л/хв). Для визначення загального мікробного забруднення аспірують до 50 л повітря, у разі визначення стафілококів та стрептококів – 250 л і більше.

Після аспірації прилад вимикають, виймають чашку Петрі та інкубують її у термостаті за температури 37°С протягом 48 годин. Для визначення величини мікробного забруднення кількість мікробів, що виросли, перераховують на 1 м3. У період дослідження реєструють швидкість аспірації за показниками реометра та час за допомогою хронометра. Величина мікробного забруднення визначається за формулою (1).



А 1000

МЗ = ————— ; (1)

Т V

де МЗ кількість мікробних тіл в 1 м3 повітря;

А кількість колоній на чашці Петрі;

Т тривалість забору проби повітря в хв.;

V швидкість аспірації повітря приладом Кротова, л/хв;
Критерії оцінки мікробного забруднення повітря в лікувально - профілактичних закладах представлені у додатку 7.

Сануючу дію повітря в результаті використання джерел ультрафіолетового опромінення оцінюють за такими показниками, як ступінь ефективності санації та коефіцієнт ефективності санації.

Ступінь ефективності санації – це відношення різниці між кількістю колоній до санації і після санації до кількості колоній до санації, що виражене у відсотках та визначається за формулою (2).

А1 - А2

СЕС = ———— 100%; (2)

А1

де СЕС ступінь ефективності санації, %;

А1 кількість колоній повітря до санації;

А2 кількість колоній після санації.

Коефіцієнт ефективності санації (КЕС) – це число, яке показує в скільки разів внаслідок проведення санації зменшилось кількість колоній та визначаються за формулою (3).

А1

КЕС = ——; (3)

А2

Санація вважається ефективною, якщо ступінь ефективності санації становить не менше ніж 80%, а коефіцієнт ефективності санації складає не менше, ніж 5 разів.

Ще одним надійним та суттєвим показником ефективності сануючої дії ультрафіолетового опромінення повітряного середовища приміщень (передусім шкільних класів, ігрових кімнат тощо) є зниження рівня гострої захворюваності (число днів, число випадків, тривалість кожного випадку хвороби та кратність захворюваності).

Мікроорганізми, які найчастіше спричиняють ВЛІ





Група

мікроорганізмів



Представники

Факультативні анаероби

Грампозитивні коки:

- стафілококи (Staphylococcus): St. aureus, St. epidermidis, St. saprophyticus;

- стрептококи (Streptococcus): St. pyogenes, St. viridaris, St. pneumoniae.

Грамнегативні палички:

- протей (Proteus): Pr. vulgaris, Pr. mirabilis;

- ешерихії (Escherichia): E. coli;

- сальмонели (Salmonella): S. typhimurium, S. enteritidis, S. cholerae suis, S. paratyphi, S. typhi, S. schottmueleri.



Облігатні

аероби


Грамнегативні палички:

- псевдомонас (Pseudomonas): Ps. aeruginosa, Ps. acidovarus.



Облігатні

анаероби


Грамнегативні палички:

- клебсієли (Klebsiella): Kl. pneumoniae, Kl. ozaenae, Kl. rhinoscleromatis;

- бактероїди (Bacteroides): Bac. fragilis, Bac. melaninogenicum;

- фузобактерії (Fusobacterium): F. nucleatum, F. mortiferum.



Грампозитивні коки:

- пептострептококи (Peptostreptococcus): Pept. putridus, Pept. anaerobius.



Грампозитивні споротворні палички:

- - клостридії (Clostridium): Cl. perfringens, Cl. septicum, Cl. oedematicus, Cl. istolyticum.




Типові функціональні обов’язки посадових осіб лікувально-профілактичних установ по

профілактиці внутрішньолікарняної інфекції

Головний лікар

  1. Створює необхідні умови для забезпечення санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в лікувально-профілактичному закладі.

  2. Забезпечує централізовану стерилізацію матеріалів та інструментів, камерну дезинфекцію постільних та особистих речей, дезинфекцію та дезинсекцію приміщень і території ЛПЗ.

  3. Організовує та забезпечує: правильну експлуатацію місцевих очисних споруд каналізації, знезараження стічних вод інфекційних стаціонарів, своєчасну вивозку сміття, правильну експлуатацію і утримання водопровідної мережі.

  4. Організовує навчання персоналу по питаннях дотримання санепідрежиму.

  5. Приймає рішення в ситуаціях, що склались по ВЛІ, в т.ч. адміністративного характеру.

Заступник головного лікаря по медичній частині

  1. Організовує:

    • проведення заходів по дотриманню хворими правил особистої гігієни;

    • проведення заходів по профілактиці та боротьбі з педикульозом;

    • проведення медичних обстежень персоналу.

2. Керує роботою:

  • постійно діючої комісії по санітарно-протиепідемічному режиму і профілактиці внутрішньолікарняних інфекцій;

  • по стерилізації інструментів та по дотриманню правил асептики і антисептики.

3. Контролює повноцінність і режим харчування хворих.

4. Особисто приймає участь:

  • в процесі епідобстеження ЛПУ епідеміологом санепідемслужби;

  • в проведенні інструктажу лікарів, що поступають на роботу по санепідрежиму.

Головна (старша) медична сестра

    1. Здійснює безпосередній контроль на робочих місцях за дотриманням санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму.

    2. Проводить інструктаж середніх і молодших медичних працівників на робочому місці по виконанню заходів, які направлені на забезпечення дотримання санітарно-протиепідемічного режиму.

    3. Керує роботою Ради медичних сестер, яку направляє на виконання санітарно-гігієнічних норм і правил в лікувально-профілактичному закладі, профілактику внутрішньолікарняних інфекцій.

    4. Входить в склад “режимної” комісії лікувально-профілактичного закладу, як правило, являється секретарем цієї комісії.

Заступник головного лікаря по адміністративно-господарського частині

      1. Забезпечує своєчасний ремонт будівель і споруд, обладнання; ефективну роботу систем водопостачання і каналізації, санітарно-технічного обладнання, вивозку сміття з утилізацією інфікованих відходів, дотримання необхідних протиепідемічних заходів при пранні білизни.

      2. Забезпечує достатню кількість твердого та м’якого інвентаря, засобів для прибирання приміщень, стерилізації та дезинфекції.

      3. Забезпечує своєчасний ремонт і ефективну роботу обладнання централізованого стерилізаційного відділення, пральних та дезкамер.

Додаток 5

Окремі нормативні показники для забудови та експлуатації споруд

лікарняно-профілактичного закладу

№ п/п

Показники

Норма



Розміри земельної ділянки для лікарень (на 1 ліжко) при потужності стаціонару:

  • від 50 до 100 ліжок;

  • від 100 до 200 ліжок;

  • від 200 до 400 ліжок.


300-200 м2

200-140 м2

140-100 м2



Площа садово-паркової зони (на 1 ліжко)

25 м2



Озеленення території

Не менше 60%



Розташування об’єктів (споруд, служб), що не мають відношення до ЛПЗ

Заборонено



Розташування контейнерних майданчиків для сміття, споруд локальної каналізації, віварію

Окрема ділянка із окремим в’їздом (відстань від інших погоджується із СЕС)



Розташування відділень: інфекційних, пологових, дерматовенерологічних, психосоматичних тощо

Окремі споруди, відстань між якими не менше 24 м



Розташування дезкамер, автоклав них, пралень суміжно із палатами, лікувальними або процедурними кабінетами, а також над чи під ними

Заборонено



Розташування ліжок за межами палат (коридори, холи), або збільшення їх чисельності понад проектну

Заборонено



Вхід в операційний блок:

  • для персоналу;

  • для хворих.


Через сан пропускник;

через шлюзи.



Особливості штучної вентиляції операційної зали

Домінування припливу повітря над витяжкою на 20%



Кількість санітарних приладів (унітазів, пісуарів, умивальників) для хворих

1 прилад для 15 чоловіків

та 1 прилад на 10 жінок



Кількість води питної та гарячої на 1 ліжко:

  • лікарні багато профільні;

  • інфекційних хвороб.


250 л/добу;

500 л/добу



Кількість води на 1 відвідувача поліклініки (питної та гарячої)

15 л


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка