Тема №24 Біохімія гормонів і вітамінів



Скачати 22.06 Kb.
Дата конвертації31.03.2020
Розмір22.06 Kb.
Тишко Дмитро Миколайович СС-218

Тема № 24 Біохімія гормонів і вітамінів

Питання:

1.    Інсулін – будова, біосинтез та екскреція. Вплив на транспорт через плазматичні мембрани іонів Н+, К+, Na+ та глюкози.

2.    Стероїдний діабет: причини, прояви. Застосування глюкокортикоїдів у медицині.

3.    Ознаки хвороби, спричиненої нестачею аскорбінової кислоти.

4.    Назва вітаміну K за хімічною природою і фізіологічною дією. Механізм біологічної дії вітаміну K.
1. Інсулін - гормон пептидної природи, що утворюється у бета-клітинах острівціях Лангерганса підшлункової залози. Впливає на багато аспектів обміну речовин практично у всіх тканинах. Основна дія інсуліну полягає в зниженні концентрації глюкози в крові, який складається із двох поліпептидних ланцюгів. А-ланцюг містить 21 амінокислотний залишок, Вланцюг – 30, вони з'єднані двома дисульфідними мостиками. Синтезується інсулін із білків-попередників шляхом обмеженого протеолізу - препроінсулін  проінсулін інсулін і С-пептид. Швидкість секреції інсуліну залежить від концентрації глюкози в крові. При нормальному рівні глюкози в крові є 3,33-5,5 ммоль/л.  Цей гормон стимулює надходження глюкози в інсулінозалежні органи і тканини й одночасно пригнічує процеси утворення ендогенної глюкози завдяки супресії глюконеогенезу та глікогенолізу. Паралельно інсулін стимулює і синтез глікогену.

Регуляторна дія інсуліну призводить до зниження концентрації глюкози в крові – це гіпоглікемічний гормон. Механізмів, які беруть участь в зниженні рівня глюкози, декілька:



1. Інсулін стимулює поглинання глюкози тканинами (жировою тканиною, м’язами та інш.). Виключенням є печінка: інсулін не має прямої дії на проникнення глюкози в гепатоцити. Стимуляція транспорту глюкози через мембрани відбувається за рахунок підвищення кількості білків-переносників для глюкози (під дією інсуліну відбувається їх перенесення з цитозолю, де вони неактивні, на поверхню клітини). Це посилює процес полегшеної дифузії глюкози.

2. Інсулін стимулює внутрішньоклітинну утилізацію глюкози.

Існує декілька шляхів:

- інсулін підсилює гліколіз за рахунок підвищення активності і кількості ключових ферментів цього процесу – глюкокінази, гексокінази, фосфофруктокінази, піруваткінази;

- інсулін бере участь в активації ферментів аеробного катаболізму глюкози – піруватдегідрогеназного і α-кетоглутарат-дегідрогеназного комплексів.

- під дією інсуліну гальмується активність глюкозо-6-фосфатази - ферменту, який каталізує перетворення глюкозо-6-фосфату у вільну глюкозу.

- в жировій тканині інсулін стимулює аеробний катаболізм глюкози і пентозо-фосфатний шлях, які постачають субстрати для ліпогенезу;

- у м’язах і печінці інсулін стимулює синтез глікогену шляхом активації глікогенсинтази. Таким чином, вплив інсуліну на метаболізм глюкози полягає в стимуляції процесів, які направлені на зниження концентрації глюкози в крові (транспорт через плазматичні мембрани, катаболізм глюкози, глікогенез) і інгібування метаболічних шляхів, які продукують глюкозу (глікогеноліз, глюконеогенез). У результаті реалізується гіпоглікемічна дія інсуліну.

Біологічні ефекти інсуліну поділяються на 4 групи, залежно від часу, за який вони реалізуються:

1. Дуже швидкі (протягом секунди): підвищення транспорту в клітини та з клітин іонів Н+ , К+ , Са2+, в результаті чого має місце гіперполяризація мембрани, а також проникнення у клітини глюкози.

2. Швидкі (протягом хвилини): зміна активності ферментів. Інсулін активує ферменти анаболізму (глікогенезу, ліпогенезу, синтезу білків), гальмує ферменти катаболізму білків, жирів і ферменти глюконеогенезу. Під впливом інсуліну підвищується активність фосфатаз, що каталізують дефосфорилювання таких ферментів, як глікогенсинтетаза, глікогенфосфорилаза тощо, активність фосфодіестерази цАМФ, яка розкладає циклічний АМФ.

3. Повільні (хвилини-години): підвищення проникнення в клітини амінокислот, індукція синтезу регуляторних ферментів анаболічних шляхів, репресія синтезу регуляторних ферментів катаболічних шляхів і глюконеогенезу. Механізми вибіркової дії інсуліну на генетичний апарат і транскрипцію окремих генів невідомі.

4. Дуже повільні ефекти (години-дні): стимуляція проліферації клітин (мітогенний ефект). Інсулін діє синергічно з іншими мітогенними факторами.


2. Стероїдний діабет. Захворювання характеризується високими показниками

гормонів кори надниркових залоз в кровоносній руслі. Патологія також називається лікарським діабетом. Стероїдний діабет не має зв’язку з функціональним станом підшлункової залози. Може розвиватися навіть у абсолютно здорових людей при тривалому гормональному лікуванні і зникати після скасування прийому медикаментів. Основною особливістю цього захворювання є підвищена кількість кортикостероїдів в організмі протягом тривалого проміжку часу.

Виникає воно внаслідок патологій, які стимулюють підвищену активність наднирників, з-за чого вони виробляють надмірну кількість гормонів. Але найчастіше до його появи призводить вживання гормональних препаратів. Саме тому його ще називають лікарською діабет. Також існує назва «вторинний інсулінозалежний діабет ЦД 1». За своїм походженням це порушення належить до внепанкреатической групі, оскільки він виникає при відсутності проблем у функціонуванні підшлункової залози.



Причини: Стероїдний діабет виникає за патологій, які вимагають тривалого прийому лікарських засобів. Внаслідок цього активні компоненти накопичуються в організмі, викликаючи певні зміни, які і називають ознаками лікарського діабету.

Симтоми: Початковий етап розвитку хвороби характеризується такими особливостями, як:

  • слабкість;

  • загальне погіршення самопочуття;

  • сонливість;

  • зниження працездатності;

  • швидка втомлюваність;

  • апатія;

  • млявість.

За цим проявам важко здогадатися про розвиток даної патології. Вони властиві величезній кількості інших захворювань, а також звичайного перевтоми.

Дуже часто діагноз виявляється випадково, коли хворий приходить до лікаря з проханням порекомендувати йому вітаміни для підняття тонусу. Це означає, що явне ослаблення організму може бути дуже небезпечним, і такий стан не слід ігнорувати.



Глюкокортикоїди - одна з груп гормонів, що утворюються в корі надниркових залоз і регулюють обмін речовин у людини, особливо, вуглеводний. Вони мають здатність підвищувати рівень глюкози в крові, тому їх і називають саме глюкокортикоїди.

Сучасні глюкокортикоїдні препарати різняться між собою значним розмаїттям форм випуску та шляхів застосування. Із замісною метою їх призначають при гострій та хронічній недостатності кори надниркових залоз, тобто для лікування хвороби Аддісона. Завдяки виразній протизапальній, протиалергічній та протишоковій дії вони незамінні в інтенсивній терапії при невідкладних станах, як-от анафілактичний шок, кропив’янка, набряк мозку, легень, «гормонозалежна» бронхіальна астма, гострі отруєння тощо. Їх включають до комплексного лікування хворих на ревматизм, ревматоїдний артрит, системні захворювання сполучної тканини, при алергічних процесах, хронічних запальних захворюваннях кишечника, серця, нирок, суглобів, шкіри, нервової системи, багатьох інших хворобах.

3. Аскорбíнова кислота  C6H8O6, відносно проста органічна кислота, яка міститься в свіжих фруктах (яблука, сливи, персики тощо) та овочах.  Розчиняється у воді й руйнується при тривалому кип'ятінні, тому вимочування або переробка овочів знижує вміст у них вітаміну С.

Причини:

  • Про нестачу вітаміну С можуть свідчити часті кровотечі. Все тому, що капіляри носа близькі до поверхні і вони дуже чутливі.

  • Суха, груба і червона шкіра – це деякі ознаки того, що в організмі відсутня аскорбінова кислота. Вітамін С синтезується з колагеном і завдяки цьому шкіра залишається в оптимальному стані.

  • Часто і дуже швидко з’являються синці, то це може бути ознакою дефіциту вітаміну. Без аскорбінової кислоти капіляри стають слабшими.

  • Ще однією ознакою браку вітаміну С є довгий час на заживлення ран. Все тому, що він допомагає сполучній тканині зв’язуватися з раною і тому вони можуть зникнути за кілька днів.

4. Вітамін К — жиророзчинний вітамін. Бере участь в регуляції процесів зсіданні крові, регуляції ектопічної кальцифікації та ін. Утворюється в організмі людини кишковою мікрофлорою. Сприяє зміцненню капілярів та припиненню кровотеч. 

Природні вітаміни K є похідними 2-метил-1, 4-нафтохінону, у яких у положенні 3 водень заміщений на залишок спирту фітолу або на ізопреноїдний ланцюг з різним числом вуглецевих атомів. Вітамін К існує в різних формах. Зокрема, К1, або філохінон, є в рослинах, К2 – менохінон – синтезується в тонкому кишечнику людини і поступає в організм з продуктами тваринного походження.
Вітамін К грає важливу роль в утворенні протромбіну – речовини, що відповідає за механізм згортання крові. Також він стимулює м`язову діяльність, нормалізує рухову активність шлунково-кишкового тракту, регулює роботу нирок, сприяє нормальному обміну речовин в кістках, сполучній тканині і попереджає розвиток остеопорозу.

Роль вітаміну К у згортанні крові зумовлена його участю в утворенні протромбіну, який є неактивним попередником ферменту тромбіну, що перетворює білок плазми крові фібриноген у фібрин. Крім участі у згортанні крові, вітамін К має відношення до процесів тканинного дихання, стимулює транспорт електронів по дихальному ланцюзі, пригнічує вільно радикальне перекисне окиснення.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка