Тема №2: Сучасна система лікувально-евакуаційного забезпечення військ



Скачати 67.41 Kb.
Дата конвертації01.11.2020
Розмір67.41 Kb.



ТЕМА №2: Сучасна система лікувально-евакуаційного забезпечення

військ.
2.1 Поняття і зміст лікувально-евакуаційного забезпечення військ.

В комплексі заходів медичного забезпечення, які здійснюються медичною службою в умовах сучасної війни, найскладніша i найвідповідальніша роль належить лікувально-евакуаційному забезпеченню.



Лікувально-евакуаційне забезпечення – це розділ медичного забезпечення Збройних Сил України у воєнний час і в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу, який являє собою систему взаємопов’язаних заходів з надання медичної допомоги пораненим і хворим, їх евакуації, подальшого лікування та реабілітації. Лікувально-евакуаційне забезпечення є одним із найважливіших складових частин медичного забезпечення збройних сил у воєнний час. Основна його мета – збереження життя і найшвидше відновлення боєздатності і працездатності у можливо більшої кількості військовослужбовців, які вибули із строю в результаті бойового ураження або захворювання, що є в умовах сучасної війни найбільш ефективним способом поновлення масових бойових втрат особового складу військ.

Сутність сучасної системи лікувально-евакуаційного забезпечення, її принципи.

Поява на озброєнні сучасних армій засобів масового ураження, нових видів вогнепальної зброї, в’язких запальних сумішей типу напалму призводить до зміни характеру і структури санітарних втрат. При цьому, особливе значення для організації лікувально-евакуаційного забезпечення має можливість одночасного виникнення осередків масових санітарних втрат. Висока швидкоплинність бойових дій і часті зміни обстановки будуть вимагати від частин і закладів медичної служби значно більшої рухомості і маневреності, ніж це було під час минулих війн.

Комбінований характер більшості поранень в результаті можливого застосування нових видів зброї і труднощі у визначенні головного синдрому поранення (захворювання) призводять до висновку про необхідність залучати до надання спеціалізованої медичної допомоги і наступного лікування поранених представників різних медичних спеціальностей. Дуже перспективним для удосконалення порядку евакуації за призначенням і, зокрема, для усунення багатоетапності в евакуації поранених і хворих необхідно вважати широке використання авіаційного транспорту (літаків і вертольотів). Це дозволяє, крім того, значно ширше і легше розосередити потоки поранених і хворих, що підлягають евакуації до лікувальних закладів, які розгорнуті на театрі воєнних дій.

Нові умови діяльності медичної служби призвели до необхідності перебудови системи лікувально-евакуаційного забезпечення у військах на сучасному етапі розвитку військової медицини.



Лікувально-евакуаційні заходи включають розшук та збір поранених (хворих), медичне сортування та надання їм усіх видів медичної допомоги, передевакуаційну підготовку, евакуацію, лікування та медичну реабілітацію.

Сутність сучасної лікувально-евакуаційної системи полягає в етапному лікуванні поранених і хворих з їх евакуацією за призначенням до лікувальних закладів, де їм може бути надано вичерпну медичну допомогу і лікування та проведено медичну реабілітацію.

Побудова сучасної лікувально-евакуаційної системи здійснюється з використанням медичних підрозділів військових частин і з’єднань, польових (мобільних) військово-медичних закладів та максимальним залученням існуючої мережі стаціонарних військових і цивільних закладів охорони здоров’я. Підготовка визначених стаціонарних закладів охорони здоров’я до роботи у воєнний час проводиться заздалегідь, ще у мирний час.



Головна мета лікувально-евакуаційних заходів - збереження життя, якнайшвидше відновлення боєздатності (працездатності) і повернення до строю якомога більшої кількості поранених і хворих військовослужбовців.

Означена система має базуватися на таких принципах:

- надання медичної допомоги пораненим і хворим та початок інтенсивної терапії якомога раніше;

- ешелонування (розчленування, розподіл) медичної допомоги між медичними пунктами та лікувальними закладами;

- поєднання заходів щодо надання медичної допомоги, лікування та реабілітації поранених і хворих з їх евакуацією;

- евакуація пораненого чи хворого за призначенням до того лікувального закладу, де йому може бути надана радикальна, а, бажано, й вичерпна медична допомога з наступним лікуванням до одужання;

- проведення інтенсивної терапії тяжкопораненим і тяжкохворим під час евакуації;

- послідовність і спадкоємність у наданні медичної допомоги, лікуванні та реабілітації;

- спеціалізація медичної допомоги, лікування й реабілітація поранених і хворих.

Поряд з цими принципами для сучасної системи лікувально-евакуаційного забезпечення характерно:

- широке застосування механізованих засобів для збору, вивезення з поля бою та евакуації поранених і хворих, а також залучення сил і засобів командування до участі у проведенні рятувальних робіт в осередках масових санітарних втрат;

- наближення сил і засобів медичної служби (медичних підрозділів і частин, евакуаційно-транспортних частин) до районів виникнення санітарних втрат з метою якомога швидшого надання кваліфікованим медичним складом медичної допомоги пораненим і хворим і початку інтенсивної терапії тяжкопоранених у безпосередній близькості від місця ураження;

- прагнення до вчасної, одномоментної, радикальної та вичерпної медичної допомоги з наступним лікуванням тих поранених і хворих, що не потребують подальшої евакуації;

- максимальне скорочення кількості етапів медичної евакуації в лікувально-евакуаційному процесі;

- маневрування видами й обсягом медичної допомоги на етапах медичної евакуації;

У сучасній системі лікувально-евакуаційного забезпечення особливе значення має своєчасність надання медичної допомоги, спадкоємність i послідовність лікувальних заходів, тобто дотримання єдиних методів лікування поранених і хворих та послідовне нарощування лікувальних заходів на етапах медичної евакуації.



Своєчасність медичної допомоги досягається організацією безперервного вивозу (виносу) поранених i хворих з поля бою (осередків масового ураження), швидкою їх доставкою на етапи медичної евакуації та правильною організацією роботи останніх. Суттєве значення має також наближення етапів медичної евакуації (ЕМЕ) до військ i своєчасне їх висування до районів i рубежів масових санітарних втрат.

Спадкоємність у лікуванні поранених i хворих досягається, насамперед, єдиним розумінням патологічних процесів, які проходять в організмі при пораненнях i захворюваннях, єдиними методами їх профілактики та лікування. Обов'язковою умовою спадкоємності медичної допомоги являється чітке ведення медичної документації. Без цього неможливо знати, яка медична допомога вже надана на попередньому етапі евакуації i, як наслідок цього, як потрібно її продовжувати.

Послідовність у лікуванні поранених і хворих полягає у збільшені обсягу медичної допомоги та ускладненні технології її надання на наступних етапах медичної евакуації.
2.2 Поняття про етап медичної евакуації та принципова схема його розгортання

Медична допомога пораненим i хворим (окрім першої медичної i долікарської) та їх лікування здійснюється на медичних пунктах частин, медичних ротах бригад i в лікувальних закладах, які розгортаються на шляхах евакуації від фронту в тил у певній послідовності. Медичні пункти, медичні роти i лікувальні заклади отримали узагальнюючу назву етапів медичної евакуації.



Етап медичної евакуації - це сили i засоби медичної служби (медичні пункти, медичні роти i лікувальні заклади), що розгорнуті на шляхах медичної евакуації для прийому, сортування поранених i хворих, надання їм медичної допомоги, лікування i підготовки до подальшої евакуації тих з них, хто цього потребує. Принципова схема розгортання етапу медичної евакуації подана на рис.
У сучасній системі лікувально-евакуаційного забезпечення основними етапами медичної евакуації являються: медичний пункт окремої частини, медична рота бригади, військовий мобільний (польовий) госпіталь (ВПГ), лікувальні заклади оперативного командування та територіальної госпітальної бази (ТерГБ) Міністерства охорони здоров’я України .

Кожному етапу медичної евакуації характерний визначений (типовий) вид медичної допомоги (медичному пункту окремої частини – перша лікарська допомога, медичній роті бригади – перша лікарська і невідкладні заходи кваліфікованої медичної допомоги, військовому мобільному (польовому) госпіталю – кваліфікована медична допомога і лікувальним закладам оперативного командування та госпітальних баз – кваліфікована і спеціалізована медична допомога).

Однак в сучасній війні часто складались умови, при яких кількість поранених і хворих, що потребують того чи іншого виду медичної допомоги, властивого даному етапу медичної евакуації, суттєво перевищить можливості її надання. Тому сучасна система лікувально-евакуаційного забезпечення і передбачає групування заходів першої лікарської і кваліфікованої медичної допомоги по терміновості її надання і відповідні зміни обсягу допомоги. Ці зміни визначаються конкретними умовами бойової і тилової обстановки, величиною і структурою санітарних втрат, забезпеченістю підрозділів, частин і закладів медичної служби силами і засобами, які дозволяють надавати той чи інший вид медичної допомоги, можливістю сучасної доставки поранених і хворих на наступні етапи медичної евакуації тощо.

Всім етапам медичної евакуації властиві певні особливості в організації роботи, які залежать від їх завдань i місця в загальній системі лікувально-евакуаційного забезпечення, а також від бойової, тилової та медичної обстановки. Однак, у складі кожного етапу медичної евакуації, як правило, розгортається ряд типових функціональних підрозділів, які виконують наступні, загальні для кожного з них завдання: прийом, реєстрацію, медичне сортування поранених і хворих, що надходять; проведення за показаннями санітарної обробки поранених і хворих, дезінфекції, дезактивації та дегазації їх одягу та знаряддя; надання пораненим та хворим медичної допомоги; стаціонарне лікування поранених та хворих; підготовку до евакуації поранених та хворих, що підлягають лікуванню на наступних етапах; ізоляцію інфекційних хворих.



Місця розгортання етапу медичної евакуації повинно відповідати наступним вимогам:

бути достатнім по площі, щоб можна було розгорнути всі функціональні підрозділи етапу;

розташовуватися неподалік від основних шляхів підвозу та евакуації і мати хороші під’їздні дороги, придатні для руху транспорту;

знаходитись на достатній відстані від об’єктів, що можуть привертати увагу противника (вогневі позиції артилерії, командні пункти (КП), резерви військ тощо);

дозволяти використовувати захисні властивості місцевості для захисту етапу медичної евакуації від дії зброї масового ураження;

мати свої вододжерела;

мати благополучний санітарно-епідемічний стан.
2.3 Види та обсяг медичної допомоги

Існує два основні поняття, які визначають зміст лікувально-евакуаційних заходів при наданні медичної допомоги пораненим i хворим - вид медичної допомоги i обсяг медичної допомоги.



Вид медичної допомоги. Під видом медичної допомоги розуміють певний перелік (комплекс) лікувально-профілактичних заходів, які проводяться при пораненнях i захворюваннях особовим складом військ та медичною службою на полі бою, в осередках масових санітарних втрат і на етапах медичної евакуації.

Конкретний вид медичної допомоги визначається місцем надання, підготовкою осіб, які її надають, та наявністю необхідного обладнання і оснащення.

В процесі лікувально-евакуаційного забезпечення у військах передбачається надання наступних видів медичної допомоги: перша медична допомога, долікарська (фельдшерська) допомога, перша лікарська допомога, кваліфікована медична допомога і спеціалізована медична допомога.

Перша медична допомога надається безпосередньо на місці поранення або в найближчому укритті самими військовослужбовцями у порядку само- i взаємодопомоги, стрільцями-санітарами, санітарами, водіями-санітарами i санітарними інструкторами підрозділів, а також особовим складом підрозділів, що виділяються для рятувальних робіт в осередках масових уражень.

Долікарська (фельдшерська) допомога надається фельдшерами батальйонів на медичних пунктах батальйонів, які очолюються фельдшерами (при масових санітарних втратах і на медичному пункті частини, в медичній роті бригади).

Перша лікарська допомога надається лікарями на медичних пунктах частин і в медичних ротах бригад, а також на медичних пунктах батальйонів (дивізіонів), які очолюють лікарі (часто у військовому польовому пересувному госпіталі при масовому надходженні поранених і хворих).

Кваліфікована медична допомога надається лікарями хірургами і терапевтами у військових польових госпіталях (невідкладні заходи кваліфікованої медичної допомоги у медичних ротах бригад) та деяких лікувальних закладах госпітальних баз.

Спеціалізована медична допомога і лікування надається лікарями-спеціалістами у лікувальних закладах госпітальних баз оперативного командування та територіальних госпітальних баз Міністерства охорони здоров’я України.

Обсяг медичної допомоги. Обсяг медичної допомоги - це сукупність лікувально-профілактичних заходів, які здійснюються пораненим i хворим на даному етапі медичної евакуації.

Обсяг медичної допомоги i терміни лікування поранених і хворих залежать від умов бойової, тилової і медичної обстановки. При необхідності своєчасного надання медичної допомоги великій кількості поранених i хворих, які її потребують, та при інших особливих умовах обсяг медичної допомоги може бути скорочений рішенням відповідного начальника медичної служби.

На підставі клініко-морфологічних та патофізіологічних змін в організмі поранених з’ясовано, що перший пік летальності припадає саме на час поранення, коли смерть наступає протягом перших секунд або декількох хвилин після поранення, що зумовлено тяжкістю ушкоджень життєво важливих органів, таких як мозок, серце, крупні кровоносні судини. У більшості випадків такі ушкодженні фатальні, проте швидко розпочате безпосередньо на місці поранення грамотне надання медичної допомоги може врятувати частину поранених. У цей період гине близько 60% поранених.

Другий пік летальності припадає на проміжок часу від декількох хвилин до першої години з моменту поранення, коли частота летальних наслідків може бути зменшеною за рахунок зупинки зовнішньої та внутрішньої кровотечі, відновлення об’єму циркулюючої крові та відновлення перфузії тканин, профілактики та лікування вентиляційної, гемічної та тканинної гіпоксії шляхом відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів і проведення штучної вентиляції легенів.

Третій пік летальності виникає через декілька днів або тижнів з моменту поранення та пов’язаний з розвитком поліорганної недостатності або сепсису.

Висока смертність поранених на полі бою зумовлена швидкоплинністю процесів втрати життєдіяльності під впливом травматичних факторів. Так, при пораненні крупних артерій (наприклад, стегнової) людина може загинути від втрати крові протягом 2-3 хвилин. Також протягом 5 хвилин людина може загинути від обструкції дихальних шляхів чи дихальної недостатності. Внаслідок більшості поранень за 5-10 хвилин розвивається серйозне та смертельне ускладнення - шок, який призводить до порушення дихання та діяльності серцево-судинної системи. Тому останнім часом все більшої уваги приділяється першим 10 хвилинам після поранення, які умовно називають «платиновими». Вони є найкритичнішими, і все залежить від уміння та здатності пораненого надати собі першу медичну (домедичну) допомогу в порядку самодопомоги, а також від готовності та вмінь його співслужбовців, стрілків-санітарів і санінструкторів підрозділу надавати першу медичну (домедичну) допомогу. Саме заходи, що вжиті протягом цього часу, найбільше впливають на прогноз виживання, одужання та відновлення боєздатності.

Реалізація правила «платинової хвилини» в різних арміях вирішується майже однаково та залежить від наявності сучасних індивідуальних засобів медичного захисту, навченості військовослужбовців наданню першої медичної (домедичної) допомоги в порядку само- та взаємодопомоги, своєчасного розшуку поранених, наявності військово-медичного персоналу відповідного рівня в бойових порядках військових підрозділів безпосередньо на полі бою.

Дотримання правила «платинової хвилини» забезпечується наявністю сучасних індивідуальних засобів медичного захисту для ефективної боротьби, перш за все, з такими наслідками поранень, як кровотеча, пневмоторакс, обструкція дихальних шляхів і шок.

При тяжкому пораненні або масивній кровотечі незворотні зміни в організмі відбуваються протягом однієї години, що зумовлює необхідність надання протягом зазначеного терміну необхідного обсягу лікарської допомоги і має вирішальне значення для врятування життя пораненого. Це досягається своєчасною та якісною першою медичною (домедичною) допомогою, яка надається в порядку само- або взаємодопомоги чи стрілками-санітарами або санітарними інструкторами, швидкою евакуацією поранених на ЕМЕ, де протягом не пізніше однієї години від часу поранення їм буде надано першу лікарську, а потім первинну хірургічну допомогу (невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги) у порядку «Damage Control», що вирішується низкою організаційних заходів і відповідним технічним забезпеченням медичної служби. Зважаючи на те, що вирішальне значення для врятування життя поранених має вчасність, обсяг і правильність надання медичної допомоги протягом першої години, вона отримала назву «золотої години», тобто часу, коли організм пораненого балансує на між і життям і смертю, і коли йому ще можна надати найбільш ефективну та дійову допомогу.

Таким чином значення «платинової хвилини» і «золотої години» в системі ЛЕЗ, відіграють найважливішу роль у забезпеченні своєчасності та ефективності медичної допомоги, а відповідно й досягненні високих результатів у лікуванні поранених військовослужбовців.

Їх реалізація можлива за умови побудови сучасної та ефективної системи ЛЕЗ, яка передбачає наявність:

по-перше, сучасних індивідуальних засобів медичного захисту та комплектно-табельного оснащення медичної служби;

по-друге, організаційно-штатної структури медичної служби, яка б відповідала потребам військ, та комплектування її медичним персоналом відповідної кваліфікації;

по-третє, навченість військовослужбовців правилам надання першої медичної (домедичної) допомоги в порядку само- та взаємодопомоги;

по-четверте, організаційну побудову системи ЛЕЗ, а саме: формування відповідних ЕМЕ, встановлення для них видів та обсягів медичної допомоги;

по-п’яте, сучасних евакотранспортних засобів, у тому числі броньованих, для своєчасного вивезення (винесення) поранених з поля бою та медичної евакуації їх на відповідні ЕМЕ.

Реалізація зазначених заходів дозволить досягти часових показників надання медичної допомоги пораненим за принципом 10 - 1 - 2, що означає: надання першої медичної допомоги протягом 10 хвилин після поранення («платинова хвилина»); проведення стабілізаційних заходів та надання необхідної допомоги лікарем загальної практики протягом першої години («золота година»), а також надання невідкладної хірургічної допомоги протягом однієї, але не пізніше двох годин кожному пораненому.
2.4 Медичне сортування. Визначення поняття, коротка характеристика, його завдання. Організація та принципи медичного сортування поранених і хворих.

Медичне сортування. Основою організації лікувально-евакуаційного забезпечення являється медичне сортування.

Медичне сортування поранених і хворих є найважливішим заходом, що забезпечує чітку організацію роботи етапів медичної евакуації з надання медичної допомоги пораненим і хворим. Особливо зростає її значення при масовому надходженні поранених і хворих. Досвід підкреслює, що медичне сортування не повинно бути самоціллю: його завданням є забезпечення якнайшвидшого надання медичної допомоги максимальній кількості поранених і хворих, які її потребують.



Медичне сортування - це розподіл поранених i хворих на групи за ознаками потреби в однорідних лікувально-евакуаційних i профілактичних заходах. Зміст цих заходів визначається у відповідності з медичними показаннями, обсягом наданої медичної допомоги і прийнятим порядком евакуації.

Сортування поранених і хворих проводиться на кожному з етапів медичної евакуації та здійснюється у всіх його функціональних підрозділах.



Зміст сортування залежить від завдань, що покладаються на ті чи інші функціональні підрозділи та етапи медичної евакуації у цілому, а також від умов бойової та медичної обстановки.

Мета медичного сортування – забезпечити поранених та хворих своєчасним проведенням лікувально-профілактичних заходів та подальшу їх евакуацію.

Завдання медичного сортування: визначити характер поранення; встановити необхідність, черговість і місце (функціональний підрозділ) надання пораненим (хворим) медичної допомоги (лікування); визначити порядок подальшої евакуації поранених і хворих: куди евакуювати, у яку чергу, на якому транспорті, у якому положенні.

Основні сортувальні ознаки:

· небезпека постраждалого для оточуючих;

· потреба потерпілого в лікувальних закладах;

· потреба ураженого в евакуації.

Медичне сортування, як правило, здійснюється на основі з`ясування діагнозу поранення (захворювання), його прогнозу і тому завжди носить діагностичний та прогностичний характер.

В залежності від завдань, які вирішуються у процесі медичного сортування поранених і хворих, розрізняють наступні його види: внутрішньопунктове та евакуаційно-транспортне сортування.



Внутрішньопунктове сортування має за мету розподілити прибулих поранених і хворих на групи для направлення їх у відповідні функціональні підрозділи даного етапу медичної евакуації та встановити черговість їх направлення у ці підрозділи.

Евакуаційно-транспортне сортування проводиться з метою розподілення прибулих поранених і хворих на групи згідно з евакуаційним призначенням, черговістю, способами та засобами подальшої їх евакуації і необхідністю в медичному супроводженні.

Принципи медичного сортування і вимоги до його проведення:

медичне сортування слід розпочинати в процесі надання першої медичної допомоги і продовжувати на всіх етапах медичної евакуації;

медичне сортування являє собою комплексний процес, тобто внутрішньопунктове сортування обов'язково є діагностичним, але в той же час воно має бути прогностичним і передбачати прийняття евакуаційно-транспортного рішення;

у разі потреби, якщо це можливо, постраждалих сортують на кожному етапі медичної евакуації неодноразово (з надходженням, після надання медичної допомоги, перед посадкою в транспортний засіб для евакуації) з метою вчасного виявлення змін у стані пацієнта, які можуть потребувати переведення його до іншої категорії;

медичне сортування повинен виконувати найбільш кваліфікований медичний працівник, наявний на даному етапі медичної евакуації;

медичний персонал, який виконує сортування поранених і хворих, керується єдиною класифікацією хвороб і травм та єдиними вимогами до методики сортування;

результати медичного сортування обов'язково фіксуються спеціальними позначеннями поранених і хворих, а також відповідними записами в їхніх медичних документах;

медичне сортування здійснюється в інтересах більшості постраждалих і спрямовується на надання першочергової допомоги пораненим, що перебувають у критичному стані, та перспективним пацієнтам, які мають більше шансів повернутися до строю.



В результаті медичного сортування на етапах медичної евакуації повинні бути виділені наступні основні групи поранених і хворих:

небезпечні для оточуючих (інфекційні хворі, заражені отруйними речовинами, бактеріальними засобами, які мають забруднення шкірних покровів та обмундирування радіоактивними речовинами з потужністю доз опромінення, що перевищують безпечні, які знаходяться у стані різкого психомоторного збудження та ін.), а тому підлягають спеціальній обробці або ізоляції;

ті, що потребують надання медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації;

ті, що підлягають подальшій евакуації без надання їм медичної допомоги;

ті, що отримали ураження несумісні з життям і потребують тільки догляду (агонуючі);

ті, що підлягають поверненню у свої підрозділи (частина з них - після отримання відповідної медичної допомоги та короткочасного відпочинку).

Пopaненi, якi повинні бути повернуті до строю, проходять медичне сортування при знятій пов'язці.
2.5 Медична евакуація, поняття, мета та порядок її проведення.

Органічною складовою частиною лікувально-евакуаційного забезпечення, нерозривно зв'язаною з процесом надання медичної допомоги пораненим i хворим та їх лікуванням, є медична евакуація.



Медична евакуація - це сукупність заходів щодо транспортування поранених i хворих на етапи медичної евакуації з метою своєчасного i повного надання їм медичної допомоги i лікування. Крім того, медична евакуація забезпечує вивільнення етапів медичної евакуації від поранених і хворих, створюючи умови для їх переміщення у відповідності з бойовою та медичною обстановкою.

Шлях, по якому здійснюється транспортування поранених i хворих у тил, носить назву шляху медичної евакуації. Як правило, шляхи медичної евакуації повинні відповідати шляхам підвозу військам різних матеріальних засобів. Це дозволяє використовувати для евакуації поранених та хворих дороги, які обслуговуються інженерними військами та комендантською службою, а також зворотні рейси транспорту загального призначення, що доставляють у війська боєприпаси, продукти харчування та інші матеріально-технічні засоби.

Сукупність шляхів медичної евакуації, розгорнутих на них медичних підрозділів, частин і закладів, задіяних санітарно-транспортних засобів, що забезпечують певне, як правило, велике угруповання військ, отримало назву евакуаційного напрямку.

Головним видом медичної евакуації є спосіб "на себе", при якому відповідальність за евакуацію поранених і хворих з етапів медичної евакуації нижчої ланки покладається на командування вищої ланки медичної служби;



Поранені та хворі, які евакуюються санітарним транспортом або транспортом загального призначення, супроводжуються медичним персоналом, особливо в тих випадках, коли евакуація здійснюється на великі відстані. Медичний персонал, який супроводжує поранених і хворих, здійснює нагляд за їх станом і, у випадку необхідності, надає медичну допомогу.

Інфекційні хворі з медичних підрозділів i частин евакуюються санітарними транспортними засобами окремо від поранених та інших хворих.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка