Технологія формування комунікативної компетентності учнів старшої школи засобами організаційно-діяльнісної гри



Дата конвертації06.05.2016
Розмір2.83 Mb.
Добротвор О.В.

старший викладач кафедри педагогіки

та психології професійної освіти

Гуманітарного Інституту НАУ


ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ

КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ СТАРШОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ДІЯЛЬНІСНОЇ ГРИ
У статті розглянуто проблему формування комунікативної компетентності у навчальному процесі з урахуванням вікових особливостей старшокласників. Розкрито потенціал комплексу інтерактивних засобів організаційно-діяльнісної гри (ОДГ). Запропоновано для ознайомлення результати формувального експерименту з упровадження ОДГ у шкільну практику.

Ключові слова: комунікативна компетентність, інтеракція, технологія.

В статье рассмотрена проблема формирования коммуникативной компетентности в учебном процессе с учетом возрастных особенностей старшеклассников. Обоснован потенциал организационно-деятельностной игры (ОДГ), содержащей комплекс интерактивных средств. Приводятся результаты формирующего эксперимента по использованию ОДГ в школьной практике.

Ключевые слова: коммуникативная компетентность, интеракция, технология.

The article deals with the issue of communicative competence forming  in the educational process, taking into account the age peculiarities of senior students. The potential of complex of interactive means of organizational and activity game (OAG) is studied.  The results of forming experiment with the introduction of OAG  in school practice are introduced.

 Key words: communicative competence, interaction, technology.



Постановка проблеми. Найбільш ефективними у процесі формування комунікативної компетентності учнів дослідники визнають інтерактивні методики, зокрема, ігрові, тренінгові форми навчання, тому що вони найадекватніше відтворюють соціальні (життєві) параметри, активізують суб’єкт-суб’єктну взаємодію і продуктивне спілкування, мотивують учнів до участі у діалогах. Водночас, враховуючи вікові особливості старшокласників, ключовою темою при визначенні змісту комунікативної компетентності стає розуміння партнера по спілкуванню, що є неодмінною умовою для кооперації інтелектуальних зусиль та продуктивної колективної діяльності. Однак, аналіз доступної інформації щодо сучасної шкільної практики формування комунікативної компетентності старшокласників виявляє недоліки та проблеми цього процесу. А саме: не всі ігрові засоби мають моделюючий потенціал та враховують специфіку повноцінної комунікації, більшість спрямовані на вдосконалення окремих комунікативних вмінь (говорити, писати та спілкуватися) та не завжди потребують комунікативності, яка проявляється в умовах вирішення колективних реальних завдань і життєвих проблем. Важливим чинником підвищення ефективності досліджуваного процесу вважаємо використання специфічної системи організаційно-діяльнісної гри (ОДГ), у якій поєднується запровадження інтерактивної технології з поставленням реальних (не ігрових) проблем та задач, що забезпечує стійку мотивацію учня-гравця і відповідає віковим інтенціям старшокласників.

Незважаючи на розроблення окремих аспектів впровадження ОД-гри у навчальний простір, існуючі на сьогодні дослідження не вичерпують розв’язання питання щодо її використання у компетентнісному навчанні старшокласників, зокрема у процесі формування комунікативної компетентності.



Мета статті: обґрунтувати та довести потенціал технології ОДГ як комплексу ефективних засобів формування комунікативної компетентності старшокласників.

Завдання дослідження: визначити та теоретично обґрунтувати потенціал організаційно-діяльнісної гри у формуванні комунікативної компетентності старшокласників, довести ефективність використання ОДГ-технології у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу.

Аналіз досліджень і публікацій. В літературі описані та теоретично обґрунтовані шляхи формування комунікативної компетентності в учнів старшої школи, серед яких більшість робіт присвячено організації тренінгів та ігровим методикам: С. Братченко [1], Ю. Ємельянов [2], Н. Клюєва [3], М. Машарова [4], Л. Петровська [5], С. Петрушин [6], Федоренко [7], А. Хуторський [8] та ін.

Для вибудовування розумових процесів, розвитку мислення і мови, особливо у старшій школі, часто використовуються диспути (і родинні види: дебати, дискусії, полеміки, конференції). Діалог та полілог визнають механізмом активної двосторонньої взаємодії партнерів-комунікаторів, що визначає необхідність бути уважним до співрозмовника, вимагає узгодженості, координації мов, точності висловлювання (О. Пометун [9], О. Куприкова [10], Н. Копилова В. [11], Альфред Шнайдер [12]. При цьому, основні вікові особливості учнів від 15 до 17 років (поєднання експансивності, енергійності, впевненості у собі з зростаючим інтересом до інших людей, потребу порівняти себе з іншими), що розглянуті у дослідженнях І. Беха [13], Р. Грановської [14], І. Кона [15], Р. Нємова [16] вказують на доцільність комплексного використання різних методів навчальної та позанавчальної роботи для розвитку комунікативної компетентності учнів підліткового та раннього юнацького віку.

Аналіз спеціальної літератури (А. Єгоров і Т. Водолажська [17], О. Зінченко [18; 19], Г. Щедровицький [20]) надає можливість визначити головну відмінність ОДГ від всіх інших дидактичних ігор – принцип розвитку діяльності та людей у ній, що найбільш повно відповідає вирішенню поставленої проблеми. Особливо наголошується наступне: у такому ігровому режимі учасники ОДГ не отримують від учителів чи організаторів нових знань, не виконують ролей, вони беруть участь у процесі колективного мислення і рішення реальних і значущих для них проблем, що існують у сфері їх діяльності, і які організатори закладають у гру.

Виклад основного матеріалу. Проблема застосування педагогами нових педагогічних технологій з високим компетентнісним потенціалом позначається як одна з головних фахівцем з питань компетентнісно-орієнтованої шкільної освіти Ю. Соловйовим [250]. Він пише, «нас не може задовольнити використання вчителем окремих технологічних прийомів. Високоефективні методики формування життєвих компетентностей мають будуватись на науково-практичних засадах, якими вчитель усвідомлено володіє».

Нами проаналізовані найкращі досягнення у формуванні комунікативної компетентності учнів, що представлені на сторінках веб-сайтів шкіл. Вивчення цієї інформації, проведення анкетування, інтерв’ю та спостережень дозволяє зазначити певні протиріччя між намірами вчителів та учнів і фактичними результатами педагогічної взаємодії.

Отже, на підставі проведених досліджень можемо констатувати:



  • всіма вчителями і більшістю учнів визнається важливість розвитку комунікативної компетентності старшокласників, яку вони розуміють не лише як здатність спілкуватися рідною та іноземними мовами, а як уміння взаємодіяти з людьми під час сумісної роботи;

  • більшість вчителів вважають формування комунікативної компетентності учнів головною метою педагогічної взаємодії, усвідомлюють потребу в оновленні методик її формування, відчувають брак часу на уроках;

  • більшість учнів визнають цінність комунікативної компетентності, проте лише деякі ставлять це за мету у навчанні; значна частина відчуває труднощі під час виступів та колективних обговорень, ніколи не аналізуючи причини та наслідки власної участі у комунікації;

  • аналіз практики учителів доводить, що загальноприйнятним є визнання ефективності позакласних та позаурочних інтерактивних заходів, що впливають на розвиток комунікативної компетентності учнів, їх самостійного мислення, волі, вміння працювати в команді, сприяють самовизначенню, дозволяють учню відчути себе дорослою, активною, самостійною, відповідальною людиною;

  • організаційно-діяльнісна гра як різновид дидактичної не відома більшості та не використовується у масовій практиці старшої школи;

  • визнана учнями та вчителями ефективність використання у шкільній практиці диспутів, дебатів, дискусій, імітаційних і ділових ігор не призводить до подолання певних проблем, що є пов’язаними з низькою комунікативною компетентністю учнів, вказуючи на протиріччя між потребами учнів і вчителів у більш ефективному формуванні означеної компетентності та відсутністю комплексних оптимальних методик у сучасній школі.

Формування наступних положень дозволило більш чітко систематизувати інформацію щодо формування комунікативної компетентності учнів засобами ОДГ:

    • комунікація − це загальне розуміння зв'язків індивідуальних дій щодо колективного продукту й наступна їх реалізація у структурі нової спільної дії, що забезпечує опосередкування суб'єкт-об'єктних відносин за рахунок виникаючих суб'єкт-суб'єктних. (Г. Гусєв, О. Зінченко, В. Кан-Калик, К. Касториадіс, О. Леонтьєв, А. Перре-Клемон, Ю. Хабермас, М. Хайдеггер, Г. Щедровицький та ін.).

    • комунікація − не боротьба за ресурси (комунікація – не приватизація), а створення ресурсів за умови роботи мислення і продуктивної дії (Г. Щедровицький, В. Литвинов, С. Дацюк та ін.)

    • знання не дає розуміння, розуміння не збільшується завдяки росту знання. Розуміння залежить від відношення знання до буття (В. Губін );

- компетентність – це здатність діяти в ситуації (О. Лєбєдєв).

    • комунікативна компетентність проявляється в умінні зрозуміти партнера по спілкуванню, подивитися на себе його очима та взаємно скоректувати поведінку, допомогти йому проявити свої сильні сторони, що є вкрай важливим для спільної діяльності (Ґудзик)

    • комунікативна компетентність - здатність до цілеспрямованої продуктивної діяльності та кооперації (О. Божович, Т. Вольфовська, І. Ґудзик, А. Добрович, О. Сидоренко, С. Трубачева, О. Шеіна).

    • комунікативна компетентність старшокласників складає зміст прийомів взаєморозуміння між сторонами, що протистоять у конфлікті (О. Божович, Т. Вольфовська, О. Шеіна).

Педагогічна технологія розуміється нами як упорядкована сукупність дій, операцій та процедур, що у якості інструментів забезпечують досягнення прогнозованого та діагностованого результату в умовах змінного навчального процесу. За словами О. Зінченко, технологи «визначають цілі та задачі, характеристики похідного матеріалу та продукту на виході, приймають рішення про заміну технічних засобів. … Це може бути навчально-виховний процес та його фрагменти, частини, організованості: уроки, ігри, тренажери, лекції або інші подібні устрої» [21, с. 31].

За нашим припущенням, технологія навчальної ОД-гри полягає не в тому, щоб навчити правильних дій, як це відбувається у ділових та рольових іграх, дебатах та тренінгах, а щоб розвити саму сферу діяльності за рахунок продуктивної комунікації у зазначених формах навчання. ОД-гра об’єднує учасників з різним комунікативним досвідом в інтерактивному режимі, мотивуючи до конструктивного діалогу під час вирішення реальних проблем, актуалізуючи життєві стосунки учасників (а не обставини), підвищуючи відповідальність за слово, відтворюючи параметри живої повноцінної комунікації без готових сценарних рішень. Для розв’язання проблемних завдань імітувати розуміння не потрібно, значення формального мовленнєвого етикету при цьому знижується, кожний текст набуває прагматичності.

Водночас, внаслідок прямого призначення ОДГ, яке міститься у рішенні ділових задач та колективних проблем, і виникає значущий навчальний ефект: гравці самі у процесі створення нової схеми колективної діяльності, формують та розвивають свої комунікативні якості – гнучкість, розуміння іншої позиції і точки зору, критичність по відношенню до своїх принципів, об’єктивність в оцінках, цілеспрямованість (дискурсивність), здібність до рефлексії. Відбувається адекватне оцінювання персональних комунікативних технік та їх вдосконалення.

Слід звернути увагу, що ОД-гра стає простором для розвитку і перетворення філософськи налаштованого підлітка на активного члена суспільства. Зважаючи на те, що підлітки прагнуть самостверджуватись в колективі, з нашої точки зору, в основу навчального діалогу з іншими мають бути покладені реальні та значущі для учнів проблеми та теми, а вони самі повинні отримати можливість висловлювати свою точку зору, формувати її, стикаючись з позиціями інших людей. Тому основною педагогічною умовою розвитку комунікативної компетентності є залучення до діалогу, у якому старшокласник прагне сам приймати важливі рішення, починає активно обстоювати свої погляди, думки, судження [22, с. 245-301].

Розглянемо детально технологію формування комунікативної компетентності старшокласників засобами ОДГ. Визначення понять «комунікація» та «комунікативна компетентність», ознайомлення учнів з критеріями та показниками комунікативної компетентності старшокласника, пояснення призначення ОДГ у процесі формування комунікативної компетентності відбувається до гри у формі установчих семінарів з всіма учасниками. Організація проспективної рефлексії заохочує учнів до самовизначення рівня сформованості комунікативної компетентності, формулювання ними найближчих цілей у грі.

Простір ОДГ є насиченим інтенсивним спілкуванням, учасники якого прагнуть вирішення загальної проблеми. Різні засоби формування комунікативної компетентності (диспут, дебати, дискусії, мозковий штурм, робота у змішаних парах з розв’язання завдань, елементи рольової та ділової гри, проспективна та ретроспективна рефлексія), чергування колективних та групових форм організації роботи з включенням учасників різного життєвого досвіду і віку (дорослих, учителів, 10-11-класників) є запланованими і використовуються для вирішення реального завдання. Тому учасники отримують справжній досвід комунікації, навчальною метою якої є отримання учнями знань щодо ефективності власних комунікативних технік, порівняно з іншими учасниками (однокласниками, учителями). Також відбувається уточнення критеріїв успішної комунікації та випробуванні нових способів комунікації для досягнення продуктивності у колективних роботах.

Організована участь старшокласників у тестуванні до і після проведення ОДГ, проведення проспективної та ретроспективної рефлексії закріплюють отримані навчальні результати, оскільки потребують відповіді на питання: «Які знання потрібні Вам для здійснення успішної комунікації?», «Які етапи запланованої гри вважаєте найбільш зручними для розвитку комунікативної компетентності, Чому?», «Що вдалося здійснити Вам для побудови конструктивного обговорення?», «Які вербальні та невербальні засоби комунікації ви використовували у груповій роботі? Від яких відмовились на пленарному засіданні? Чому?», «За рахунок чого досягли взаєморозуміння?», «Які труднощі були під час прийняття спільного рішення?», «Хто у диспуті зробив вирішальний для фіналу крок? Що саме змінилось?» та ін. Під час рефлексії предметом дослідження стають основні показники комунікативної компетентності, що є зручними і для спостереження, а саме: вміння входити у комунікацію з іншими (позиціями, експертами, вчителями) та підтримувати її, використовуючи конвенційну стратегію; публічно представляти свою позицію; враховувати пропозиції всіх учасників гри; чітко, емоційно повідомляти про результати роботи власної команди; розуміти суть справи і говорити точно по суті і аргументовано; задавати питання по темі; реагувати на зміну ситуації, використовувати комунікацію як інструмент взаємодії для рішення проблем та задач.

Педагогічний експеримент з проведення двох ОДГ у навчальному році для учнів 10−11-х класів підтвердив вірогідність висновків і пропозицій щодо ефективності засобів ОД-гри. Для одержання даних стосовно рівнів розвиненості компонентів комунікативної компетентності учнів були задіяні 479 учнів 6 шкіл м. Києва. Учасники експерименту (учні 10-х та 11-х класів) відповідали на питання анкети-тесту, результати опитування були нами узагальнені та статистично обраховані.

Ми вважали вибірку учнів однорідною, оскільки всі вони є міськими жителями, користуються однаковими джерелами інформації (сім’я, школа, ЗМІ, Інтернет тощо), навчаються за однаковими навчальними програмами на основі вимог Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти.

На початку формувального етапу експерименту шляхом тестування за допомогою опитувальника та методики Х. Корнеліуса і Ш. Фейра ми здійснили бальне оцінювання рівнів сформованості компонентів комунікативної компетентності учнів у контрольних і в експериментальних класах (табл. 1).



Таблиця 1

Рівні сформованості комунікативної компетентності учнів на початок формувального етапу експерименту

Рівні сформованості компонентів

компетентності

Контрольні

класи

(учнів)

Експеримент.

класи

(учнів)

Контрольні

класи

(відн. част.)

Експеримент.

класи

(відн. част.)

Різниця у відн. част.

Високий

8

11

0,04

0,05

0,01

Достатній

30

32

0,16

0,16

0,00

Середній__51__57__0,27'>Середній

51

57

0,27

0,29

0,02

Низький

99

97

0,53

0,5

0,03

Всього

188

197

1,00

1,00




Статистичний аналіз узагальнених результатів у контрольних та експериментальних групах на початку експерименту ми здійснили за допомогою t-критерія Стьюдента для однорідних вибірок.

Ми зробили висновок про істинність нуль-гіпотези щодо статистичної однорідності контрольних і експериментальних класів на початку експерименту (рис. 1).



Рис. 1. Розподіл учнів за рівнями сформованості компонентів комунікативної компетентності на початку формувального етапу експерименту у відносних частотах.



Організувавши протягом навчального року навчальну діяльність засобами організаційно−діяльнісної гри в експериментальних класах, ми шляхом тестування визначили кінцевий стан сформованості компонентів комунікативної компетентності в учнів, які не навчалися за нашою методикою, та в тих, хто навчався в експериментальних класах. Узагальнені результати зведені в табл. 2.

Таблиця 2

Рівні сформованості комунікативної компетентності учнів після формувального етапу експерименту

Рівні сформованості компонентів

компетентності

Контрольні

класи

(учнів)

Експеримент.

класи

(учнів)

Контрольні

класи

(відн. част.)

Експеримент.

класи

(відн. част.)

Різниця у відн. част.

Високий

10

22

0,05

0,11

0,06

Достатній

33

47

0,18

0,24

0,06

Середній

48

69

0,25

0,35

0,10

Низький

97

59

0,52

0,30

0,22

Всього

188

197

1,00

1,00




Наочно зміни у рівнях сформованості компонентів комунікативної компетентності в експериментальних і контрольних класах на момент закінчення формувального етапу експерименту наведені на рис. 2.

Рис. 2. Розподіл учнів за рівнями сформованості компонентів комунікативної компетентності після формувального етапу експерименту

у відносних частотах.

Результати формувального етапу експерименту ми перевірили також за змінами у рівнях сформованості когнітивного, діяльнісно-процесуального та ціннісно-емоційного компонентів комунікативної компетентності. Цю перевірку ми здійснили, проаналізувавши кваліметричний вимір показників до питань нашої анкети. За трьома тематичними розділами анкетних питань серед опитаних учнів нами була підрахована набрана ними кількість балів, яку ми порівняли з кваліметричними еталонами за рівнями сформованої комунікативної компетентності.

Таким чином, можна зробити висновок, що статистичний аналіз результатів експериментальної діяльності, здійснений нами за «перехресною» системою перевірки як рівнів сформованості компонентів комунікативної компетентності учнів, так і рівнів сформованості комунікативної компетентності в цілому, підтвердив вірогідність висновків і пропозицій щодо ефективності технології формування комунікативної компетентності старшокласників засобами ОДГ.

Перспектива подальшого дослідження полягає у вивченні можливостей використання засобів ОДГ на уроках, а також відповідної підготовки педагогічних кадрів, що здатні демонструвати зразки комунікативної компетентності у ситуаціях педагогічної взаємодії.


Література:

  1. Братченко С. Л. Развитие у студентов направленности на диалогическое общение в условиях групповой формы обучения: автореф. на соиск. степ. канд. психол. наук : спец. 19.00.07 / ЛГУ, 1987. – Ленинград. –

16 с.

  1. Емельянов Ю. Активное социально-психологическое обучение / Емельянов Ю. – Л.: Изд–во ЛГУ, 1985. – 168 с.

  2. Клюева Н. В. Программа социально-психологического тренинга для педагогов / Клюева Н. В. − Спб. : Изд-во Спб. ун-та, 1992. − 25 с.

  3. Машарова Т. В. Социальное самоопределение учащейся молодежи в условиях современного общества : [монографія / науч. ред. : М. И. Рожков, Т. В. Машарова]. − Киров : ВятГГУ, 2003. - 155 с.

  4. Петровская Л. А. Компетентность в общении: Социально-психологический тренінг / Петровская Л. А. – М., Изд-во МГУ, 1989. – 216 с.

  5. Петрушин С. В. Психологический тренинг в многочисленной группе (методика развития компетентности в общении в группах от 40 до 100 ч.) / Петрушин С. В. – М. : Академический проект; Екатеринбург : Деловая книга, 2000. – 256 с. – С. 28–47.

  6. Федоренко Ю. П. Формування у старшокласників комунікактивної компетенції в процесі вивчення іноземної мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступня канд. пед. наук: спец. 13.00.09 / Ю.П. Федоренко. − Волин. держ. ун-т ім. Л.Українки. − Луцьк, 2005. − 20 с.

  7. Хуторской А. В. Практикум по дидактике и современным методам обучения / Хуторской А. В. – Спб.: Питер, 2004. – 541 с. : ил. – (Серия «Учебное пособие»). – С. 162−163.

  8. Пометун О. Інтерактивні методики та система навчання / Пометун Олена. – К. : Шк. світ, 2007. – 112 с. – (Б–ка «Шк. світу»).

  9. Куприкова О. В. Ділова гра як засіб формування у студентів вищих навчальних закладів умінь приймати рішення / Куприкова О. В. // Педагогіка, психологія та медико−біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. праць за ред. проф. Єрмакова С. С. − № 3. − Харків. − 2006. – С. 49−52.

  10. Копилова Н. Б. Проектные (продуктивные) методы против классно-урочной организации образования / Копилова Н. Б. // Школьные технологии. – 2004. – № 5. – С. 59−63.

  11. Шнайдер Альфред. Навчання через дебати: різноманіття поглядів: адаптований переклад з анг. / Альфред Шнайдер, Максвелл Шнурер; за заг. ред. О. І. Пометун; пер.: Г. Гупан, Т. Клекота – К., БФ «Вчителі за демократію та партнерство», 2009. – 320 с.

  12. Бех І. Д. Виховання особистості : навч.-метод. видання / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – 280 с. – (Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади, кн. 1).

  13. Грановская Р. М. Элементы практической психологии / Р. М. Грановская. – Ленинград : Изд–во ЛГУ, 1988. – 421 с.

  14. Кон И.С. Психология старшеклассника / И. С. Кон. – М.: Просвещение, 1982. – 207 с.

  15. Р. С. Нємов Немов Р. С. Психология. Учебн. для студ. высш. пед. учебн. заведений. В 2 кн. / Р. С. Немов. – М. : Просвещение : ВЛАДОС, 1994. – Кн. 2 : Психология образования. – 496 с. - , с. 306-307].

  16. Егоров А. Вся наша жизнь ОД–игра, или Чем ОДИ отличаются от других игр [Електронний ресурс] / Егоров А., Водолажская Т. : стаття. – 28.09.2008. – Режим доступу: /http://methodology.by/index.php?option=com_content&task=blogcategory&id=37&Itemid=78

  17. Загальна управлінська підготовка / [за ред. О.П.Зінченка]. – К., 2008. – 156 с. – с.147–154.

  18. Зинченко А. П. Игровая педагогика (система педагогических работ Школы Г. П. Щедровицкого) / Зинченко А. П. – Тольятти : изд. отд. Междун. академии бизнеса и банковского дела. – 2000. – 184 с.

  19. Щедровицкий Г. П. К анализу топики организационно-деятельностных игр / Щедровицкий Г. П. – Пущино, 1987. – 44 с. – (Препринт / научные основы программы "Полис"). – [Електронний ресурс] – Режим доступу:

odi.my1.ru/load/0-0-0-28- 20))

  1. Зинченко А. П. Инфраструктура образования / А. Зинченко // Атриум. −− 2004. −№ 3. − С. 31.

  2. Bower G. H., Clapper J.P. Experimental methods in cognitive sciense. In M. I. Posher (Ed.), Foundations of cognitive sciense. – Cambridge, MA MIT Press, 1989. – P. 245–301.




Каталог: bitstream -> NAU -> 10138
NAU -> Реферат: дидактичні аспекти організації ефективної самостійної навчальної роботи студентів анотація
NAU -> Методи Оцінювання комунікативної к омпетентності
NAU -> О. Г. Широкова-Мурараш
NAU -> Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
NAU -> Рубрика 1: «Педагогические науки» андрагогіка: сучасний етап розвитку
NAU -> Комунікативна компетентність як предмет дослідження у науковій літературі
NAU -> Зміст освіти у процесі сучасної професійної підготовки анотація
NAU -> Омельченко Г. В


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка