Т. Ф. Вільчинський зібрав унікальну колекцію лікарських рослин різних кліматичних зон. Завдяки Гаммерман Адель Федорівни фармакогнозія з невеликого курсу стала однією з ведучих дисциплін фармацевтичної освіти


Кількісне визначення вітаміну C (аскорбінової кислоти) за методом Тильманса



Скачати 69.49 Kb.
Сторінка14/20
Дата конвертації19.08.2021
Розмір69.49 Kb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   20
Кількісне визначення вітаміну C (аскорбінової кислоти) за методом Тильманса. Принцип методу. Метод грунтується на здатності аскорбінової кислоти окислюватися 2,6- дихлорфеноліндофенолом до дегідроаскорбінової кислоти. За кількістю 2,6- дихлорфеноліндофенолу, витраченого для титрування, визначають кількість аскорбінової кислоти в досліджуваному матеріалі. Коли весь вітамін С окислиться, розчин, що титрується, набуде рожевого кольору за рахунок утворення недисоціюючих молекул 2,6-дихлорфеноліндофенолу (у кислому середовищі). У лужному середовищі 2,6-дихлорфеноліндофенол має синє забарвлення, у кислому — червоне, а після відновлення знебарвлюється.

37. Розповсюдження антраценпохідних у природі. Біосинтез. ЛР і ЛРС, які містять похідні хризацину.

Антраценпохідними називаються сполуки, в основі структури яких лежить ядро антрацену різного ступеня окислення, типу сполучення і конденсації мономерних структур. Антраценпохідні знайдені у вищих рослинах, лишайниках, грибах, бактеріях, комахах та морських тваринах класу голкошкірих (морські лілії). Значна частина похідних антрахінону виділена з грибів — Aspergillus i Penicillum; у вищих рослинах антрахінони частіше зустрічаються у видах родин Rubiaceae, Rhamnaceae, Polygonaceae, Fabaceae, Asphodelaceae, Bignoniaceae, Verbenaceae, Scrophulariaceae. Біосинтез. Антраценпохідні є однією з основних груп фенольних сполук з двома бензольними ядрами, що утворюються шикімнатним шляхом. ЛР і ЛРС, які містять похідні хризацину: КОРА КРУШИНИ — CORTEX FRANGULAE , ПЛОДИ ЖОСТЕРУ — FRUCTUS RHAMNI CATHARTICAE , Родина Жостерові, КОРЕНI ЩАВЛЮ КIНСЬКОГО — RADICES RUMICIS, родина гречкові – Rolygonaceae.

38. Слиз. Хімічний склад і фізичні властивості. Локалізація та походження в рослинах.

Слизи (Mucilago) — це гетерополісахариди, що накопичуються в окремих непошкоджених органах рослин: бульбах, коренях, насінні тощо. Вони утворюються як продукти нормального обміну речовин і є харчовим резервом або речовинами, які утримують воду, особливо в тканинах сукулентів. і. За будовою слизи менш складні, аніж камеді. За хімічним складом їх можна розділити на чотири групи: глюкоманани ароїдних, лілейних, півникових, орхідних; галактоманани резервні полісахариди насіння бобових рослин , камедеподібні слизи — льон, подорожник, вяз, селерові, слизи злакових - вилучають з пшеничного, житнього, ячмінного та іншого борошна під час екстракції водою.

39. Визначення поняття ― ліпіди. Їх класифікація. Фізичні та хімічні властивості. Зберігання.



Жири — високомолекулярні органічні сполуки, які складаються виключно з тригліцеридів жирних кислот. Власне жири існують у формі моно-, ді- і триацилгліцеридів . За походженням жири бувають рослинні і тваринні. За консистенцією — тверді, або жирні масла (із залишками насичених кислот), та рідкі, або жирні олії, до складу яких входять переважно ненасичені кислоти. Жири та олії маслянисті на дотик, на папері залишають пляму, яка збільшується при нагріванні - це одна з їхніх відзнак від ефірних олій. Запах і смак — специфічні і обумовлені супутніми речовинами. Всі жири легші за воду.Жири і олії легко розчинні в органічних розчинниках,мало розчинні в етиловому спирті, розчиняються в спирті при нагріванні, але при охолодженні розчин розшаровується; нерозчинні у воді, але в присутності емульгаторів утворюють емульсії, оптично неактивні , здатні гідролізуватися (утв. мило) реакції лужного гідролізу жирів називають омиленням. Жири, які мають у своєму складі ненасичені кислоти, під впливом повітря змінюють консистенцію. Зовнішньо це призводить до загуснення олії з подальшим затвердінням. Показником висихання жирів є елаїдинова проба або йодне число. Гідрогенізація жирів — це процес приєднання водню до залишків ненасичених кислот у місці подвійних зв’язків, внаслідок чого олії стають твердими. Гідрогенізовані жири використовують як основи для мазей. У фармацевтичному виробництві жири використовуються як основа для мазей, пластирів, лініментів, супозиторіїв, емульсій. Маслинову, мигдальну та персикову олії використовують як розчинник камфори, статевих гормонів, інших жиророзчинних речовин.

40. Визначення типів жирних олій, приклади типів. Найбільш поширені жирні кислоти, які входять до складу жирних олій.

Жири — високомолекулярні органічні сполуки, які складаються виключно з тригліцеридів жирних кислот загальної. За походженням жири бувають рослинні і тваринні. За консистенцією — тверді, або жирні масла (із залишками насичених кис-лот), та рідкі, або жирні олії, до складу яких входять переважно ненасичені кислоти. Жирні олії за складом ненасичених кислот класифікують на невисихаючі (гліцериди олеїнової кислоти - МАСЛИНОВА ОЛIЯ — OLEUM OLIVARUM, МИГДАЛЬНА ОЛIЯ — OLEUM AMYGDALARUM ,ПЕРСИКОВА ОЛIЯ — OLEUM PERSICORUM, РИЦИНОВА ОЛIЯ — ОLEUM RICINI ), напіввисихаючі (гліцериди лінолевої кислоти - СОНЯШНИКОВА ОЛIЯ — Oleum Helianthi,КУКУРУДЗЯНА ОЛIЯ — OLEUM MAYDIS,ГАРБУЗОВА ОЛIЯ — CUCURBITAE OLEUM ) і висихаючі (гліцериди ліноленової кислоти - ЛЬНЯНА ОЛIЯ — OLEUM LINI).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   20


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка