Т. Ф. Вільчинський зібрав унікальну колекцію лікарських рослин різних кліматичних зон. Завдяки Гаммерман Адель Федорівни фармакогнозія з невеликого курсу стала однією з ведучих дисциплін фармацевтичної освіти



Скачати 69.49 Kb.
Сторінка12/20
Дата конвертації19.08.2021
Розмір69.49 Kb.
#17603
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   20
описові питання гнозія 04,00
3.Метаболізм ліпідів, Вхідний контроль Фармакогнозія 2020, Документ без назви1455342738101284850
Полісахариди (Cn H2n–2On–1)m — природні полімерні високомолекулярні вуглеводи, побудовані з моносахаридів, з’єднані глікозидними зв’язками і утворюють лінійні або розгалужені ланцюги. Полісахариди поділяють на гомополісахариди, що побудовані з одного сахару, і гетерополісахариди до складу яких входять залишки різних моносахаридів (від двох до шести). Найпоширеніші: гексози — глюкоза, галактоза, маноза, галактуронова кислота; пентози — арабіноза, ксилоза; поширені також дезоксигексози — рамноза, фруктоза; 2-аміносахари — глюкозамін, галактозамін. Полісахариди — аморфні, рідко кристалічні, високомолекулярні сполуки з молекулярною масою від 2000 до декількох мільйонів. Розчинність полісахаридів у воді різноманітна: деякі лінійні гомоглікани (ксилани, манани, целюлоза, хітин) у воді не розчиняються ; складні і розгалужені полісахариди або розчиняються у воді (глікоген, декстрани), або утворюють драглі (пектини, агарагар, альгінові кислоти тощо) Під впливом розведених або концентрованих кислот полісахариди зазнають часткового або повного розщеплення глікозидних зв’язків з утворенням моно- або олігосахаридів. У розчинах глікани асоціюють. Іноді вони утворюють структуровані системи і можуть випадати в осад. Гідроксильна група здатна етерифікуватися і окислюватися. Карбоксильні групи уронових кислот можуть бути етерифікованими, відновленими, аміногрупи аміносахарів — ацильованими. Полісахариди спроможні утворювати комплекси з металами, неметалами та низькомолекулярними органічними сполуками.

32. Крохмаль, будова крохмального зерна. Структура амілози та амілопектину.

Крохмаль — білий або з жовтуватим відтінком хрусткий, гігроскопічний порошок без смаку й запаху; складається з простих і складних зерен. Вони мають характерний вигляд, що дає змогу ідентифікувати крохмаль при мікроскопічному дослідженні. Крохмаль складається з двох полісахаридів — амілози й амілопектину.Амілоза — це суміш нерозгалужених полісахаридів, залишків D-глюкопіранози, які з’єднані між собою 1 → 4 зв’язками у ланцюги різної довжини. Під впливом ферментів розщеплюється до мальтози. У просторі амілаза утворює спіраль, кожний виток якої складається з 6 залишків глюкози Амілопектин — основна складова крохмалю. Є сумішшю полісахаридів, в яких залишки глюкози з’єднані в розгалужені ланцюги .Молекула включає незначну кількість фосфорної кислоти, що поєднана з молекулами глюкози складноефірним зв’язком.

33. Cировинні джерела отримання крохмалю. Застосування крохмалю.




Скачати 69.49 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   20




База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка