Сутність, принципи, функції та цілі інвестиційного менеджменту



Скачати 22.33 Mb.
Сторінка1/42
Дата конвертації12.04.2020
Розмір22.33 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   42

  1. Сутність, принципи, функції та цілі інвестиційного менеджменту.

  2. Економічний зміст і класифікація інвестицій

  3. Капітальні вкладення та їх класифікація

  4. Інвестиційна діяльність підприємства

  5. Суб’єкти інвестиційної діяльності, їх права та обов’язки

  6. Сутність та концепції державне регулювання інвестиційної діяльності

  7. Основні форми державного регулювання інвестиційної діяльності

  8. Організаційні структури управління інвестиційною діяльністю

  9. Інформаційне забезпечення інвестиційного менеджменту

  10. Інвестиційний аналіз на підприємстві

  11. Інвестиційне планування

  12. Інвестиційні бюджети, платіжний календар, інвестиційна модель та їх роль в інвестиційному плануванні

  13. Контролінг інвестицій

  14. Вартість грошей у часі

  15. Обчислення ануїтетів з урахуванням вартості грошей у часі

  16. Інвестиційні розрахунки за умов інфляції

  17. Сутність, види, аналіз та якісні методи оцінки інвестиційних ризиків

  18. Методи експертних оцінок щодо оцінки інвестиційних ризиків

  19. Оцінка інвестиційних ризиків методами теорії вірогідності

  20. Оцінка інвестиційних ризиків економіко-статистичними методами

  21. Методи управління інвестиційними ризиками

  22. Критерії оцінювання рівня ліквідності інвестицій

  23. Механізм функціонування та регулювання інвестиційного ринку

  24. Кон'юнктура інвестиційного ринку

  25. Інвестиційна привабливість країни

  26. Інвестиційна привабливість регіону

  27. Інвестиційна привабливість галузі

  28. Інвестиційна стратегія підприємства

  29. Передумови формування та етапи розроблення інвестиційної стратегії підприємства

  30. Сутність інвестиційних ресурсів підприємства та їх класифікація

  31. Політика формування інвестиційних ресурсів підприємства

  32. Балансовий метод планування потреби в інвестиційних ресурсах

  33. Планування потреби в інвестиційних ресурсах за допомогою нормативного, розрахунково-аналітичного, оптимізаційного, економіко-статистичного методів та методів моделювання, аналогій, капіталомісткості.

  34. Вартість інвестиційних ресурсів підприємства

  35. Сутність, класифікації реальних інвестицій підприємства та придбання цілісного майнового комплексу

  36. Реконструкція, нове будівництво, модернізація, оновлення обладнання, інвестування в оборотні активи, перепрофілювання підприємства

  37. Показники оцінювання фінансової стійкості підприємства

  38. Показники оцінювання рентабельності діяльності підприємства

  39. Показники ділової активності підприємства

  40. Сутність та етапи розробки інвестиційного проекту

  41. Класифікація інвестиційних проектів

  42. Зміст і порядок розробки бізнес-плану інвестиційного проекту

  43. Показники оцінювання ефективності реальних інвестиційних проектів

  44. Принципи розроблення програми реальних інвестицій підприємства та умови виходу інвестиційного проекту

  45. Етапи формування прграми реальних інвестицій

  46. Оптимізація програми реальних інвестицій

1. Сутність, принципи, функції та цілі інвестиційного менеджменту

Інвестиційний менеджмент (англ. management — управління) — сукупність методів, прийомів, способів та принципів управління інвестиційним процесом, рухом інвестиційних ресурсів з метою одержання доходу в майбутньому.

Зміст інвестиційного менеджменту полягає в організації грамотної роботи з інвестиціями, спрямованої на збереження і збільшення капіталу підприємства, його розвиток в умовах невизначеності та ризику.

Інвестиційний менеджмент охоплює проблеми управління капіталом компанії, її активами, ліквідністю на основі ефективних інвестицій, систем інвестиційного планування, бізнес-проектів, розроблення портфельних сценаріїв інвестування, мінімізації ризику.

Управлінська діяльність, пов’язана з інвестиційним процесом, може здійснюватися на рівнях держави, території, регіону, галузі, підприємства. Це зумовлює особливості управління інвестиційною діяльністю в масштабах держави і в межах окремих господарюючихсуб’єктів. Водночас менеджмент на всіх рівнях спирається на єдину методологічну основу оцінювання ефективності використання обмежених ресурсів.

Інвестиційний менеджмент здійснюють на основі таких принципів:

— інтегрованість із загальною системою управління інвестиційною діяльністю;

— комплексність і системність у формуванні управлінських рішень;

— динамічність управління;

— варіативність підходів до розроблення деяких управлінських рішень;

—орієнтованість та узгодженість із стратегічними цілями розвитку підприємства.

Сутність інвестиційного менеджменту виявляється у виконуваних ним функціях. З урахуванням його комплексного змісту виокремлюють дві основні групи функцій: функції суб’єкта управління та спеціальні функції.

Функції інвестиційного менеджменту як суб’єкта управління. Їх склад загалом характерний для будь-якої підсистеми менеджменту. До них належать організація, аналіз, планування, мотивація, контроль.



Функція організації передбачає структурування обєкта управління, окреслення прав і обовязків відповідних підрозділів.

Функція аналізу полягає в дослідженні активності й ефективності інвестиційної діяльності підприємства з метою виявлення резервів для їх зростання.

Функція планування передбачає визначення цілей і вибір шляхів їх досягнення з урахуванням обмеженості ресурсів.

Функція мотивації є діяльністю, спрямованою на реалізацію поставлених цілей. З її допомогою приводять у дію чинники, що впливають на поведінку людей і враховують їхні потреби.

Функція контролю полягає у своєчасному визначенні, наскільки реальні процеси в інвестиційній діяльності підприємства відхиляються від запланованих параметрів, виявленні причин таких відхилень і оперативному реагуванні на їх виявлення.

Спеціальні функції інвестиційного менеджменту. Вони характеризують специфіку інвестиційного менеджменту як особливого виду управлінської діяльності. До них зараховують розроблення інвестиційної стратегії, управління реальними інвестиціями, портфелем реальних інвестиційних проектів, фінансовими інвестиціями, портфелем цінних паперів, формуванням інвестиційних ресурсів, інвестиційними ризиками, дохідністю інвестицій, ліквідністю інвестицій.

Функції інвестиційного менеджменту реалізовують за певними напрямами. Основними з них є такі:

— дослідження зовнішнього інвестиційного середовища;

— прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку;

— розроблення стратегічних напрямів інвестиційної діяльності та стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства;

— пошук та оцінювання інвестиційної привабливості окремих реальних інвестиційних проектів, відбір найефективніших із них;

— оцінювання інвестиційних якостей фінансових інструментів, відбір найефективніших із них, формування інвестиційної програми (портфеля);

— поточне управління інвестиційним портфелем та реалізацією реальних інвестиційних проектів і програм;

— розроблення пропозицій щодо реструктуризації інвестиційних портфелів (програм).

Інвестиційний менеджмент здійснюють з метою досягнення позитивних бажаних кінцевих результатів у процесі управління інвестиціями підприємства. Під позитивними результатами розуміють зростання конкурентоспроможності підприємства і прибутковості капіталу, що інвестується; розвиток виробничого, кадрового й економічного потенціалів компанії, що передбачає інноваційну заміну устаткування, інвестування коштів у людський капітал, інтелектуальні технології, банки і бази даних, підвищення фінансового та інвестиційного потенціалів підприємства.

Для реалізації поставленої мети інвестиційний менеджмент має розв’язати кілька завдань:

— забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства шляхом ефективної інвестиційної діяльності;

— гарантування максимізації доходу від інвестицій за заданого рівня інвестиційного ризику та його мінімізації;

— забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності;

— пошук шляхів прискорення реалізації діючих програм реальних інвестицій;

— розроблення бюджету капіталовкладень.

2. Економічний зміст і класифікація інвестицій

Основним об’єктом інвестиційного менеджменту є інвестиції.



Інвестиції — різні види активів, які вкладають в об’єкти підприємницької діяльності, різні програми та окремі проекти з метою отримання прибутку, досягнення певних соціальних або природоохоронних результатів.

Економічна природа інвестицій зумовлена закономірностями процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства. Джерелом інвестицій є фонд нагромадження, або частина національного доходу, що заощаджується і спрямовується на збільшення та розвиток факторів виробництва, а також фонд відшкодування, що використовується для оновлення зношених засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань.

Інвестиції, забезпечуючи динамічний розвиток підприємств, дають змогу розв’язувати такі завдання, як розширення власної підприємницької діяльності шляхом нагромадження фінансових і матеріальних ресурсів; придбання нових підприємств; диверсифікація завдяки освоєнню нових сфер бізнесу.

Потреба підприємств в інвестиціях виникає у певних ситуаціях. До найпоширеніших із них належать такі: створення нового підприємства; розширення виробництва; оновлення зношеного і застарілого устаткування; просування товарів на ринок з метою збільшення кількості продажів, а отже, комерційного прибутку від більшого обсягу діяльності.

Класифікацію інвестицій:

За сферами вкладення розрізняють:

— виробничі інвестиції (вкладення у виробничі ресурси: основні засоби і предмети праці);

— фінансові інвестиції (вкладення коштів у цінні папери,тощо);

—інтелектуальні інвестиції (вкладення коштів в об’єкти інтелектуальної власності).



За цілями застосування інвестиції поділяють на:

— первинні інвестиції, або нетто-інвестиції, здійснювані при створенні або придбанні підприємства;

— інвестиції на розширення (екстенсивні), що спрямовують на розширення виробничого потенціалу;

— реінвестиції, тобто використання вільних доходів, одержаних унаслідок реалізації інвестиційного проекту;

— інвестиції на заміну, внаслідок яких наявне устаткування замінюється новим;

— інвестиції на раціоналізацію, спрямовані на модернізацію технологічного устаткування

— інвестиції на зміну програми випуску продукції;

— інвестиції на диверсифікацію, пов’язані зі зміною номенклатури виробів;

— інвестиції на забезпечення виживання підприємства у перспективі, що спрямовують на НДДКР;

— брутто-інвестиції, до яких належать нетто-інвестиції та реінвестиції;

— ризикові інвестиції, або венчурний капітал, — інвестиції у формі випуску акцій підприємствами, які функціонують у нових сферах діяльності, пов’язаних із великим ризиком.

За характером участі в інвестуванні виокремлюють:

— прямі інвестиції, під якими розуміють безпосередню участь інвестора у вкладенні коштів в обраний ним об’єкт;

— непрямі інвестиції пов’язані з інвестуванням, що опосередковується інвестиційними або іншими посередниками.

За формою власності інвестиції поділяють на:

— приватні інвестиції (вкладення коштів фізичними особами або недержавними підприємствами);

— державні інвестиції (вкладення коштів центральними або місцевими органами влади за рахунок бюджету, позабюджетних фондів і позикових коштів та вкладення державних підприємств);

— іноземні інвестиції (вкладення коштів іноземних громадян, юридичних осіб і держави);

— спільні інвестиції (вкладення коштів резидентів і нерезидентів).

За об’єктами вкладення коштів розрізняють:

— реальні інвестиції (вкладення грошей у реальні матеріальні та нематеріальні активи;

— портфельні інвестиції (вкладення грошей у різні фінансові інструменти)

За інвестиційною територією можуть бути:

— внутрішні інвестиції (вкладення коштів в об’єкти інвестування, розташовані у межах певної території (країни));

— зовнішні інвестиції (вкладення коштів в об’єкти інвестування за кордоном).

За способом обліку інвестованих коштів виокремлюють:

—Валові інвестиції (загальний обсяг вкладення коштів у нове будівництво, придбання засобів і предметів, приріст товаро-матеріальних запасів та інтелектуальної цінності);

—Чисті інвестиції (вся сума валових інвестицій за вирахуванням амортизаційних відрахувань).

3. Капітальні вкладення та їх класифікація

Капітальні вкладення — реальні інвестиції в основний капітал, у т. ч. витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств, придбання машин, устаткування, проектно-дослідницькі роботи, а також витрати на житлове і культурно-побутове будівництво та інші витрати.

За економічним змістом капітальні вкладення є частиною суспільного продукту (здебільшого фонду нагромадження), що спрямовується на відтворення основних фондів. Капітальні вкладення визначають розвиток матеріально-технічної бази народного господарства. Вони необхідні для збільшення виробничих потужностей промисловості, сільського господарства та інших галузей, прискорення темпів науково-технічного прогресу.



За ознакою цільового (галузевого) призначення майбутніх об’єктів розрізняють капітальні вкладення на:

— будівництво об’єктів виробничого призначення;

— спорудження об’єктів сільськогосподарського призначення;

— будівництво об’єктів транспорту і зв’язку;

— житлове будівництво;

— геологорозвідувальні роботи;

— будівництво об’єктів соціальної сфери;

— нове будівництво;

— розширення діючих основних фондів (технічне переозброєння і реконструкцію).

За джерелами фінансування виокремлюють:

— централізовані капітальні вкладення (кошти державного бюджету);

— децентралізовані капітальні вкладення (власні кошти підприємства, позикові та залучені фінансові ресурси тощо).

За технологічною структурою (складом робіт і витрат) капітальні вкладення можуть бути на:

— будівельно-монтажні роботи;

— придбання машин і устаткування;

— придбання всіх видів устаткування, інструменту та інвентарю;

— інші капітальні роботи і витрати.

Інвестиції, здійснювані у формі капітальних вкладень, поділяють на такі види:

— оборонні інвестиції, спрямовані на зниження ризику з придбання сировини, комплектуючих виробів, на підтримання рівня цін, захист від конкурентів тощо;

— наступальні інвестиції, обумовлені пошуком нових технологій і розробок, з метою підтримання високого науково-технічного рівня продукції;

— соціальні інвестиції, метою яких є поліпшення умов праці персоналу;

— обов’язкові інвестиції, необхідність у яких пов’язана із задоволенням державних вимог з дотримання екологічних стандартів, безпеки продукції, інших умов діяльності, які не можуть бути забезпечені лише шляхом удосконалення менеджменту;

— представницькі інвестиції, спрямовані на підтримку престижу підприємства.



4. Інвестиційна діяльність підприємства.

Інвестиційна діяльність - сукупність виконуваних дій щодо ефективного вкладання коштів в інвестиційні програми і проекти, здатні принести достатню вигоду. Відповідно до закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиційна діяльність відбувається на основі:

- інвестування, яке здійснюють громадяни, спілки, товариства, ін. юридичні особи;

- іноземного інвестування , що здійснюють іноземні громадяни;

- державного інвестування, здійснюваного органами влади управління України, місцевих рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів;

- спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Складові інвест діяльності: інвест інформація, інвест активність, інвест об’єкт, інвест територія, інвест ресурси, інвест культура, джерела інвестицій, суб’єкти інвест діяльності.



Інвестиційна інформація. Охоплює всі матеріали і початкові дані, за якими здійснюють пошук і вивчення джерел інвестицій, залучення інвесторів, формування необхідних ресурсів.

Інвестиційна активність. Взаємодія всіх елементів інвест процесу з метою успішного здійснення розроблення проектів і досягання наміченого соціально-економічного ефекту.

Інвест об’єкт. Ним може бути основний і оборотний капітал в усіх сферах економіки, нерухоме і рухоме майно, інтелектуальні цінності. Обєктами інвестицій зазвичай є: новостворені та модернізовані основні фонди та оборотні кошти, цінні папери, майнові права і т.д.

Джерела інвестицій. Ними можуть бути грошові кошти та інші ресурси для реалізації розроблених програм і проектів. Потенційно суб*єктами джерел інвестування можуть бути держава, органи місцевого самоврядування , юридичні і фізичні особи у т.ч. іноземні.

Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок:

— власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

— позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

— залучених фінансових коштів інвестора (кошти,одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

— бюджетних інвестиційних асигнувань;

— безоплатних та благодійних внесків, пожертв організацій, підприємств і громадян.

Інвест територія. Регіон, країна, район, місто, поселення, в адміністративних межах якої розробляють, упроваджують, реалізують інвест програми і проекти.

Інвест культура. – сукупність цивілізованих способів, методів і прийомів організації інвестиційного процесу, грамотне обґрунтування проекту, вибір оптимальних управлінських рішень, налагодження відносин між суб*єктами інцест діяльності на основі правових і морально-етичних цінностей.

Інвест ресурси. До них належать грошові кошти, цінності, запаси, можливості здійснення інвестиційної діяльності.

Суб’єкти інвест діяльності. Ними можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Серед них вирізняють інвесторів та інших учасників інцест діяльності.

5. Суб’єкти інвестиційної діяльності, їх права та обов’язки.

Ними можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Серед них вирізняють інвесторів та інших учасників інвестиційної діяльності.

Інвестори – це суб’єкти інвестиційної діяльності, які ухвалюють рішення щодо вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об*єкти інвестування.

Інвесторів класифікують за такими ознаками: спрямованість основної господарської діяльності(індивідуальні та інституційні інвестори);



  • мета інвестування (стратегічні та портфельні інвестори);

  • належність до резидентів країни (вітчизняні та іноземні інвестори).

Права та обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності визначено в Законі України “Про інвестиційну діяльність”

Права суб’єктів інвестиційної діяльності.

Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у т.ч. шляхом організації конкурсів і торгів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об’єктами та результатами інвестицій, у т.ч. реінвестицій та торговельних операцій на території України, згідно із законодавчими актами України.

Обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності.

Інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов’язаний:


  • подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

  • мати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

  • одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи.

  • додержуватися державних норм і стандартів;

  • виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред’являються в межах їх компетенції ;

  • подавати в установленому порядку бухгалтерську і статичну звітність;

  • не допускати недобросовісної конкуренції;

  • сплачувати податки, збори.

Щоб провести господарську діяльність, яка підлягає ліцензуванню, учасники інвестиційної діяльності повинні одержаті відповідну ліцензію.

Основним правовим документом, що регулює відносини між субєктами ІД , є договір (угода).



6. Сутність та концепції державне регулювання інвестиційної діяльності.

Державне регулювання інвестиційної діяльності- система методів, прийомів, способів і відповідних інструментів державного впливу на інвестиційний процес.

Інвестиційний клімат- середовище в якому відбуваються інвестиційні процеси.

Оцінка інвестиційного клімату коливається в межах від сприятливого до несприятливого. Сприятливим вважають клімат, який сприяє активності діяльності інвесторів, стимулює прилив капіталу. Несприятливий клімат підвищує ризик для інвесторів що призводить до відпливу капіталу і згасіння інвестиційної діяльності.

Методи оцінювання інвест клімату дуже різноманітні. Вони грунтуються на економічних, політичних і фінансових показниках, за сукупністю яких країні, регіону або місту привласнюють інвестиційний рейтинг.

Інвест клімат залежить від інвестиційної політики.



Інвестиційна політика — сукупність заходів організаційної та економічної дії органів управління на рівні країни, регіону, міста або підприємства, спрямованих на створення оптимальних умов для вкладення інвестицій.

Інвестиційний клімат є об’єктом дії інвестиційної політики. Він визначає стартові умови для її розроблення і водночас становить її результат. Ефективність інвестиційної політики визначається ступенем зміни інвестиційного клімату в більш сприятливий бік. Чим сприятливіший стан інвестиційного клімату, тим досконалішою стає інвестиційна політика.

Основоположною концепцією державного регулювання є кейнсіанська, основні ознаки якої: короткостроковість, орієнтація на сукупний попит і підтримка державної поточної політики. Головний інструмент державного регулювання за цією концепцією - фіскальна політика, а найважливіший об*єкт - інвестиції та відсоткові ставки.

Монетаристська концепція державного регулювання ґрунтується на тому що гроші відіграють найважливішу роль у визначенні стану ринкової економіки.

Концепція державного регулювання що ґрунтується на теорії «економіки пропозиції», наголошує на заміні політики впливу на сукупний попит політикою впливу на сукупну пропозицію, зокрема на необхідності значного скорочення податків.

Концепція державного регулювання, заснована на теорії раціональних очікувань, виходить з того, що держава має формувати свою економічну політику в такий спосіб, щоб вона забезпечувала стабільність рішень та законів.

Усі концепції регулювання економіки ґрунтуються на двох цільових установках:

- кінцева мета – є зростання обсягів виробництва і зайнятості, підтримання стабільності цін, а також оптимального стану державного бюджету, платіжного балансу, обсягу державних валютних ресурсів, розміру зовнішнього і внутрішнього боргів;

- проміжна мета – основні завдання полягають у підтриманні стабільності відсоткової ставки та низького рівня інфляції, моніторингу за динамікою грошової маси.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   42


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка