Субфасціальна флегмона передньої поверхні лівої гомілки



Скачати 12.39 Kb.
Дата конвертації15.09.2020
Розмір12.39 Kb.
ТипРеферат
Тернопільський національний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського

Кафедра загальної хірургії


Реферат на тему:

«Субфасціальна флегмона передньої поверхні лівої гомілки»

Студента 621 групи

Мирончука Олександра Олександровича

Викладач:

доц. Махніцький Андрій Вікторович

Тернопіль

2020

Флегмона (phlegmone) — розлите гнійне запалення підшкірної основи, яке має тенденцію до поширення. Флегмони можуть локалізуватися підшкірно, міжм'язово, заочеревин-но, в малому тазу. Розрізняють поверх­неві й глибокі флегмони. Залежно від локалізації вони мають специфічні на­зви: запалення навколониркової клітко­вини — паранефрит (paranephritis); на-вколопрямокишкової — парапроктит (paraproctitis); тканин середостіння — медіастиніт (mediastinitis); навколо лімфатичних вузлів — аденофлегмона (adenophlegmone).
Мікроби проникають у тканину ге­матогенним, лімфогенним шляхами та із сусіднього гнійного осередку. Часто причиною виникнення флегмони стає проникнення інфекції ззовні: травми, ін'єкції, проведені без дотримання пра­вил асептики. Флегмона має тенден­цію до поширення, причому як по го­ризонталі, так і вглиб через різні утво­ри у фасціях, якими проходять судини і нерви. Тоді поверхнева флегмона стає глибокою.
Розвиток флегмони має кілька стадій.

У перші 2 доби спостерігаються роз­ширення судин, вихід із них у клітко­вину рідкої частини крові і скупчення в ній лейкоцитів (серозна флегмона). Під впливом своєчасного лікування всі ці зміни можуть мати оборотний розвиток.

Протягом 3-ї і 4-ї діб утворюються окремі дрібні гнійні вогнища, які не зливаються між собою. Під час роз­криття тканин у цей час гною не вияв­ляють, тканини мають набряклий виг­ляд, іноді — жовто-зелений колір (гнійна флегмона). На цьому етапі розріз тканин може запобігти прогре­суванню захворювання.

Протягом 5-ї і 6-ї діб дрібні гнояч­ки, які утворилися, зливаються між собою, інфільтрують тканину, захоплюючи все нові ділянки. У разі роз­криття флегмони в цій стадії з тканин виділяється зелений рідкий гній. У ділянці запалення виникає тромбоз дрібних судин, що може призвести до некрозу тканин (некротична флегмона).

Флегмони можуть бути спричинені аеробною, анаеробною і гнильною інфекцією, а також введенням під шкіру — частіше з метою скалічення, хімічних речовин (штучна флегмона).

Розташовуватися флегмони можуть над- і субфасціально.

Діагностика поверхнево розташова­них флегмон не складна. Хворі скар­жаться на біль і припухлість у ділянці запалення, загальну слабкість, знижен­ня працездатності. В ділянці уражен­ня спостерігаються прогресуючий на­бряк, ущільнення тканин, почервонін­ня шкіри без чітких меж, місцеве підвищення температури і зниження функції. Згодом за рахунок гнійного розплавлення і некрозу тканин щільний інфільтрат розм'якшується і з'являєть­ся симптом флюктуації — утворюється гнояк.

Паралельно з місцевими змінами погіршується загальний стан хворого. Прискорюється пульс, до 38—39 °С підвищується температура тіла. З'яв­ляються головний біль,озноб, хворий втрачає апетит. У крові відбуваються зміни, що характерні для запального процесу.

Складніше діагностувати глибокі флегмони, коли не помітно змін на поверхні шкіри. У цьому разі часто допомагає промацування в глибині тка­нин щільного болючого утворення. Поряд із високою температурою тіла і іншими ознаками запалення це допо­магає встановленню діагнозу. Темпе­ратура тіла при флегмонах звичайно має постійний характер.

Флегмони часто ускладнюються лімфангітом, лімфаденітом, тромбо­флебітом, бешихою, сепсисом. Залеж­но від клінічного перебігу розрізняють три види флегмон: обмежену, яка не має тенденції до поширення; прогре­суючу, що швидко охоплює все нові тканини, спричинюється стрептококом або анаеробними мікробами; дерев'яни­сту, причиною якої є маловірулентні мікроби. Остання перебігає хронічно з надмірним розвитком сполучної ткани­ни і незначним утворенням гною. Під час пальпації уражені тканини тверді, "дошкоподібні", неболючі.

Лікування флегмон проводять у ста­ціонарних умовах. У початкових стадіях захворювання (за наявності невеликого мало болючого інфільтрату з незначною температурною реакцією і змінами в крові) можуть бути застосовані консер­вативні методи: постільний режим, іммобілізація ураженої ділянки (кін­цівки), внутрішньом'язове застосуван­ня антибіотиків, футлярні новокаїнові блокади, фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, кварц). За умови прогресування процесу не можна зволікати з опера­цією. Під загальною анестезією, одним або кількома розрізами флегмону широ­ко розкривають, розрізують всі перетин­ки, з'єднують гнійні кишені, видаля­ють некротизовані тканини. Рану пухко тампонують, дренують. Залежно від ре­акції організму проводять загальне ліку­вання різної інтенсивності.

Деякі автори після видалення всіх нежиттєздатних тканин і промивання рани вставляють у її порожнину 2— З поліхлорвінілові трубки і накладають первинні шви. У післяопераційний період рану через трубки промивають антисептичним розчином.

Після розкриття флегмони стан хво­рого поступово поліпшується, темпе­ратура тіла знижується, біль зменшуєть­ся, набряк зникає. Згодом рана очи­щується, з'являються рожеві грану­ляції, що дає можливість у низці ви­падків (якщо великі рани) накласти вторинні шви.
Умовний пацієнт:
Чоловік 47 років звернувся зі скаргами на гострий біль передньої поверхні лівої гомілки, почервоніння і набряк гомілки, обмеження рухливості, озноб, загальну слабкість, втрату апетиту.
З анамнезу відомо що 4 дні тому травмував ліву гомілку, коли працював біля хати, не надав серйозного значення рані, провів промивання водою. 2 дні тому відмітив болючість лівої гомілки, обмеження рухливості, набряк і почервоніння, але за допомогою не звертався, 1 день тому з’явився озноб.
Об’єктивно: свідомість ясна, пацієнт активний, загальний стан середньої важкості. температура тіла 38.4, пульс 90, ЧД - 18. Дихальна система - норма. Серцево-судинна система - без патологічних змін. Живіт - м’який неболючий. Сечостатева система - норма. Сечопуск і стілець в нормі.

Locus morbi: на передній поверхні лівої гомілки наявна рана 0.5-0.3 см, під струпом з невеликою кількістю гною. Гомілка набрякла, гіперемована, гаряча на дотик. По всій передній поверхні гомілки відмічається флюктуація.
1. Загальноклiнiчні обстеження.

2. Лабораторне обстеження:

а) загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, коагулограма, група крові, загальний аналіз сечі - Інтоксикаційни синдром.

б) бактеріологічне дослідження ранового вмісту - визначимо флору

в) визначення антибіотикограми - встановимо чутливість флори до антибіотиків

3. УЗД - субфасціально по передній поверхні гомілки визначається рідина, тканини набряклі і потовщені

4. Рентгенологічне дослідження - в бічній проекції візуалізується по всій передній поверхні лівої гомілки ділянка просвітлення з чіткими контурами.
Діагноз: Субфасціальна флегмона передньої поверхні лівої гомілки.
Лікування:

Консервативно: Антибіотикотерапія емпірично (широкого спектру дії, до визначення флори і АБ чутливості), дезінтоксикаційна терапія.



Оперативно: розкриття гнійника, з подальшим його дренуванням, накладання первинних швів.


Чоловіку 58 років, з приводу колотої рани лівої гомілки, отриманої на тваринницькій фермі через 8 годин виконана первинна хірургічна обробка рани: накладені рідкі шви. Через 4 доби у хворого посилився біль, з’явилось відчуття розпирання, сильний головний біль, збудження, що перейшло в депресію, нудота. Об’єктивно загальний стан важкий, звертають увагу на субекторичність склер, сухий язик, Т - 39,1 О С, пульс 125 за 1 хв, слабкий, АТ 105/70 мм.рт.ст. Шкіра лівої гомілки синювата з посиленим венозним малюнком, вкрита плямами багряно-буро-жовтого кольору та поодинокими геморагічними пухирцями. Визначаються набряк, крепітація тканин, послаблення пульсу на артеріях стопи. Між швами на рані просочується брудного кольору рідина з неприємним запахом. Визначте діагноз та лікувальну тактику.

Відповідь: Субфасціальна газово-набрякова форма анаеробної інфекції (міонекроз), показане широке розсічення м’яких тканин (лампасні розрізи), вирізування вражених м’язів, залишення рани відкритою під пов'язкою.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка