Стародавні індійці уявляли Землю плоскою, схожою на диск, що лежить на спинах трьох слонів, а слони стоять на черепасі. (!)



Дата конвертації13.07.2021
Розмір32.5 Kb.
    Навігація по даній сторінці:
  • СЛАЙД 5.

СЛАЙД 2. (!)Земля́ — третя від Сонця планета Сонячної системи, єдина планета, на якій відоме життя. За розмірами вона є четвертою планетою у Сонячній системі. А порівняно із Сонцем, Земля дуже маленька. Діаметр Сонця перевищує Земний у 109 разів. Уявлення людей про форму й розміри Землі змінювалися. (!)Стародавні індійці уявляли Землю плоскою, схожою на диск, що лежить на спинах трьох слонів, а слони стоять на черепасі. (!)Вавилонці зображували Землю схожою на гору, оточену морем, на яку спиралося перевернуте як чаша небо. (!)

СЛАЙД 3. (!)Розуміння того, що Земля — куля, окремі вчені мали ще дві з половиною тисячі років тому. (!)Так, Піфагор вважав, що Земля має форму кулі і вільно та нерухомо висить у центрі Всесвіту, який обертається навколо неї. Перші докази кулястості нашої планети належать Арістотелю, а обчислив її розміри у II ст. до н. е. Ератосфен. (!)На зламі XVII-XІІІ ст. І. Ньютон довів, що Земля не куля, а сфероїд обертання. Причина відхилення від кулястої форми - дія відцентрової сили, яка виникає під час обертання Землі навколо своєї осі. З наближенням до екватора її дія збільшується. Через неоднорідність речовинного складу і розподілу маси Земля має сплющення і на екваторі , що на кілька десятків метрів відрізняє її від геометричної фігури еліпсоїда обертання. (!)Справжня геометрична форма Землі неправильна, вона називається геоїдом (слово "геоїд" буквально означає землеподібний). Це форма, яку утворила б спокійна поверхня Світового океану, вільна від впливу припливів, течій, відмінностей в розподілі атмосферного тиску. Уявити собі таку поверхню на суші можна, якщо поверхню океану умовно продовжити під континентами. У кожній точці геоїда напрям сили тяжіння перпендикулярний до його поверхні. Геоїд незначно відхиляється від земного еліпсоїда. Підняття геоїда над еліпсоїдом Красовського не перевищують 136 м, опускання — 162 м. При цьому поверхня геоїда здебільшого проходить над океанами і під материками. Це пов'язано з неоднорідною будовою земної кори під океанами і материками. (!)Завдяки кулястій формі поверхня Землі ділиться на освітлену і неосвітлену частина. (!)

СЛАЙД 4. Доказами кулястості Землі можуть бути: (!)круглі тіні від Землі на Місяці, які видно під час місячних затемнень; (!)поступове "занурення" кораблів за обрій у відкритому океані; (!)збільшення дальності видимого горизонту під час підняття вгору; (!)сучасні космічні дослідження. (!)
СЛАЙД 5. Отже, сучасні уявлення про форму і розмір Земля такі: (!)

  1. форма Землі — геоїд. Тобто куля, приплюснута на полюсах, витягнута на екваторі, що має нерівності на поверхні.

  2. Екваторіальний радіус Землі дорівнює 6378 км, а полярний радіус — близько 6357 км.

  3. Довжина кола, проведеного через обидва полюси, дорівнює 40 009 км, а довжина екватора — 40076 км.

  4. Площа поверхні Землі — 510 млн км2, із яких 149 млн км2 (29 %) припадає на суходіл і 361 млн км2 (71 %) на поверхню Світового океану. (!)

СЛАЙД 6. У внутрішній будові Землі розрізняють три основні оболонки, або геосфери з різними властивостями: літосфера, мантія і ядро. Літосфера (кам'яна оболонка) - земна кора і тверда частина мантії, що її підстилає. Пересічна потужність літосфери в океанах 70-80 км, на континентах 120-140 км. Верхній шар літосфери - земна кора. Нижче розташована мантія. В її межах прийнято виділяти верхній (до 400 км), середній, або перехідний (400-1 000 км) і нижній (1 000-2 900 км) шари. Верхня мантія неоднорідна за будовою, тому вона є найбільш імовірним джерелом тектонічних і магматичних процесів. Особливо значну роль у цих процесах відіграє астеносфера. Вона розташована під континентами на глибині 120-250 км і на глибині 30-60 км під океанами, наближаючись майже до самого дна у зоні серединно-океанічних хребтів. Астеносфера характеризується пониженою в'язкістю й густиною, а також високою пластичністю. Речовина астеносфери нагріта до 1 200°С і частково перебуває у розплавленому стані. Завдяки цьому вона може переміщуватися у горизонтальному й вертикальному напрямах, спричиняючи глибинні розломи у літосфері та повільні рухи великих блоків земної кори, що залягають вище. Ці процеси, як гадають, є головною причиною формування складчастих гір і утворення океанічних западин. З ними пов'язані вогнища землетрусів, вулканічна діяльність, родовища корисних копалин глибинного походження тощо. Під мантією знаходиться ядро, яке поділяють на зовнішню (на глибинах від 2 900 до 5 000 км) і внутрішню (5 000 км і глибше) частину. З речовиною ядра пов'язане магнітне поле. Земля - це своєрідна геохімічна аномалія з надзвичайно підвищеним умістом важких металів. Це має величезне значення для розвитку й підтримання життя у біосфері, оскільки важкі метали входять до складу багатьох ферментів, що забезпечують синтез складних білкових сполук.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка