Рішення прощання старт в польоті останній шанс



Сторінка5/7
Дата конвертації05.05.2016
Розмір2.33 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

ДРЕВНЯ ЛЕГЕНДА


 

Соковиті листки беззвучно колихалися під подихом бурхливого вітру. Зловісне завивання повітряних потоків заглушувало все. В тумані хвилювалася темна гладь океану, з протилежного боку клубилися іскрами і димом гостроверхі вершини вулканів Тьо. Старий вождь Ро-а похмурий і строгий. Мова його тече плавно, спокійно. Жителі острова Ма-ото з повагою і сумом слухають його. Два камені дья[29] жевріють зеленими вогнями, кидають навколо іскри. Відблиски грають на зморшкуватому обличчі Ро-а. Він схожий на старовинного бога — очі спрямовані в далеч, чоло спокійне, щоки ніби висічені з чорного стовбура. Прибережний пісок покритий фіолетовими мохами. Вони оточують майдан розмов, де зібралися Тайя острова, пружним килимом. Ро-а і його товариші відпочивають після тяжкої праці в \ущеинах між Тьо, де вони вирощують плоди благословенного Чса[30]. Ро-а заплющує очі, вбирає старечим тілом пахощі океану, уважно прислухається до гуркоту далекої грози. Потім оглядає слухачів своїх турботливим поглядом і тихо каже, ніби звертається до себе: — Що твориться з Та-іною? Де її слава? Де її молодість? Холод насувається на її тіло. Са все товстішими пластами вкриває плодючі рівнини Арс. Ще небагато… ще кілька спіралей… і Тайя не будуть народжувати дітей… і морок вкриє світ… Хто виведе Та-іну зі сну? Де її рятівник?.. Мовчать жителі Ма-ото, ие зводять очей з іскор священного каменя Дья, ніби в них бажають знайти розгадку. А Ро-а не чекає відповіді. Він загорнувся тісніше в теплу, ветху л-ла і, похитуючись, веде далі: — Чує серце моє — страшні часи надходять. Не лише для нас, жителів Арс… для всієї Та-іни — матері нашої. Погляд мій сягає в минулі спіралі, слух ловить слова древньої легенди… Легенди про кінець світу… Чи не про наші часи складена вона мудрими предками? Очі маотян заблищали. Всі приготувалися слухати, бо слова, які виходили з вуст старого Ро-а, завжди були сповнені мудрості. — Велика Богиня Та-іна, — почав тихо розповідати вождь, — та молодий Бог світла Іг-ра міцно кохали одне одного. Вони були щасливими і збиралися з’єднатися у великому таїнстві любові. Бог долі Ні-іса освятив їх союз і пророкував, який буде плід у прекрасних богів… — Що ж він сказав їм? — не стримався наймолодший Тайя. Старі маотяни осудливо поглянули на нього, хитаючи головами. Але Ро-а, навіть не звернувши уваги на вигук юного слухача, спокійно і рівно вів далі: — Ні-іса сказав їм, що від них народиться прекрасний і щасливий світ, де не буде бідних, знедолених і слабих. І справдились би його слова… Та перешкодив тому головний Бог — батько Та-іни Гіб-ра. Він таємно любив свою дочку. Дізнавшись про кохання Та-іни та Іг-ри, він страшно розгнівався і вирішив покарати молодого бога. Закувавши Іг-ру тяжким ланцюгом, він прикріпив його до неба, бо вбити безсмертного бога неможливо. А Та-іну Гіб-ра примусив стати його дружиною. І тоді від розтерзаної, змученої богині в боротьбі і стражданні народився темний світ, сповнений злочину і насильства… Гіб-ра торжествував. А Іг-ра, дивлячись на муки світу з небес, страждав і проливав сльози, жаліючи Тайя, і його сльози дощем випадали на Та-іну, приносячи полегкість його коханій. А вона стогнала, здригалась в неймовірних муках, переживаючи біду дітей своїх… Ро-а на мить замовк, показав рукою в бік далеких Тьо. — Чуєте гуркіт? Прислухайтесь до колихання Та-іни. Ще й досі вона не заспокоїлась. Бо тіло її посіли хижі діти Гіб-ри — жорстокі володарі Вищих Сфер… Бо нижчі Тайя зовсім забули про древнє пророцтво бога долі Ні-іси… А він, змилувавшись над нещасним Іг-ра, сказав йому, що вічно не буде панувати жорстокий бог Гіб-ра. Минуть великі спіралі… І нові сили з являться в тілі осяйного бога. Зірка-матір дасть йому вогняну кров, напоїть мужністю. І ніякі ланцюги не втримають Іг-ру. І буде боротьба. Гіб-ра спробує втримати свою владу. Всі чорні сили викличе він з мороку. Небо, ясне чоло Та-іни покриється пітьмою… Променисте око Матері-зірки сховається навіки за чорним димом Тьо… і гори задрижать… Зненацька погляди Тайя піднялися в небо. Між слухачами поплив сполоханий шум. Почулися крики: — Ро-а! Дивись! Старий вождь поглянув у бік океану, куди показували маотяни. Звідти падав донизу дивовижний літаючий диск. Він безшумно прорізав густі пласти важких туманів і зупинився недалеко від майдану розмов… «ПОРА ЗВІЛЬНЯТИ ІГ-РУ»


 

З диска з’явилися двоє Тайя. Маотяни занепокоєно загомоніли. — Ро-а, — озвалися деякі. — Поглянь — вони в одежі Вищих Тайя. Той, який старший — має вбрання Тайя-Бога… — Бачу,— похмуро відповів вождь.— Облиште розмови і ждіть. Постаті прибулих попливли над узбережжям, наблизились до зборища маотян. Це були Рі-о і Нур. Вчений оглянув юрбу допитливим поглядом, зупинив його на величному обличчі Ро-а. — Мені потрібен вождь острова Ма-ото, — звільна промовив він. Ро-а виплив наперед. — Що потрібно тобі, чужинче? — строго запитав він. — Ти у вбранні Вищих Сфер. Може, ти заблукав? Може, ти гадаєш, що на материку Арс є Будинки Контролю? Рі-о не образився за гостре слово. Він терпляче вислухав вождя і знову запитав: — Мені потрібен вождь… — Я вождь Ма-ото, Говори… — Як твоє ім’я? — поштиво торкнувся рукою чола Рі-о. — Ро-а. Учений мить помовчав, ніби обдумував, що сказати. Нур дивився на Вчителя, дивувався. Невже він хоче зробити щось значне з ними напівдикунами? Але Рі-о не помічав ні подиву учня, ні ворожих поглядів маотян. Він урочисто проказав: — Пора звільняти Іг-ру, вождь Ро-а! Маотяни зачудовано сколихнулися. Острах відбився в їх очах, позначився на обличчях. І лише Ро-а, побожно приклавши руки до щік, прошепотів: — Нарешті… Очі древнього Тайя засяяли молодим вогнем. Все його зморщене тіло ніби налилося новими соками. Він піднявся над тья, наблизився до Рі-о, обняв його. — Ти вчасно з’явився, невідомий Тайя. Я зневірився в безконечному чеканні. Хто послав тебе? — Я знайшов древні записи. І зрозумів їх. Я довго ждав. Я не знав, що криється за стінами Вищої Сфери. Нині я був там, пройшов посвяту… — І що ж, чужинче? — Ти бачиш сам. Наступила пора. Чи уціліло Сховище Іг-ри? — Так. Я поведу тебе сьогодні туди. А тепер — запрошую в моє бідне житло. Ро-а заспокоїв стривожених маотян красномовним жестом. На німі запитання він сказав коротко: — Слова Ні-іси здійснюються, діти мої… Після цього він поплив понад берегом, залишивши майдан розмов. Рі-о і Нур попрямували за ним. Житло вождя стояло на кручі, над берегом океану. Воно було складено з важких брил рожевого каменю, мало кілька отворів, закладених прозорими плівками мінералу. Товсті стовбури дерев оточували густою стіною невибагливий притулок. Темна хвиля вдаряла в круту скелю, вологі бризки долітали до стін. — Чудове місце, — сказав Рі-о, зупиняючись над кручею. — Тепер, коли світить Зірка-матір, — заперечив Ро-а. — А як наступить темрява — порятунок лише в непорушності. Важко навіть вийти з житла… — Скоро не буде так… — Не поспішай говорити так, — озвався старий вождь. — Ніхто не знає майбутнього. — Але його треба робити… — Хай допоможе тобі Ні-іса… Ро-а проник в широкий отвір, гості впливли за ним. Вони опинилися в просторому мешканні — досить чистому і світлому. Посередині стояло кілька грубих ца. Під стіною кидалася у вічі велика скульптура. Вона зображала могутнього Тайя, прикутого ланцюгами до напівсфери. Рі-о зупинився перед скульптурою, довго дивився на неї. Повернувшись до вождя, запитав: — Іг-ра? — Так. — Хто творив? — Моя дочка. Мі-а. А ось і вона. Гості вражено перезирнулися, побачивши молоду маотянку. Вона була дуже схожою на батька свого, але якщо він уособлював собою мудрість своєї раси, то вона її красу. Голову Мі-а наглухо закривала темно-синя і-са[31]. Вона підкреслювала ніжну блакить щік, бездонну глибінь чорних очей, гармонійні вуста. Постать була стрункою, граціозною. Руки здавалися виточеними найкращим майстром минулих спіралей, що залишили свої чудові скульптури на старовинних островах біля ’полюсів Та-іни. Маотянка, побачивши гостей, стримано привітала їх. Нур остовпів, так його вразила краса дочки вождя. Рі-о вивів його з подиву, вказавши на вільний ца. Широкий стіл незабаром був уставлений плодами чса. Мі-а мовчазно, але гостинно запросила прибулих до їжі. Рі-о взяв один плід, розломив рожеву шкірку, спробував на смак середину. — Чудово, — сказав він. А потім сумно додав: — Уже багато, багато спіралей підряд, вождь Ро-а, нижчі Тайя наших материків не вирощували ні чса, ні інших плодів. Плантації залишаються пустельними і в пітьмі ночі, і під промінням Зірки-матері. Зла воля Вищих Сфер перетворила всіх в покірних тварин, які одвикли працювати, не бажають думати… — Це я знаю, чужинче, — відповів вождь. — Але що вирішив ти зробити, якщо одержиш силу Іг-ри? — Я розповім тобі, вождь. Мій план такий… Нур схилився до Учителя, тихо промовив: — Мені здається, що я сплю. Я нічого не розумію. Сховище Іг-ри. Дивний острів. Твій незрозумілий план. Учителю. Скажи мені, ти не жартуєш? — Заспокойся. Нур, — строго перебив його Рі-о. — Заспокойся і слухай. Ти будеш знати про все… Отже, мій план такий, хранителю сховища Іг-ри. Треба вирвати Тайя з віковічного сну. Треба знову повернути їх до праці і творчості. Але для цього необхідно змінити клімат планети. Доки на 1 а-піі панують суворі ночі і дні — са засипає плантації, грози змітають посіви, виривають з грунту. В таких умовах нижчі Тайя не зможуть розпочати чове життя. Вищі Сфери, як і раніше, годуватимуть їх, розважатимуть і забиратимуть їхню силу і розум в страшних Будинках Контролю. Щоб стало можливим нове життя — треба змінити віковічну ходу Та-ши… Ро-а з острахом і захватом дивився на мужнє обличчя чужинця. — Треба прискорити оберти планети, — вів далі Рі-о. — Хай ночі і дні зменшаться в багато разів. Тоді тіло Та-іни не буде сильно нагріватись вдень і холонути вночі. Зменшаться вітри, розтануть покриви са біля полюсів. Плантації знову зможуть давати плоди. Нижчі Тайя будуть вирощувати їх, стануть працювати і відчують себе не рабами вироджених володарів, а господарями світу. Вони не підуть до Будинків Контролю, не дадуть свою силу Вищим Сферам, і Тайя-Боги позбудуться найбільшої могутності… — А доки запаси їжі в руках Тайя-Богів, хто стане підгримувати тебе? — обережно запитав Ро-а. — Тому я й звертаюсь до вас — Тайя материка Арс. Ти повідомиш інших вождів. Треба приготувати якнайбільше запасів. Вони будуть призначені для втікачів з-під влади Вищих Сфер. А тим часом пустимо в рух силу сховища Іг-ри… — Я віддаю тобі серце і розум, — розчулено сказав вождь. — Я вірю і готовий до боротьби… — Учителю, — озвався Нур. — Я слухав тебе і зрозумів. Твій план — гігантський. Але де сила, щоб виконати його? Я не бачу на острові Ма-ото нічого, що б допомогло нам. Хіба тільки дра, на якому ми прилетіли сюди… Але ж розкрутити планету — для цього потрібна могутність, яка знаходиться в руках Вищих Сфер. — Вона є — така могутність, — усміхнувся Учитель. — Де, сей Рі-о? — Тут, на Ма-ото. В сховищі Іг-ри. — Розкажи мені, благаю… — Гаразд. Слухай. Я розповім тобі історію останніх тисяч спіралей Та-іни, записи якої заховані Вищими Сферами а таємних підземеллях в ущелинах Зі-а… РОЗПОВІДЬ РІ-О


 

Сім тисяч спіралей тому різко змінився клімат на Та-іні. Зірка-матір померкла, давала менше світла. Савани са товстими пластами вкривали рівнини і родючі ущелини, страшні урагани з грозами виганяли Тайя з високогірних плато. Відхилився полюс Та-іни, змінилося її положення в просторі. Вчені вияснили, що катаклізми були викликані внутріпланетними процесами. Життя на Та-іні було під загрозою. Тоді великий фізик того часу Сі запропонував гігантський проект перебудови: прискорення обертання Та-іни і переведення її на ближчу до Зірки-матері орбіту. Проект розглядала вся планета, він захоплено був зустрінутий мільйонами Тайя. Вищих Сфер ще тоді не було. їхні попередники об’єднувалися в Планетній Раді Науки. Дискусія схвалила задум Сі. Навколо фізика об’єдналося багато молодих учених, запалених його пристрастю, його далекосяжними ідеями, його мріями про славне майбутнє Тайя. Символом Сі та його соратників стала легенда про Та-іну та бога світла Іг-ру. «Пора визволяти Іг-ру!» — проголосили вони. «Пора визволяти Іг-ру!» — повторяли всі прості Тайя, які бажали не нікчемного животіння, а великої, славетної долі. В тому заклику були не просто слова, а великий смисл. Сі говорив: — Природа сама штовхає нас на пошуки. Нам треба не лише покращити клімат, а н подумати про наші грядущі покоління. Нам потрібне велике знання для всіх Тайя, а не для окремих обранців, які можуть зловживати ним. Нам потрібний ясний шлях, не завалений забобонами і консервативними поглядами минулих віків, шкідливими традиціями. Великий спалах духу, викликаний сміливими проектами Сі, творив чудеса в ті славні дні. Саме тоді було відкрито найбільше таємниць природи, силами яких Вищі Сфери користуються дотепер. Сі створив теорію, що охоплювала єдиною формулою всю багатомірність фізичного світу, і не лише того, який відчувався нашими почуттями, а й ще не дослідженого. Це дало змогу оволодіти глибинами науки Ао-ла, побудувати пристрої для пересування в повітрі і під водою, використовуючи могутню і економну енергію єдиного поля За. Почалася підготовка до здійснення проекту Сі. І тоді сталося страшне. Один за одним гинули соратники Сі з невідомих причин. То падали в океан дра з інженерами, що летіли до екватора, то не прокидалися зі сну молоді фізики, які допомагали Сі в створенні сміливих проектів. Записи в ущелинах Зі-а говорять: група вчених, які пізніше створили Вищі Сфері», злочинно використала могутнє знання психічних сил Ло-ла щоб перешкодити великому почину Сі. Тра — учений, що очолив зрадливу групу, говорив цинічно і відверто: — Зрівняти всіх Тайя в можливостях — це безумство. Навіть природа дає нам приклад великої нерівності. Чи не кружляють слухняно навколо Зірки-матері планети? Так повинно бути і в суспільстві. Мільйони Тайя, слабіших психічно, повинні жити простим життям. Тягар Розуму хай візьмуть на себе Вищі Тайя, вони й поведуть суспільство до гармонійного майбутнього… Сі, збагнувши підступ групи Тра, розпочав боротьбу. Але було пізно. Він залишився майже без соратників. А крім того, Тра зробив ще одну підлість: він повністю забезпечив нижчих Тайя їжею і всім необхідним, використовуючи зисоку потенцію новозбудованих ба-мо для синтезу. Сі попереджував нижчих Тайя про велику небезпеку. Він боявся виродження населення планети, деградації розумових здібностей. Він закликав не покидати праці, творчості, яка є рушієм розвитку і сестрою мрії. Та нижчі Тайя тоді не зрозуміли останнього попередження Сі. Тра пощастило внести серед них розбрат і сумніви. їм, нещасним і знедоленим, вічним трударям, які в муках добивалися можливості одягатися і не голодати, таке майбутнє спочатку здавалося чудовим. Не треба було гнутися в холодні ночі і душні дні на плантаціях, в підземеллях ба-мо. Можна було відпочивати, їсти і веселитись. Наука досягла можливості забезпечити Тайя! Хай живе наука! Ради цього страждали наші предки! їхні діти стали щасливими!.. Так говорили нижчі Тайя, п’яніючи від ілюзії волі. Вони не могли збагнути в ті дні, що стали жертвами Гра і його групи, що потрапили в ще страшніше рабство, з якого не буде виходу ні їм, ні їхнім дітям… Сі, залишившись в ізоляції, знемагав у нерівній боротьбі. Але його майже ніхто не слухав. Тільки вожді материка Арс зрозуміли його пристрасні слова і не схилилися перед обіцянками Тра. Безупинна боротьба підірвала здоров’я Сі. Він помер, не здійснивши проекту. Він збагнув, що програв, що тепер над Та-іною прокотяться тисячі спіралей розумової темряви і здичавіння, що наука стане служанкою егоїзму і низьких почуттів. Передчуваючи це, він створив схованку Ігри — арсенал бога світла, — адресовану грядущим, далеким поколінням. Його проект і все, що зв’язане з ним, його заповіт були записані таємними знаками в багатьох сховищах планети. Мені пощастило розшукати такі записи в ущелинах Зі-а. Багато років я працював над ними, доки збагнув їх суть… Я смиренно ждав, схилявся перед Вищими Сферами — спадкоємцями підлої групи Тра, щоб узнати про їхню таємницю, щоб побачити, до якого падіння вони дійшли за тисячі спіралей. І я переконався, що Сі передбачив усе. Наступив час, коли протиріччя назріли, нижчі Тайя до кінця наситились бездіяльністю і здичавінням, в глибині суспільства народилися несвідомі сили протесту. Тепер нижчі Тайя підтримають нас. Я знаю — боротьба неминуча. Знаю, що можлива навіть катастрофа. Але більше ждати не можна. Розум, серце, дух велять діяти… В СХОВИЩІ ІГ-РИ


 

Нур, ніби прокидаючись зі сну, туманним поглядом глянув на Вчителя і прошепотів: — Яка гігантська боротьба. Я й не знав цього… — Про це ніхто не знає тепер, — відповів Рі-о. — Але звідки Ро-а — старий вождь знає про сховище Іг-ри? — Сі перед смертю залишив заповіт вождю Ма-ото. Він передав його своїм нащадкам. Так дійшло до наших днів. — А якби вмер ти, Ро-а, хто б знав таємницю сховища?.. — Моя дочка… Мі-а… Рі-о жестом подякував вождю за гостинність, рішуче сказав: — А тепер пора. Веди мене, Ро-а, в сховище. Я мушу знати, на що розраховувати… — Учителю, — схвильовано озвався Нур, і темні очі його заблищали, — ти візьмеш мене з собою?.. — Ні, — твердо вимовив Рі-о. — Чому? — Така заповідь Сі. Залишайся тут, доки я не повернусь… Старий вождь поглянув на дочку, показав їй рукою на гостя. — Мі-а, я залишаю гостя на тебе… Нур розгублено і похмуро дивився, як Рі-о і вождь випливли з житла, попрямували понад берегом і зникли в тумані. Обличчя його посіріло, по ньому забігали дрібні судороги. Мі-а торкнулась ніжно його чола, співуче промовила: — Чого засмутився наш гість? Ти розгніваний тим, що Вчитель не взяв тебе з собою? Нур силувано всміхнувся. — Ні. Я спокійний. — Неправда. Я відчуваю твій настрій. Зламай його. І не бажай того, чого ще не заслужив. Таємниця відкриється перед тобою тоді, коли вона сама забажає цього… …Ро-а привів ученого в ущелину, яка глибоко розрізувала острів Ма-ото між двома димлячими горами Тьо. Тут грунт був гарячий, з численних щілин виривалися вихори розпечених газів, бурий туман нависав угорі, ховаючи за густою запоною небо і Зірку-матір. Вождь зупинився перед химерними заростями кам’яних ма-ура. Вони створювали непрохідні хащі. Навіть дикі звірі боялися пробиратися між ними, щоб не наткнутися на гострі віти, що загрозливо стирчали в різні боки. Рі-о запитливо поглянув на вождя. Той хитнув головою. — Тут, — коротко сказав він. Учений помітив при самому грунті невелику ущелину. В неї ледве зміг би пролізти дорослий Тайя. Рі-о оглянув її, задоволено всміхнувся. — Надійно сховав скарби Іг-ра великий Сі… Старий вождь мовчки наблизився до ущелини, ліг на грунт, поповз під нагромадженнями кам’яних рослин. Рі-о попрямував за ним. Ущелина незабаром розширилась. Тайя опинилися в чотирикутному приміщенні, вирубаному в суцільній скелі Рі-о з подивом відзначив, що темрява зникла. Тонке сяйво випромінювалося зі стіни, воно заливало всю схованку. Тут, певно, вже діяли джерела штучного проміння, заховані ще Сі. Ро-а жестом запросив Рі-о далі. Вони почали опускатися глибше, під поверхню грунту. Здалека глухо долинав гуркіт Тьо, скеля ледь помітно здригалася. Вождь зупинився перед глухою стіною. Праворуч від неї височіла червона овальна плита каменю. На ній невідомий майстер висік обличчя Тайя. Воно було сповненим енергії і мужності, погляд спрямований вгору, до зірок. Рі-о довго дивився на зображення, і в душі його втрачалося відчуття, що він дивиться на камінь. Він бачив лише думку, символ, ідею майстра, який передав не стільки зовнішність, скільки внутрішній світ цього І айя. — Сі? — чи то запитав, чи то ствердив Рі-о. — Він, — тихо відповів Ро-а. Рі-о схилився до підніжжя каменя, торкнувся чолом. Те ж саме зробив і вождь. — Під цим каменем його прах, — сказав Ро-а. — Мої діди поховали його. А скульптуру вирізьбила моя донька, Мі-а. Але нам пора, сей Рі-о… Вождь зупинився перед глухою стіною, почав голосно говорити якісь незрозумілі слова Рі-о розібрав серед них кілька забутих термінів. Це, напевне, був пароль, залишений предкам Ро-а великим Сі. Справді, незрозумілі для вождя слова були ключем, що відкривав сховище Іг-ри. Стіни здригнулися, безшумно розсунулися на боки. Ніжне зеленкувате проміння полилося з високого, сферичного підземелля. Рі-о кинувся вперед. Він захоплено зупинявся перед рядами лі-а, торкався їх руками, гладив прозорі деталі, які були зовсім новісінькі, ніби залишені кілька днів тому. Учений з вдячністю подумав про Сі, про його геніальну передбачливість. Тут були і універсальні лі-а, які могли конструювати і будувати будь-які інші апарати, і досконалі ро-да для передачі вібрацій поля думки на відстань та для інших психічних впливів і навіть портативні пристрої Бьо для використання ефектів багатомірності простору. — Ти задоволений, сей Рі-о? —суворо запитав вождь. — Я навіть не сподівався побачити таку могутність! — щиро відповів Рі-о. — Тоді я щасливий. Духи предків моїх спокійно спочинуть. Заповіт Сі почав жити… — Та-іна не забуде тебе, Ро-а! — Мені про це байдуже, — сказав старий вождь. Його обличчя набрало гордовитого, величного вигляду. — Я хочу вмерти, знаючи, що Та-іна воскресне… — Тут заховані страшні сили, Ро-а. Навіть Виші Сфери не мають нічого подібного. Вони виродилися і багато чого забули за тисячі спіралей занепаду… — Хай щастить нам, сей Рі-о. Одне лише смутить мене: ніхто з Тайя материка Арс не знає таємниці оцих лі-а. Де ти візьмеш помічників? Чи будеш готувати їх з жителів Ма-ото? — Славетний Ро-а, — засміявся Рі-о. — Ці лі-а не потребують багато рук Вони діють самостійно, треба лише дати їм ціль і план. У мене є один помічник. Ще доведеться полетіти таємно назад і захопити кількох вірних Тайя, які допоможуть мені. А тепер скажи мені, вождь, чи навколо Ма-ото є пустельні великі острови. Будівництво ми почнемо якнайдалі від Ма-ото, бо це небезпечно для Тайя… — Я зроблю все, що ти захочеш, — твердо сказав Ро-а. — Тоді прямуймо нагору. Не будемо чекати. Пора звільнити Іг-ру… — Пора звільняти Іг-ру, — ніби луна, повторив старий вождь. ЗРАДА


 

Острівець був маленьким, ледве помітним серед бушуючої стихії. Океанські хвилі, здіймаючись на десятки бао вгору, інколи майже повністю покривали його. Лише скеляста вершина переможно стриміла в повітрі, заявляючи право на своє існування. Сюди Нур спрямував свій дра. Опустившись на острів, він виплив назовні. Вологі бризки неприємною млою оповили його. Він тісніше закутався в теплий л-ла, нетерпляче поглядаючи на хронометр, безупинно озирався, ніби щось виглядав між сірих потоків хмар. Час тягнувся повільно, нестерпно повільно. А в душі Нура бушував хаос, такий же, як і в природі. Зненацька молодого вченого охопив страх. Він зажеврів, ніби камінь дья, потім спалахнув палючим вогнем, захопив усю психіку. Де він? Для чого? Невже це можливо — зрадити Учителя? Нур кинувся назад, до дра, що, колихаючись в потоках повітря, плавав над скелею. Забравшись досередини, він сів на м’який ца перед пультом. Тут було тихо, звуки урагану залишилися поза міцними стінами дра. І тоді раптовий спалах почуття почав затихати в душі Нура. Хто сказав — зрадити? Що це за слово? Рі-о виступив проти заведеного порядку, він протиставив себе цілому світові. Йти з ним? Ділити пополам небезпеку і сумнівний успіх? Ради чого? Щоб дати мільйонам нікчемних Тайя нове життя? А може, вони не захочуть його? Може, спокій і теплі житла, щоденна їжа і веселі розваги дорожчі їм від туманного прогресу… Геть сумніви! В силі і сміливості — основа буття! Нур піде саме цим шляхом. Дякувати долі — вона послала йому короткий і славний шлях. Він тепер не буде десятки спіралей нидіти, як раб, над принизливою працею. Він одразу перейде у Вищі Сфери. Вищі Сфери! Храм Космічної Насолоди! Згадавши розповідь Рі-о, Нур презирливо засміявся. Учитель відмовився від фізичної насолоди, від насолоди, в якій сконденсовані пристрасті мільйонів спіралей! Що є вище над це? Голе знання? Химерні фізичні абстракції? Все в світі побудоване на реальних почуттях і співвідношеннях. І хто йде супроти цього — той божевільний і маніяк… Нур знову виплив назовні, з острахом поглянув на хронометр. Невже не прилетить? Не може бути. Він розуміє, що значить зникнення Рі-о. Нур згадав, як він, пролітаючи над океаном, ввімкнув на пульті дра мережу універсального зв’язку. Хвилюючись, набрав шифр Великої Трійки. В полі За з’явилися очі Умта — ча Тайя-Богів. Він дивився на обличчя незнайомого Тайя і гнівно хмурився. — Хто турбує Вищі Сфери? — могутньою хвилею прокотилось запитання в свідомості Нура. Опанувавши страх, молодий вчений відповів: — Я учень Рі-о… В погляді Умта заблищали вогні. Нур зрозумів, що його хід був правильним. — Де він? — вкрадливо і обережно запитав Умт, не знаючи, що хоче Нур. — На екваторі. Він готує переворот проти Вищих Сфер! Нур кинув прямо в обличчя Тайя-Богу цю вістку, щоб приголомшити його. Але Умт презирливо засміявся і зневажливо скривився. — Що зможе зробити Рі-о, не маючи ніякої сили? — Ти даремно смієшся, ча, — похмуро сказав Нур. — Рі-о прочитав древні записи в ущелині Зі-а. Він виконує план Іг-ри… Нур бачив, як чоло Умта потемніло, судорожно смикнулися вуста. Він пильно і гостро дивився на Нура, мовчав. Нарешті, заспокоївшись, запитав: — Що хочеш ти? Для чого зробив це? — Домовимось, — нахабно відповів Нур. — Для цього потрібно зустрітися наодинці… — Зі мною? — Тільки так… Умт, примруживши очі, поглянув уважно на молодого вченого. Хитнув головою. — Ти достойний вищого шляху. Я зустрінуся з тобою. Прямуй до місця, яке я тобі вкажу. Я там буду негайно. Умт вказав точне місце розташування острова. І Нур, не задумуючись, помчав туди… Минали тягучі ща[32]. А Нуру здавалося, що пропливають довгі ури. І знову сумніви, ніби зграї темних ял, обсідали свідомість, терзаючи її. Він судорожно метався в тумані, на вершині острівця, прислухався до грому грози, до могутнього прибою велетенської хзилі, ніби намагався почути в тих звуках голос долі. Змучившись від чекання, він дістав з нетрів широкого л-ла листки ку-кі, вкинув у рот. П’янкий сік прокотився по тілу, теплим потоком обмив свідомість, заспокоїв психіку. Поганий настрій розвіювався, зникав. Ні, ні! Умт обов’язково прибуде сюди. Він занадто добре знає, що Ріо не буде жартувати… І ніби у відповідь серед густого туману, серед хаотичних потоків хмар почулося пронизливе виття. Над головою молодого вченого з’явилася сфера великого дра. Вона швидко знижувалась, набирала чіткіших форм. Описавши невелике коло, вона опустилася недалеко від Нура. Нур гордовито випростався. Тепер всі сумнівні думки треба нещадно відкинути. Починається дорога дії! З отвору сфери випливла постать. Вона була в простому л-ла, які носять інженери Тайя. Нур впізнав Умта, рушив назустріч йому. Схилився, привітально торкнувся рукою чола. Той з досадою одмахнувся, тісно підпливти до Нура, заглянув у його очі. Молодий вчений відчув, що Тайя-Бог перевертає йому всю душу своєю могутньою силою, ніби намагається проникнути в найтаємніші глибини психіки. І лише знання Ло-ла, одержане від Рі-о, дозволило Нуру втриматися від безцеремонної навали страшної волі Умта. Тайя-Бог різко одплив убік, всміхнувся, сказав: — Рі-о недаремно учив тебе. А тепер слухай мене. Ти будеш, ким захочеш. Вищі Сфери, Храм Космічної Насолоди — все відкрите для тебе. Без формального шляху вдосконалення, без обрядів. Ти зрозумів мене? — Так, ча! — розгубився Нур. — Але я не розумію, що ти хочеш… — Що я хочу за це? Не те, що ти гадав, — іронічно відповів Умт. — Не лише розповіді про план Рі-о і місце його перебування, а набагато більшого… — Але я нічого більше не знаю… — Справа не в знанні. Ти не можеш зрозуміти, що наступив момент великої антидії. Тисячі спіралей панував певний лад. Він задовольняє нас, Вищі Сфери. Але він, як і все у світі, накопичує свою антисуть. Так говорить древня наука полярності. Коли ти сказав мені про задум Рі-о — я зрозумів: почалася дія цієї антисуті! — Я зрозумів тебе, ча! Значить, треба знищити Рі-о, знищити все, що він хоче спорудити! Хіба це не найкращий засіб? — Ні! — суворо заперечив Умт. — Ти нічого не зрозумів. Народилася нова ідея, ідея перевороту. Рі-о не сама ідея, а тільки її посланець, інструмент. Не він, так хтось інший, хоч і пізніше, спробує зробити те саме. Коли котиться вихор, його не зупиниш, і не слід залишатися на його дорозі. Треба відступити вбік, хай він прокотиться мимо, хай витратить свої сили. Чуєш? Тепер, може, ти зрозумієш? — Значить, ти не хочеш знищити Рі-о? — Нізащо! Хай живе, хай виконує план Іг-ри!.. — А я? — Ти повернешся до нього, допоможеш йому! Він дав тобі якесь завдання? — Так. Я мушу привезти його друзів-учених. Для допомоги. — Вези їх. Вищі Сфери нічого не знають. Ти зрозумів? — У мене все потьмарилось у свідомості. Я ще не все збагнув… — Тоді слухай. Проти вихору треба протиставити рівну йому силу, якщо не більшу. Ця сила в тому, щоб не заважати вихору зробити дію, до якої він покликаний долею. А коли могутність вихору буде витрачена — до дії знову вступить попередній закон. І знову це буде по закону полярності! Хай Рі-о будує гігантські лі-а для прискорення обертання Та-іни. Ми навіть допоможемо йому… — Як? — вражено озвався Нур. — Вищі Сфери? — Саме так. Але ти до цього не будеш мати відношення. Ми знайдемо способи порозумітися з Рі-о. Ми навіть дозволимо йому робити це відкрито, розголосимо по всій планеті. Нижчі Тайя, які захочуть залишити свої житла і піти на материк Арс — зможуть це зробити… — Ча! Ти говориш страшні речі. А що буде потім?.. — Потім?.. Умт оглянувся, ніби боявся, що його хтось почує, прислухався до гуркоту океанської хвилі. Зловісно усміхнувся. — Потім буде ось що… Нур дивився в колючі очі Тайя-Бога, захоплений вражаючим контрпланом Умта, і на його душу, ніби вогняні дья, падали холодні, страшні слова… ВЕЛИКИЙ ВИХОР

 


Каталог: books -> download -> rtf
rtf -> Диплом за перемогу в шкільному конкурсі поезій, присвячених Тарасові Шевченку
rtf -> Післямова
rtf -> Варткес Тевекелян рекламне бюро пана кочека
rtf -> Вічник Сповідь на перевалі духу
rtf -> Тарас Прохасько БотакЄ
rtf -> Ізольди Марківни Книш директорові школи Товаришу директор! Сьогодні, згідно з планом, я проводила урок
rtf -> Роман Іваничук Мальви Розділ перший
rtf -> Дебора Гаркнесс Сповідь відьом Дивовижні стосунки магії та науки
rtf -> Кір буличов — творець фантастичних світів
rtf -> Олесь Бердник


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка