Реферат з дисципліни «Безпека життєдіяльності. Основи охорони праці» на тему «Значення зовнішнього середовища в системі «людина зовнішнє середовище»


Гранично допустима концентрація (норматив)



Скачати 70.06 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації13.01.2022
Розмір70.06 Kb.
#21619
ТипРеферат
1   2   3
БЖД
Гранично допустима концентрація (норматив) – кількість шкідливої речовини в навколишньому середовищі, яка за постійного контакту або взаємодії за певний проміжок часу не впливає на здоров'я людини і не спричинює небажаних наслідків у майбутніх поколінь. Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в атмосфері населених пунктів


Речовина

ГДК (максимальна) разова, мг/м3

ГДК середньодобова, мг/мя

Нітробензол

0,008

0,008

Оксид сірки

0,5

0,05

Сірководень

0,008

0,008

Чадний газ

3,0

1.0

Аміак

0,2

0,004

Оксиди азоту



0,04

Пил нетоксичний

0,5

0,15

Кіптява (сажа)

0,15

0,05

Сірчана кислота

0,3

0,1

Фтороводень (пари)

0,02

0,005

Пари свинцю, ртуті



0,0003

Хлороформ



0,03

Хлор

0,1

0,03

Оцтова кислота

0,2

0,06

Ацетон

0,35

0,35

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у питній воді

Речовина

ГДК (максимальна) разова, мг/л

ГДК середньодобова, мг/м3

1

2

3

Кадмій

0,001




Кобальт, манган

0,1




Бензол, бор

0,5




Діоксан

5 • 10-10




Діоксан

3,5 • 10-3

ГОСТ 4630-88

Нітрати

45,0




Нітрити

3,3




Срібло

0,005




Ртуть

0,0005




Свинець

0,03




Стронцій

7,0




Бензин, гас, цинк, кобальт, залізо

0,1




Хром, нікель, мідь, молібден, вольфрам

0,01







Речовина

ДК, мг/кг

Речовина

ГДК, мг/кг

Бензпірен

0,02

Бромофос, метилспірал

0,4

Свинець

20,0

Сірководень, поліхлорпілен

0,5

Хром

шестивалентний



0,05

Фтор

10,0

Ртуть

2,1

Хлорофос

0,5

Бензол, толуол

0,3

Карбофос

2,0

Нітрати

130,0

Хлорамін

2,0

Мідь

3,0

Метафос

0,1

Нікель

4,0

Гексахлоран

1,0

Цинк

23,0

Бромофос, метилстирал

0,4

Манган

2,0

Гетерофос

0,005

Ванадій

150,0

Атразин

0,01

Кобальт

5,0

Сірка

160,0

Кадмій

1,0

Кадмій

1,0












Нормативи ГДК в Україні єдині та обов'язкові для усік підприємств і структур, незалежно від форм власності і підпорядкованості. Під час визначення ГДК враховують не лише ступінь впливу на здоров'я людини, а і їх дію на диких та свійських тварин, рослини, гриби, мікроорганізми і природні угруповання загалом.

Результати найновіших досліджень свідчать, що нижніх безпечних меж впливів канцерогенів та іонізуючої радіації не існує. Будь-які дози, що перевищують звичайний природний фон, є шкідливими.

За наявності в повітрі чи воді кількох забруднювачів їх сумарна концентрація не має перевищувати 1. Це можна приблизно обчислити так:

C1/ГДК1 + С2/ГДК2 + ... + С/ГДК = 1,

де C1, С2, ... С – фактичні концентрації забруднювачів, мг/м8; ГДК1, ГДК2, ... ГДК – ГДК забруднювачів, мг/м3.



    1. Біологічні фактори

Отруйні організми – це організми, що містять речовини, при контакті з якими в інших організмів виникають порушення життєвих функцій. Розрізняють фітотоксини (отрути рослинного походження) та зоотоксини (рослини тваринного походження).

Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо. За ступенем токсичності рослини поділяють на



  • отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тошо);

  • дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);

  • смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний).

Дія деяких рослин на організм людини:


ОТРУЙНІ РОСЛИНИ І ГРИБИ

Назва рослини

Отруйні властивості

Ознаки отруєння

Медичне застосування отрути

Аконіт (боровець дібровний)

Отруйна уся рослини: алкалоїди, зокрема аконітин, який впливає на ЦНС, призводить до судом і паралічу дихального центру. Отруйна доза 0.2 мг

Поколювання в роті, під час ковтання, печія, рясна слинотеча, біль у животі, блювота, пронос, відчуття поколювання, оніміння в різних ділянках тіла. Біль у грудях, порушення зору.

Для лікування сибірської виразки, запалення легень, зовнішній болезаспокійливий засіб.

Болиголов плямистий

Особливо небезпечні плоди та листки. Алкалоїд параліує дихальні м’язи. Смертельна доза 50 мг

Легка форма: блювота, пронос, нудоота, часткове оніміння шкіри, запаморлочення, головний біль, розлад зору і слуху. Тяжка форма: м’язова слабкість, параліч, зупинка дихання.

Препарати, що знижують болі

Віх отруйний

Особливо отруйні стебло і кореневище. Містить смолоподібну речовину цикутотоксин, яка має нейротоксичну (холінолітичну, судомну) дію

Через 15-20 хв після вживання – нездужання, слинотеча, блювота, біль у животі, пронос, судомні напади на тьлі яких – зупинка дихання і серця

У вигляді мазей і настоїв застосовується при деяких шкірних захворюваннях, ревматизмі, подагрі.

Чемериця лобела

Отруйні ягоди, квітки, стебла, листки, корені і кореневище. Кореневища з коренем містять алкалоїди (вератрин) та інші.

Нудота, блювота, пронос, сильний головний біль, біль у підшлунковій ділянці, порушення ритму і частоти серцевих скорочень. Іноді вражається ЦНС: збудження, розлади зору, втрата свідомості.

Порошок з кореневищ або відвар використовують як інсектицид, блювотне, для загоєння ран, у народній медицині – при шкірних захворюваннях, як протикоростяний, протипедикульозний засіб.

Поганка бліда

Смертельно отруйний гриб, отруйні всі частини. Кулінарна обробка не зменшує отруйних властивостей. Гриби містять отруйні альфа і бета-аманітини.

Дія проявляється через 8-12 год (5-6 год для поганки білої). Пронос, безупинна блювота, біль у животі, гемоглобінурія, втома, судоми, спрага, відсутність сечі. Згодом настає оманливе покращення. Потім наростає гемолітична жовтяниця, настає гостра печінково-ниркова недостатність.

Аманітини використовуються в експериментах з розробки протиракових агентів та в імунологічних дослідженнях як середовища для тестувань (кон’югати ліки-антитіло.

Поганка біла

Отруйні всі частини гриба. Аманітин. Вірозин.

Добувають вірозин – противірусний засіб.

Первинноотруйні тварини – це тварини, у яких отруйність є біологічною властивістю, тобто притаманна всім особинам певного виду. Поділяются на активно- та псевдоотруйні. Активноотруйні мають особливі залози, що виділяють отруйний секрет. Розрізняють озброєні (мають жалкі клітини, жало, ротовий апарат колючого або ріжучого типу, плавці ,кісткові шипи, отруйні зуби) та неозброєні. Пасивноотруйні тварини – це тварини, які не мають отруйних органів, а їхня отруйність визначається токсичними властивостями тканин і органів.




ОТРУЙНІ ТВАРИНИ

Представники

Ознаки токсичного впливу на організм людини

Кишковопорожнинні:

Сцифоїдна медуза ризостома

Больові відчуття, схожі на опік кропивою

Сцифоїдна медуза «морська оса»

Гострий біль, на шкірі з’являється дерматит,потім спостерігається некроз тканин. У тяжких випадках адинамія, спазми скелетної та тгладкої мускулатури, порушення дихальної та серцевої діяльності, що в тяжкихт випадках призводить до колапсу та смерті.

Голкошкірі

Голотурія

Голотурин – хімічна сполука стероїдної будови, блокує передачу нервових імпульсів; може призупиняти ріст злоякісних пухлин.

Морський їжак

Отруйний секрет залозистого епітелію має паралітичну, спазмогенну та кардіотоксичну дію. Викликає сильний біль, що розповсюджується від місця уколу по всьому тілу, параліч губ, язика, м’язів обличчя, розлад моти, слабкість у ногах.

Молюски

Конус

Сильний біль у місці уколу. Німіють прилеглі тканини, скел6етнв м’язи (жувальні, мімічні, м’язи кінцівок,) порушення координації, слуху, зору. Параліч дихальних м’язів може призвести до летального наслідку.

Восьминіг

Макулотоксин порушує ф-ння збудливих мембран, викликаючи параліч дихальних м’язів.

Членистоногі

Павукоподібні

Каракурт

Симптоми пов’язані з порушенням нервово-м’язової передачі: тремор, судоми, ригідність. Порушення вегетативної НС: гіпертонія, профузія потовиділення, салівація, мідріаз. Порушення психіки: роздратування, збудження, галюцинації, порушення пам’яті, відчуття страху смерті, конвульсії. Смертність 2-4%

Тарантул

Почервоніння і набряк шкіри в місці укусу; протягом доби відчувається біль.

Скорпіон

Сильний біль, набряк, гіперемія, головний біль, запаморочення, слабкість, адинамія, порушення терморегуляції, тахікардії, підвищення АТ, пітливість, збудження НС

Комахи

Оса риюча

Больові відчуття, в місці укусу розвивається еритема

Бджола медоносна

Больові відчуття в місці укусу, гостра запальна реакція, місцевий набряк. Якщо отрута потрапила в слизові оболонки рота або дихальні шляхів, набряк може призвести до асфіксії. Найбільше страждають нирки. Які беруть участь у видаленні з організму компонентів отрути.

Хордові

Надклас Риби

Фугу

В отруєної людини німіють губи, язик, потім все тіло, виникає біль в голові, в животі, блювання, порушується функція дихання, падають артеріальний тиск, температура тіла. Спостерігають атаксію, ступор. У 60% настає смерть через 4-6 год.

Клас Земноводні

Жаба зелена

Викликає блювоту

Саламандра плямиста

Містить отруту саламандрин, діє на нервову систему, спричиняє судоми

Клас Плазуни

Кобра індійська, королівська

Поступовий параліч скелетних і дихальних м’язів людини – зупинка дихання і смерть постраждалого

Гадюка звичайна, степова

Порушення діяльності травної та дихальної систем, в 1% настає смерть постраждалого

Гюрза

Типові симптоми отруєння , розладів травної, дихальної систем, смертність 10%

Змія гримуча

Гемотоксини: викликають кровловиливи, тромбози, місцеві набряки. Нейротоксини, що спричиняють розлади нервово-м’язової передачі.

Патогенні організми – збудники інфекцій та інвазій. Для них характерно / висока ефективність зараження людей;



  • здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової

людини із хворою або з певними зараженими предметами;

  • наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження

до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);

  • певні труднощі з визначенням окремих вадів збудників;

  • здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей.

В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти:

  • через верхні дихальні шляхи (повітрям);

  • через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);

  • через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами);

  • через шкіру та слизові оболонки.

Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають чуму, сибірку, сап, холеру, лихоманку, віспу, ботулізм, грип тощо. Проникаючи

у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади як клінічного, так і анатомічного характеру.

Деякі зі збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби через харчі (вода, молоко, продукти), вживаючи які, людина хворіє. Поширенню багатьох інфекцій сприяють комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.

Дуже велика кількість інфекційних захворювань передається через дихальні шляхи. Збудники цих захворювань паразитують на слизових оболонках носа, горла, гортані, тобто на слизових так званих верхніх дихальних шляхів. При спілкуванні хворого зі здоровою людиною збудник захворювання передається під час розмови — з носа і рота найдрібніші частки слизу розбризкуються, і внаслідок цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться ізоляцією хворих, за допомогою правил особистої гігієни та безпеки.

При зараженні кров’яними інфекціями, шо передаються в момент укусу комахами, необхідно використовувати такі засоби, як ізоляцію інфікованих людей, їх лікування, захист неінфікованих людей від укусів комах, знищення збудників інфекційних захворювань тощо.

Хворих, уражених інфекцією зовнішніх покривів, необхідно повністю

ізолювати, зробити родичам та близьким потерпілого відповідні

щеплення.



1.3. Антропогенні фактори: позитивні і негативні

Антропогенні фактори (АФ) виникли лише з появою людини у період стародавнього етапу її взаємодії з природою, але тоді вони були ще дуже обмеженими за своїми масштабами. Першим істотним АФ став вплив на природу за допомогою вогню; значно поширився набір АФ з розвитком тваринництва, рослинництва, появою великих поселень. Особливе значення для організмів біосфери мали такі АФ, аналогів яких не було у природі раніше, оскільки в ході еволюції ці організми не змогли виробити певних пристосувань до них.

Нині вплив людини на біосферу досяг велетенських масштабів: відбувається тотальне забруднення природного середовища, географічна оболонка насичується технічними спорудами (містами, заводами, трубопроводами, шахтами, водосховищами тощо); технічними предметами (тобто залишками космічних апаратів, контейнерами з токсичними речовинами, звалищами); новими речовинами, які не асимілюються біотою; новими процесами - хімічними, фізичними, біологічними та змішаними (термоядерний синтез, біоінженерія тощо).

Антропогенні фактори - тіла, речовини, процеси та явища, які виникають внаслідок господарської та іншої діяльності людини і діють на природу разом з факторами природними.

У процесі соціального обміну речовин (тобто обміну речовин у процесі природокористування) у навколишньому середовищі з'являються речовини та енергія, створені за допомогою технологічних процесів (антропогенних факторів). Деякі з них вже давно мають назву "забруднення". Отже, забрудненнями слід вважати ті АФ, які негативно впливають на цінні для людини організми та ресурси неживої природи. Іншими словами, забруднення - це все те, що з'являється в навколишньому середовищі не у тім місці, не у той час і не у тих кількостях, які звичайно притаманні природі, і що виводить їі зі стану рівноваги. Взагалі існує величезна кількість форм забруднення.

Усю різноманітність форм забруднення людиною природного середовища можна звести до таких основних його видів:

o Механічне забруднення - запилення атмосфери, наявність твердих часток у воді та ґрунті, а також у космічному просторі.

o Фізичне забруднення - радіохвилі, вібрація, тепло- і радіоактивність тощо.

o Хімічне - забруднення газоподібними та рідкими хімічними сполуками й елементами, а також їх твердими фракціями.

o Біологічне забруднення охоплює збудників інфекційних захворювань, шкідників, небезпечних конкурентів, деяких хижаків.

o Радіаційне - перевищення природного рівня вмісту у природному середовищі радіоактивних речовин.

o Інформаційне забруднення - зміни властивостей середовища, що погіршує його функції як носія інформації.

Дія антропогенних факторів на компоненти екосистем не завжди негативна. Позитивним буде такий антропогенний вплив, який викликає зміни у природі, що є сприятливими для людини за наявного характеру взаємодії суспільства з природою. Але при цьому для окремих елементів природи він може бути й негативним. Наприклад, знищення шкідливих організмів є позитивним для людини, але водночас шкідливим для цих організмів; створення водосховищ є корисним для людини, але шкідливим для прилеглих ґрунтів тощо.


    1. Психофізіологічні фактори

Психофізіологічні небезпеки у сучасному світі є чинниками ці­ лісності чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізичного та морального благополуччя. На сьогодні не існує жодного фактора психофізіологічних небезпек, що не впли­ вав би на людину. Кожен з цих факторів залежно від тривалості дії можна віднести до постійних чи тимчасових.

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки постій­ ної дії слід вважати:

/ недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо);

/ порушення зв’язків між сенсорними та моторни.пи центрами, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприймаються органами відчуття;

/ дефекти координації рухів (особливо складних рухів та опера­ цій, прийомів тощо);

/ підвищена емоційність;

/ відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість в досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота, тощо).

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки тимча­ сової дії є:

/ недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання припуститися помилки);

/ необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й всього колективу);

/ втома (розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення); / емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов’язані з побутом, сім’єю, друзями, керівництвом).

На успіх діяльності особливо впливає стан людини. Будь-який вид діяльності викликає втому.

Втома — це зниження продуктивності діяльності через витрату енергетичних ресурсів організму людини. Цей стан виникає через певне ставлення людини до праці, звички до фізичного та розумового напруження. Якщо таких звичок немає, то втома може настати ще до початку фізичного навантаження, на самому початку роботи. Втома після важкої, але потрібної людям праці пов’язана з позитивним емоційним станом. Відпочинок, особ­ ливо активний, зміна виду діяльності поновлюють силу, створюють можливість продовження діяльності. Об’єктивним показником втомлення є уповільнення темпу роботи, а також зниження її якості.


    1. Види соціальних небезпек

Соціальними називаються небезпеки, що широко розповсюджуються в суспільстві і загрожують житло і здоров'ю людей.

Носіями соціальних небезпек є люди, що створюють певні соціальні групи, тому розповсюдження соціальних небезпек зумовлено особливостями поведінки цих людей.

Соціальні небезпеки досить чисельні, наприклад, всі протиправні (незаконні) форми насилля, вживання речовин, що порушують психологічну і фізіологічну рівновагу людини (алкоголь, наркотики, паління, ігроманія тощо), шахрайство, шарлатанство, самогубство тощо. Причини соціальних небезпек породжуються соціально-економічними процесами, що відбуваються у суспільстві.

Соціальні небезпеки можуть бути класифіковані за певними ознаками:

1. за походженням можуть бути визначені такі групи небезпек:

– небезпеки, пов'язані з психічним впливом на людину (шантаж, шахрайство, крадіжки тощо);

– небезпеки, пов'язані з фізичним насильством (розбій, бандитизм, терор, зґвалтування, утримання заручників);

– небезпеки, пов'язані з вживанням речовин, що руйнують організм людини (наркоманія, алкоголізм, паління, ігроманія);

– небезпеки, пов'язані з хворобами (СНІД, венеричні захворювання, туберкульоз);

– небезпеки самогубства.

2. за масштабами подій соиіальні небезпеки можна розділити на:

– локальні;

– регіональні;

– глобальні.

3. за статево-віковими ознаками поділяють соціальні небезпеки, що характерні для дітей, молоді, жінок, людей похилого віку.

Види соціальних небезпек

Шантаж -у юридичній практиці розглядається як злочин, що полягає в загрозі розкриття, розголошення ганебних відомостей з метою отримати які- небудь вигоди (зиск, користь). Шантаж, як небезпека, негативно впливає на нервову систему.

Шахрайство – злочин, що полягає в оволодінні державним або особистим майном (або в придбанні прав на майно) шляхом обману або зловживання довірою. Людина, яка стала жертвою шахрайства, зазнає сильного психологічного струсу.

Бандитизм – це організація збройних банд з метою нападу на державні та громадські установи або на окремих осіб, а також участь в таких бандах і здійснення ними злочинах.

Розбій – злочин, що полягає в нападі з метою оволодіння державним, громадським або особистим майном із застосуванням насильства або загрозою насильства небезпечного для життя і здоров'я осіб, що зазнали нападу.

Згвалтування – статеві зносини з застосуванням фізичного насильства, погроз з використанням безпорадного стану потерпілої.

Утримання заручників – суть злочину полягає в захопленні людей одними особами з метою примусити виконати іншими особами певних вимог.

Наркоманія – залежність людини від приймання наркотиків, захворювання яке проявляється в тому, що життєдіяльність організму підтримується на певному рівні тільки за умови приймання наркотичної речовини і веде до глибоких нервово-психічних розладів.

Алкоголізм – це хронічне захворювання, що зумовлене систематичним вживанням спиртних напоїв. З'являється фізична та психологічна залежність від алкоголю, психологічна і соціальна деградація, патологія внутрішніх органів, тощо.

Паління – вдихання диму деяких тліючих рослинних продуктів (тютюн, опіум тощо).

Терор – фізичне насильство аж до фізичного знищення (тероризм).


2. Екологічна безпека України

Екологічний ризик (ЕР) - оцінка на всіх рівнях - від локального до глобального - вірогідності появи негативних змін у навколишнім середовищі, викликаних антропогенним чи іншим впливом.

Під екологічним ризиком також розуміють можливу міру небезпеки заподіяння шкоди природному середовищу у вигляді можливих втрат за визначений час.

Оцінка екологічного ризику включає:

• вивчення сценаріїв можливих аварій і їхніх наслідків для навколишнього середовища і населення;

• аналіз запобіжних заходів попередження й обмеження наслідків аварій;

• порядок розрахунку збитку, завданого діяльністю підприємства;

• деталізацію засобів зменшення цього збитку;

• оцінку впливу на середовище залишкового забруднення;

• систему інформування наглядових організацій і громадян про можливу аварію.

Будь-які господарські чи інші рішення повинні прийматися з таким розрахунком, щоб не перевищувати межі шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Встановити ці межі складно, бо пороги впливу багатьох антропогенних і природних факторів невідомі. Тому розрахунки ЕР повинні бути вірогідними і різноманітними, з виділенням ризику для здоров’я людини і природного середовища. Об’єктивна можливість ризику зумовлена імовірнісним характером багатьох природних, соціальних, технологічних процесів, багатоваріантністю матеріальних та ідеологічних співвідношень, у які вступають суб’єкти.

Розрізняють 3 складові ЕР:

1) оцінка стану здоров’я людини і можливого числа жертв;

2) оцінка стану біоти за біологічними інтегральними показниками;

3) оцінка впливу забруднених речовин на людину і навколишнє середовище;

Крім оцінки ризику, необхідно організувати і управління ним, що припускає прийняття цілого комплексу рішень:

• політичних;

• соціальних;

• технічних;

• економічних

• спрямованих на зниження ризику до прийнятного рівня. На основі аналізу природних небезпек і уразливості середовища, виконаного разом із проектувальниками, економістами і соціологами, оцінюють ризик і складають карти ризику.

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС)

ОВНС є інструментом попередження можливого негативного впливу на НС на стадії планування діяльності. ОВНС викликає необхідність оцінки всіх можливих екологічних наслідків і впливів на всі складові НС.

Здійснення ефективної ОВНС потребує залучення науки, експертів, консалтингових фірм і сприяє підвищенню рівня проектних розробок. Процес ОВНС припускає консультації з громадськістю й іншими зацікавленими сторонами, що створює умови для інформування широких верств населення і прийняття участі в екологічних рішеннях.

З 1985 року ОВНС стала обов’язковою в країнах ЄС. ОВНС використовується не тільки стосовно виробничої діяльності, але і для нових речовин, матеріалів, що можуть використовуватися у виробництві і бути екологічно небезпечними. Вона враховує наслідки транспортування, збереження, утилізації тощо.

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) - процедура врахування екологічних вимог законодавства при підготовці і прийнятті рішень про соціально-економічний розвиток суспільства.

ОВНС, зокрема, встановлює необхідність розгляду альтернатив намічуваної діяльності, а також організації суспільних слухань чи інших форм участі громадськості. Процедура ОВНС проводиться найчастіше для проектів, здійснюваних великими компаніями, що піклуються про свій міжнародний імідж, для великих проектів за участю іноземного капіталу, а також для проектів, які фінансуються міжнародними організаціями -ЄБРР, Всесвітнім банком і т.п.

Оцінка впливу намічуваної господарської й іншої діяльності на навколишнє середовище (далі - оцінка впливу на навколишнє середовище чи оцінка впливу) - це процес, що сприяє прийняттю екологічно орієнтованого управлінського рішення про реалізацію намічуваної господарської й іншої діяльності за допомогою визначення можливих несприятливих впливів, оцінки екологічних наслідків, врахування суспільної думки, розробки заходів для зменшення і запобігання впливам. Важливе місце в системі екологічної оцінки займає поняття екологічного обгрунтування. Обґрунтування екологічне - сукупність доводів (доказів) і наукових прогнозів, що дозволяють оцінити екологічну небезпеку намічуваної господарської й іншої діяльності для екосистем (природних територіальних комплексів) і людини.

Екологічне обґрунтування планованої господарської й іншої діяльності в передпроектній і проектній документації здійснюється з метою оцінки впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище. Розробки заходів для запобігання негативному впливу конкретних об’єктів господарської діяльності на екосистеми, зниження його до рівня, регламентованого нормативними документами з охорони навколишнього природного середовища, а також збереження природних багатств і створення сприятливих умов для життя людей шляхом всебічного комплексного врахування всіх переваг і втрат, пов’язаних з реалізацією намічуваної діяльності. У складі матеріалів, що враховуються, у передпроектній і проектній документації повинні бути наведені: характеристика природних умов у місці розміщення об’єкта, інформація про історико-культурну спадщину, прогноз очікуваних змін у навколишньому середовищі.


В Україні сформовані основи державної політики в еколого-техногенній сфері, зокрема, закладені інституційні основи, створена нормативно-правова база з урахуванням міжнародних стандартів та потреб сьогодення, підписана значна кількість міжнародних угод щодо природоохоронної діяльності. Проте ситуація у цій сфері залишається досить складною, про що свідчать довгострокові тенденції до погіршення екологічних параметрів навколишнього середовища, поширення деструктивних процесів природних об’єктів, що зумовлює значні матеріальні втрати, негативно впливає на продуктивність основних життєзабезпечуючих природних ресурсів та стан здоров’я населення. Загалом екологічно чистою в Україні вважається лише 6 % її території. В Законі України «Про основні засади (стратегію)державної екологічної політики України на період до 2020 року» відмічено, що «антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу». Загрозами національній безпеці України в екологічній сфері є значне антропогенне порушення життєзабезпечуючих систем і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків еколого-техногенного характеру, нераціональне використання природних ресурсів, що призводить до виснаження та погіршення їх якості, недосконала система утилізації екологічно небезпечних відходів. Крім того, в останні роки посилюється вплив глобальних змін клімату, які активізують небезпечні гідрометеорологічні, геологічні та інші негативні процеси (аномальні зливи, підтоплення земель, зсувоутворення, зміна сейсмічності тощо).

Нажаль, єдиного підходу до комплексної оцінки стану навколишнього середовища під впливом збільшення антропогенного навантаження на екосистеми в Україні не існує. Слід також відмітити, що у затвердженому КМУ переліку індикаторів економічної та продовольчої безпеки екологічна складова відсутня. Хоч остання, на нашу думку, має враховуватись у вище згаданих оцінках складових національної безпеки, враховуючи аномальний рівень використання стратегічних природних ресурсів, які у 2-3 рази і більше перевищує екологічно припустимі межі (розораність, зарегульованість річок тощо).

Зважаючи на значну складність екологічної ситуації та нагальність вирішення проблем у цій сфері, вкрай необхідно розробити та запровадити практику оцінки рівня екологічної безпеки в системі національної безпеки держави шляхом моніторингу динаміки змін відповідних індикаторів.

Висновки
Людина існує в тісному взаємозв’язку з навколишнім середовищем. Тому постійно підпадає під вплив негативних факторів (біологічних), а також сама чинить вплив на середовище існування (антропогенні фактори). З цим пов’язна велика кількість екологічних проблем, які зокрема існують і в нашій країні. Іноді людина стає жертвою впливу нею ж створених факторів небезпеки: хімічні отрути, хімічна та біологічна зброя, психофізичні фактори, соціальні небезпеки. Для кращого реагування на можливі небезпеки розроблені численні класифікації негативних факторів, розроблені та вдосконалюються методи та засоби захисту населення.



Література

  1. Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів медичного, стоматологічного і фармацевтичного факультетів до практичних занять з навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності та основи охорони праці»

  2. Безпека життєдіяльності. Є. П. Желібо, Н. М. Заверуха, В.В. Зацарний: Київ, «Каравела», 2008

  3. Безпека життєдіяльності. Толок А. О., Крюковська О. А.: Дніпродзерджинськ, 2011

  4. «Індикатори стану екологічної безпеки держави». Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджень.

http://old2.niss.gov.ua/993/

  1. Методи визначення екологічного ризику.

http://pidruchniki.com/ekologiya/metodi_viznachennya_ekologichnogo_riziku

  1. Антропогенні фактори

http://pidruchniki.com/1279051637930/ekologiya/antropogenni_faktori

  1. Соціальні небезпеки

http://pidruchniki.com/85485/bzhd/sotsialni_nebezpeki_vidi_harakteristiki


Скачати 70.06 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3




База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка