Реферат з дисципліни «Безпека життєдіяльності. Основи охорони праці» на тему «Значення зовнішнього середовища в системі «людина зовнішнє середовище»


Негативні фактори зовнішнього середовища: хімічні, біологічні, психофізичні, антропогенні. Соціальні небезпеки



Скачати 70.06 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації13.01.2022
Розмір70.06 Kb.
#21619
ТипРеферат
1   2   3
БЖД
Негативні фактори зовнішнього середовища: хімічні, біологічні, психофізичні, антропогенні. Соціальні небезпеки

1.1. Хімічні фактори

Хімічні фактори – це хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебувають у різному агрегатному стані (твердому, рідкому чи газоподібному)і поділяються залежно від шляхів проникнення та характеру дії на організм людини.



Хімічні фактори можна класифікувати за різними ознаками. Наприклад, за місцем використання.


А)

промислові отрути

Використовуються у виробництві (розчинники, барвники), є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки

Ртуть, свинець, ароматичні сполуки

Б)

отрутохімікати

Використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами та гризунами

Гербіциди, пестициди

В)

Лікарські препарати

При передозуванні, побічна дія препаратів

Більшість ЛЗ

Г)

Хімічні речовини побуту

Використовуються як харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби

Глутамат натрію (Е621), лаурил сульфат

Д)

Хімічна зброя

Основу хімічної зброї складають ОР – токсичні хімічні сполуки, які вражають організм людини, проникаючи через органи дихання, шкірні покриви і рани

Класифікація та приклади хімічної зброї – далі.




ХІМІЧНА ЗБРОЯ

Клас речовин

Вплив на організм, симптоми

Поширені представники

Задушливої дії

Пошкоджують дихальні шляхи, підвищуючи проникність клітинних мембран, внаслідок чого альвеоли заповнюються плазмою крові, що веде до появи набряку легень. Ознаки отруєння проявляються через кілька годин прихованого періоду і супроводжуються кашлем, задишкою, посинінням губ і обличчя, гіпоксією та можливою смертю за кілька днів. У випадку вдихання речовин високої концентрації набряки не спостерігаються, уражений швидко помирає від задишки і паралічу дихального центру.

Фосген, дифосген, хлор

Шкірно-наривної дії

Імовірний механізм дії речовин полягає у реакції зі структурними білками клітин (їхньому ацилюванні, алкілюванні). Викривлення структур мембранних білків змінює проникність мембрані сприяє переміщенню цитоплазми до верхніх шарів шкіри, де утворюються пухирці. Поява ознак ураження з'являється після нетривалого прихованого періоду, ними є почервоніння шкіри і свербіж (у малих дозах ці ознаки з часом проходять). Внаслідок сильнішої дії отрут з'являються пухирці із прозорою або жовтуватою рідиною, що можуть об'єднуватися. На місці видалених пухирців з'являються язви, що загоюються 1—2 місяці й можуть залишати рубці. Також речовини резорбуються крізь шкіру у кров і проявляють загальноотруйні властивості, взаємодіючи з деякими ферментами, котрі внаслідок цього втрачають каталітичні властивості. Великі концентрації речовин спричинюють кровотечі в організмі, що можуть бути смертельними.

Іприт, люїзит, метилдихлороарсин, фосгеноксим

Загальноотруйної дії

Речовини не мають конкретного механізму дії. Їхня токсична дія полягає в інгібуванні певних ферментів та впливі на обмін речовин.

За винятком тетраетилсвинцю загальноотруйні речовини здебільшого впливають на кров і порушують процеси передачі кисню. Симптомами отруєння є задишка, судоми, параліч. Загальним наслідком дії отрут є смерть від зупинки дихання. Речовини можуть не чинити впливу на тканини та органі, крізь які вони сорбуються, хоча для хлор ціану характерне подразнення слизових оболонок і шкіри.



Арсин, синильна кислота, хлороціан

Нервово-паралітичної дії

Хімічно зв'язуть фермент ацетилхолінестеразу, внаслідок чого той втрачає біокаталітичні властивості. Через нефункціонування ацетилхолінестерази присутній нейромедіатор ацетилхолін критично

підвищує збудження рухових м'язів, що призводить до появи судом, котрі прогресують у параліч. Симптомами отруєння (як через вдихання, так і через шкіру) є міоз (звуження зіниць), підвищені пітливість і слиновиділення, болі в грудях, загальна слабкість. При отруєннях малого і середнього ступенів уражений втрачає працездатність на 1—2 тижні, у більших масштабах наступає смерть.



Амітон, зарин, зоман, VX

Подразнювальної дії

(ірританти)



Сльозогінні речовини (лакриматори)

подразнюють слизові оболонки, інколи і шкіру. До перших ознак присутності ірритантів в атмосфері належить свербіж шкіри, особливо вологої. Подразнення шкіри не вимагає лікування. При контакті зі слизовою оболонкою очей вони спричинюють посилену сльозотечу.

Кашельні речовини (стерніти) впливають на нервові закінчення слизових оболонок дихальних шляхів, подразнюють стінки носоглотки. Ураження супроводжується нестримним чханням, кашлем, болями в грудях. Також можлива поява нудоти, головного та зубного болю. Вдихання великих кількостей стерніту або його тривала дія може призвести до появи набряку легень, судом, паралічу, втрати свідомості. Смертельна дія не характерна для ірритантів, вона наступає лише після потрапляння до організму надто великих доз.


Кашельні: адамсит, дифенілхлороарсин

Cльозогінні: хлороацетофенон, хлоропікрин

Комплексні: дибензоксазепін, 2-

хлоробензальмалононітрил



Психохімічної дії

(інкапаситанти)



Порушують передачу нервових збуджень у гангліях та синапсах ЦНС людини, спричинюючи тимчасову недієздатність: порушення координації рухів, просторової орієнтації, появу видінь та галюцинацій, створення стану в'ялість, апатії. Інколи може з'являтися глухота, сліпота. Усі симптоми є тимчасовими і тривають від кількох годин до кількох днів.

Хінуклідил-3-бензилат, ЛСД, фенциклідин, EA 3167

Є три шляхи проникнення хімічних речовин в організм людини:



  • Через органи дихання

Цей шлях дуже небезпечний, так як шкідливі речовини, потрапляючи в кров, розносяться по всьому організму. Проникнення аерозолів та пилових часточок у глибокі дихальні шляхи, в альвеоли, їх часткове або повне розчинення в лімфі та крові, викликає загальнотоксичну дію.

  • Через шлунково-кишковий тракт

Таким чином отруйні речовини проникають в організм через недотримання правил особистої гігієни (немиті руки), неправильну, недостатню чи невідповідну кулінарну обробку продуктів. Ці хімікати також потрапляють у кров при всмоктуванні в ШКТ. Прикладом можуть бути феноли, ціаніди, жиророзчинні отрути.

Проникають в організм при контакті з руками або у випадку високих концентрацій токсичних парів у повітрі. Наприклад, легкорозчинні у жирах та воді вуглеводні, ароматичні аміни, бензол, анілін тощо.

За характером дії виділяють токсичні , подразнюючі, задушливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні речовини та такі, що впливають на репродуктивну функцію.

Загальні токсичні речовини – це речовини, що викликають отруєння усього організму людину або впливають на його окремі системи (кровотворення, ЦНС, робота нирок, печінки). Такими речовинами є чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот та лугів.

Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри. Наприклад, хлорацетофенон, адамсит, хлор, фтор, азотомісткі сполуки.

Сенсибілізуючі речовини – такі, що діють як алергени. Найчастіше – розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук.

Канцерогенні речовини - викликають злоякісні новоутворення. Це - ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром.

Мутагенні речовини – призводять до порушення генетичного коду, змін спадкової інформації: свинець, радіоактивні речовини тощо.

На репродуктивну функцію впливають радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець.

Наркотичні речовини – впливають на ЦНС. Це передовсім спирти, ароматичні вуглеводні.

Хімічні фактори класифікують за спрямованістю їх дії на певний орган:



  1. Серцеві – кардіотоксична дія – ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, кобальту, кадмію тощо.

  2. Нервові – порушення психічної діяльності – чадний газ, фосфоорганічні сполуки, алкогольні вироби, наркотичні засоби, снотворні ліки.

  3. Печінкові – хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби.

  4. Ниркові – сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота.

  5. Легеневі – оксиди азоту, озон, фосген.

Дія шкідливих хімічних речовин може бути

  • Летальна: у 5% випадків призводять до смерті – тривалість дії до 10 днів;

  • Тимчасова: призводить до нудоти, блювоти, набряку легень, болю у грудях – тривалість дії 2-5 днів;

  • Короткочасна: призводить до подразнення верхніх дихальних шляхів, головного болю, задухи, загальної слабкості, зниження температури.

Ступінь ураження ОР визначає

  • Їх токсичність

  • Вибірковість дії

  • Тривалість дії

  • Фізико-хімічні властивості

Для отруйних речовин визначають ГДК – гранично допустимі концентрації, ГДВ – гранично допустимі викиди, ГДЕН – гранично допустимі екологічні навантаження, МДР – максимально допустимий рівень, ТПВ – тимчасово погоджені викиди, ОБРВ – орієнтовно безпечні рівні впливу.

Мета нормативів якості полягає у забезпеченні науково обґрунтованого поєднання екологічних і економічних інтересів як основи суспільного прогресу. Це вимушений компроміс, що допомагає розвивати промисловість, охороняючи життя і благополуччя людини. Основою нормативів є три показники: медичний, технологічний, науково-технічний.

Медичний показник встановлює граничний рівень загрози здоров'ю людини. Технологічний показник оцінює рівень встановлених меж техногенного впливу на людину і середовище існування; науково-технічний – можливість науково-технічних засобів контролювати дотримання меж впливу за всіма необхідними характеристиками.

Показник ГДК, що характеризує якість навколишнього середовища стосовно здоров'я людини, належить до нормативів санітарно-гігієнічного характеру.




Скачати 70.06 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3




База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка