Реферат Оздоровчий фітнес та здоров’я. Студентки групи мм-111 Сарахман Соломії Василівни



Скачати 38.36 Kb.
Дата конвертації28.01.2021
Розмір38.36 Kb.
ТипРеферат

Міністерство Охорони Здоров’я України

Тернопільський національний медичний університет імені

І.Я.Горбачевського

Медичний факультет

Кафедра фізичної терапії,ерготерапії та фізичного виховання

Реферат

Оздоровчий фітнес та здоров’я.

Студентки групи ММ-111

Сарахман Соломії Василівни

Викладач Давибіда Наталія Олегівна

Тернопіль 2020

План

  1. Основні поняття фітнесу

  2. Основні види фітнесу

  3. Взаємозв’язок фізичної активності та здоров’я

  4. Рекомендації фізичної активності для здоров’я


Основні поняття фітнесу

Що таке фітнес? Слово «фітнес» існує без перекладу в усіх мовах світу. Цей термін пішов від англійського дієслова «to be fit» – бути у формі. Іншими словами – добре себе почувати, прекрасно виглядати і бути здоровим. Типова помилка багатьох полягає в тому, що між поняттям фітнес і терміном фізкультура ставиться знак рівності. Проте фітнес об’єднує в собі не лише безліч видів фізичної активності, але й здорове збалансоване харчування, профілактику захворювань, психоемоційну регуляцію, в тому числі боротьбу зі стресами та інші фактори здорового способу життя. Фітнес асоціюється з уявленнями про здоров’я та благополуччя. Нині, фітнес - це багатовимірне поняття, що включає широкий спектр ознак окрім рівня фізичної підготовленості. Його можна визначити як міру збалансованості фізичного, психічного і соціального станів, що мають в розпорядженні необхідні резерви для забезпечення поточної життєдіяльності без зайвої фізичної та психічної напруги в стані гармонії з довкіллям. Іншими словами, фітнес - це спосіб життя, що допомагає зберегти та зміцнити як фізичне, так і ментальне здоров'я та благополуччя людини, вдосконалювати фізичну форму, вести активний спосіб життя і знаходитися в гармонії з навколишнім світом. На відміну від узагальненого розуміння фізичної культури як умови здорового способу життя, фітнес має досить чіткі критерії оцінки рівня фізичного стану. Структура фітнесу виділяє ряд основних рухових якостей, безпосередньо пов’язаних з рівнем здоров’я. Для об’єктивної оцінки рівня фітнесу розроблено багато спеціальних тестів, які мають міжнародний статус, що дає можливість об’єктивно оцінювати рівень фізичного стану різного контингенту. Нині термін «фітнес» достатньо широко використовується в різноманітних випадках:

ЗАГАЛЬНИЙ ФІТНЕС (Total fitness, General fitness) – оптимальна якість життя, яка містить соціальні, розумові, духовні та фізичні компоненти.

ФІЗИЧНИЙ  ФІТНЕС  (Physical  fitness)  –  оптимальний стан показників здоров’я, які дозволяють отримувати високу якість життя.

Фізичний фітнес – це стан благополуччя з низьким ризиком передчасних проблем зі здоров’ям та достатньою енергією для участі в різноманітній руховій активності.

Мета фізичного фітнесу – формування міцної основи фізичного здоров’я разом зі зниженням ризику виникнення різноманітних захворювань. Фізичний фітнес має складну багатовимірну та ієрархічну структуру

Удосконалення фізичного фітнесу пов’язано з позитивним здоров’ям, у той же час як зниження рівня компонентів фізичного фітнесу збільшує ризик розвитку основних захворювань. У загальному плані фізичний фітнес асоціюється з рівнем фізичної підготовленості. Високий рівень фізичного фітнесу загалом досягається за допомогою фізичної активності, здорового збалансованого харчування і достатнього відпочинку. У цьому випадку приводяться похідні цього поняття:

ОЗДОРОВЧИЙ ФІТНЕС (Health related fitness). Оздоровчий фітнес складається з тих компонентів фізичного фітнесу, що мають взаємозв’язок з міцним здоров’ям. Він розвиває якості необхідні для ефективного функціонування та підтримання здорового способу життя. Оздоровчий фітнес спрямований на досягнення та підтримання фізичного благополуччя та зниження ризику захворювань (серцево-судинної системи, обміну речовин, кісткової тканини тощо). Поліпшення рівня оздоровчого фітнесу співвідноситься з низьким ризиком хвороб та поліпшенням якості життя.

Оздоровчий фітнес складається з наступних компонентів фізичного фітнесу:

• кардіореспіраторна витривалість 

  • склад тіла  

• сила та силова витривалість 

• гнучкість 

  • Кардіореспіраторна  витривалість –  це здатність організму ефективно доставляти кисень до м’язів під час тривалої фізичної активності. Кардіореспіраторна підготовленість є дуже важливою складовою високої якості життя і визначається як найважливіший компонент оздоровчого фітнесу.

• Склад тіла – це співвідношення жирового і чистого компонентів тіла. Склад тіла є важливою складовою оздоровчого фітнесу, оскільки оптимальне співвідношення жирової та чистої маси тіла є індикатором рівня здоров’я людини. Високий відсоток жиру тіла пов’язується з негативними впливами на стан здоров’я та тривалість життя.

• Сила – це здатність людини долати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м’язового напруження. Силова витривалість –  здатність м’язів підтримувати розвиток зусиль протягом певного

10 періоду часу. Належний рівень силового фітнесу необхідний для підтримання безжирового компоненту тіла та мінеральної щільності кісток, що є важливим для загального стану здоров’я.

• Гнучкість – це морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, які визначають ступінь рухливості його ланцюгів. Належний рівень розвитку гнучкості поліпшує діапазон рухливості суглобів та їх функціонування. Гнучкість важлива для підтримання правильної постави та для здійснення багатьох щоденних рухових дій. Таким чином, кардіореспіраторна витривалість, склад тіла, сила, силова витривалість та гнучкість є істотними показниками для здорового життя. Тобто, оздоровчий фітнес визначається рівнем функціональних можливостей серцевосудинної та дихальної систем, кількістю жирової тканини в організмі та її локалізацією, показниками м’язової сили та витривалості, а також рівнем розвитку гнучкості. ФІЗІОЛОГІЧНИЙ  ФІТНЕС  (Physiological  Fitness).  Фізіологічний фітнес включає ті компоненти фізичного фітнесу, що співвідносяться з біологічними системами організму, на які впливає рівень звичної фізичної активності.

Він складається з компонентів фізичного фітнесу:

• метаболічний фітнес 

• морфологічний фітнес 

  • міцність кісток   

• Метаболічний  фітнес.

Стан метаболічних систем організму та їх змінні, які визначають ризик виникнення діабету та серцево-судинних хвороб. Метаболічний фітнес включає: рівень цукру в крові, рівень ліпідів та гормонів у крові. Показники рівня метаболічного фітнесу можна сприятливо змінити за рахунок збільшення рухової активності або регулярного аеробного тренування без зростання максимального споживання кисню.  

• Морфологічний  фітнес. Морфологічний фітнес відноситься до факторів складу тіла, таких як: окружність талії та стегон, вміст жиру в організмі, локалізація жирових відкладень. Методи, які використовуються для оцінки складу тіла, також застосовуються для оцінки морфологічного фітнесу: індекс маси тіла, окружність талії, співвідношення талії до стегон, вимірювання шкірно-жирових складок тощо.

• Міцність  кісток. Співвідноситься з мінеральною щільністю кісток організму.

РУХОВИЙ  ФІТНЕС  (Motor  skill­related  fitness). Спрямований на розвиток здібностей до вирішення рухових та спортивних завдань на достатньо високу рівні. Набуття високого рівня рухового фітнесу прямо не співвідноситься з поліпшенням здоров’я людини. Проте люди, які володіють достатнім рівнем рухового фітнесу більш схильні до участі в регулярній руховій активності, що в свою чергу поліпшить рівень оздоровчого фітнесу та зменшить ризик гіпокінезії.

Фітнес  –  рухова  активність, спеціально організована в рамках фітнес -програм та яка передбачає заняття бігом, аеробікою, танцями, аквафітнесом, вправами для корекції маси та форми тіла.

Фітнес – оптимальний фізичний стан – досягнення певного рівня результатів виконання рухових тестів та низький рівень ризику розвитку захворювань. У цьому плані фітнес виступає в якості критерію ефективності занять фізичними вправами. В якості прикладу використання цього визначення фітнесу відносять систему EUROFIT (Європейська фізична готовність) тощо.

Фітнес – вид спорту , фітнес як вид спорту базується на виконанні гімнастичних вправ та демонстрації гармонійної фігури. Існує система міжнародних змагань, що проводить Міжнародна федерація фітнесу (IFSB).

Фітнес – це вид спорту, офіційно визнаний в Україні, що не входить до програми Олімпійських ігор. Розроблено систему нормативів присвоєння спортивних розрядів та звань. В Україні розвитком фітнесу як виду спорту займається Українська федерація фітнесу та Українська федерація аеробіки та фітнесу. Таким чином, термін «фітнес» у повній мірі відображає соціальні (здоровий спосіб життя), біологічні (рухова активність, фізичний стан та фізична підготовленість), психологічні (мотиви, інтереси), рекреаційні та інші характеристики використання засобів фізичного виховання в оздоровчих цілях.

Взаємозв’язок фізичної активності та здоров’я

Відсутність фізичної активності вважається четвертим з найважливіших чинників ризику, які є причинами смерті в глобальному масштабі (на її частину доводиться 6% від загального числа випадків смерті у світі). У багатьох країнах відмічено зниження рівнів фізичної активності, що негативно позначається на загальному стані здоров’я людей у всьому світі і зростанні таких неінфекційних захворювань, як: серцево-судинні хвороби, діабет і рак, а також їхніх чинників ризику, включаючи підвищений артеріальний тиск, підвищений вміст цукру в крові та зайва вага. За оцінками ВООЗ, фізична інертність є головною причиною близько 21 - 25% випадків захворювань раком молочної залози і товстої кишки, 27% випадків захворювання діабетом і близько 30% випадків захворювання ішемічної хвороби серця. Рівень фізичної активності серед молодих людей в окремих країнах й у всьому світі знижуються. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), менше однієї третини молодих людей активні в достатній мірі для позитивної дії на їхнє нинішнє і майбутнє здоров’я та благополуччя. Таке зниження рівня фізичної активності, значною мірою, викликане сидячим способом життя, що набуває все більшого поширення. Так, наприклад, діти все рідше ходять в школу пішки або їздять на велосипедах, проте проводять надто багато часу біля телевізорів, за комп’ютерними іграми та іншими сидячими заняттями, в основному за рахунок фізичної активності та занять спортом. Було доведено, що участь в регулярній фізичній активності знижує ризик серцевих захворювань та інсульту, діабету 2 типу, гіпертонії, раку товстої кишки, раку молочної залози і депресії. Окрім цього, фізична активність є визначальним чинником витрат енергії та має вирішальне значення для енергетичного обміну і контролю маси тіла. Багато серйозних проблем зі здоров’ям з якими зіштовхнулося людство сьогодні, пов’язані, цілком або частково, до їх способу життя. Незважаючи на те, що спадковість відіграє певну роль у стані здоров’я людини, саме спосіб її життя надзвичайно впливає та визначає його. Вибір, який здійснює особистість стосовно свого харчування, фізичної активності, боротьбі зі стресом, негативних звичок мають глибокий вплив на стан здоров’я та якість життя. Результати наукових досліджень чітко демонструють, що регулярна фізична активність забезпечує поліпшення загального стану здоров’я людини і рівня її фітнесу та запобігає виникненню багатьох передчасних проблем зі здоров’ям.

Регулярна фізична активність достатньої інтенсивності, тривалості, частоти та виду сприяє: • зниженню ризику: ƒ передчасної смерті; ƒ коронарної хвороби серця; ƒ інсульту; ƒ гіпертонії; ƒ діабету 2 типу; ƒ метаболічного синдрому; ƒ раку товстої кишки; ƒ раку молочної залози у жінок; • попередженню збільшення маси тіла; • зниженню маси тіла або її стабілізації; • поліпшенню кардіореспіраторного та м’язового фітнесу; • зменшенню депресії та поліпшую настрій.



Передчасна смерть. Результати наукових досліджень свідчать, що регулярна фізична активність знижує ризик передчасної смерті від провідних причин смертності (серцево-судинних хвороб), а також від інших причин смерті. Люди, які фізично активні приблизно 7 годин на тиждень, мають на 40% нижчий ризик передчасної смерті, ніж ті, хто фізично активні менше 30 хвилин на тиждень. Наукові дослідження чітко демонструють важливість уникнення інертності (недостатньої фізичної активності). Навіть невеликий обсяг фізичної активності знижує ризик передчасної смерті. Кардіореспіраторне здоров’я. Кардіореспіраторна система включає серце , легені і кровоносні судини. Існує прямий взаємозв’язок між фізичною активністю і кардіореспіраторним станом. Фізична активність покращує кардіореспіраторне здоров’я. Численні дослідження показали, що більш фізично активні люди менше схильні до захворювань кардіореспираторної системи в порівнянні з людьми, які ведуть малорухливий спосіб життя. Люди, які беруть участь в аеробній фізичній активності помірної або високої інтенсивності мають набагато нижчий ризик серцево-судинних захворювань, ніж фізично неактивні люди. Істотні зниження ризику виникнення серцевосудинних захворювань відбуваються за рівня рухової активності, що відповідає 150 хвилин аеробної активності помірної інтенсивності або 75 хвилин високої інтенсивності на тиждень. Регулярні фізичні вправи знижують ризик розвитку ішемічної хвороби серця, покращуючи показники вмісту холестерину в сироватці крові, артеріального тиску, толерантності до глюкози, надлишкової маси тіла і здатності долати стрес. Обмін речовин. Існує прямий взаємозв’язок між фізичною активністю і хворобами обміну речовин. Регулярна фізична активність знижує ризик розвитку діабету 2 типу та метаболічного синдрому (комбінація гіпертонії, центрального ожиріння, порушення показників ліпідів крові та порушення толерантності до глюкози). Зниження рівня розвитку цих станів відбувається за рівня рухової активності від 150 хвилин фізичної активності помірної інтенсивності на тиждень. Ожиріння та енергетичний баланс. Існує сприятлива і послідовна дія занять аеробною фізичною активністю на контроль маси тіла. Накопичення витрат енергії внаслідок фізичної активності має значення для забезпечення енергетичного балансу. Завдяки своєму значенню в енергетичному балансі, фізична активність є критичним фактором у спроможності людини підтримувати здорову масу тіла протягом життя, у зниженні зайвої маси або попередженні повторного збільшення після схуднення. Люди значно відрізняються в обсязі фізичної активності, який необхідний для досягнення або підтримання здорової маси тіла. Для попередження нездорового та небажаного збільшення маси тіла для дорослих людей потрібно приблизно 150-250 хвилин на тиждень аеробної фізичної активності помірної та високої інтенсивності з енергетичним еквівалентом витрат енергії від ~1200 до 2000 ккал/тиждень. Цей обсяг фізичної активності у хвилинах або витрат енергії у вигляді ккал на тиждень забезпечує контроль маси тіла протягом життя. Опорно­рухова  система. Здорові кістки, суглоби та м’язи є необхідними для виконання щоденних дій без фізичних обмежень. Наукові дослідження свідчать, що зниження щільності кісток, яке відбувається з віком, може бути уповільнене за допомогою регулярної фізичної активності аеробної та силової спрямованості. Збільшення обсягу фізичних вправ може мінімізувати зменшення мінеральної щільності хребта або тазових кісток. Збільшення фізичної активності сприяє зміцненню маси скелетних м’язів, сили, потужності і внутрішньої нервово-м’язової активності. Види фізичної активності силової та аеробної спрямованості є ефективним засобом для збільшення щільність кісткової маси (наприклад, фізична активність середньої і високої ефективності виконується 3-5 разів на тиждень, блоками по 30-60 хвилин). Психічне  здоров’я. Цінність фізичної активності не обмежується тільки фізичним здоров’ям людини, вона також позитивно впливає і на психічне. Фізично активна особистість має нижчий рівень тривоги і депресії, більш ефективно долає стрес. Регулярна фізична активність сприяє розвитку позитивного самосприйняття і самооцінки. Це збільшує впевненість у собі, емоційну стабільність, наполегливість і самовладання. Користь для психічного здоров’я відбувається в людей, які виконують аеробну або поєднання аеробної та силової фізичної активності 3-5 разів на тиждень по 30-60 хвилин. Рак. Регулярна фізична активність пов’язана з профілактикою раку молочної залози і товстої кишки. Згідно з фактичними даними, фізична активність середньої та високої інтенсивності, що виконується, як мінімум, 30-60 хвилин в день, істотно знижує ризик розвитку цих двох видів онкологічних захворювань. В цілому, існують переконливі докази того, що фізично активні дорослі люди, в порівнянні з менш активними чоловіками і жінками, набагато менш схильні до загальних причин смертності, ішемічної хвороби серця, гіпертонії, інсульту, діабету, метаболічному синдрому, раку товстої кишки, раку молочної залози і депресії. Також існують переконливі доказу того, що фізично активні дорослі порівняно з менш активними людьми мають більш високі показники стану серцево-судинної системи і опорно-рухового апарату, мають кращі показники маси та складу тіла.

Рекомендації фізичної активності для здоров’я

Для поліпшення та підтримання здоров’я людям необхідний певний рівень фізичної активності. Залежно від бажаних результатів для здоров’я потрібні різні типи і рівні фізичної активності. У 2010 році ВООЗ випустила рекомендації щодо норм та видів фізичної активності, які необхідні для поліпшення та підтримання здоров’я дітей, дорослих та літніх людей: «Глобальні  рекомендації    фізичної  активності  для  здоров’я».  Рекомендації по фізичній активності для здоров'я є актуальними для зниження ризику наступних видів хвороб: • Серцево-легеневі хвороби (ішемічна хвороба серця, серцевосудинні захворювання, інсульт і гіпертонія)

• Хвороби обміну речовин (діабет і ожиріння) • Скелетно-м’язові захворювання (кісткова система, остеопороз) • Онкологічні (рак молочної залози і рак товстої кишки) • Функціональний стан і запобігання падінням • Депресія

Дорослі люди (18­64 років).  Для дорослих людей цієї вікової групи фізична активність передбачає оздоровчі вправи або заняття в період дозвілля, рухливі види активності (наприклад, їзда на велосипеді або піші прогулянки), професійну діяльність (тобто робота), домашні справи, ігри, змагання, спортивні або планові заняття. З метою зміцнення серцево-судинної та дихальної систем, кістковом’язових тканин, зниження ризику неінфекційних захворювань і депресії рекомендується наступна практика фізичної активності:

Люди віком від 18 до 64 років повинні виконувати не менше  150  хвилин  аеробної  фізичної  активності  помірної  інтенсивності  впродовж  тижня  або 75  хвилин  аеробної  фізичної  активності  високої інтенсивності впродовж тижня або аналогічне поєднання  помірної та високої інтенсивності.  2. Кожне  заняття  аеробною  фізичною  активністю  повинне  тривати не менше 10 хвилин.  3. Для  додаткових  переваг  для  здоров’я  дорослі  люди  повинні  збільшити  аеробну  фізичну  активність  помірної  інтенсивності  до  300  хвилин  впродовж  тижня  або  збільшити  до  150  хвилин  високої  інтенсивності  на  тиждень  або  аналогічне  поєднання  аеробної фізичної активності помірної та високої інтенсивності.  4. Силові  вправи,  де  задіяні  основні  групи  м’язів,  необхідно  виконувати 2 або більше разів на тиждень.

Рекомендований обсяг аеробної активності є додатковим до щоденних рухових дій легкої інтенсивності або рухової активності достатньої інтенсивності, проте яка триває менше 10 хвилин. Для досягнення необхідних норм аеробної фізичної активності її можна розподілити впродовж тижня наступним чином: 5 разів на тиждень по 30 хвилин аеробної фізичної активності помірної інтенсивності (наприклад, швидка ходьба зі швидкістю ~ 5-6 км/г або 2,5-3 км за 30 хвилин); або 20 хвилин фізичної активності високої інтенсивності (біг зі швидкістю ~ 8 км/г, аеробіка тощо) 3 рази на тиждень; або два рази на тиждень швидка ходьба по 30 хвилин та два рази біг по 25 хвилин. Силову фізичну активність необхідно виконувати не менше 2-х раз на тиждень, виконуючи 8-10 вправ для зміцнення основних м’язових груп (рук, плечей спини, живота, грудей, ніг та стегон), 8-12 повторів у кожній силовій вправі.

Діти та підлітки (5­17 років). 

Для дітей і молодих людей цієї вікової групи фізична активність передбачає ігри, змагання, заняття спортом, поїздки, оздоровчі заходи, фізкультуру або планові вправи у рамках сім’ї, школі тощо. Для зміцнення серцево-судинної системи, скелетно-м’язових тканин і зниження ризику неінфекційних захворювань рекомендується наступна практика фізичної активності:

1.Діти і молоді люди у віці 5 ‐ 17 років повинні займатися щодня  фізичною  активністю  від  помірної  до  високої  інтенсивності,  в  цілому, не менше 60 хвилин. 

2.Фізична активність тривалістю більше 60 хвилин на день принесе  додаткову користь для здоров'я дітей та підлітків. 

3.Велика  частина  щоденної  фізичної  активності  повинна  доводитися на аеробну фізичну активність. Фізична активність  високої інтенсивності, включаючи вправи для розвитку скелетном'язових тканин, повинна проводитися, як мінімум, три рази на  тиждень.

Літні люди (старше 65 років): 

Для людей цієї вікової групи фізична активність передбачає оздоровчі вправи або заняття в період дозвілля, рухливі види активності, домашні справи, ігри, змагання, спортивні або планові заняття з фітнесу. З метою зміцнення серцево-судинної та дихальної систем, кістковом’язових тканин, функціонального стану, зниження ризику неінфекційних захворювань, депресії та порушення пізнавальних функцій рекомендується наступна практика фізичної активності:

1.Дорослі люди у віці 65 та старше повинні приділяти не менше 150  хвилин на тиждень заняттям аеробною фізичною активністю  помірної  інтенсивності,  або  не  менше 75  хвилин  на  тиждень  заняттям  аеробікою  високої  інтенсивності,  або  аналогічному  поєднанню  фізичної  активності  помірної  та  високої  інтенсивності. 

2.Кожне  заняття  аеробною  фізичною  активністю  повинне  тривати не менше 10 хвилин. 

3.Для  того,  щоб  отримати  додаткові  переваги  для  здоров'я,  дорослі  люди  цієї  вікової  категорії  повинні  збільшити  аеробну  фізичну  активність  помірної  інтенсивності  до  300  хвилин  впродовж  тижня  або  збільшити  до 150  хвилин  високої  інтенсивності  на  тиждень  або  аналогічне  поєднання  аеробної  фізичної активності помірної та високої інтенсивності. 

4.Дорослі люди цієї вікової категорії з проблемами суглобів повинні  виконувати вправи на рівновагу, які запобігають ризику падінь, 3  або більше днів на тиждень. 

5.Силовим  вправам,  де  задіяні  основні  групи  м'язів,  слід  присвячувати 2 або більше днів на тиждень. 

6.Якщо літні люди за станом свого здоров'я не можуть виконувати  рекомендований  обсяг  фізичної  активності,  то  вони  повинні  займатися  фізичними  вправами  з  урахуванням  своїх  фізичних  можливостей і стану здоров'я. 

Розрізняють базову фізичну активність та оздоровчу фізичну   активність. Базова фізична активність – це активність легкої інтенсивності (самообслуговування, готування їжі, повільна ходьба, піднімання легких речей тощо). Люди, які беруть участь тільки у базовій руховій активності, вважаються неактивними (малорухомими). Оздоровча фізична активність – це активність, яка поліпшує стан здоров’я. Швидка ходьба, стрибки зі скакалкою, аеробіка, біг, йога тощо є прикладами оздоровчої фізичної активності.

Залежно від обсягу аеробної фізичної активності на тиждень розрізняють 4 рівні активності людини:

• малорухомий – тільки базова фізична активність; неактивний спосіб життя є нездоровою формою поведінки;

• низький  рівень – фізична активність більша за базову активність, проте менша ніж 150 хвилин на тиждень аеробного тренування помірної інтенсивності (швидка ходьба) або менше 75 хвилин на тиждень високої інтенсивності (біг);



• середній рівень – фізична активність від 150 до 300 хвилини на тиждень аеробного тренування помірної інтенсивності (швидка ходьба) або від 75 до 150 хвилин на тиждень аеробного тренування високої інтенсивності (біг); цей обсяг фізичної активності забезпечує поліпшення стану здоров’я;

• високий  рівень – фізична активність більшого обсягу ніж верхня межа для середнього рівня, тобто більше 300 хвилин аеробної активності помірної інтенсивності. Фізична активність людей варіюється за мірою інтенсивності. Інтенсивність фізичної активності залежить від досвіду людини у виконанні фізичних вправ і відносного рівня її фітнесу. Тому, наведені приклади є лише керівництвом, що вимагає диференційованого підходу.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка