Ранні гестози вагітних I. Науково-методичне обґрунтування теми



Сторінка3/14
Дата конвертації10.09.2020
Розмір2.34 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

МИМОВІЛЬНІ АБОРТИ


I. Науково-методичне обгрунтування теми

Проблема мимовільного переривання вагітності має не лише медичне, а й соціальне значення, оскільки вона пов'язана з питанням безпліддя, мертвона-родження, появи хворих, недоношених і гіпотрофічних дітей, які дають ви­сокі показники дитячої смертності.



II. Навчально-виховні цілі

Для формування умінь студент повинен знати:



  1. етіологію і патогенез мимовільних абортів;

  2. стадії мимовільних абортів;

  3. клініку мимовільних абортів в різних стадіях,

  4. діагностику мимовільних абортів;

  5. тактику і особливості їх ведення.

У результаті проведення заняття студент повинен уміти:

  1. діагностувати стадію мимовільного аборту;

  2. визначати строк вагітності;

  3. скласти план лікувальних заходів залежно від клінічної ситуації.

III. Базові знання

  1. Визначення строку вагітності.

  2. Визначення строку своєчасних пологів.

  3. Визначення строку передчасних пологів.

  4. Визначення строку мимовільних абортів.

  5. Визначення маси та довжини плода на різних строках вагітності.

  1. Механізм дії на міометрій лікувальних препаратів, які застосовують для пролонгування вагітності.

IV. Зміст навчального матеріалу

Етіологія. За даними різних авторів, мимовільні аборти складають 2—8% загальної кількості вагітних.

Мимовільні аборти можуть бути зумовлені такими причинами, як захво­рювання матері, інфантилізм, інтоксикація організму, ізоантигенна не­сумісність крові матері і крові плода тощо. До етіологічних факторів нале­жать порушення функцій залоз внутрішньої секреції та нервової системи, анатомічні і функціональні особливості, характерні для інфантилізму, гострі і хронічні інфекції, важкі гестози вагітності, захворювання серцево-судинної та інших систем. Серед етіологічних факторів окреме місце посідає істміко-цервікальна недостатність, запальні захворювання і ендокринні порушення внаслідок штучних абортів.

Неабияке значення мають багатоплідна вагітність, аномалії розвитку і за­хворювання плода, передлежання плаценти, інші ускладнення вагітності, хромосомні порушення, генетичні ускладнення.

Клініка. Мимовільним абортом (abortus spontaneous) є мимовільне пере­ривання вагітності внаслідок різних факторів протягом перших 28 тижнів. Розрізняють мимовільне переривання вагітності в ранні (до 16 тижнів) і пізні строки (до 27 тижнів). Термін "пізній аборт" рекомендують замінити на "несвоєчасні пологи" (partus imminens), або "пологи незрілим недоношеним плодом", згідно з ВООЗ. Повторні мимовільні аборти називають звичним абортом (abortus habitualis). Найчастіше мимовільне переривання вагітності настає в ранні строки — до 9 тижнів, надалі частота його знижується, дося­гаючи мінімуму до 22—23 тижня, а потім знову зростає до 26—28 тижня вагітності.

Залежно від ступеня розвитку процесу:



  1. загрожуючий аборт (abortus imminens);

  2. аборт, що почався (abortus incipiens);

  3. прогресуючий аборт (abortus progrediens);

  4. неповний аборт (abortus incompletus);

  5. повний аборт (abortus completus).

Розрізняють також аборт, що не відбувся (missed abortus). Первинна заги­бель плода із затримкою плідного яйця в матці, інколи на тривалий строк.

Найчастіше вагітні із загрозою аборту відзначають біль у нижніх відділах живота, періодичні напруги матки. Кров'янисті виділення при загрожуючому аборті відсутні, тонус матки збільшений.

При аборті, що почався, біль більш виразний, з'являються кров'янисті виділення. Плідне яйце відшаровується на невеликому протязі, тому матка відповідає строку вагітності.

Прогресуючий аборт характеризується переймоподібними болями в низу живота, значною кровотечею. Канал шийки матки розкритий, плідне яйце пере­буває у каналі шийки матки. Ця стадія може перейти у наступну (неповний та повний аборт). У цих випадках клінічні прояви прогресують, канал шийки матки розкритий, матка м'якої консистенції, розмір її менший за строк вагітності.

При неповному аборті у матці залишаються плідні оболонки, плацента чи її частина. При повному аборті плідне яйце повністю виділяється з порожни­ни матки. Кровотеча припиняється.

Інфікований аборт, внаслідок його затяжного перебігу, може стати причиною генералізованих септичних захворювань аж до септичного шоку. Розділяють не-ускладнений інфікований, ускладнений інфікований і септичний аборт.



Діагностика. Для ефективного патогенетичного лікування надзвичайно важлива диференційна діагностика мимовільного аборту ендокринного генезу і переривання вагітності іншої етіології. Виявлення причин звичного мимовільного аборту складається з обстеження невагітної жінки (у випадках звичного невиношування) і обстеженнях при клінічних ознаках загрози пере­ривання вагітності.

При нагляді за перебігом вагітності у жінок із загрозою переривання вагітності, в тому числі із звичним невиношуванням, застосовуються діагностичні тести, які ще до клінічних проявів можуть свідчити про пору­шення перебігу вагітності:



  1. вимірювання базальної температури у перші 12 тижнів вагітності (температура нижче 37 °С свідчить про загрозу переривання);

  1. цитологічне дослідження вагінальних виділень (1—2 рази на тиждень);

  2. динамічне дослідження ХГ;

  3. дослідження рівня плацентарного лактогену (ПЛ) у плазмі крові;

  1. дослідження екскреції сумарних естрогенів, кількість яких в нормі зростає зі строком вагітності;

  2. визначення екскреції прегнандіолу (зниження рівня його у І триместрі вагітності — прогностично негативна ознака загрози переривання вагітності).

Велику інформативну цінність можуть дати результати УЗД: виявлення серцевих тонів плода, початок формування плаценти, вимірювання матки, плідного яйця, діагностика клінічних проявів загрози переривання вагітності (наприклад, збільшення скорочувальної активності матки).

Протягом II і III триместрів вагітності характер скорочувальної діяльності матки можна визначити при застосуванні гістерографії і тонусметрії.

Для виключення істміко-цервікальної недостатності на 18—20 день циклу виконують гістеросальпінгографію. У здорових жінок в 2 фазі під впливом прогестерону відбувається звуження перешийку матки, при пошкодженні в області перешийку цього не відбувається, і він розширений більш ніж на 0,5 см. Через те що така ж картина може бути пов'язана з недостатністю функції жовтого тіла, гістеросальпінгографію виконують після 3-денного внутрішньом'язового введення 1 мл 1 % розчину прогестерону. При недос­татності жовтого тіла без органічного пошкодження перешийок матки вияв­ляється звуженим, при органічному ушкодженні — розширеним. При вагітності істміко-цервікальну недостатність встановлюють за допомогою методів спеціального акушерського дослідження (дані УЗД шийки матки під час вагітності, зміни шийки матки під час вагітності, обтяжений акушерський та гінекологічний анамнез).

Лікування. При вагітності строком 2—4 тижні мимовільні аборти частіше викликаються хромосомними аномаліями і лікуванню не підлягають.

Лікування повинно бути комплексним і забезпечувати лікувально-охоронний режим:

а) постільний режим;

б) психотерапія, седативні засоби — відвар пустирника, валеріани, тріоксазин 0,3 г 2—3 рази на добу, тазепам 0,01 г, седуксен 0,005 1—2 рази;

в) спазмолітична терапія — но-шпа 0,04 г 3 рази, баралгін 2,0 внутрішньом'язово 2 рази на добу;

г) патогенетично обумовлена гормональна терапія залежно від причин загрози, гормональних показників, КПІ, строку вагітності. Зважаючи на негативний вплив естрогенних препаратів на розвиток ембріону, можливість їх тератогенної дії, від призначення їх вагітним, особливо у ранніх строках, треба стримуватись. В схему комплексного лікування залучають прогестерон (1,0 1% розчину внутрішньом'язово через день). Гормональне лікування проводять при клінічній картині загрози аборту і аборту, що почався. Доза препарату та в значній мірі його вибір залежать від гормональної недостатності.

В сучасній гормонотерапії застосовують такі препарати, як "Дуфастон" (ретропронестерон) — прогестаген, дія якого подібна до ендогенного прогес­терона (без естрогенного, андрогенного та анаболічного ефектів). При звич­ному викидні — 1 т. х 2 рази з 11-го по 23 день циклу до зачаття, потім безпе­рервно, після 20 тижня вагітності дозу поступово знижують. При загрожую­чому аборті — одномоментно 4 т., при зберіганні симптомів — кожні 8 год по 1 т. (протягом тижня) з поступовим зниженням дози. "Утрожестан" — нату­ральний прогестерон для перорального та інтравагінального застосування (відсутність затримки рідини в організмі, відсутність збільшення маси тіла, токолітичний ефект). Призначають 2—4 крап, до 12 тижнів вагітності інтравагінально в день за 2 прийоми. "Гініпрал" — 6-селективний токолітик для орального та в/в застосування. При гострому токолізі — в/в повільно в дозі 10 мкг (в 10 мл 0,9 % №С1 протягом 5—10 хв), при масивному токолізі — в/в кап 0,3 мкг/хв при добовій дозі 430 мкг, при подовженому токолізі — введення в/в кап в дозі 0,075 мкг/хв, за відсутності скорочень призначають в таб. по 500 мг кожні 3 год, потім кожні 4—6 год;

д) препарати, що зменшують скорочувальну діяльність матки (то- колітична терапія) — токолітики (переважно у II триместрі); 6-адреноміметики, курс лікування 7—14 днів (алупент, партусистен [за схемою: 0,5 мг на 250 мл 5 % розчину глюкози, внутрішньовенне, спочатку зі швидкістю 1—1,5 мкг/хв, збільшуючи швидкість до 2 мкг/хв, за 15—20 хв до припинення інфузії препарат призначають у вигляді таблеток по 5 мг.

У першу добу вводять 25—30 мг партусистену, потім добову дозу у випадку зменшення скорочувальної активності матки знижують до 5 мг протягом 3—7 днів, бриканіл, ритодрину гідрохлорид — в/в введення: 50—100 мкг/хв, збільшуючи дозу на 50 мкг/хв кожні 10—20 хв доти, доки частота скорочень кон­тролюється, побічні ефекти при максимальній дозі 350 мкг/хв), інгібітори просто-гландинсинтетази (індометацин, похідні саліцилової кислоти), слід пам'ятати про можливі кардіотропні побічні явища при лікуванні цими препаратами;

є) немедикаментозні засоби для зниженння скорочувальної діяльності матки (електрорелаксація, голкорефлексотерапія, електроанальгезія, ендона-зальна гальванізація);

є) фізіотерапія (електрофорез магнію, СМТ).

Гормональну терапію поєднують з призначенням вітамінних препаратів (групи В, аскорбінової кислоти, токоферола ацетату). Рекомендується раціональне харчування з використанням продуктів, багатих білком, вітамі­нами та ін.

При поєднанні мимовільних абортів з екстрагенітальною патологією про­водять лікування відповідних захворювань.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка