Рак передміхурової залози


Етіологія і патогенез раку простати



Сторінка2/3
Дата конвертації09.02.2021
Розмір64.5 Kb.
ТипРеферат
1   2   3

Етіологія і патогенез раку простати


На сучасному етапі етіологія раку простати залишається одним з найбільш актуальних питань. Рядом досліджень встановлено зв’язок між виникненням раку простати і порушеннями ендокринної регуляції балансу статевих гормонів на рівні гіпоталамо-гіпофізарної системи, наднирників і статевих залоз (тестостерону).

Аналіз частоти захворюваності японців і чорношкірих емігрантів в США свідчить про важливу роль в канцерогенезі передміхурової залози факторів оточуючого середовища.

Установлено, що факторами ризику розвитку раку передміхурової залози є: вік, раса (негроїдна), сімейний (спадковість) анамнез.

Допускають, що цьому можуть сприяти – жирна їжа, контакт з кадмієм, вазектомія, доброякісна гіперплазія простати, зменшення інтенсивності ультрафіолетового опромінення, Рак передміхурової залози в 85% випадків розвивається із периферичної зони простати, котра добре доступна ректальному пальцевому обстеженню і тільки в 25% випадків рак простати розвивається із перехідної зони, яка не доступна для пальцевого і ультразвукового дослідження.

Рак передміхурової залози класифікується відповідно до Міжнародної системи класифікації ТNМ (рис.66). При стадіях Т1 і Т2 пухлина не виходить за межі передміхурової залози. Т3 - пухлина займає передміхурову залозу, проростає її капсулу. Виражені метастази в регіональних лімфатичних вузлах. Т4 - пухлина проростає в навколишні тканини й органи, дає численні метастази.

Сучасна міжнародна класифікація РПЗ

Класифікація застосовується тільки у разі аденокарциноми ПЗ. Перехідноклітинний рак передміхурової залози класифікується як пухлина уретри. Має бути гістологічна верифікація діагнозу. Категорію Т визначають на підставі даних фізикального обстеження, променевих методів діагностики, ендоскопії, біопсії, біохімічних тестів; категорію N – за даними фізикального обстеження і променевих методів, дослідження скелета і біохімічних тестів.

         Регіонарними лімфатичними вузлами є лімфатичні вузли власне таза, розташовані нижче від біфуркації загальних клубових артерій. Поширеність пухлини не впливає на визначення категорії N.

 

Клінічна класифікація TNM:



Т – первинна пухлина (рис.66);

Тх – первинна пухлина, яку неможливо оцінити;

Т0 – немає даних про первинну пухлину;

Т1 –– пухлина, яка клінічно не проявляється, не визначається пальпаторно і променевими методами діагностики;

Т1а -– пухлину виявлено випадково, не більш як у 5 % вилучених тканин;

Т1b – пухлину виявлено гістологічно випадково, більш як у 5 % вилучених тканин;

Т1с – пухлину виявлено з допомогою біопсії (тобто у зв'язку з наявністю підвищеного рівня простатоспецифічного антигену – РSA);

Т2 – пухлина обмежена передміхуровою залозою;

Т2а – пухлина охоплює одну частку;

Т2b – пухлина охоплює обидві частки;

Т3 – пухлина поширюється за межі простатичної капсули;

Т3а – екстракапсулярне поширення (однобічне або двобічне);

Т3b – пухлинна інвазія сім'яних міхурців;

Т4 – пухлина є фіксованою або переходить на прилеглі структури, інші за сім'яні міхурці: шийку сечового міхура, зовнішній сфінктер, пряму кишку, леватори і (або) стінку таза



Примітки. 1. Пухлина, виявлена в одній або обох частках під час біопсії, але не пальпується і не визначається променевими методами, класифікується як Т1с. 2. Інвазія верхівки передміхурової залози або в простатичну капсулу (але не за її межі) класифікується не як Т3, а як Т2.

 

N – регіонарні лімфатичні вузли;

Nх – регіонарні лімфатичні вузли, які неможливо оцінити;

N0 – немає метастазів у регіонарні лімфатичні вузли;

N1 – метастази в регіонарних лімфатичних вузлах;

М – віддалені метастази;

Мх – віддалені метастази, які неможливо оцінити;

М0 – немає віддалених метастазів;

М1– наявність віддалених метастазів;

М1а – лімфатичні вузли, які не належать до регіонарних;

М1b – кістки;

М1с – інші локалізації

Примітка. За наявності понад однієї локалізації метастазів потрібно визначати категорію, яка відповідає більш широкому поширенню пухлини.

 

 Патологоанатомічна класифікація рТNМ

Категорії рТ, рN, рМ відповідають категоріям Т, N і М. Однак відсутня категорія рТ1, оскільки наявність тканин є недостатньою для визначення вищої категорії рТ.

G – гістопатологічна градація;

Gх – ступінь диференціювання, який неможливо оцінити;

G1 – високодиференційована пухлина;

G2 – помірно диференційована пухлина;

G 3-4 – низькодиференційована (недиференційована) пухлина;

Гістоморфологічна характеристика раку передміхурової залози по класифікації Міжнародного протиракового Союзу включає 3 типи гістологічної градації:

1 – високий ступінь диференціації;

2 – помірний ступінь диференціації;

3 – низький ступінь чи відсутність диференціації.

Відповідно до первинного місця розвитку пухлини - в ацінусах чи канальцях, аденокарцинома, складає близько 90 % усіх гістологічних форм.



Саркома передміхурової залози зустрічається в 0,5 - 1% випадків і найчастіше в молодому віці.

Групування за стадіями




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка