Причини отитів: інфекція, травми, зниження імунітету



Сторінка1/2
Дата конвертації11.07.2021
Розмір3.32 Mb.
  1   2

ОТИТИ

Патогномонічний симптом для зовнішнього отиту – позитивний симптом козелка – при натискувані на козелок буде виникати посилення болю. Він не завжди є патогномонічним для зовнішнього отиту, також може бути характерним і для середнього отиту, наприклад для дітей до 1 року.

При отоскопії вушну раковину у дітей ми відтягуємо назад і донизу. Через те що зовнішній слуховий прохід у них в вигляді щілини, тому ми і відтягуємо назад і донизу щоб випрямити кут, який знаходиться між барабанною перетинкою і нижньою стінкою зовнішнього слухового проходу. А у дорослих дозаду і доверху, щоб знов випрямити кут який знаходиться між кістковою частиною і перетинчасто-хрящовою який відкритий допереду. У дітей цього кута немає.

Якщо у дітей ми будемо тиснути на козелок то тиску буде передаватись на барабану перетинку, тому що немає кістки. Тому в них буде позитивний симптом як при зовнішніх так і при середніх отитах. А у дорослих і старших дітей він буде позитивний патогномонічний тільки для зовнішніх отитів.

Причини отитів: інфекція, травми, зниження імунітету.

Фурункул– це гостре гнійне запалення волосяного мішечка ( фолікула) з прилеглими придатками шкіри. Воно є обмежене і дифузне.

Обмежений зовнішній отит – перетинчасто-хрящова і кісткова частина, фурункул буде тільки в перетинчасто-хрящовій, тому що там є придатки ( волосся).

Якщо ви бачите при отоскопії запалення шкіри, гіперемія, набряк на всьому протязі аж до барабаної перетинки то це є дифузний зовнішній отит.

Який патогномонічний симптом для хондроперихондриту вушної раковини – мочка вуха інтактна???.

Хондроперихондрит має період інфільтрації, …….. , розрішення.

Вушна раковина буде схожа на вареник наче ( багряно-синього кольору, здута вушна раковина а мочка буде тілесного кольору). При бешизі процес буде іти за межі вушної раковини, на сусідні структури, в цьому і буде іти різниця.

Лікування зовнішніх отитів – консервативне і оперативне.

Консервативне – це стадія інфільтрації, коли ще немає ніякого абсцендування – загальне і місцеве. Загальне – антибіотики, місцеве – мазі, компреси, антисептики, знеболюючі.

Оперативне – малоінвазивна хірургія.

В чому різниця між фурункулом вуха і фурункула сідниці – є небезпека розвитку ускладнень. Тому що обличчя добре кровопостачається, є багато басейнів. Робиться без анастезії. Розріз робиться тільки там де гній, там не буде боліти так сильно.

Якщо буде хондроперихондрит то розріз робиться дугоподібний по ходу анатомічних фізіологічних складочок. Розрізи робляться по задній поверхні, забирається все змінений хрящ, і накладається туга асептична повязка.

Гострий гнійний середній отит – це гостре гнійне запалення всіх порожнин середнього вуха ( середнє вухо – це комплекс порожнин ( барабанна порожнина, комірки соскоподібного відростка, печера соскоподібного відростка, слухова труба, вхід в печеру), які звязані між собою)

По чому ми судимо про середнє вухо? – барабанна перетинка.

Причина гострого гнійного середнього отиту – (транстубарний шлях, буває травматичний також)

Стадії перебігу гострого гнійного середнього отиту – 3 стадії – 1-доперфоративна, 2- стадія перфорації, 3 – одужання ( хронізація, ускладнення)

Симптоми гострого гнійного середнього отиту – поділяються на субєктивні і обєктивні, вони в свою чергу поділяються на місцеві і загальні. Загальні – що турбують людину вцілому. Місцеві субєктивні симптоми при 1 стадії гострого середнього отиту – біль, зниження слуху і шум у вусі. Ці симптоми змінюються в процесі, якщо настає 2 стадія – біль буде зменшуватися, шум у вусі і зниження слуху залишається, добавляється симптом отореї (виділення слизно-гнійного характеру).

Обєктивні місцеві симптоми – для 1 стадії – гіперемія барабаної перетинки і може випинати при отоскопії ( зникає 5 орієнтувальних ознак).

Загальні субєктивні – слабкість, нездужання.

Лікування гострого гнійного середнього отиту – загальне і місцеве. Судиннозвужуючі каплі в ніс – для того щоб розблокувати слухову трубу і відновити її дренажну функцію. Тоді вже каплі у вухо – щоб зняти запалення. І загальне лікування – антибактеріальне і тд. Операція – парацентез – розріз барабаної перетинки в задньо-нижньому квадранті.

Покази до парацентезу – випинання барабаної перетинки на фоні неефективного консервативного лікування, або наростання болю при неефективному консервативному лікуванні, і загроза виникнення внутрішньочерепних і інших ускладнень.

Мастоїдит – це гостре запалення слизової оболонки і кістки соскоподібного відростка.

Патогномонічні симптоми – нависання задньо-середньої стінки, не видно барабанну перетинку.

задача на крок: у хвороггострий гнійний середній отит, мастоідит , лікування : якщо гній у соскоподібного відростку хірургічне лікування: антромастектомія? , трикутнику Шипо, роблять просту трепанацію соскоподібного відростка, мета: попередження внутрішньочерепний ускладнень. ( менінгіти)

хронічний гнійний середній отит- ускладнення гострого,гнойотеча з вуха не менше 6 тижнів , коли є перфорація, епітимпаніт, мезотимпаніт, епімезотимпаніт. суттєва відміність патогенетично: епітимпаніт := ( хронічний мастоідит)він вражає не лише слизову але і кісткову,мезотипаніт тільки слизова оболонка, епімезотимпаніт і то і то,

хронічний гнійний епітимпаніт: лікування: місцево: золоте правило отохірургії при всі гострий гнійних середніх отитах і всіх його ускладненннях —-антромастоідектомія або проста трепанація, якщо хронічний гнійний середній отит ,епітимпаніт— радикальна загальнопорожнина операція на вусі.

при загальнопорожниній всі 5 порожнин об'єднуються в одну з зовнішнім слуховим проходом

епітимпаніт -крайова

мезотипнаіт центральна

незпальні : сальпінгоотит, ( зниження слуху,шум у вусі, втягнення барабанна перетинка вкорочується світловий конус.



РИНІТИ

  1. Види ринітів: поділяються за періодом: на гострі, підгострі і хронічні.

Також за клінічним протокол виділяють: гострий рецидивуючий процес.

За патогенезом: первинні і вторинні реніти.



  1. Гострий риніт – це гостре ( інфекційне) запальне захворювання слизової оболонки носа.

Згідно сучасних класифікацій діагноз гострий реніт не виділяють. Зараз правильно називати риносинусит.

Чому? Тому що в порожнину носа безпосередньо відкриваються приносові пазухи. Отже, слизова оболонка носа і приносових пазух вони зєднані між собою і являються однією структурою. І ізольовано бути запалення тільки порожнини носа не може, ми це можемо підтвердити клінічно, лабораторно і інструментально, наприклад, провести пацієнтові томографію приносових пазух з виключно симптомами риніту і ми заодно побачимо запальні зміни слизової оболоки пазух.



  1. Види риносинуситів: ( це в протоколі) гострий вірусний риносинусит, гострий поствірусний риносинусит, гострий бактеріальний риносинусит, гострий рецидивуючий риносинусит.



  1. Стадії розвитку ринітів: 3 стадії: суха стадія, стадія серозних виділень, стадія слизово-гнійних виділень.



  1. По яким критеріям ми розподіляємо і класифікуємо стан пацієнта, чи це вірусна стадія чи це поствірусна стадія чи це бактеріальна?

Вірусні: до 10 діб і після 5 доби відсутність погіршень. Тривалість захворювання до 10 діб. Можна говорити про вірусний процес

Поствірусні: зберігаються симптоми після 10 доби, або є погіршення після 5 доби, але тривалість симптомів до 12 тижнів. ( більше 12 тижнів – хронічний процес)

Бактеріальний: погіршення після 5 доби, і наявність хоча б 3 ознак і більше:


  • Виділення і ОДНОЧАСНО наявність в порожнині носа слизових або гнійних виділень

  • Локальний біль (однобічний)

  • Температура більше 38С

  • Підвищення ШОЕ, СРБ

  • 2-х фазність перебігу ( погіршення після полегшення)

Рецидивуючий: свідчить про наявність 4 і більше загострень із періодами ремісії.

  1. Етіологія гострого риносинуситу?

Найбільшчаста причина грипи, віруси, бактерії. Залежить від того яка стадія захворювання – може бути вірусна етіологія, може бути бактеріальна неспецифічна флора.

  1. Перша стадія розвитку – суха, в чому полягає її тривалість і специфічні симптоми?

Етіологічний фактор – віруси. Тривалість від декількох годин до 2 діб і може бути відчуття сухості в ділянці носа, відчуття жару, слизотеча, чхання, загальне нездужання, головний біль, зазвичай нормальна температура, але можу бути субфебрильна. При передній риноскопії ми можемо побачити що слизова оболонка носа червоного кольору, вкрита ділянками засохлого білого слизу, ерозії можуть бути, набряк слизової оболонки, обтурація носових ходів з їх звуженням, при цьому носові раковини будуть набряклі. Носове дихання – субкомпенсоване, і у пацієнта основна скарга – печія і сухість в носі, відсутність носового дихання, наявна гугнявість ( закрита).

  1. Друга стадія – стадія серозних виділень, тривалість і симптоми?

Починається з 3 доби. Хворі скаржаться на важкість стану, настає порушення дихання носового ( може бути субкомпенсованим і декомпенсованим, пацієнт без використання лікарських засобів не може дихати носом) і наростає респіраторна гіпоосмія, наростає підвищення температури до фебрильних показників, відчуття розпирання в носі. Під час обстеження можна спостерігати гіперимовану слизову оболонку носу, вкрита рідким слизом, а ходи звужуються.



  1. Третя стадія – стадія слизово-гнійних виділень, тривалість, симптоми?

Починається після 5-6 доби. Характеризується тим, що всі симптоми покращуються тільки виділення стають слизово-гнійні. Відбувається відновлення носового дихання, зменшення набряку і тд.

  1. Особливості риніту у дітей?

Перебігає як важке загальне інфекційне захворювання. Специфічні прояви: носові ходи у дітей вони дещо звужені і незначний набряк може спричинити те, що дитина буде погано дихати, порушення смоктання, буде худнути ( бо не може смоктати молоко)

Чому дитина до року не може дихати ротом? У дітей до року не сформована необхідність дихати ротом коли вони не дихають носом. Ще розмір язика по відношеню до ротової порожнини більший і займає більше її частину. Також надгортаник і гортань розташовані вище, надгортаник розташовано на ходу току повітря.

Також особливості перебігу є те що у дітей більше тяжче протікає загальноінтоксикаційний синдром, може доходити навіть до фебрильних судом на фоні високої температури.

У дітей часто виникають ускладнення такі як отити, через розташування євстахієвої труби ( вона розташована більш горизонтально, її глоткове устя росташоване нижче ніж у дорослих на рівні твердого піднебіння, вона більш ширша у дітей) і особливості будови середнього вуха.

Також ускладнення на нижні дихальні шляхи – бронхіти, пневмонії

Також ускладнення – диспепсії, метеоризми за рахунок того що ці виділення потрапляють у ШКТ.



  1. Лікування пацієнта з гострим ринітом?

Призначають залежно від стадій. Саме перше що треба – очистити порожнину носа сольовими розчинами (промивання порожнини носа). Сольові розчини поділяються на ізотонічні, гіпертонічні і гіпотонічні.

Ізотонічні – для того щоб просто очистити, в певній мірі зволоження

Гіпотонічні – краще зволожують, після того як ми знімемо набряк

Гіпертонічний – саме для 2 стадії, але не довго щоб не пересушити слизову оболонку.

В 1 стадію ми призначаємо судиннозвужуючі каплі вніс, противірусні препарати, загальний режим ( відпочинок, ніжні ванни, чай з малиною)

В 2 стадію використовують протизапальну терапію ( НПЗЗ), дисенсибілізуюча терапія, антигістамінні препарати, похідні атропіну ( іпратропію бромід), при потребі антисептичні засоби.

Місцево – ми можемо використати сольові краплі, антисептики місцеві ( сульфацил натрію, мірамістин), вяжучі засоби на основі колоїдного срібла ( коларгол, протаргол), муколітичні засоби часто вони бувають в комбінації з судиннозвужуючими засобами ( Ринофлуімуцил, Респікс)

Також можемо використати мазі зігріваючі на ніс ( ментолові якісь)

Також можемо використати рослині препарати які відновлюють слизову оболонку, покращують мукоциліарний кліренс такі препарати як (Синупрет).

Також треба правильно висякувати ніс – треба трохи відкрити рот щоб компенсувати тиск, треба кожну ніздрю окремо, з невеликою силою щоб не утворилась перфорація барабанної перетинки і щоб не було розповсюдження інфекції слизово-гнійних виділень в порожнину середнього вуха з обтурацією слухової труби.

В 3 стадію – бактеріальна, не завжди закінчується одужанням. Антибіотики ( напівсентитичні пеніціліни, цефалоспорини 2-3 покоління)


  1. Пункція верхньощелепної пазухи.

Треба робити голкою Куліковського. Проводиться на 20-25 мм дозаду від переднього кінця нижньої носової раковини (що б не пошкодити сльозно-носовий канал) в склепінні нижнього носового ходу (найтонша стінка) в латерально-верхныо-задньому напрямку

роблять прокол у склепінні нижнього носового ходу на відстані 2-2,5 см від переднього кінця нижньої носової раковини в латерально-верхныо-задньому напрямку (мал. 82, 83). Вибір місця пункції обумовлений наступним:

а) тут найбільш тонка кістка нижнього носового ходу;

б) пункційний отвір у нижній частині пазухи забезпечує можливість відсмоктування гною навіть при малій його кількості;

в) ни ти порівняно далеко, отже, проникнення в орбіту мало вірогідне, а при пункції через середній носовий хід така імовірність існує, особливо, коли стінка стінка орбіверхньощелепної пазухи в області середнього носового ходу увігнута вбік її порожнини і більш, ніж звичайно наближається до нижньої стінки орбіти;

г) пункція на відстані 2-2,5 см від переднього кінця нижньої носової раковини в дорсальному напрямку дозволяє зберегти в цілісності сльозно-носовий канал, який відкривається в нижній носовий хід.



  1. Клінічні форми дифтерії і специфічні прояви.

Катаральна, плівчаста, токсична і геморагічна форми. Токсичну ми поділяємо в залежності від набряку шиї. І геморагічну ми поділяємо в залежності від висипів на шкірі і слизових оболонках.

Плівчаста вона поділяється на локалізовану і поширену.

Специфічні ознаки дифтерії: набряк, брудно сірого кольору плівки які щільно прилеглі до слизової оболонки і при їх виділені починають кровоточити. Важкий стан, важка інтоксикація, фебрильна температура, затяжний перебіг захворювання.


  1. Яке обстеження у пацієнтів обовязково з гострими запальними захворюванями верхніх дихальних шляхів?

Як лікар – повинні зробити мазок із носа і глотки для визначення бактерій лефлера. Робиться 3 мазки з проведенням бактеріоскопії і бактеріології.

  1. Лікування дифтерії

Протидифтерійна антитоксична сироватка, симптоматична терапія.

  1. Види хронічних ринітів

Вони поділяються на катаральні, гіпертрофічні, атрофічні, вазомоторні, алергічні. До атрофічних належить озена та простий.

  1. Диф. діагностика катаральний риніт хронічний і гіпертрофічний.

При катаральному риніті зі скарг будуть слизові виділення з носу які є постійними, почергове закладання половин носа. При проведенні риноскопії буде гіперемія незначна, є незначне звуження носових ходів і виділення.

При гіпертрофічному риніті буде значна гіперемія, більше будуть звужені носові ходи і гіпертрофована ділянка вона може при обмеженій формі нагадувати ягоду шовковиці, а при дифузній формі буде поширюватись на все.

Також для диф діагностики використовують закапування судиннозвужуючих крапель - адреналінові ( якщо гіпертрофічний – то змін не буде, а якщо катаральний – то буде набряк зменшуватись)


  1. Слизова оболонка при справжній гіпертрофії?

Слизова оболонка – гіпертрофована, колір ціанотичний, збільшені в розмірах носові раковини і поверхня слизової оболонки буде бугриста нагадує ягоду шовковиці.

  1. Простий атрофічний риніт і озена, в чому різниця?

ПАР – він проявляється сухістю і утворенням кірочок в носі, буде відчуття стягнення, незначні кровотечі.

При озені – будуть теж наявні кірочки але вона матимуть специфічний запах і в пацієнтів пропадає нюх.

Етіологія – при озені – гр негативна паличка клебсієла озена. При ПАР – несприятливий клімат, гострі риніти часті, професійні шкідливості.

Тканина вражена – при озені – слизова оболонка і кісткова тканина руйнується. При ПАР – лише слизова оболонка

Кірки – при озені – гнилистні з неприємним запахом. При ПАР – слизові

Наявність ерозій, блідо-слизових оболонок, інєкції судин, сухість слизової оболонки, відсутність природного блиску слизової оболонки – наявність атрофії

У випадку озени видалення кірок – атрофія кісткових структур порожнини носа

При ПАР – гіпоосмія, а при озені – аносмія



  1. Алергічний риніт і вазомоторний

АР – скарги – свербіж в носі, чхання, ринорея

При вазомоторному – не буде свербіжу.

Алергічний риніт класифікація – полінозний ( сезонний) та стійкий або постійний.

Скарги у пацієнта виникають в момент контакту з алергеном, почервоніння, чхання приступоподібне, сльозотеча

Скарги при вазомоторному виникають при неспецифічних алергенах ( холодова алергія). Причини – вегатосудинні дистонії.

Обєктивно при вазомоторному – набряк з однієї сторони, пацієнт буде дихати тільки однією половиною носа, ціаноз і білий або мармуровий колір слизової оболонки носа, наявність плям Воячека. А при АР – двосторонній набряк, скловидний набряк.

Проба з адреналіном – при вазомоторному – покращення дихання, а при АР – відсутність змін.


  1. Від чого залежить набряк при алергічному риніті і вазомоторному?

При АР – набряк залежить від сенсибілізації. В слизовій оболонці носа виникає інфільтрація слизової оболонки факторами запалення - еозинофілами, простогландинами.

При вазомоторному риніті – порушення інервація судин, призводить до нерівномірного надмірного кровонаповнення кавернозних тіл, порушення тонусу їх стінок.



  1. Як підтвердити діагноз алергічний риніт?

Провести шкірні проби ( позитивні) і лабораторні тести. Позитивна адреналінова проба

  1. Синусити класифікація

За локалізацією – моносинусити, гемісинусит, полісинусит, пансинусит.

За перебігом – гострі ( до 1 м.), підгострі ( 1-6 м), хронічні ( більше 6 м)

За виникненням – первинні і вторинні

За шляхом розповсюдження – риногенні, одонтогенні, травматичні, гематогенні.

За клінічними ознаками – катаральні, гнійні, серозні, гнійно-некротичні.


  1. Симптоми синуситів

Біль в ділянці де є запалення – буде визначати пальпаторно і перкуторно. Гнійні виділення в носових ходах. Специфічний симптом синуситу – гнійна смужка залежно від локалізації. ( якщо передня група пазух – середній носовий хід, якщо задня група пазух – верхній носовий хід, якщо клиновидна пазуха – задня стінка глотки). Порушення загального стану, температура, лабораторні показники свідчать про наявність процесу.

  1. Диф. діагностика синуситу

КТ, ренген, і тд

Проба Заблоцького – очищаємо порожнину носа від гнійних мас, потім робимо анемізаці слизової оболонки щоб відкрити устя, потім нахиляє голову в протележну сторону від запалення. Якщо ми нахилили голову в протилежну сторону і отримали гній - то цей гній з гайморової пазухи. Якщо ми не отримали гнійних мас, то ми просимо пацієнта нахилити голову вперед – то це будуть виділення з лобної пазухи.



  1. Принцип лікування хронічних синуситів.?

Хірургічно або проводимо пункцію або ендоскопічно ендоназальну синусотомію.

  1. Звідки ростуть поліпи?

Це розростання слизової оболонки комірок решітчастої пазухи – поліпозний синуїт

Хоанальний поліп – розте з гайморової пазухи



  1. Особливості видалення поліпів з вуха і з носа?

Глобальна різниця в тому що поліпи із вуха ми їх зрізаємо, а з порожнини носа ми їх вириваємо тому що ці поліпи на ніжці, а ця ніжка є основою поліпа.

  1. Риногенні ускладнення

Внутрішньочерепні та орбітальні.

Внутрішньочерепні – це гнійний менінгіт, енцефаліт, епідуральний абсцес, субдуральний абсцес, риногенний сепсис, тромбоз венозних пазух твердої мозкової оболонки ( печериста, верхній сагітальний синус, кавернозний)

Який вид синуситу викликає такі ускладнення – фронтити – тромбоз сагітального синусу, свеноїдин – кавернозного синус.

НЕЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ВУХА

Шляхи проникнення інфекції з вуха в порожнину черепа :



  • Контактний (ВНАСЛІОК ПАТОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ – КАРІЄСУ КІСТКИ )

  • Преформований (через кісткові канали , судини)

Які причини (отогенні хвороби) можуть викликати ускладнення :

  1. Гострий середній отит (мастоїдиту)

  2. Хронічний епітимпаніт (хронічного мастоїдиту)

Отогенні внутрішньочерепні ускладнення:

  • Отогенний сепсис

  • Меннінгіт

  • Екстра і субдуральні абсцеси

  • Абсцеси скроневої частки головного мозку, мозочка (внутрішньо-мозковий абсцес)

  • Тромбоз сигмоподібного синуса

  • Абсцез задньої черепної ямки (мосто-мозочкового кута)

  • Пересинуозний абсцес (далі кров у яремну вену)

  • Арахноїдити

  • Енцефаліти

Для всіх внутрішньочерепених ускладнень характерні групи симптомів:

  1. Менінгеальний

  2. Інтоксикаційний

  3. Вогнищеві (від локалізації ураження)

  4. Лікворо–гіпертензивний (загальномозкові) (підвищення внутрішньо-мозкового тиску)

  5. Віддалені

Менінгіти :

  • Первинний(менінгококовий і вірусний) і вторинний

  • обмежений і дифузний: (серозний і гнійний-менінгококовий)

Обмежений менінгіт – бо обмежений кількістю клітин в лікворі.

Менінгіт – це запалення мозкових оболонок

Які групи симптомів вказують шов хворого розвивається менінгіт :


  1. менінгіальні (ригідність потиличних м’язів. Симптом Керніга , Брудзинського)

  2. загальномозкові ( підвищення лікворного ? тиску) (різкий головний біль розпираючого характеру, на висоті головного болю виникає нудота , блювота , що не приносить полегшення, брадикардія - подразнення n. Vagus, застійні диски зорових нервів – розширені венули і спазмовані артеріоли)

Для підтвердження менінгіту необхідно виконати пункцію ліквору (ЛЮМБАЛЬНУ ПУНКЦІЮ) – ліквор буде витікати під тиском, колір мутний, досліджувати будемо цитоз клітини (лімфоцити та нейтрофіли), в нормі цитоз – 3-5 клітин в полі зору . При менінгіті гнійному – більше 1000 клітин. При серозному – від 100 до 1000. Обмежений – до 100 клітин.

Лікування: (золоте правило: при гострому гнійному середньому отиті і всіх його ускладненнях робиться – антромастоїдотомія, а при хронічних гнійних середній отитах і всіх його операціях робиться – загальнопорожнинна операція на вусі. Якщо я внутрішнньочерепне ускладнення – додається одне слово -розширена – санація за ходом патологічного вогнища, розширюємо санаційну порожнину до мозкових оболонок середньої або задньої черепної ямки.)



  1. Розширена антромастоїдотомія –

  2. Після хірургічного лікування – антибіотикотерапія

Екстрадуральний абсцес – гній пройшов через кістку і відтискую тверду мозкову оболонку до середини .

Субдуральний абсцес – між твердою і м’якою мозковою оболонкою.

Інтрамедулярний абсцес (ВНУТРІШНЬОМОЗКОВИЙ) при цьому виді абсцесу до всіх попередніх симпотім додається щ одна група симптомів - Вогнищеві симптоми.

Вогнищеві симптоми при абсцесі мозочку – великий або середньорозмашистий горизонтально ротаторний спонтанний ністагм спрямований у хворий бік ніколи самостійно не згасає(немає швидкого чи повільного компоненту, напрямок ністагму неможливо визначити), атаксія, поза Ромберга.

При уражені скроневої частки – афазії та слухові галюцинації. Афазія – порушення мовлення : моторна афазія, сенсорна афазія, амнестична – не може згадати назву предмету, але знає його властивості.

При наявності абсцесу – дренуємо його (є одноразове дренування є багаторазове), або пункційний метод лікування – не глибше 4 см, в напрямку досередини до шлуночків. В трьох напрямках : досередини, допереду і назад.

Тромбоз сигмоподібного синуса – тромб у просвіді сигмоподібного синуса – дублікатура твердої мозковоїоболонки (тромбоз, септикоцемія, септикопіемія), перебігає як сепсис – з гектичною температурою з ознобами пітливістю, також нагадує малярію. Спостерігається циклічність. Лікування – розширена загальнопорожнинна операція, дренування сигмоподібного синуса , перев’язати яремну вену (на шиї) і вище неї ретроградно видалити тромб.

Незапальні захворювання внутрішнього вуха



  1. Нейросенсорна приглуховатість (неврит слухового нерва, сенсерноневральна, персептивна, кохлеоневрит)

  2. Отосклероз

  3. Хв. Меньєра

Причини: (читайте лекцію)

  1. Судинні розлади

  2. Інфекційні (Вірус грипу тропний до нервів та судин (нейро/та вазо тропність)

  3. Травматичне ушкодження

  4. Ототоксичні перпарати (можна лікувати з аміноглікозидів – моно, каноміцин амікацин але чітко в терапевтичних дозах), калійзберігаючі діуретики , цитостатики

  5. Пухлини мосто-мозочкового кута

Діагностика : спілкування з хворим(зібрати скарги), виявлення симптоми – шум у вусі, погіршення слуху (чує але не розбирає що каже); Об’єктивно : не буде видимих ознак при отоскопії (норм. отоскопічна картина).

Лікування : залежить від причини; патогенетичне лікування - зняти спазм судин , відновлення проникність судинної стінки покращення мікроциркуляції. Оперативне лікування – непоказане.

Отосклероз (В ОСНОВНОМУ В ЛЕКЦІЇ Є ВСЕ)

Тут тільки те чого нема в лекції



Хворіють жінки молодого віку дітородного віку. Це генетично детерміноване захворювання та зв’язане з вагітністю (з вродою НЕ ЗНАЮ ЯКИМ БОКОМ І ЧОГО АЛЕ ВІН ТАК СКАЗАВ).

Патогномонічний симптом - симптом Шварце , Хілова, параакузіс Вілізія

Лікування – поршнева стапедопластика.

ХВ. Меньєра

Тріада симптомів – головокружіння (справжнє), зниження слуху та шум у вусі. Циклічна хвороба , ці симптоми є лише під час нападу , але слух ніколи не відновлюється.



ТОНЗИЛІТИ

Гострий тонзиліт(ангіна) – інфекційно-запальне захворення при якому вражається піднебінні мигдалики, викликаєься бета-гемолітичним стрептококом групи А. (ГОСТРЕ ЗАГАЛЬНО-ІНФЕКЦІЙНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ВСЬОГО ОРГАНІЗМУ З МІСЦЕВИМ УРАЖЕННЯМ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ) – визначення первинної ангіни.

Ангіна буває : 1. Первинна (катаральна, лакунарна, фолікулярна, флегманозна, гемораргічна, виразкова-некротична - Симановского-Плаута-Венсана) 2. Вторинна (як симптом інших захворювань) (при захворювань систем крові-мононуклеоз, або при гострих інфекціяї – кір, дифтерія…)

Гострий тонзиліт лікується амбулаторно (при легкому та середньому ступеню перебігу захв.) (але по його то лікують в інфекційному відділенні – але не лікують в інфекційному відділенні)

Гостре запалення носоглоткового мигдалика – аденоїдит.

Дифтерія глотки – особливо-небезпечне інфекційне захворювання яке виникає внаслідок інфікування паличкою дифтерії (корінебактерія дифтерія )





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка