При локалізації процесу в плевральній порожнині причиною затемнення є: Рідина в плевральній порожнині



Скачати 63.34 Kb.
Дата конвертації02.06.2020
Розмір63.34 Kb.
Синдром тотального (субтотального) затемнення легеневого поля виникає тоді, коли повітряна тканина легені заміщується іншим патологічним субстратом, якийлокалізується в плевральній порожнині або в легені.

При локалізації процесу в плевральній порожнині причиною затемнення є:

1.Рідина в плевральній порожнині (ексудативний плевріт чи гідроторакс).

2.Масивні плевральні нашарування (шварти).

3.Фіброторакс.

4.Діафрагмальна грижа з проникненням органів черевної порожнини (кишечнику чи шлунка) в плевральну порожнину.

При внутрішньолегеневій локалізації процесу причиною затемнення може бути:

1.Ателектаз легені (рак легені з закупоркою головного бронху, інорідне тіло в головному бронху чи його травматичний відрив).

2.Масивне запалення легені (крупозна пневмонія, стафілококова пневмонія, творожиста пневмонія, гангрена легені).

3.Цироз легені (туберкульозного чи нетуберкульозного походження).

Щоб віддеференціювати всі ці процеси треба оцінити положення органів середостіння (звичайне; зі зміщенням в бік ураження; зі зміщенням в протилежний ураженню бік) та структуру затемнення (однорідне чи неоднорідне).





Зміщення органів середостіння в бік ураження відбувається у трьох випадках: 1) при ателектазі; 2) при цирозі; 3) при видаленні легені. Диференційною діагностикою між ними є гомогенність та інтенсивність тіні: при ателектазі тінь однорідна, інтенсивна, нагадує матове скло (симптом „матового скла”). При цирозі тінь неоднорідна, виявляються як зони просвітлення (роздуті дольки), так і зони затемнення (ділянки фіброзу).

Зміщення органів середостіння в протилежний ураженню бік відбувається у двох випадках:

1) при масивному плевральному випоті;

2) діафрагмальній грижі. Диференційною діагностикою між ними є гомогенність тіні: при випітному плевриті тінь гомогенна, в прямій проекції виявляється затемнення зовнішньо-нижньої частини легеневого поля з верхньою косою межею, яка йде від бокового відділу грудної клітини до тіні середостіння або діафрагми (лінія Еліса-Дамуазо-Соколова). Якщо випіт осумкований, його верхня межа стає випуклою доверху.При діафрагмальній грижі – тінь неоднорідна (що обумовлюється газ в петлях кишківника.

. Синдромом обмеженого затемнення легеневого поля

проявляються безповітряні внутрішньолегеневі ураження, що за розмірами відповідають сегменту або частці легені. Причинами цього синдрому є наступні патологічні процеси:

1.Запалення легені (гострі пневмонії, інфільтративний туберкульоз).

2.Обмежений ателектаз частки чи сегмента (бронхогенний рак легені, інорідне тіло часткового, сегментарного бронху).

3.Цироз легені (туберкульозної чи нетуберкульозної етіології).

4.Рідина в плевральній порожнині (ексудативний плеврит, гідроторакс при застійній недостатності кровообігу, гемоторакс), в тому числі осумкований плеврит.

5.Плевральні шварти, фіброторакс.

6.Пухлина легені (без розвитку ателектазу).

7.Інфаркт легені.

Для уточнення цих патологічних станів слід враховувати положення, форму і розміри ураження, інтенсивність, структуру, контури, зміщення ті інші ознаки.



Трикутні форми- спостерігаються при

  • сегментарних ателектазах,

  • при медіастінальних плевритах, при інфарктах легень

  • При міжчастковому осумкованому плевриті – тінь веретеноподібна.

  • Зменшення розмірів затемнення буває при цирозі та ателектазі. При ателектазі тінь однорідна, а при цирозі неоднорідна.

Синдромом круглої тіні в легеневому полі проявляються патологічні процеси, які обумовлюють на рентгенограмах легенів в двох взаємно перпендикулярних проекціях одну або декілька круглих, полукруглих чи овальних тіней, діаметром більше 1 см (менше 1 см це вогнища). Десятки захворювань легенів можуть давати на рентгенограмах картину круглої тіні. Найважливішими з них є:

1.гостра пневмонія;

2. туберкульоезний інфільтрат;

3. туберкульома;

4. первинний рак легені;

5. метастази пухлин в легені;

6. ретенційна кіста легені;

7. ехінокок легені;

8.осумкований плеврит (кістний, медіастинальний, діафрагмальний, міжчастковий);

9. еозінофільний інфільтрат;

10. кіста середостіння;

11. пухлина середостіння та інш.



Число.

  • Поодинокі тіні зустрічаються при абсцесі, туберкульомі, кісті, пухлині легені.

  • Множинні округлі утворення (2–3 тіні та більше) частіше вказують на наявність метастазів злоякісних пухлин в легені. Рідше вони можуть бути звязані з наявністю 2–3-х кіст легені або туберкульоми.

Форма. Внутрішньолегеневий процес обумовлює округлу або овальну тінь. Остання частіше зустрічається при кістах або осумкованих плевритах.

Розміри. Розміри тіні залежать від стадії розвитку патологічного процесу та його морфологічного субстрату. Тіні великих розмірів (4-8 см) можуть давати кісти (ехінококові), осумковані плеврити, абсцеси, доброякісні пухлини.

Інтенсивність. Тіні розрізняють по інтенсивності: значної, на фоні якої не виявляється тінь ребра (не дреновані абсцеси, кісти, туберкульома); середньої, на фоні якої не проявляється легеневий малюнок, але чітко видні ребра (пухлини); малої, на фоні якої виявляється легеневий малюнок (запальні процеси).

Рисунок, структура тініможе бути однорідною (при пухлинах, закритих кістах та туберкульомі) та неоднорідною (просвітлення - виникнення порожнини чи ще більшого затемнення - відкладення вапна).



Просвітлення на фоні затемнення виникає при розпаді легеневої тканини, коли порожнина не містить рідини - абсцедуюча шароподібна пневмонія, інфільтративно-пневмонічний туберкульоз та рак в фазі розпаду. Щоб їх віддиференціювати треба звернути увагу на кількість порожнин. При раці виникає одна порожнина з нерівними внутрішніми контурами та нерівномірною товщиною стінок (симптом „персня з печаткою”).В метастазі немає порожнини розпаду! А для туберкульоми характерні множинні невеликі порожнини розпаду та відкладення вапна в вогнищі. Наявність в порожнині рідини зустрічається при абсцесі легені, дуже рідко при закритій кісті в фазі прориву в бронх. Про наявність рідини та повітря в порожнині свідчить верхній горизонтальний рівень рідини на межі повітря-рідина.Просвітлення в центрі круглої тіні не буває при еозинофільному інфільтраті, що є дифференційно-діагностичною ознакою!

Контури.



Нечітки контури, які плавно переходять в оточуючу легеневу тканину та посилення легеневого рисунка біля затемнення, є симптомом запального процесу (крім туберкульоми) (шароподібна пневмонія, еозинофільний інфільтрат, інфільтративно-пневмонічний туберкульоз).

Чіткі контури характерні для закритої кісти (ехінококової теж), туберкульоми або пухлини. Але при кістах легенів тінь має рівні контури, а при пухлинах та туберкульомі нерівні. Туберкульома також відрізняється різкими контурами, правильної округлої форми і може бути однорідною чи з просвітленням в центрі. Біля тіні туберкульоми можуть бути крупні чи невеликі вогнища туберкульозної інфільтрації та «бронхіальна доріжка» до кореня легені.

Синдром кільцеподібної тіні в легеневому полі характеризується відмежованим просвітленням або замкнутим кільцем з неправильними стінками. Найчастішими причинами появи в легеневому полі кільцеподібної тіні є:

1. Абсцес легені.

2. Туберкульозна каверна.

3. Периферичний рак легені в стадії розпаду.

4. Поодинокі повітряні кісти легені.

Дефекти в ребрах та їх деформація, накопичення газу в плевральній порожнині (обмежений пневмоторакс), можуть давати картину кільцеподібної тіні. Тому, тільки якщо така тінь в різних проекціях розташована в межах легеневого поля – то це абсолютний доказ внутрішньолегеневої порожнини.



Зміни коренів легень

  • При різних патологічних станах відмічається зміна структури, величини і положення коренів легень. Зміни можуть бути однобічні і двобічні

  • Розширення легеневих коренів без змін їх структури і положення вказують на застійні явища в малому колі кровообігу і супроводжуються посиленням легеневого малюнка.

  • Розширення коренів легень з втратою його структурності і чіткості, без змін положення відмічається при дифузному розростанні сполучної тканини (пневмосклерозі), що доповнюється посиленим деформованим легеневим рисунком.

  • Розширення кореня легені з втратою його структури в дитячому віці є ознакою туберкульозного ураження лімфатичних прикорневих вузлів (бронхоаденітів).

  • Розширення тіней коренів з поліцеклічним зовнішнім контуром у хворого літнього віку вказує на пухлинний процес у лімфатичних вузлах.

Зміна положення кореня легень і його деформація відбувається при зменшенні об'єму ділянки легені або при її нерівномірному зморщуванні (ателектаз, пневмосклероз), а також при пневмотораксі, ексудативному плевриті і пухлинах у ділянці кореня і середостіння.

Важливим критерієм для виявлення природи порожнини є товщина її стінок. Можливи три варіанти: 1) тонкі стінки; 2) рівномірно товсті; 3) нерівномірно товсті.



Тонкі стінки частіше зустрічається при

- повітряних кістах,

-туберкульозній санованій каверні або при

-бронхоектазах.

Якщо порожнина одна – то це кіста або каверна. Щоб їх віддефернціювати враховують її розташування та клінічні дані. Відсутність клініки, інтактність оточуючої легеневої тканини та розташування нижче підключичної зони говорить за кісту. І навпаки, клініка, вогнищеві та лінійні тіні навколо каверни, підтверджують її наявність.

Рівномірно товсті стінки свідчать про запальне походження порожнини і зустрічаються при

-туберкульозній каверні або при

- абсцесі легені

. Але при туберкульозному розпаді творожисті маси відхаркуються поступово і рідини в порожнині немає („суха порожнина”), а при абсцесі рідина (гній) з повітрям утворюють горизонтальний рівень.

Нерівномірно товсті стінки зустрічаються при розпаді периферичного раку легені. Порожнина може бути дуже великою, виглядаючи як кільцеподібна тінь. Але нерівномірний некроз та розпад пухлини завжди утворює потовщення стінки в одному місті („перстень з печаткою”).

Множинні кільцеподібні тіні зустрічаються при

- полікістозі легенів,

- туберкульозі з декільками кавернами

- бронхоектатичній хворобі.

Відрізнити їх допомагає наявність клініки (при туберкульозі) та розмір тіней. При бронхоектазах тіні мають однакові розміри (1-2 см) і розташовані в нижніх відділах легенів. При полікістозі тіні мають розміри більше 2 см та розташовані по всім легеневим полям.

Синдромом вогнищ та обмеженої дисемінації Проявляються


  • запальні процеси,

  • пухлини,

  • крововиливи,

  • невеликі ателектази та інш.

Вогнищами називають невеликі округлі або неправильної форми утворення в легеневій тканині розмірами від 0,1 до 1 см. Щоб їх віддиференціювати, слід враховувати наступні характеристики:

  1. Кількість вогнищ.

  • поодинокі

- множинні

Якщо їх розташування знаходиться в межах двох міжребірь то це обмежена дисемінація. Розсіювання вогнищ по всіх легенях відноситься до синдрому дифузної дисемінації.



Форма вогнищ:

  • кругла,

  • округла,

  • овальна,

  • продовгувата,

  • конусоподібна,

  • звіздчата,

  • полігональна,

  • неправильна.

  1. Розміри вогнищ:

  • мілкі (0,5-2 мм),

  • середніх розмірів (2-5 мм),

  • крупні (більш 5 мм, в тому числі часткові вогнища, які досягають 10-15 мм в діаметрі).

Розташування вогнищ:

  • группами

  • , рівномірно

  • нерівномірно розсіяні.

Інтенсивність тіні вогнищ:

  • малої (по інтенсивності відповідає тіні подовжній проекції легеневої судини),

  • середньої (відповідає інтенсивності тіні поперекових січень судин),

  • великої (відповідає інтенсивності кортикального шару ребер), тінь відкладення вапна, тінь металевої щільності.

  1. Контури вогнищ: різкі, нерізкі, рівні, нерівні, випуклі, вгнуті, дугоподібні, полі циклічні, фестончасті.

  2. Структура ущільнення: однорідна, неоднорідна.

Розташування вогнищ в верхівках та підключичних зонах – характерна ознака вогнищевого туберкульозу легенів або туберкульоми (яка розташована вище групи вогнищ). Поодиноке вогнище без вапна в любому відділі легеневого поля (особливо у осіб похилого віку) – підозра на периферичний рак легені або маленький метастаз пухлини.

Нерізкі контури вогнищ - це ознака запального процесу. Різкі (при локалізації в верхівках) - туберкульоз, при іншій локалізації – периферичний рак. Однорідність характерна для вогнищевого туберкульозу в фазі ущільнення. При неоднорідності можливі два варіанти: тіні відкладення вапна (більш щільні тіні), або просвітлення.



Інтенсивність вогнищевих тіней залежить від товщини патологічного утвору і його патоморфологічного субстрату. Малоінтенсивні вогнища з нечіткими контурами характерні для гострої вогнищевої пневмонії або вогнищевого туберкульозу легенів в фазі інфільтрації. Вогнища середньої інтенсивності при туберкульозі свідчать про затухання процесу. Відкладення вапна в вогнищах визначається як ділянки великої інтенсивності.

Синдром дифузної дисемінації (множинні розповсюджені вогнищеві затемнення) можуть викликати більш ніж 150 захворювань різного генезу, які обєднуються перш за все рентгенологічною картиною дифузного ураження обох легенів та схожими шляхами формування патологічного процесу, починаючи з альтернативно-продуктивної реакції альвеолярних перегородок (альвеоліт, утворення гранульом), васкуліту чи інтерстиціального набряку і закінчуючи продуктивно-склеротичними змінами в стромі легенів. В залежності від розмірів вогнищ розрізняють 4 типи дисемінацій:

1. Міліарний тип дисемінації (розмір вогнищ 1–2 мм).

2. Тип дисемінації з невеликими вогнищами (3–4 мм).

3. Середньовогнищевий тип дисемінації (5–8 мм).

4. Тип дисемінації з великими вогнищами (9–12 мм).

Найважливіші захворювання, які викликають дифузну дисемінацію легенів.



Характер дисемінації

Захворювання

1. Міліарний тип дисемінації

(розмір вогнищ 1–2 мм).

1. Гострі вірусні пневмонії (грип, коклюш).

2. Міліарний туберкульоз легенів.

3. Лімфогематогенний туберкульоз легенів.

4. Пневмоконіози.

5.Саркоідоз.

6. Венозний застой в легенях при захворюваннях серця.

2. Тип дисемінації з невеликими вогнищами (розмір вогнищ 3–4 мм).

1. Гострий та хронічний гематогенно-дисемінований туберкульоз легенів.

2. Пневмонія різної етіології з вогнищами невеликих розмірів.

3. Пневмоконіози.

4.Саркоідоз.

5. Хвороби сполучної тканини (системний красний вовчак, вузелковий пері артеріїт)

3. Середньовогнищевий тип дисемінації

(розмір вогнищ 5–8 мм).

1. Гострі пневмонії різної етіології.

2. Метастази пухлин.

3. Гострий гематогенно-дисемінований туберкульоз легенів.

4.Саркоідоз.

4. Тип дисемінації з великими вогнищами

(розмір вогнищ 9–12 мм).

1. Гострі пневмонії різної етіології.

2. Метастази пухлин.

3. Набряк легенів при хворобах серця.

4. Набряк легенів при вдиханні отруйних речовин.

5.Саркоідоз.

Інтерпретація рентгенологічної картини суттєво полегшується при встановленому клінічному діагнозі основного захворювання: злоякісної пухлини різної локалізації, туберкульозу, вад серця, ІХС чи інших захворювань серця з ознаками лівошлуночкової серцевої недостатності, хвороб сполучної тканини, вірусних інфекцій (грип, коклюш, кор) та інш. В цих випадках генез дифузного ураження легенів не викликає сумніву.

5. Динаміку вогнищ: а) стабільна; б) зливання в інфільтрати; в) наступний розпад та утворення порожнини.

Міліарні вогнища (1-2 мм)найбільш характерні для


  • гострого міліарного туберкульозу,

  • рідко для вузликових пневмоконіозів та бронхіолітів.

Відрізнити їх можливо по клініці. Гострий початок свідчить про запальний процес. Для гострого міліарного туберкульозу характерне густе і рівномірне обсіменіння обох легеневих полів однотипними та чітко обмеженими мілкіми вогнищами, які проявляються лише на 8-20 день.

При бронхіоліті вогнища появляються в перші дні захворювання.

При гематогенно-диссемінованному туберкульозівогнища різних розмірів та щільності і більше розташовуються в верхніх відділах легенів.



Гострі пневмонії відрізняються нерівномірним розподіленням вогнищ переважно в середніх та нижніх відділах легенів з нерізкими розмитими контурами.

Для пневмоконіозів характерні стерта клініка (слід враховувати багаторічну працю в умовах запилення легенів), дифузний сітчастий фіброз, а також множинні дисеміновані вогнища. Корені легенів збільшені та ущільнені.

Метастатичне дифузне ураження легенів з пухлини інших органів та карциноматоз(з первинного вузла в самої легені)характеризується появою в легеневих полях однотипних множинних щільних вогнищ, які не мають тенденції до розпаду з утворенням порожнини. При ретроградному розповсюдженні метастазів, коли вони первинно вражають лімфатичні вузли коренів легенів, а вже відти «двигаються» проти току лімфи в легеневу тканину, в коренях визначаються пакети лімфатичних вузлів, від яких радіально відходять лінійні тіні по ходу бронхів.

При ортоградному розповсюдженні метастазів по лімфатичним щілинам до кореня легені з первинних невеликих метастазів, які розташовані під плеврою, ракове ураження лімфатичних вузлів кореня спостерігається на пізніх стадіях метастазування.

Невеликі вогнища (3-4 мм)теж характерні для


  • гематогенно-диссемінованого туберкульозу,

  • гострої пневмонії

  • вузликового силікозу.

Відрізнити їх можливо по началу клінічних проявів. Крім того, розсіювання вогнищ в верхніх та середніх відділах легеневих полів частіше зустрічається при туберкульозі. Розташування вогнищ в середніх та нижніх відділах легеневих полів визначається при силікозі.

Cередні вогнища (5-8 мм)можуть визначатися при



  • гострій вогнищевій пневмонії та

  • множинних метастазах (або карциноматозі).

Розуміло, що гостра клініка свідчить про запальний процес, відсутність клінічних проявів – про пухлинну дисемінацію.

Синдром патологічних змін коренів легенівспостерігається при багатьох захворюваннях органів дихання. Виділяють наступні типи змін коренів легенів:

1. Повнокровя легенів («застійні корені»).

2. Інфільтрація коренів.

3. Рубцева деформація коренів.



Збільшення лімфатичних вузлів.

.1 Метастази злоякісних пухлин.

2. Туберкульоз легенів.

3. Саркоідоз.

4. Угноювальні процеси в легенях.

5. Лімфогранулематоз.

6. Лімфолейкоз.

7. Пневмоконіози.

8. Інфекційний мононуклеоз.

9. Вірусні аденопатії.

5. Вапнування лімфатичних вузлів в коренях.

При інфільтраціїкорені легенів виглядають розширеними, безстуктурними з нерізкими контурами.



При рубцевих змінах в коренях легенів окремі його елементи мають чіткі, різкі, але нерівні контури. Внутрішньо коренів визначаються грубі фіброзні тяжи та кільцеподібні тіні поперекових зрізів бронхів. Це приводить до їх посилення та значної деформації.

Найчастіше виявляють розширення коренів. Воно може бути двобічним (вроджені та набуті вади серця, збільшені лімфатичні вузли) та однобічним (гостре запалення у легені, пухлинне ушкодження бронху і лімфатичних вузлів, туберкульозний бронхоаденіт). Бронхоаденіт виникає частіше в дитячому віці, а пухлина – в похилому!

Звуження кореня легені буває в разі зменшення приливу крові в легені (тетрада, тріада Фалло, аномалії легеневого стовбура та його гілок).

Зміна положення кореня легені та його деформація виявляються при хронічних запальних процесах із явищами цирозу, при пневмосклерозі, ателектазі, значних плевральних нашаруваннях, після часткової резекції легені.

8. Синдром патологічних змін легеневого рисунка може бути обмеженим, розповсюдженим та тотальним. В першому випадку зона змін захоплює не більш ніж два сусідніх міжреберних проміжки. При другому випадку рисунок змінений в значній частині одного або обох легеневих полів чи протягом всього одного легеневого поля. При тотальному ураженні рисунок змінений на обох легеневих полях (як правило це системне захворювання).

Існують наступні типи змін легеневого рисунка:

Підсилення – збільшення кількості елементів рисунка в одиниці площі легеневого поля.

Головні причини підсилення легеневого рисунка:

 Збільшення кровонаповнення судин легенів при вроджених чи набутих пороках серця, ІХС.

 Запальний набряк міжчасткових перегородок та перібронхіальних просторів при пневмоніях, бронхітах, альвеолітах.

 Розвиток сполучної тканини в інтерстиції легені при пневмосклерозі.



Дифузне двобічне (тотальне, субтотальне) підсилення легеневого рисунка спостерігається в разі дисемінованого туберкульозу, пневмоконіозу, пневмосклерозу, гемосидерозу, підвищення кровонаповнення артерій та вен.

Однобічне (тотальне) підсилення легеневого рисунка є компенсаторним і виявляється при ексудативному плевриті, тотальному пневмотораксі, агенезії і аплазії легені.

Обмежене підсилення легеневого рисунка виявляється при інтерстиціальній пневмонії, при ураженні глибоких лімфатичних судин.

Збіднення легеневого рисунка – зменшення кількості елементів рисунка на одиницю площі легеневого поля. Для визначення цього симптому слід зрівнювати симетричні ділянки легені.

Головні причини збіднення легеневого рисунка:

1.Зниження кровообігу в легеневих судинах при врождених вадах серця зі збрасуванням крові справа наліво.

2.Легенева артеріальна гіпертензія при стенозі легеневої артерії.

3.Виражені порушення бронхіальної проходимості (інорідні тіла, пухлина бронхів, хронічний обструктивний бронхіт та інш

Дифузне двобічне (тотальне, субтотальне) збіднення легеневого рисунка виявляється при вроджених вадах серця (тріада, тетрада Фалло, звуження легеневої артерії), емфіземі легені.

Однобічне (тотальне, обмежене) збіднення легеневого рисунка буває внаслідок гіпоплазії легеневої артерії, клапанного стенозу відповідного бронху.
Деформація легеневого рисунка – це зміна форми, калібру і направленості його елементів, нерівномірне розширення, нерівність і нечіткість контурів, відсутність поступового звуження легеневого рисунка до периферії, переривистість окремих судин. Деформація легеневого рисунка поєднується, як правило, з його підсиленням. Спостерігається при багатьохзахворюваннях органів дихання: хронічних бронхітах, туберкульозі легенів, пневмоконіозах, фіброзуючому альвеоліті, пневмосклерозах різної етіології.

Виникнення неабияких елементів (вузькі тіні розширених лімфатичних судин, ущільнених міжчасткоих перегородок (лінії Керлі), трубчасті тіні бронхів, пластинчасті ателектази, фіброзні рубці, ячеісті структури при панацинарній та бронхіолярній емфіземі, кістозні бронхоектази, тіні аномальних судин).


. Синдром загального просвітлення проявляється підвищеною прозорістю значної частини або всього легеневого поля (чи обох легеневих полів), незалежно від того, викликані ці зміни ураженням легеневої тканини чи позалегеневими змінами.

Найбільш часті причини загального одно- чи двобічного просвітлення легенів є:


1. Емфізема легенів (первинна чи вторинна).

2. Пневмоторакс.

3. Гігантська повітряна кіста легені.

4. Вроджена вада розвитку легені - гіпоплазія легені.


Просвітлення обох легеневих полів виникає в разі збільшення об’єму легеневої тканини у хворих емфіземою, бронхіальною астмою, хронічним бронхітом.

Рентгенологічна картина при дифузній емфіземі легенів складається з декількох суттєвих ознак:

1. Збільшення обємів обох легеневих полів і, відповідно, передньозадніх та поперекових розмірів грудної клітки.

2. Низьке розташування діафрагми та зменшення її рухомості.

3. Горизонтальне розташування задніх відділів ребер та розширення міжреберних проміжків.

4. Розширення загруднинного простору (симптом «зіяння» переднього середостіння, який виявляється на боковому знімку).



Підвищення прозорості однієї легені, частки обумовлено порушенням її вентиляції (клапанна закупорка бронху), внаслідок звуження просвіту бронху через патологічні зміни його стінки (пухлина, фіброз), або закупорку бронха стороннім тілом, слизом, збільшеними лімфатичними вузлами (бронхостеноз).

Розрізняють три ступені бронхостенозу. В разі першого ступеня (частковий прохідний бронхостеноз) звуження просвіту бронха обмежує надходження повітря в легеню, що призводить до гіповентиляції певної її ділянки. На рентгенограмі ця ділянка визначається зниженням прозорості і підсиленням легеневого рисунка. Спостерігається зміщення органів середостіння в бік патології у фазі форсованого вдиху (симптом Гольцкнехта-Якобсона), а під час кашлю і видиху – зміщення в здоровий (протилежний) бік.

Локальне просвітлення виникає при гігантській повітряній кісті, яка простягається на всю легеню, а також порожнинами в легенях, які містять повітря (туберкульозна каверна, периферичний рак у фазі розпаду, кістозні бронхоектази, повітря в плевральній порожнині).

Серед аномалій та вад розвитку судин легенів виділяють наступні:

 Аневризми легеневої артерії.

 Агенезія та гіпоплазія легеневої артерії.

 Артеріовенозні аневризми.

 Секвестрація легені.

 Аномалії впадіння вен.

 Варикозне розширення вен.



Пневмонії. Всі пневмонії поділяють на гострі та хронічні. Сучасна класифікація пневмоній виділяє наступні їх групи:

А. Первинні.

І. Бактеріальні.

ІІ. Вірусні.

ІІІ. Мікоплазмені.

ІУ. Пневмоцитозні.

У. Алергічні.

УІ. Рікетціозні.

УІІ. Паразитарні.

УІІІ.Грибкові.

Б. Вторинні.

І. Пневмонії при порушеннях кровообігу в малому колі.

ІІ. Пневмонії при порушеннях бронхіальної проходимості.

ІІІ. Аспіраційні пневмонії.

ІУ. Пневмонії при захворюваннях інших органів та систем.

У. Травматичні пневмонії.

УІ. Післяопераційні пневмонії.

Гострі пневмонії Головна ознака при рентгенологічному дослідженні - це зменшення прозорості легеневого поля. Характеристика затемнення – його інтенсивність та розміри залежать від етіології, індивідуальних особливостей організму та стадії захворювання. Запалення може захоплювати альвеоли, інтерстицій або і те і друге.

При бактеріальних пневмоніях збудниками є різновиди кокків: пневмококкі, стафіло- та стрептококкі, палочка Фридлендера, легіонелла, рідше ентерококкі, кишечна палочка та палочка Пфейфера. В залежності від виявленого збудника виділяють ту чи іншу пневмонію. Пневмококи є причиною виникнення більшості пневмоній і можуть викликаюти 2 основних їх типи: крупозну та бронхопневмонію.

Крупозну пневмонію ще називають частковою або лобарною. Рентгенівські ознаки залежать від стадії розвитку процессу. На стадії гіперемії (протягом доби) в ураженій ділянці спостерігається посилення легеневого рисунка, яке переходить в нерівномірне затемнення. Корень легені на боці ураження розширюється. При розташуванні запалення в нижній частці рухомість куполу діафрагми зменшується. На стадії червоного опечінкування (2-4 доба) виникає гомогенне затемнення значної інтенсивності, розташування якого відповідає ураженій частці або всій легені (рис. 34). При крупозній пневмонії затемнення має розміри частки або декілька більше, що відрізняє його від затемнення при частковому ателектазі. Затемнення різних часток при крупозній пневмонії в цій стадії настільки типові, що на відміну від інших патологічних процесів дозволяє вивчити часткову будову легенів (рис. 101, 102). В стадії сірого опечінкування (5-7 доба) тіж зміни, що й на другій стадії, тінь кореня ще довгий час залишається розширеною та неструктурною. А вже на 10-12 добу формується пневмонічний фокус – негомогенне затемнення з ділянками повітряної легеневої тканини. Середостіння при крупозній пневмонії не зміщується.

Із ускладнень крупозної пневмонії слід відмітити: виникнення абсцедуючої пневмонії, перехід в хронічну пневмонію з наступним розвитком бронхоектазів або цирозу (рис. 103, 104); плевріти та більш рідкі випадки перикардитів чи медіастинітів.



Бронхопневмонія (часточкова, вогнищева, катаральна) – Рентгенологічно бронхопневмонія проявляється двобічними вогнищевими тінями, які відповідають легеневим часточкам, розміром до 1-1,5 см, кількість яких збільшується донизу (рис. 62). Контури вогнищ нечіткі, інтенсивність невелика. Верхівки, як правило, не уражаються. Легеневий рисунок посилюється із-за гіперемії, корені розширені і однорідні (рис. 68). Ці явища швидко проходять, через 8-10 днів вогнища зникають.

У слабких або недостатньо пролікованих хворих вогнища зливаються, утворюючи фокуси великих розмірів (рис. 107). Іноді бронхопневмонія може проявлятися множинними мілкими вогнищами (2-4 мм), які перекривають легеневий рисунок та корені легенів (останні виглядають нібито відрубленими).

Можуть бути великовогнищеві злівні пневмонії, рентгенологічна картина при яких нагадує метастази. Головною ознакою бронхопневмонії при цьому є швидкий зворотній розвиток процесу.

Стафілококові та стрептококові пневмонії Для рентгенологічної картини цих пневмоній характерна триада симптомів: запальні інфільтрати, округла порожнина розпаду та плевральний ексудат. Множинні запальні вогнища середніх або великих розмірів з нечіткими контурами простежуються в обох легенях. Ці фокуси можуть зливатися, потім на їх фоні спостерігається просвітлення, обмежене знизу горизонтальним рівнем рідини (гній). Поступово гній розсмоктується і утворюється тонкостінкові кісти. Так як гнійна мокрота переносить інфекцію в різні відділи легенів неодномоментно, то на одній рентгенограммі можуть спостерігатися всі стадії розвитку інфільтратів (рис. 108). Приєднання ексудативного плевриту (час



Коли збудником вогнищевої пневмонії є клебсієлла, то розвивається фридлендерівська пневмонія. Вона зустрічається у дітей та у дорослих в віці 40-65 років. Це тяжка форма пневмонії починається з ознобу, підвищенням температури тіла до 39оС і вище, кашелем зі слизово-гнійно-кровяністою мокротою, задишкою, ціанозом, біллю в груді, страхом.

Рентгенологічно картина нагадує фазу опечінкування при крупозній пневмонії і проявляється запальними інфільтратами, які швидко охоплюють всю частку. Накопичення великої кількості ексудату та набряк легеневої паренхіми дає затемнення великої інтенсивності. Але вже з першої доби можуть спостерігатися на фоні затемнення множинні просвітлення, обумовлені розпадом та розплавленням легеневої тканини. Іноді ці просвітлення відмежовані знизу горизонтальним рівнем рідини.

Фридлендерівська пневмонія може закінчити видужанням або розвитком пневмосклерозу. В рідких випадках при неефективному лікуванні прогноз поганий.

Хворобу легіонерів (легіонельоз) – викликає грамнегативна бактерія Рентгенологічна картина може нагадувати однобічну плевропневмонію (частіше нижньої частки справа), іноді двобічний вогнищево-інфільтративний процес (як при бронхопневмонії). В першому випадку затемнення має нечітку межу і по формі не відповідає сегменту чи частці. Воно примикає широким основанням до реберного краю чи діафрагми, на його фоні простежуються ділянки розпаду (рис. 119).

ІІ. Вірусні пневмонії викликаються різними різновидами вірусів. Із-за великої кількості вірусних штаммів та труднощів в ідентифікації, важко віднести кожний вид вірусної пневмонії до визначеного штамму. Найбільш часто зустрічаються пневмонії при грипі, орнітозні та аденовірусні.

 Пневмонія при грипі Найбільш характерною рентгенологічною ознакою гострої інтерстиціальної пневмонії є обмежене посилення та деформація легеневого рисунка по ячеістому типу (частіше в середніх та нижніх відділах). Субстратом цих змін є запальна інфільтрація межуточної тканини біля бронхів, судин, ацинусів, часточок чи сегментів (рис. 120). Виділяють 3 стадії розвитку рентгенологічних ознак інтерстиціальної пневмонії: 1) траеобронхітичну (підсилення легеневого рисунка); 2) перібронхіальну (на фоні підсиленого легеневого рисунка зявляються вогнищеві тіні); 3) пневмонічну (вогнищеві тіні різних розмірів – від 1мм до 2 см з нечіткими контурами, випіт відсутній).

Щоб відрізнити посилення легеневого рисунка при інтерстиціальній інфільтрації від посилення при гіперемії судин легені необхідно зробити два знімки органів грудної порожнини: один в фазі дихальної паузи, другий – на висоті проби Вальсальви. Якщо це гіперемія судин, то при пробі Вальсальви посилення легеневого рисунка зникає (із-за посилення внутрішньолегеневого тиску кров ліквідується). І навпаки, при інтерстиціальній інфільтрації ніяких змін не відбувається. По мірі розвитку процесу до інтерстиціальних змін приєднуються мало інтенсивні паренхіматозні інфільтрати невеликих розмірів. Іноді їх порівнюють з затемненнями по типу молочного скла (рис. 123). На МР-томограммі визначаються ділянки зниженої повітряності по типу “молочного скла”, чітко відмежовані від нормальної легеневої паренхіми з вираженим потовщенням легеневого інтерстицію, переважно міжчасточкового (рис. 125).

При використанні КТ виявляються зміни в легенях по типу „сотова легеня” з множинними ділянками роздутих часточок та ущільненими міжчастоковими перегородками (рис. 121). Іноді на КТ спостерігаються інтерстиціальний перібронхіальний фіброз, субплевральні кісти, ущільнення легеневої тканини та зникнення судинного рисунка (рис. 122

Орнітозна пневмонія Рентгенологічна картина нагадує картину при інтерстиціальній пневмонії і проявляється посиленням та деформацією легеневого рисунка з поступовим приєднанням вогнищевих та інфільтративних тіней. Плевра задійснюється в вигляді її ущільнення.

 Аденовірусна пневмонія проявляється появою своєрідних однобічних пневмонічних фокусів, двобічним збільшенням лімфовузлів коренів легенів, посиленням легеневого рисунка. Як правило, при цих пневмоніях спостерігається катаральне запалення верхніх дихальних шляхів, конюктиви, глотки.



ІІІ. Мікоплазменні пневмонії (викликаються Mycoplasma pneumoniae) Рентгенологічна картина нагадує інтерстиціальну пневмонію. Характерною особливістю є тенденція до зливання малоінтенсивних тіней в великі фокуси, які можуть займати 1-2 сегменти. Розпад не буває.

ІУ. Пневмоцистною пневмонією (викликається Pneumocystis carinii) частіше хворіють діти, особливо новонароджені або ослаблені дорослі. Інкубаційний період 40 днів, хвороба починається відказом від їжі, рвотою, сухим кашлем, потім приєднуються ціаноз, задишка, холодний піт.

Рентгенологічна картина дуже характерна і спостерігається протягом 2-3 тижнів: визначається затемнення в зонах коренів без збільшення їх лімфатичних вузлів. В першу чергу вражається межуточна тканина (плазмоклітинна інфільтрація), тому цю пневмонію ще називають „інтерстиціальна плазмоклітинна пневмонія”. Периферичні відділи легеневих полів більш прозорі внаслідок компенсаторного вздуття.

Алергічні пневмонії Рентгенологічно проявляється поодинокими або множинними однорідними інфільтратами неправильної форми, які спостерігаються 1-2 тижня (їх ще називають „летучими інфільтратами”).

УІ. Рикетсіозна пневмонія (викликається Rickettsia burneti) ще називається Ку-гарячка, передається повітряним шляхом, іноді клещами. Захворювання починається гостро з підвищення температури до 39оС, пітливості, ознобу, відказом від їжі, жаждою, сухим кашлем, головною біллю відказом від їжі, рвотою, сухим кашлем, потім приєднуються ціаноз, задишка, холодний піт.

Рентегнологічна картина проявляється одно- чи двобічними часточковими або частковими інфільтратами в зовнішніх відділах середніх чи нижніх полів. Контури інфільтратів розмиті. Корені не збільшуються. Вогнищеві тіні не характерні. Діагноз встановлюють на даних анамнезу, клініки (важливи головна біль та менінгіальні прояви) та реакції звязування комплемента.



УІІ. Паразитарні пневмонії викликаються рядом патогенних паразитів і становляться ведучими в клінічних проявах деяких захворювань: парагонімозі, цистицеркозі, токсоплазмозі, аскарідозі, амебіазі, більгарциозі та інш. Рентгенологічна та інша променева симптоматика цих захворювань детально описується в спеціальних розділах різних пульмонологічних та інфекційних руководств.

Вторинні пневмонії обумовлюються патологічними процесами, які виникають на фоні змін в легенях, які існували раніше або змін в інших органах, які призводять до змін в легенях.

І. До пневмоній при порушеннях кровообігу в малому колі відносяться застійна, гіпостатична та інфарктна.

 Застійні пневмонії виникають при всіх процесах, які перешкоджують відтоку венозної крові з легенів (при вадах серця, ураженні міокарду, порушенні серцевого ритму), що сприяє розвитку запального процесу. При переповненні венозних судин спостерігається гіпертрофія мілких артеріол і виникає інтерстиціальна пневмонія. Наявність мітральної конфігурації та збільшення міокарду можуть дати прояснення в виявленні застійних пневмоній.

Рентгенологічно ці пневмонії проявляються ділянками затемнення (внаслідок наявності ексудату в альвеолах, ацинусах та часточках) розміром від 2-3 мм до 2-3 см більше в зоні коренів на фоні зниженної повітряності легенів. Кількість і розміри тіней зменшуються до периферії. Корені розширюються і становляться однорідними, зовнішні контури їх нечіткі та гіллясті. Нерідко в плевральній порожнині виявляється трансудат чи ексудат, а в нижньо-зовнішніх відділах легеневих полів чіткі лінійні тіні, які направлені горизонтально і нібито зєднують ребра з діафрагмою (лінії Керлі Б). Останні обумовлені набряком та потовщенням між часточкових перегородок

Гіпостатичні пневмонії виникають при станах, коли кров внаслідок тяготіння накопичується в нижче розташованих відділах легенів і виникають умови, сприятливі для розвитку запальних процесів (у тяжких лежачих хворих).

Рентгенологічна семіотика, яка взагаллі нагадує застійні пневмонії, доповнюється симптомами: одно- чи двобічними затемненнями базальних відділів легеневих полів з нечіткою верхньою межою. Нижня межа зливається з тінню діафрагми. Накопичення в плевральній порожнині рідини виявляється на трохоскопі (вона розливається по легеневому полю, затемнюючи його) або в латеропозиції (вона накопичується в паракостальному просторі) (рис. 130, 131).

 Інфарктні пневмонії виникають при тромбоемболії невеликих гілок легеневої артерії (при флебітах різної локалізації, при деяких захворюваннях крові, після операцій та інш.). При емболії легеневої артерії або її великої гілки може наступити летальний кінець. Клінічні прояви емболії легенів: раптова задишка, біль у боці, кровохаркотіння. При ураженні судин 2-го чи 3-го порядку у хворого, якщо він виживає, розвивається інфарктна пневмонія. Її розвитку сприяє застій у малому колі кровообігу, підвищення внутрішньовенного тиску, вазомоторні порушення з виділенням гістаміну.

Термінове рентгенологічне дослідження при емболії гілок легеневої артерії не виявляє суттєвих змін, тому що ембол дає тінь такої ж інтенсивності, що й кров у судинах. Тільки селективна ангіографія легенів дозволяє встановити правильний діагноз (рис. 135)!

Рентгенологічна картина типового інфаркту легені – це подовжена трикутна тінь з верхівкою, направленою до кореня. Але іноді зони інфаркту можуть проявлятися поодинокими чи множинними округлими тінями з нечіткими контурами різних розмірів – від декількох мм до цілої частки. Корень легені розширюється. Найчастіший ісход такої пневмонії – фіброз з розвитком деформуючого бронхіту або бронхоектазів (рис. 132, 133).

Радіонуклідне дослідження. Але тільки 20% випадків емболії діагностується рентгенологічно! Перфузійна сцинтиграфія легенів дозволяє відразу ж після емболії виявити як локалізацію, так і обєм перфузійних порушень: емболізована ділянка має форму трикутника з верхівкою, направленою до периферії. Щоб віддиференціювати емболію від хронічних обструктивних захворювань легенів та емфіземи, необхідно провести інгаляційну сцинтиграфію з 133 Хе. Якщо вентиляція в ділянці перфузійного дефекту не змінена, то це емболія. При емфіземі погано як вентилюються так і перфузіруються уражені ділянки. При ателектазі зона спадіння і не вентилюється і не перфузірується.

Пневмонії при захворюваннях інших органів та систем. До цих пневмоній відносяться пневмонії при різних нагноювальних процесах, системних захворюваннях, лейкозах, інфекціях, інтоксикаціях та інше.

Септичні пневмонії викликаються частіше стафілококами, рідше стрептококами, і дуже рідко іншою флорою, яка розповсюджується током крові з первинного джерела (фурункула, вогнища остеомієліту, абсцесу та інш.). В малому колі кровообігу вони емболізують капіляри, внаслідок чого виникає тромбоз судин, запалення його стінок (панангіт), поступовий перехід запалення (per continuitatem) на сусідню легеневу тканину і утворення запального фокусу. На початковому етапі для септичної пневмонії характерна відсутність або скудність фізікальних даних, перевага рентгенологічних симптомів над клінічними.

Рентгенологічна картина септичної пневмонії має деякі особливості: двобічне ураження; наявність множинних інфільтратів, які мають тенденцію до розпаду; швидка динаміка та повільний зворотній розвиток з утворенням тонкостінних кістоподібних порожнин (рис. 136).

 Клінічні прояви пневмоній при системних захворюваннях, лейкозах та різних інфекціях змазані симптомами основних процесів.

У. Травматичні пневмонії виникають при тупих травмах грудної клітки, не обовязково з переламами ребер (автомобільні аварії, падіння та інш.), коли пошкоджується легенева тканина і утворюються локальні крововиливи. При цьому спостерігається підвищення проникністі стінок судин з порушенням перфузії та вентиляції. При приєднанні бактеріальної інфекції виникає вторинна пневмонія, яка клінічно проявляється підвищенням температури тіла та кашлем з кровянистою мокротою.

Рентгенологічно такі пневмонії проявляються великими інфільтратами неправильної форми, які мають тенденцію до розпаду. Тому травматичні пневмонії дуже часто ускладнюються абсцедуванням, плевритом або емпіємою плеври (рис. 108). Іноді можуть спостерігатися ателектази (субсегментарні, сегментарні чи часткові). Якщо вони зберігаються протягом декілька годин, то це може бути розрив бронху. Для підтвердження необхідно виконати бронхоскопію.

УІ. Післяопераційні пневмонії можуть обумовлюватися різними причинами: парезом діафрагми, тромбоемболією гілок легеневої артерії, аспірацією рвотних мас чи кровю, наркозом, гіпостазом та інш. При цих пневмоніях немає типової рентгенологічної картини. Частіше спостерігаються неправильної форми інфільтрати з нечіткими контурами, які розташовані в базальних відділах легенів.

Радіонуклідні ознаки запальних процесів в органах дихання. Виникнення запального процесу (пневмонії) в легенях будь-якої етіології призводить до порушення як альвеолярної вентиляції так і перфузії в зоні ураження. При інгаляційній сцинтиграфії спотрерігається незначне зниження вентиляції в ділянці запалення (на 1-6% від нормальних показників) та її нерівномірність над всією легенею. При перфузійній сцинтиграфії вогнище запалення вигля


Ускладнення запальних процесів в легенях: абсцес, гангрена, деструкція, плеврит.

Туберкульоз легень.


Наказом №311 МОЗ України від 30. 12. 99 р. затверджено інструкцію про клінічну класифікацію туберкульозу. В ній зберігається більшість клінічних форм туберкульозу органів дихання і, разом з тим, введені нові форми: казеозна пневмонія, міліарний туберкульоз.

Туберкульоз органів дихання:

1.Первинний туберкульозний комплекс.

2.Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

3.Дисемінований туберкульоз легень.

4.Вогнищевий туберкульоз легень.

5.Інфільтративний туберкульоз легень.

6.Казеозна пневмонія.

7.Туберкульома легень.

8.Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень.

9.Циротичний туберкульоз легень.

10.Туберкульозний плеврит, (у тому числі емпієма).

11.Туберкульоз бронхів, трахеї та верхніх дихальних шляхів.

12.Туберкульоз органів дихання, комбінований з пиловими професійними хворобами легень (коніотуберкульоз).

13.Міліарний туберкульоз.



Клінічні форми туберкульозу органів дихання характеризуються за протяжністю (частка, сегмент, легеня) та фазою (інфільтрація, розпад, обсіменіння, розсмоктування, ущільнення, рубцювання, звапнування) туберкульозного процесу

Первинний туберкульозний комплекс характеризується

Рентгенологічно в стадії інфільтрації виявляється гомогенна тінь, яка відповідає вогнищеві або ділянці ущільнення легеневої тканини, в другій стадії (внаслідок часткового розсмоктування інфільтрату) з’являється біполярність інфільтративного ушкодження. В третій стадії відбувається ущільнення та інкапсуляція зони ушкодження, в четвертій - петрифікація зони внаслідок відкладання солей кальцію, утворення одиночного звапненого вогнища на місці первинного афекту (регіонарного лімфатичного вузла - вогнища Гона).

Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів (Під час рентгенологічного дослідження при інфільтративній формі бронхаденіту виявляється ділянка інтенсивного гомогенного затемнення на місці кореня легені. Латерально тінь має нечіткий контур і поступово переходить у нормальну легеневу тканину, медіально - зливається із тінню органів середостіння. Затемнення може охоплювати значну площу, що обумовлено перифокальним запаленням легеневої тканини навколо ушкодженої групи лімфатичних вузлів.

Дисемінований туберкульоз легеньРентгенологічно хронічний дисемінований туберкульоз проявляється різної щільності і величини вогнищами, які розташовані асиметрично серед фіброзно та емфізематозно зміненої паренхіми легень, порожнин розпаду, деформованих зміщених коренів легень.

Вогнищевий туберкульоз легеньРентгенологічно вогнищеві утвори характеризуються середньою інтенсивністю, нечіткими контурами, іноді інкапсульовані. На томограмі вони мають округлу форму, однорідну структуру, розташовані на тлі інфільтрованої сполучної тканини легені, яка утворює сітчасто-петлистий і тяжистий рисунок.

Інфільтративний туберкульоз легеньРентгенологічно розрізняють обмежені інфільтративні, а також часто обширні процеси, що залежать від клініко-рентгенологічного варіанту захворювання. Обмежені інфільтрати на рентгенограмах мають вигляд ізольованих фокусів округлої форми, що охоплюють групу часточок, частину сегмента, рідше сегмент легені. Вони комбінуються з фіброзними змінами. Часто обмежені інфільтративні ущільнення мають характер великих, округлої форми утворів, розташованих у кортикальному відділі легень (інфільтрат Асманна). Тінь інфільтрату, як правило, однорідна, але іноді, особливо на томограмах, виявляються щільніші включення; має слабку або середню інтенсивність. У прилеглій до інфільтрату легеневій тканині виявляються свіжі вогнища, тяжисто-сітчасті тіні запальних інтерстиціальних змін, а в напрямку коренів легень – запальні перибронхіальні зміни.

Туберкульома легені Рентгенологічна картина туберкульоми легені залежить від фази туберкульозного процесу і характеру перебігу захворювання (відносно стійкий, прогресування). Велике значення в діагностиці туберкульоми, встановлення фази, активності процесу мають дані динамічного рентгенологічного дослідження. Рентгенологічно туберкульома має вигляд округлого утвору діаметром понад 1,5 см. Контури її чіткі, але частіше зазубрені (бугристі). Туберкульоми найчастіше містяться під плеврою або й глибше, в І, ІІ чи ІІІ сегментах. Це зумовлює швидке втягування в процес плеври. Навколо туберкульоми звичайно виявляються плевро-легеневі рубці, ущільнення реберної і міжчасткової плеври. В прилеглих чи у віддалених ділянках легені часто спостерігаються різної величини вогнища і фіброзні зміни. У фазі загострення зовнішні контури туберкульоми стають нечіткими внаслідок перифокального запалення, з’являються запальні зміни вздовж судинно-бронхіального пучка, вогнища в сусідніх відділах легені.

Кавернозний туберкульоз легеньмає рентгенологічне дослідження, особливо томо- і зонографія, за допомогою якої виявляють каверну без навколишньої перифокальної інфільтрації і фіброзних змін. Каверна може бути різної величини, але частіше має розмір 2х4 см, із чітко окресленими внутрішніми контурами і менш чіткими зовнішніми. Ширина стінки порожнини в середньому становить 15-20 мм.

Фіброзно-кавернозний туберкульоз
легень
Рентгеноморфологічно ця форма туберкульозу характеризується наявністю в легенях однієї або кількох каверн із фіброзною капсулою, а також розвитком склеротичних змін в прилеглій легеневій тканині, вогнищ відсіву різної давності, плевральних ущільнень, емфіземою легень.

Рентгенологічно розрізняють два варіанти фіброзно-кавернозного туберкульозу:



        1. з обмеженим вогнищевим обсіменінням і сталістю процесу на протязі довгого часу;

        2. прогресуючий із руйнуванням легені.

Циротичний туберкульоз легенПри цій формі туберкульозу зменшуються в об’ємі та ущільнюються певні ділянки легені, зберігаються казеозні вогнища, залишкові каверни, які можуть спричинити загострення процесу. За поширеністю циротична форма туберкульозу може бути одно- та двобічною, сегментарною і лобарною.

При цирозі верхніх часток легень виявляється типова рентгенологічна картина: частка значно зменшена в об’ємі, корінь ущільнений, піднятий доверху, легеневий рисунок деформований, виявляються ділянки емфіземи легеневої тканини. Діафрагма сплющена, розташована нижче звичайного рівня.



Туберкульозний плеврит Рентгенологічно туберкульозний плеврит характеризується стовщенням і деформацією міжчасткової та реберної плеври, особливо на рівні вогнищ, інфільтратів і каверн. Ексудативний плеврит туберкульозного походження має ті самі рентгенологічні ознаки, що й плеврит іншої етіології.

Туберкульоз верхніх дихальних шляхів, трахеї, бронхівРентгенологічні ознаки туберкульозного ушкодження дихальних шляхів виявляються переважно за допомогою бронхографії, іноді томографії. Це, насамперед, є: звуження різного ступеня просвіту крупних бронхів, іноді з повною їх обтурацією. В таких випадках виявляються супрастенотичні розширення бронхів, зміни топографії. Стінки бронхів нерівномірно стовщені, за рахунок чого внутрішній контур бронха нерівний, обривистий.

Рак легень :

  1. Центральний. ентгенологічна картина центрального раку складається із виявлення самої пухлини, ознак порушення прохідності бронха, ускладнень, які виникають у зв’язку із прогресивним ростом пухлини і її метастазами. Ріст пухлини може бути направленим в просвіт бронха (ендобронхіальний рак), назовні (екзобронхіальний), а також вздовж бронхіальних стволів (перибронхіальний).

  2. Периферичний. Рентгенологічне дослідження нерідко дозволяє запідозрити периферичний рак ще на ранніх етапах його розвитку. Виявляється периферичний рак у вигляді вузла діаметром 2-4 см і більше, як правило, у верхніх частках обох легень, частіше справа. Пухлина спочатку має полігональну форму із неоднаковими за протяжністю сторонами, рідше – неправильну округлу форму.

  3. Плевроверхівковий.

  4. Міліарний карциноз. Рентгенологічна картина характеризується множинними тінями, діаметр яких від 1 до 3 мм. Легеневий рисунок не простежується

Доброякісні пухлиниРентгенологічно на боці ушкодження виявляють зменшення прозорості легені, різного ступеня тяжкості симптом Гольцкнехта-Якобсона, який залежить від ступеня стенозу головного бронха. Якщо пухлина обтурує бронх повністю (третій ступінь), на рентгенограмі визначається ателектаз певної ділянки легені. Внутрішньобронхіальні пухлини діагностують також за допомогою бронхоскопії та бронхографії. Зовнішньобронхіальні пухлини, незалежно від гістологічної структури, проявляються, як правило, тінями із рівними контурами, які можуть бути хвилястими і зберігати чіткість. Структура доброякісних пухлин залежить від їх генезу. Легеневий рисунок навколо пухлини не змінений.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка