«Прекрасне в природі, як і в людській душі, ніколи не вмирає»



Скачати 13.04 Kb.
Дата конвертації14.08.2021
Розмір13.04 Kb.

есе на тему: «Прекрасне в природі, як і в людській душі, ніколи не вмирає» (Леся Українка)

Великою помилкою сучасної людини стало протиставлення себе природі. Якщо згадати ще доісторичні часи, коли людина тільки з’явився на цій Землі, вона був невід’ємним учасником природи і брала безпосередню участь у всіх тих процесах, які у природі відбуваються. Але з перебігом часу людина стала все більше і більше віддалятися від природи, вона стала мислити себе не як частину природи, а як частина суспільства людей, тобто вона штучно відділила себе від флори і фауни, повністю занурившись у суспільні відносини. Добре це чи погано – судити не мені, а тільки часу.

Час і розвиток людства покаже, як буде почувати себе людина в майбутньому.



Тим не менш, як би людина не хотіла, вона не змогла перестати бути частиною природи, і тому вона все ще знаходить надзвичайно сильний відгук у людській душі. Досить звернути увагу на будь-кого з тих, хто відвідує природні місця. Така людина відразу стає красивішою, гармонічнішою, вона заспокоюється, стає більш природною і навіть приємною на вигляд. Звичайно, все це є наслідком природної взаємодії між людиною і всім навколишнім середовищем. В такі моменти стає очевидним зв’язок між красою природи і людською душею.

Краса природи постійно знаходить відображення в нашій душі, ми сприймаємо природу такою, якою вона є, не намагаючись нічого в ній виправити або прикрасити.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка