Предмет історії економіки та економічної думки, її місце в системі економічних



Сторінка55/132
Дата конвертації01.02.2021
Розмір1.33 Mb.
1   ...   51   52   53   54   55   56   57   58   ...   132
32.Формування монополізації та корпоратизації капіталістичної економіки на рубежі ХІХ-ХХ ст.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. основним напрямком в економіці розвинених країн є перехід від вільної конкуренції до монополістичної форми організації виробництва. Монополістичні об'єднання стають провідною силою економічного розвитку, що призвело до зміни не тільки організаційних форм підприємств і масштабів виробництва, а й характеру зв'язків між суб'єктами економіки. Починаються процеси концентрації та централізації виробництва і капіталу, формуються монополістичні об'єднання. Це мало закономірний характер і багато спільних рис практично у всіх розвинених країнах світу.

Зміни в техніці і технології виробництва об'єктивно призводять до значних змін в організаційно-економічних відносинах - формуються матеріальні передумови для утворення монополій. Практичне застосування нової техніки вимагало інших, великих масштабів виробництва. Відбулася електрифікація в-цтва, створення сучасної технології отримання, передачі і прийому електроенергії, що призвело до справжньої революції в енергетиці. НТР призвела до зміни матеріально-технічної бази в-цтва і появі таких нових галузей як електротехнічна, нафтодобувна, переробна, автомобільна.

Зростає мінімальний розмір інвестицій, необхідних для створення та функціонування підприємств. Монополістична організація виробництва в кінці XIX - початку XX ст. стала основою розвитку економіки провідних країн світу, хоча ступінь концентрації виробництва і конкретні види монополістичних об'єднань були різними.

Розвиток монополій вплинуло на характер ринкових відносин: досконала конкуренція змінюється різними формами недосконалої конкуренції, з'являються нові методи впливу на ринкову ситуацію з метою максимізації прибутку й обмеження доступу на ринок нових фірм.

У 60-70-ті рр. XIX ст. монополії тільки починають утворюватися і їх вплив на економічний розвиток незначно, однак поступово, особливо на початку XX ст., монополії стають основою економіки розвинених країн, визначають рівень і темпи економічного зростання.

Для залучення великих довгострокових капіталів утворюються і отримують повсюдне поширення акціонерні товариства, що акумулюють вільні грошові кошти різних верств населення, використовуваних для створення великих підприємств важкої індустрії. Формування акціонерних товариств насамперед починається в галузях, які потребують великих масштабів виробництва. Так, у США акціонерні товариства виникли в першу чергу на залізничному транспорті, у Німеччині - в гірничої та металургійної промисловості, у Франції - у військовій та металургійної промисловості.

Процеси концентрації та централізації розвиваються і в банківській сфері, формуються банківські монополії. Змінюється характер взаємин між промисловими підприємствами і банками. Скорочення чисельності банків і зростання концентрації фінансових ресурсів призвели до того, що підприємці могли звернутися за великими кредитами в обмежене число банків.

Це призвело до зростанню залежності великої промисловості від певних банківських груп і зміни ролі банків в економічному розвитку: банк стає вже не просто посередником в платіжних операціях і кредитором, а активним учасником виробничого процесу.

Відбувається зрощування банківського і промислового капіталів - формуються фінансовий капітал і фінансова олігархія, які контролюють в тій чи іншій формі діяльність промислових підприємств і фінансових організацій. Зростання світогосподарських зв'язків, посилення взаємозалежності економік різних країн, інтернаціоналізація виробництва, а також прагнення монополій до збільшення прибутку за рахунок використання сировинних і фінансових ресурсів інших країн призводять до появи міжнародних монополій і угод в різних формах, до фактичного розділу світового ринку на сфери впливу. Все це є об'єктивною закономірністю економічного розвитку у розглянутий період.



33. Економічна модернізація Японії та перебудова господарства на рубежі ХІХ–ХХ ст.

Після «революції Мейдзі» 1867–1868 рр. правляча еліта Японії здійснила модернізацію економіки й суспільно-політичного життя країни на зразок західних держав, але з опорою на національну традицію (на той час найбільш популярним стало гасло «західна техніка — японський дух»). Широке запозичення західного науково-технічного і виробничого досвіду дозволило у вельми стислі строки створити потужний капіталістичний індустріальний сектор.

Значну роль в економічному житті відігравала держава, яка активно запроваджувала ринкові відносини, створювала підґрунтя національної індустрії й багатовартісну інфраструктуру, необхідну для прискореного промислового розвитку країни. Це дозволило Японії вже на кінець ХIХ століття перетворитися на капіталістичну країну, що динамічно розвивалася. За обсягом промислового виробництва, який за 1900–1913 рр. збільшився на 181 %, вона перегнала Італію і наблизилась до Франції.

За сприяння і під контролем держави відбувалося формування об’єднань монополістичного типу. Характерно, що чимало японських монополій утворилися зі старих купецьких і торгово-лихварських домів, які виникли ще за доби феодалізму. На початку ХХ століття за підтримки уряду відбулася структурна перебудова торгово-фінансових родинних компаній (Міцуї, Міцубісі), які поступово трансформувалися в найбільші концерни.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   51   52   53   54   55   56   57   58   ...   132


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка