Місце в системі економічних наук:
самостійна фундаментальна наука та навчальна дисципліна;
логічно доповнює та поглиблює знання з політичної економії, мікро- та макроекономіки, функціональних і галузевих економічних наук, систематизує та аналізує економічні знання;
забезпечує синтез історико-економічних і теоретичних знань сучасних економічних наук;
тісно пов'язана з історією, філософією, географією, соціологією, політологією та іншими суспільними науками.
2.Теоретико-методологічні засади курсу «Історії економіки та економічної думки»
Теоретико-методологічні засади:
загально-наукові методи історико-економічних досліджень(причинно-наслідковий, економіко-математичний);
історико-еволюційний метод;
хронологічний і покраїнний підходи;
цивілізаційний підхід;
формаційний підхід;
принцип технологічного детермінізму(технологічний спосіб виробництва=сполучення засобів виробництва і робочої сили);
поєднання сучасних історико-економічного аналізу з теорією трансакційних витрат та з економетрикою(кліометрика)- використовує статистичні методи дослідження за допомогою ЕОМ(електр. обчисл. машина), моделювання, аналогії й альтернативи для пояснення минулого; поглиблене дослідження системності, рівня інтегрованості та причинно-наслідкового механізму процесу економічного розвитку, відмова від догматичного розуміння історії розвитку економіки.
метод наукової абстракції дає змогу відобразити загальні та найсуттєвіші властивості економічного життя суспільства, що узагальнюються поняттям "економічні категорії;
метод емпіричного дослідження допомагає описати, порівняти, дослідити та узагальнити реальні економічні явища, сформувати знання про економічну дійсність;
структурний (системно-функціональний) метод, згідно з яким економіка вивчається як система з широкими функціональними зв'язками, коли ціле та його частини взаємопов'язані різноманітністю внутрішніх і зовнішніх зв'язків, структурних елементів та рівнів.
3.Характеристика наукових підходів до дослідження та критеріїв періодизації економічної історії
Поділіться з Вашими друзьями: |