Розділ IV
ПРАВОВІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ГРОШОВОГО ОБІГУ, РОЗРАХУНКІВ ТА ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН
Глава 22 ПРАВОВИЙ СТАТУС БАНКІВ В УКРАЇНІ
§ 1. Банківська система України та роль у ній Національного банку України
Сучасна українська кредитно-банківська система як система ринкового типу знаходиться в процесі становлення. За станом на 1 січня 1997 року в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ Національний банк України зареєстрував 229 банків, у тому числі 2 державні (Ощадний і Укрексімбанк) та 14 банків за участю іноземного капіталу, два з них — 100-відсотковим іноземним капіталом. Крім того, в Україні функціонує 2510 філій комерційних банків. Із загальної кількості банків 177 є акціонерними товариствами і 50 — товариствами з обмеженою відповідальністю.
В Україні йде безперервний процес становлення банківської системи. Протягом минулого року Національним банком України зареєстровано 9 нових комерційних банків, і за цей же період 8 банків виключено з “Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ”.
Банківські системи держав з розвиненою ринковою економікою формувалися століттями, а наша країна існує трохи більше п'яти років. Законодавство нестабільне, але якщо не форсувати процес становлення банківської системи і банківського законодавства, ринкових перетворень не буде.
Комерційні банки України “стають на ноги” і починають боротьбу за клієнтів, тому надають все більше і більше послуг. Зараз їх нараховують біля 100 видів.
Найпоширенішими видами послуг є ведення розрахункових та поточних розрахунків клієнтів, кредитування, розрахун-
404
ки. Велика кількість послуг пов'язана із зовнішньоекономічною діяльністю: добровільний продаж частини валютного виторгу на УМВБ, купівля валюти, обмінні операції готівкової валюти, інкасація, обслуговування дорожніх чеків та різних видів акредитивів. Банки обслуговують облігації державної внутрішньої позики.
Наше законодавство забороняє будь-яким юридичним особам, крім банків, займатися залученням і розміщенням грошових вкладів та кредитів, здійсненням розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касовим обслуговуванням; веденням рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;
купівлею і продажем в Україні і за кордоном монетарних металів.
Стаття 1 Закону України “Про банки і банківську діяльність” установила дворівневу банківську систему в Україні, а стаття 2 формулює поняття банку: “Банки — це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій”.
Перший рівень банківської системи України займає Національний банк України. Національний банк України є юридичною особою, основну функцію якої — забезпечення стабільності грошової одиниці — визначила Конституція України. Повноваження і принципи організації Національного банку України визначаються законодавством.
Статутний капітал Національного банку України у розмірі 10 мільйонів гривень є загальнодержавною власністю. Банк функціонує як економічно самостійна державна установа, здійснює видатки, як правило, за рахунок своїх доходів. При перевищенні доходів над видатками Банк суми перевищення відраховує в Державний бюджет.
Відповідно до законодавства Національний банк України:
1) визначає та проводить грошово-кредитну політику на підставі загальнодержавної програми економічного розвитку, затвердженої Верховною Радою України;
2) монопольне здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;
3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і кредитних установ, організує систему рефінансування:
405
4) встановлює для банків та інших кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації та коштів;
5) організує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;
6) визначає систему, порядок і форми розрахунків, у тому числі між банками та іншими кредитними установами;
7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, систем розрахунків, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;
8) здійснює банківське регулювання та нагляд;
9) веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж і кредитних установ, здійснює ліцензування банківських та інших операцій у передбачених законом випадках;
10) складає платіжний баланс і баланс міжнародних інвестицій України, здійснює їх аналіз та прогнозування;
11) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;
12) здійснює відповідно до визначених законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль;
13) забезпечує накопичення, зберігання та здійснення операцій з золотовалютним резервом;
14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;
15) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;
16) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку України.
Керівними органами Національного банку України є Рада Банку та Рада директорів.
Рада Банку — Конституційний орган. Згідно з статтею 100 Конституції Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює конт-
406
роль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.
Рада директорів банку забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує діяльність і здійснює управління нею.
За Конституцією Голова Національного банку України призначається Верховною Радою за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України терміном на 4 роки.
На відміну від комерційних банків, для Національного банку одержання прибутку не є основною метою діяльності.
Національний банк України має особливий правовий статус. Він наділений владними повноваженнями. Нормативні акти, які видає Національний банк, обов'язкові для всіх без виключення органів держави і органів місцевого самоврядування. Значне розгалуження банківської системи дає можливість комерційним банкам самостійно здійснювати свої повноваження. Комерційні банки не видають нормативних актів, приписи яких розповсюджувалися б на всіх, але самі будують свою діяльність на законодавстві і нормативних актах Національного банку України. Державне регулювання відносин, що виникають з діяльності банків, набуває форми обов'язкових приписів, що містяться у нормах різних галузей права.
Відносини, що виникають з діяльності банків, являють собою синтез фактичних і юридичних відносин. Юридичним змістом цих відносин є суб'єктивні юридичні права і обов'язки їх учасників — банків та клієнтури. З одного боку ці відносини — належна кредитній установі міра дозволеної поведінки — надання кредитів різних видів і стягнення плати (%) за них у відповідності з кредитною угодою в межах, дозволених Національним банком України, а з другого боку — приписана другій стороні — одержувачу позички і забезпечена можливістю державного примусу (примусового стягнення, збільшення плати за позичку, реалізацією належного позичальнику майна і зарахування коштів на погашення боргу) міра необхідної поведінки (одержання позички і своєчасне повернення її), якої повинний додержуватися позичальник в інтересах кредитора. Кредитні відносини в основному є договірними і регулюються, природно, нормами цивільного права. Однак навряд чи можливо відносини в галузі кредитування з участю банку відносити тільки до цивільно-правових. Цивільно-правовий метод регулювання сус-
407
пільних відносин характеризується рівністю суб'єктів, їх диспозитивністю та ініціативою у формуванні і реалізації відносин. У кредитних правовідносинах чітко визначається ініціативність — бажання суб'єкту підприємництва одержати позичку в банку на умовах, які виставляє кредитор, але немає диспозитивності — юридичної свободи (можливості) позичальника здійснити правосуб'єктність за своїм розсудом.
Банківська позичка надається на підставі угоди, в якій точно фіксується воля сторін. Одержувач позички — клієнт банка не підпорядкований кредитору, але їх права неоднакові. У банка-кредитора фактично знаходяться всі права, а на клієнті лежать обов'язки точного дотримання приписів кредитора. Виконання умов кредитора гарантоване, бо позичка видається під забезпечення. У цивільному праві угода виконує і захисну функцію, оскільки сторони повинні точно дотримуватися умов угоди. Кредитна угода захищає права кредитора — у випадку неповернення простроченої заборгованості банк може примусово повернути борг і стягнути підвищену плату. А позичальник може тільки відмовитися від укладення угоди. Рівності сторін у кредитних правовідносинах немає, тому кредитна угода банка і позичальника є специфічною формою взаємовідносин комерційного банку і суб'єкта підприємництва.
Відносини, які виникають з діяльності кредитних установ, є однією з форм соціальних відносин і визначаються волею і свідомістю учасників. Хоча вони виникають за волевиявленням позичальників і оформлюються кредитною угодою, але мають владно-організаційну основу. Правила Національного банку України, які регламентують проведення операцій по рахунках в кредитних установах, вказують, що вони відкриваються: а) для зберігання коштів; б) для проведення операцій за розрахунково-грошовими документами визначеної форми; в) для здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства при утворенні, реорганізації, ліквідації підприємств будь-якої форми власності і видів діяльності, при відкритті і закритті рахунків і повсякденного контролю за фінансово-господарською діяльністю клієнтів — власників рахунків. Причому контроль здійснює комерційний банк, Державна податкова інспекція. контрольно-ревізійна служба, органи МВС, а за діяльністю комерційного банку спостерігає Національний банк України.
408
Згідно з Інструкцією Національного банку України “Про відкриття рахунків у національній та іноземній валюті” рахунки в банках відкриваються на умовах цієї інструкції і угоди на відкриття і обслуговування банківського рахунку. Відносини, які виникають між установами банків і власниками рахунків, характеризуються так: 1) сторони (банк і суб'єкт підприємництва) зобов'язані при дотриманні законних і договірних умов і вимог вступити в ці відносини; 2) установа перед відкриттям рахунку суб'єкту підприємництва або установі здійснює контрольні функції, перевіряючи правосуб'єктність заявника; 3) зміст відносин чітко регламентовано чинними нормативними актами.
Виникнення відносин з приводу відкриття розрахункового, поточного, бюджетного рахунків зв'язане з поданням заяви в банк організацією будь-якої форми власності, але не тому, що вона цього дуже бажає і робить пропозицію банку вступити у договірні відносини, а тому, що в силу закону вона не має права тримати кошти понад суми (ліміту), установленої комерційним банком, в своїй касі. Після подання заяви для відкриття рахунку організацією кредитна установа перевіряє юридичну особу організації і наявність документів, необхідних для відкриття рахунку, і після цього дає згоду на його відкриття. Права і обов'язки власника рахунку і кредитної установи визначаються нормативними актами Національного банку України, а відповідальність за порушення цих актів — Указом Президента України.
Норми цих актів мають суто імперативний характер, який не дозволяє сторонам поступати за своїм волевиявленням, і є фінансово-правовими. Відносини, які врегульовані цими нормами, є фінансово-правовими. Після відкриття рахунку в банку ні банк, ні його клієнт — власник рахунку не має права змінювати приписів, які містяться в нормативних актах.
Відкриття рахунку в банку юридичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності є передумовою для виникнення цивільно-правових відносин, пов'язаних з розрахунками по його основній діяльності, а також дає можливість бути учасником кредитних відносин з банком. Відносини, пов'язані з розрахунками між юридичними особами і громадянами, регулюються інакше, ніж відносини, що виникають з приводу відкриття рахунку в кредитній установі. Ці відносини відрізняються і методами правового регулювання (договірні, при рівності сторін)
409
і суб'єктним складом. В цих відносинах можуть брати участь не два, а три та, як правило, при іногородніх розрахунках, — чотири суб'єкти. Між поставщиком і покупцем існують цивільно-правові відносини. Для виконання договірних умов вони повинні здійснювати взаємні розрахунки за встановленими правовими формами. Таким чином, при розрахунках через банки виникає складне коло цивільно-правових (договірних) і фінансово-правових відносин. Договірні відносини регулюються цивільно-правовими нормами і вивчаються в курсі цивільного права, фінансово-правові — у курсі фінансового права.
Фінансово-правові норми визначають порядок утворення і компетенцію комерційних банків.
Комерційні банки різних видів і форм власності на акціонерних або пайових засадах створюються відповідно з Законами України “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу” та Правилами Національного банку України. Утворювати банки можуть українські та іноземні юридичні та фізичні особи (не менше трьох), крім Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, державних підприємств, політичних, профспілкових організацій і об'єднань, партій, громадських фондів.
Забороняється бути засновниками військовослужбовцям, посадовим особам усіх правоохоронних органів, державних організацій, покликаних здійснювати контроль за діяльністю банків.
Не можуть бути засновниками банку особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, до закінчення терміну, встановленого вироком. Не дозволяється бути засновниками особам, що мають непогашену судимість за крадіжки і хабарництво, вони не можуть також займати керівні посади, що зв'язані з матеріальною відповідальністю.
Національний банк України встановлює мінімальний розмір статутного фонду акціонерного банку.
Статутний капітал акціонерного банку може формуватися тільки за рахунок власних коштів акціонерів. Забороняється збільшувати статутний капітал і створювати нові банки за рахунок нерозподілених прибутків або коштів інших фондів.
Частку в статутний капітал можна зробити у національній, вільно конвертованій валюті, майні і пов'язаних з ним майнових правах. Не можна робити внески за рахунок бюджетних коштів, кредитних і заставних коштів.
410
Для формування статутного фонду відкривається тимчасовий рахунок за місцем знаходження акціонерного банку.
До реєстрації акціонерного банку засновники оголошують підписку на акції на строк до 6 місяців. На протязі оголошеної підписки на акції повинні підписатися не менш 60 % акціонерів. Якщо не набирається 60 %, банк вважається неутвореним. Якщо акції банку розподіляються між засновниками, то до дня установчих зборів вони повинні внести не менш 50 % номінальної вартості акцій.
В правовій та економічній літературі сформулювалися визначення так званих “банків банків”, які можна називати Центральним (або національним) банком країни. Вважається, що Центральний банк повинен бути:
1. Єдиним емісійним центром, який має монопольне право грошової емісії на території країни, який зберігає і враховує національні золотовалютні резерви.
2. Банком уряду, зобов'язаним підтримувати державні економічні програми, здійснювати кредитування дефіциту державного бюджету, розміщувати державні цінні папери.
3. Органом стабільності національної грошової системи.
4. Кредитувати комерційні банки, коли в них не вистачає коштів.
5. Органом банківського нагляду, який підтримує необхідний рівень стандартизації і професіоналізму в національній кредитній системі1.
Всім цим ознакам відповідає Національний банк України. Національний банк України представляє інтереси держави в центральних банках других країн, міжнародних банках та фінансово-кредитних організаціях.
§ 2. Правові засади контролю Національного банку за діяльністю комерційних банків
Національний банк України виступає немов би посередником між державою і комерційними банками. Він засобами, які має в своєму розпорядженні, спираючися на Конституцію і законодавство, втілює в життя економічну політику держави. Як орган виконавчої влади з особливими функціями, Національ-
______________________
1Див. : Усоскин В.М. Современный коммерческий банк. –М., 1994.-С. 8-12.
411
ий банк України реалізує державне управління в банківській системі країни, контролює порядок створення комерційних банків, здійснює нагляд за їх діяльністю, не втручаючися в їх оперативну діяльність.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” дає вихідні положення для формування комерційних банків та визначає коло їх повноважень. В основу формування комерційних банків також зкладуються Закони України “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про обмеження монополізму” і нормативні акти Національного банку України: Положення про порядок створення і реєстрації комерційних банків від 27.03.1996 р. із змінами від 23.07.1996 р.; Положення про порядок ліцензування банків в Україні від 27.03.1996 р. і змінами від 23.07.1996 р., Положення НБУ про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб — акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків від 21.11.1996 року.
Національний банк України ліцензує діяльність комерційних банків і реєструє їх статути. Утворювати банки можуть українські та іноземні юридичні та фізичні особи (не менше трьох), крім рад місцевого самоврядування усіх рівнів, їх виконавчих органів, державних підприємств, політичних, профспілкових організацій і об'єднань, партій, громадських фондів.
Національний банк України встановлює мінімальний розмір статутного фонду акціонерного банку.
Статутний капітал акціонерного банку може формуватися тільки за рахунок власних коштів акціонерів. Забороняється збільшувати статутний капітал і створювати нові банки за рахунок нерозподілених прибутків або коштів інших фондів.
Частку в статутний капітал можна зробити тільки у національній валюті. Не можна робити внески за рахунок бюджетних коштів, кредитних і заставних коштів.
Для формування статутного фонду відкривається тимчасовий рахунок за місцем знаходження акціонерного банку.
Комерційні банки вважаються створеними і одержують статус юридичної особи після реєстрації Національним банком України. Реєстрація проводиться у відповідності з “Положенням про порядок створення і реєстрації комерційних банків”, затвердженим Правлінням Національного банку 27.03.1996 р. із змінами, внесеними 23.07.1996 року.
412
Перелік документів, які необхідні для реєстрації комерційного банку, встановлені статтею 22 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та п. 3.2. Положення про порядок створення комерційних банків.
Національний банк України може відмовити у реєстрації комерційного банку: 1) у разі порушення порядку створення банку; 2) невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству; 3) незадовільного фінансового стану засновників, що загрожує інтересам кредиторів банку; 4) у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва.
Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржене у судовому порядку.
Про зміни, що вносяться в установчі документи, комерційні банки повинні повідомляти Національному банку і подавати у місячний строк нотаріально засвідчені копії змінених документів.
Реєстрація змін і доповнень здійснюється також у місячний строк з моменту одержання заяви та всіх необхідних документів шляхом внесення їх до книги реєстрації банків.
Комерційні банки можуть відкривати на території України і за її межами філії та представництва, які виступають від імені головного банку і не є юридичними особами, але мають свої положення. Філія має свій субкореспондентський рахунок та здійснює банківські операції, передбачені її положенням. Представництво банку фінансується головним банком, від імені якого він виступає, але не має прав виконувати банківські функції.
Комерційний банк має право відкривати філії за умови повної сплати заявленого статутного фонду.
Для відкриття філії чи представництва необхідна письмова згода Національного банку. Після одержання письмової згоди до Національного банку подаються:
— клопотання про реєстрацію філії і економічне обгрунтування доцільності її створення за підписом голови ради, завіреним печаткою банку;
— рішення зборів акціонерів банку про створення філії;
— положення про філію, затверджене в установленому порядку;
-
висновок управління Національного банку за місцем знаходження філії комерційного банку про відповідність вимогам приміщення філії банку, про професійну придатність і репу-
413
тацію керуючого філією банку і головного бухгалтера та забезпеченість кваліфікованими кадрами'.
Матеріали для реєстрації філії банку розглядають і дають висновки Головні управління банківського нагляду, банківського обслуговування, валютно-економічне, емісійно-касових операцій, юридичне.
Національний банк України може відмовити комерційному банку у відкритті філії у разі порушення порядку її створенню невідповідності документів законодавству та статуту банку, не задовільного фінансового стану банку, порушення ним економічних нормативів через професійну непридатність керівник головного бухгалтера, відсутності належної матеріально-технічної бази.
Правилами Національного банку України встановлені особливості реєстрації банків, їх філій та представництв за участі іноземного капіталу. Іноземні банки можуть утворювати інс земні юридичні і фізичні особи, спільні банки — українські і іноземні юридичні і фізичні особи.
Крім тих документів, які повинні подати українські засновники для утворення комерційного банку, іноземні юридичні особи подають:
— рішення уповноваженого органу іноземного засновника про створення банку;
— письмова згода контрольного органу держави, підданими якої є іноземний учасник, на створення банку. Але згода потрібна, якщо це передбачено законодавством відповідної деі жави;
— копії статутів іноземних засновників, на підставі якої вони діють;
— витяг з торговельного (банківського) реєстру держави,;
іноземний засновник (учасник) має офіційно зареєстровану контору;
— довідку з банківських установ, у яких офіційно відкриті і знаходяться рахунки іноземного засновника;
— висновок аудиторської організації, яка за законодавство держави засновника (учасника) має право здійснювати аудиторську діяльність.
___________________
1Див.: п. 4.4 Положення про порядок створення і реєстрації комерційних банків.
414
Іноземні фізичні особи для створення комерційного банку, філії або представництва подають:
— підтвердження першокласного банку про платоспроможність засновника (учасника) банку;
— рекомендації не менше двох іноземних юридичних осіб або громадян з відомою платоспроможністю.
Ці документи повинні бути нотаріально завірені за місцем їх видачі та легалізовані (підтверджені) в установленому порядку в консульських установах України. Іноземні засновники подають також завірені переклади на українську мову всіх документів, які викладені іноземною мовою, з доданням оригіналів.
За діяльністю комерційних банків здійснює контроль Головне управління банківського нагляду Національного банку України, Кримське республіканське та обласні управління Національного банку України.
Контрольні функції Національного банку України полягають у здійснені нагляду за додержанням банківського законодавства України, економічних нормативів, встановлених законами України, та владних нормативних актів.
Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов'язкові економічні нормативи1'.
— мінімальний розмір статутного фонду для комерційних банків, які створюються та вже діють. Для реєстрації комерційного банку встановлений мінімальний розмір статутного фонду у сумі, еквівалентній 1 млн ЕКЮ. Існуючі комерційні банки, які не мають такого статутного фонду, повинні до 1 січня 1998 року збільшити його до 1 млн ЕКЮ. Нові комерційні банки будуть реєструватися тільки за умов сформування такого статутного фонду;
— норматив платоспроможності. Норматив платоспроможності банку, тобто достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності;
_________________________
' Методика регулювання та аналіз діяльності комерційних банків установлена Інструкцією НБУ № 10 “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків” від 30.12.1996 р.
415
— нормативи ліквідності банку. При встановленні нормативу ліквідності передбачаються всі види ліквідності (миттєвої, загальної, співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку та ресурсної). При визначенні ліквідності визначається забезпечення ресурсами банку його активних вкладень;
— максимальний розмір ризику на одного позичальника. Визначаючи максимальний розмір ризиків на одного позичальника, НБУ вимагає, щоб загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника перед банком у результаті надання останнім одного або кількох кредитів не перевищувала 25 відсотків власних коштів банку;
— максимальний розмір великих кредитних ризиків. Максимальний розмір великих кредитних ризиків встановлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та власних коштів комерційного банку;
— норматив інвестиційної діяльності. Норматив інвестування характеризує використання власних коштів банків для придбання часток (акцій тощо) акціонерних товариств, підприємств та недержавних боргових зобов'язань.
Встановлюються й оціночні показники діяльності:
— мінімальний розмір власних коштів банку;
— достатність капіталу банку;
— покриття прогнозних збитків власними коштами банку;
— максимальний розмір кредитів, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам;
— максимальний розмір залучених грошових вкладів (депозитів) фізичних осіб;
— максимальний розмір наданих міжбанківських позик;
— рефінансування.
З метою створення надійності та стабільності банківської системи Національний банк України відповідно до статті 17 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, визначає порядок ліцензування комерційних банків, тобто надання дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій комерційному банку, який з моменту реєстрації його Національним банком стає юридичною особою.
Комерційний банк має право проводити банківські операції тільки після одержання ліцензії Національного банку України. Обов'язковому ліцензуванню підлягають операції з готівкою, розрахункові, активні та пасивні, з валютними цінностями та
416
інші операції і види діяльності, які перелічені у статті 3 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та в п.2 Положення про порядок ліцензування банків в Україні, затвердженого Правлінням НБУ 27.03.96 р. із змінами від 23.04.96 р.
Ліцензується діяльність усіх комерційних банків, але для новостворених банків умови ліцензування більш суворі, ніж для діючих.
Особливі умови надання ліцензій на ведення рахунків банків-кореспондентів, що є резидентами України, на здійснення касового обслуговування, на надання кредитів юридичним і фізичним особам, на переведення грошово-валютних цінностей.
Національний банк України здійснює контроль за діяльністю комерційних банків не тільки при ліцензуванні. Він може і відкликати надану ліцензію. Відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій є крайнім заходом. Спочатку до комерційного банку вживають заходи застережливого характеру, передбачені чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України.
Ліцензія на здійснення банківських операцій (окремих чи всіх) може бути відкликана за поданням регіонального управління Національного банку України у разі:
— виявлення недостовірних даних, на підставі яких була надана ліцензія;
— затримки початку здійснення діяльності, на яку надана ліцензія більше, ніж на один рік з моменту надання ліцензії;
— виникнення становища, яке загрожує інтересам кредиторів та вкладників банку;
— виявлення порушень банком вимог банківського і анти-монопольного законодавства, систематичного порушення економічних нормативів, здійснення операцій, на які не одержано ліцензій, надання недостовірної інформації.
Відкликати ліцензію можна на один вид банківської діяльності або на всі банківські операції.
Рішення про відкликання ліцензії на всі банківські операції приймається Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків. Якщо на протязі двох тижнів засновники і акціонери комерційного банку не приймуть рішення про форми подальшого його функціонування або припинення діяльності
417
шляхом реорганізації чи ліквідації, Правління Національного банку України приймає рішення про ліквідацію банку .
Для здійснення наглядових функцій законодавством України Національному банку надані повноваження2:
проводити перевірки кредитних установ та їх філій, одержувати і перевіряти їх звітність;
давати банкам обов'язкові для виконання приписи.
У разі порушення суб'єктами банківської діяльності законодавства, економічних нормативів, порядку, строків та технології виконання банківських операцій, неподання звітності, подання недостовірної звітності, створення становища, що загрожує інтересам вкладників та кредиторів банку, перешкоджає клієнту обрати собі банк за своїм розсудом, Національний банк має право: 1) підвищувати для них норми обов'язкових резервів;
2) відкликати ліцензію на здійснення банківських операцій;
3) усувати керівництво суб'єкта банківської діяльності від управління; 4) призначати тимчасову адміністрацію для управління суб'єктом банківської діяльності; 5) у безспірному порядку стягувати штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу та застосовувати інші санкції; 6) приймати рішення про виключення з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж, їх реорганізації та ліквідації.
Комерційний банк вважається ліквідованим з моменту виключення його з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Оскаржити рішення Національного банку можна у Вищому Арбітражному суді України.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. В чому полягає особливий правовий статус Національного банку України?
2. Дайте характеристику банківської системи України.
3. Дайте характеристику функцій Національного банку України.
4. Конституційні основи повноважень Національного банку України.
____________________
' Див.: П. 11 Положення НБУ “Про порядок ліцензування банків в Україні”. Постановою Правління Національного банку України від 22.02.96 р. затверджені Рекомендації щодо порядку реорганізації комерційних банків.
2Див.: Ст. 48 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.
418
5. Особливості відносин, в яких бере участь банк.
6. В чому полягають контрольні повноваження Національного банку України щодо комерційних банків?
7. За якими ознаками можна Національний банк України віднести до “банку банків”?
8. В яких випадках Національний банк України може відмовити в реєстрації комерційного банку?
9. Які економічні нормативи встановлює Національний банк для комерційних банків?
10. Права Національного банку України по ліцензуванню комерційних банків.
11. Які наслідки чекають комерційні банки, якщо вони порушать економічні нормативи, встановлені Національним банком?
Поділіться з Вашими друзьями: |