Правовий статус банків в україні

Сучасна українська кредитно-банківська система як систе­ма ринкового типу знаходиться в процесі становлення. За ста­ном на 1 січня 1997 року в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ Національний банк України зареєстрував 229 банків, у тому числі 2 державні (Ощадний і Укрексімбанк) та 14 банків за уча­стю іноземного капіталу, два з них — 100-відсотковим інозем­ним капіталом. Крім того, в Україні функціонує 2510 філій комерційних банків. Із загальної кількості банків 177 є акціо­нерними товариствами і 50 — товариствами з обмеженою відповідальністю.

В Україні йде безперервний процес становлення банківсь­кої системи. Протягом минулого року Національним банком України зареєстровано 9 нових комерційних банків, і за цей же період 8 банків виключено з “Республіканської книги реєст­рації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних ус­танов”.

Банківські системи держав з розвиненою ринковою еконо­мікою формувалися століттями, а наша країна існує трохи більше п'яти років. Законодавство нестабільне, але якщо не форсува­ти процес становлення банківської системи і банківського за­конодавства, ринкових перетворень не буде.

Комерційні банки України “стають на ноги” і починають боротьбу за клієнтів, тому надають все більше і більше послуг. Зараз їх нараховують біля 100 видів.

Найпоширенішими видами послуг є ведення розрахунко­вих та поточних розрахунків клієнтів, кредитування, розрахун-

ки. Велика кількість послуг пов'язана із зовнішньоекономіч­ною діяльністю: добровільний продаж частини валютного ви­торгу на УМВБ, купівля валюти, обмінні операції готівкової валюти, інкасація, обслуговування дорожніх чеків та різних видів акредитивів. Банки обслуговують облігації державної внут­рішньої позики.

Наше законодавство забороняє будь-яким юридичним осо­бам, крім банків, займатися залученням і розміщенням грошо­вих вкладів та кредитів, здійсненням розрахунків за доручен­ням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касовим обслугову­ванням; веденням рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

купівлею і продажем в Україні і за кордоном монетарних ме­талів.

Стаття 1 Закону України “Про банки і банківську діяльність” установила дворівневу банківську систему в Україні, а стаття 2 формулює поняття банку: “Банки — це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахунко­ве обслуговування народного господарства, виконання валют­них та інших банківських операцій”.

Перший рівень банківської системи України займає Націо­нальний банк України. Національний банк України є юридич­ною особою, основну функцію якої — забезпечення стабіль­ності грошової одиниці — визначила Конституція України. По­вноваження і принципи організації Національного банку України визначаються законодавством.

Статутний капітал Національного банку України у розмірі 10 мільйонів гривень є загальнодержавною власністю. Банк функціонує як економічно самостійна державна установа, здійснює видатки, як правило, за рахунок своїх доходів. При перевищенні доходів над видатками Банк суми перевищення відраховує в Державний бюджет.

Відповідно до законодавства Національний банк України:

1) визначає та проводить грошово-кредитну політику на підставі загальнодержавної програми економічного розвитку, затвердженої Верховною Радою України;

2) монопольне здійснює емісію національної валюти Ук­раїни та організує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і кре­дитних установ, організує систему рефінансування:

405

5) організує створення та методологічно забезпечує систе­му грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми розрахунків, у тому числі між банками та іншими кредитними установами;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних бан­ківських технологій, координує та контролює створення елект­ронних платіжних засобів, систем розрахунків, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж і кредитних установ, здійснює ліцензування банківських та інших операцій у передбачених законом випадках;

10) складає платіжний баланс і баланс міжнародних інвес­тицій України, здійснює їх аналіз та прогнозування;

11) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних уста­новах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

12) здійснює відповідно до визначених законом повнова­жень валютне регулювання, визначає порядок здійснення роз­рахунків в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль;

13) забезпечує накопичення, зберігання та здійснення опе­рацій з золотовалютним резервом;

14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

15) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

16) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку України.

Керівними органами Національного банку України є Рада Банку та Рада директорів.

Рада Банку — Конституційний орган. Згідно з статтею 100 Конституції Рада Національного банку України розробляє ос­новні засади грошово-кредитної політики та здійснює конт-

406

Рада директорів банку забезпечує реалізацію грошово-кре­дитної політики, організує діяльність і здійснює управління нею.

За Конституцією Голова Національного банку України при­значається Верховною Радою за поданням Президента Украї­ни більшістю від конституційного складу Верховної Ради Ук­раїни терміном на 4 роки.

На відміну від комерційних банків, для Національного бан­ку одержання прибутку не є основною метою діяльності.

Національний банк України має особливий правовий ста­тус. Він наділений владними повноваженнями. Нормативні акти, які видає Національний банк, обов'язкові для всіх без виклю­чення органів держави і органів місцевого самоврядування. Значне розгалуження банківської системи дає можливість ко­мерційним банкам самостійно здійснювати свої повноважен­ня. Комерційні банки не видають нормативних актів, приписи яких розповсюджувалися б на всіх, але самі будують свою діяльність на законодавстві і нормативних актах Національно­го банку України. Державне регулювання відносин, що вини­кають з діяльності банків, набуває форми обов'язкових при­писів, що містяться у нормах різних галузей права.

Відносини, що виникають з діяльності банків, являють со­бою синтез фактичних і юридичних відносин. Юридичним змістом цих відносин є суб'єктивні юридичні права і обов'язки їх учасників — банків та клієнтури. З одного боку ці відносини — належна кредитній установі міра дозволеної поведінки — надання кредитів різних видів і стягнення плати (%) за них у відповідності з кредитною угодою в межах, дозволених Націо­нальним банком України, а з другого боку — приписана другій стороні — одержувачу позички і забезпечена можливістю дер­жавного примусу (примусового стягнення, збільшення плати за позичку, реалізацією належного позичальнику майна і зара­хування коштів на погашення боргу) міра необхідної поведінки (одержання позички і своєчасне повернення її), якої повинний додержуватися позичальник в інтересах кредитора. Кредитні відносини в основному є договірними і регулюються, природ­но, нормами цивільного права. Однак навряд чи можливо відно­сини в галузі кредитування з участю банку відносити тільки до цивільно-правових. Цивільно-правовий метод регулювання сус-

­407

пільних відносин характеризується рівністю суб'єктів, їх диспозитивністю та ініціативою у формуванні і реалізації відно­син. У кредитних правовідносинах чітко визначається ініціа­тивність — бажання суб'єкту підприємництва одержати позич­ку в банку на умовах, які виставляє кредитор, але немає диспозитивності — юридичної свободи (можливості) позичаль­ника здійснити правосуб'єктність за своїм розсудом.

Відносини, які виникають з діяльності кредитних установ, є однією з форм соціальних відносин і визначаються волею і свідомістю учасників. Хоча вони виникають за волевиявлен­ням позичальників і оформлюються кредитною угодою, але мають владно-організаційну основу. Правила Національного банку України, які регламентують проведення операцій по ра­хунках в кредитних установах, вказують, що вони відкривають­ся: а) для зберігання коштів; б) для проведення операцій за розрахунково-грошовими документами визначеної форми; в) для здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства при утворенні, реорганізації, ліквідації підприємств будь-якої форми власності і видів діяльності, при відкритті і закритті ра­хунків і повсякденного контролю за фінансово-господарською діяльністю клієнтів — власників рахунків. Причому контроль здійснює комерційний банк, Державна податкова інспекція. контрольно-ревізійна служба, органи МВС, а за діяльністю ко­мерційного банку спостерігає Національний банк України.

408

Згідно з Інструкцією Національного банку України “Про відкриття рахунків у національній та іноземній валюті” рахун­ки в банках відкриваються на умовах цієї інструкції і угоди на відкриття і обслуговування банківського рахунку. Відносини, які виникають між установами банків і власниками рахунків, характеризуються так: 1) сторони (банк і суб'єкт підприємниц­тва) зобов'язані при дотриманні законних і договірних умов і вимог вступити в ці відносини; 2) установа перед відкриттям рахунку суб'єкту підприємництва або установі здійснює конт­рольні функції, перевіряючи правосуб'єктність заявника; 3) зміст відносин чітко регламентовано чинними нормативними актами.

Норми цих актів мають суто імперативний характер, який не дозволяє сторонам поступати за своїм волевиявленням, і є фінансово-правовими. Відносини, які врегульовані цими нор­мами, є фінансово-правовими. Після відкриття рахунку в бан­ку ні банк, ні його клієнт — власник рахунку не має права змінювати приписів, які містяться в нормативних актах.

Відкриття рахунку в банку юридичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності є передумовою для виникнення цивільно-правових відносин, пов'язаних з розрахунками по його основній діяльності, а також дає можливість бути учасником кредитних відносин з банком. Відносини, пов'язані з розра­хунками між юридичними особами і громадянами, регулюють­ся інакше, ніж відносини, що виникають з приводу відкриття рахунку в кредитній установі. Ці відносини відрізняються і ме­тодами правового регулювання (договірні, при рівності сторін)

409

Фінансово-правові норми визначають порядок утворення і компетенцію комерційних банків.

Комерційні банки різних видів і форм власності на акціо­нерних або пайових засадах створюються відповідно з Закона­ми України “Про банки і банківську діяльність”, “Про госпо­дарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу” та Правилами Національного банку України. Утворювати банки можуть українські та іноземні юридичні та фізичні особи (не менше трьох), крім Рад народних депутатів усіх рівнів, їх вико­навчих органів, державних підприємств, політичних, проф­спілкових організацій і об'єднань, партій, громадських фондів.

Забороняється бути засновниками військовослужбовцям, посадовим особам усіх правоохоронних органів, державних організацій, покликаних здійснювати контроль за діяльністю банків.

Не можуть бути засновниками банку особи, яким суд забо­ронив займатися певною діяльністю, до закінчення терміну, встановленого вироком. Не дозволяється бути засновниками особам, що мають непогашену судимість за крадіжки і хабар­ництво, вони не можуть також займати керівні посади, що зв'я­зані з матеріальною відповідальністю.

Національний банк України встановлює мінімальний розмір статутного фонду акціонерного банку.

Статутний капітал акціонерного банку може формуватися тільки за рахунок власних коштів акціонерів. Забороняється збільшувати статутний капітал і створювати нові банки за раху­нок нерозподілених прибутків або коштів інших фондів.

Частку в статутний капітал можна зробити у національній, вільно конвертованій валюті, майні і пов'язаних з ним майно­вих правах. Не можна робити внески за рахунок бюджетних коштів, кредитних і заставних коштів.

410

Для формування статутного фонду відкривається тимчасо­вий рахунок за місцем знаходження акціонерного банку.

В правовій та економічній літературі сформулювалися виз­начення так званих “банків банків”, які можна називати Цент­ральним (або національним) банком країни. Вважається, що Центральний банк повинен бути:

1. Єдиним емісійним центром, який має монопольне право грошової емісії на території країни, який зберігає і враховує національні золотовалютні резерви.

2. Банком уряду, зобов'язаним підтримувати державні еко­номічні програми, здійснювати кредитування дефіциту держав­ного бюджету, розміщувати державні цінні папери.

3. Органом стабільності національної грошової системи.

4. Кредитувати комерційні банки, коли в них не вистачає коштів.

5. Органом банківського нагляду, який підтримує необхід­ний рівень стандартизації і професіоналізму в національній кредитній системі¹.

Всім цим ознакам відповідає Національний банк України. Національний банк України представляє інтереси держави в центральних банках других країн, міжнародних банках та фінан­сово-кредитних організаціях.

Національний банк України виступає немов би посередни­ком між державою і комерційними банками. Він засобами, які має в своєму розпорядженні, спираючися на Конституцію і за­конодавство, втілює в життя економічну політику держави. Як орган виконавчої влади з особливими функціями, Національ-

______________________
¹Див. : Усоскин В.М. Современный коммерческий банк. –М., 1994.-С. 8-12.

411

Закон України “Про банки і банківську діяльність” дає вихідні положення для формування комерційних банків та виз­начає коло їх повноважень. В основу формування комерційних банків також зкладуються Закони України “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про обмеження монополізму” і норма­тивні акти Національного банку України: Положення про по­рядок створення і реєстрації комерційних банків від 27.03.1996 р. із змінами від 23.07.1996 р.; Положення про порядок ліцензу­вання банків в Україні від 27.03.1996 р. і змінами від 23.07.1996 р., Положення НБУ про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб — акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків від 21.11.1996 року.

Національний банк України ліцензує діяльність комерцій­них банків і реєструє їх статути. Утворювати банки можуть ук­раїнські та іноземні юридичні та фізичні особи (не менше трьох), крім рад місцевого самоврядування усіх рівнів, їх виконавчих органів, державних підприємств, політичних, профспілкових організацій і об'єднань, партій, громадських фондів.

Національний банк України встановлює мінімальний розмір статутного фонду акціонерного банку.

Статутний капітал акціонерного банку може формуватися тільки за рахунок власних коштів акціонерів. Забороняється збільшувати статутний капітал і створювати нові банки за раху­нок нерозподілених прибутків або коштів інших фондів.

Частку в статутний капітал можна зробити тільки у націо­нальній валюті. Не можна робити внески за рахунок бюджет­них коштів, кредитних і заставних коштів.

Для формування статутного фонду відкривається тимчасо­вий рахунок за місцем знаходження акціонерного банку.

Комерційні банки вважаються створеними і одержують ста­тус юридичної особи після реєстрації Національним банком України. Реєстрація проводиться у відповідності з “Положен­ням про порядок створення і реєстрації комерційних банків”, затвердженим Правлінням Національного банку 27.03.1996 р. із змінами, внесеними 23.07.1996 року.

412

Перелік документів, які необхідні для реєстрації комерцій­ного банку, встановлені статтею 22 Закону України “Про бан­ки і банківську діяльність” та п. 3.2. Положення про порядок створення комерційних банків.

Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржене у судовому порядку.

Про зміни, що вносяться в установчі документи, комерційні банки повинні повідомляти Національному банку і подавати у місячний строк нотаріально засвідчені копії змінених документів.

Реєстрація змін і доповнень здійснюється також у місячний строк з моменту одержання заяви та всіх необхідних документів шляхом внесення їх до книги реєстрації банків.

Комерційні банки можуть відкривати на території України і за її межами філії та представництва, які виступають від імені головного банку і не є юридичними особами, але мають свої положення. Філія має свій субкореспондентський рахунок та здійснює банківські операції, передбачені її положенням. Пред­ставництво банку фінансується головним банком, від імені якого він виступає, але не має прав виконувати банківські функції.

Комерційний банк має право відкривати філії за умови по­вної сплати заявленого статутного фонду.

Для відкриття філії чи представництва необхідна письмова згода Національного банку. Після одержання письмової згоди до Національного банку подаються:

— клопотання про реєстрацію філії і економічне обгрунту­вання доцільності її створення за підписом голови ради, заві­реним печаткою банку;

— рішення зборів акціонерів банку про створення філії;

— положення про філію, затверджене в установленому по­рядку;

• 
  висновок управління Національного банку за місцем знаходження філії комерційного банку про відповідність вимо­гам приміщення філії банку, про професійну придатність і репу-
  

413

Матеріали для реєстрації філії банку розглядають і дають висновки Головні управління банківського нагляду, банківського обслуговування, валютно-економічне, емісійно-касових операцій, юридичне.

Національний банк України може відмовити комерційному банку у відкритті філії у разі порушення порядку її створенню невідповідності документів законодавству та статуту банку, не задовільного фінансового стану банку, порушення ним економічних нормативів через професійну непридатність керівник головного бухгалтера, відсутності належної матеріально-технічної бази.

Правилами Національного банку України встановлені особливості реєстрації банків, їх філій та представництв за участі іноземного капіталу. Іноземні банки можуть утворювати інс земні юридичні і фізичні особи, спільні банки — українські і іноземні юридичні і фізичні особи.

Крім тих документів, які повинні подати українські засновники для утворення комерційного банку, іноземні юридичні особи подають:

— рішення уповноваженого органу іноземного засновника про створення банку;

— письмова згода контрольного органу держави, підданими якої є іноземний учасник, на створення банку. Але згода потрібна, якщо це передбачено законодавством відповідної деі жави;

— копії статутів іноземних засновників, на підставі якої вони діють;

— витяг з торговельного (банківського) реєстру держави,;

іноземний засновник (учасник) має офіційно зареєстровану контору;

— довідку з банківських установ, у яких офіційно відкриті і знаходяться рахунки іноземного засновника;

— висновок аудиторської організації, яка за законодавство держави засновника (учасника) має право здійснювати аудиторську діяльність.

___________________

¹Див.: п. 4.4 Положення про порядок створення і реєстрації комерційних банків.
414

Іноземні фізичні особи для створення комерційного банку, філії або представництва подають:

— підтвердження першокласного банку про платоспро­можність засновника (учасника) банку;

— рекомендації не менше двох іноземних юридичних осіб або громадян з відомою платоспроможністю.

Ці документи повинні бути нотаріально завірені за місцем їх видачі та легалізовані (підтверджені) в установленому поряд­ку в консульських установах України. Іноземні засновники подають також завірені переклади на українську мову всіх до­кументів, які викладені іноземною мовою, з доданням оригі­налів.

За діяльністю комерційних банків здійснює контроль Го­ловне управління банківського нагляду Національного банку України, Кримське республіканське та обласні управління На­ціонального банку України.

Контрольні функції Національного банку України поляга­ють у здійснені нагляду за додержанням банківського законо­давства України, економічних нормативів, встановлених зако­нами України, та владних нормативних актів.

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний банк України вста­новлює для всіх комерційних банків обов'язкові економічні нор­мативи¹'.

— мінімальний розмір статутного фонду для комерційних банків, які створюються та вже діють. Для реєстрації комерцій­ного банку встановлений мінімальний розмір статутного фон­ду у сумі, еквівалентній 1 млн ЕКЮ. Існуючі комерційні бан­ки, які не мають такого статутного фонду, повинні до 1 січня 1998 року збільшити його до 1 млн ЕКЮ. Нові комерційні бан­ки будуть реєструватися тільки за умов сформування такого статутного фонду;

— норматив платоспроможності. Норматив платоспромож­ності банку, тобто достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності;

_________________________

' Методика регулювання та аналіз діяльності комерційних банків установлена Інструкцією НБУ № 10 “Про порядок регулювання та аналіз діяльності ко­мерційних банків” від 30.12.1996 р.

415

— нормативи ліквідності банку. При встановленні норма­тиву ліквідності передбачаються всі види ліквідності (миттєвої, загальної, співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку та ресурсної). При визначенні ліквідності визна­чається забезпечення ресурсами банку його активних вкладень;

— максимальний розмір великих кредитних ризиків. Максимальний розмір великих кредитних ризиків встановлюєть­ся як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та власних коштів комерційного банку;

— норматив інвестиційної діяльності. Норматив інвестування характеризує використання власних коштів банків для прид­бання часток (акцій тощо) акціонерних товариств, підприємств та недержавних боргових зобов'язань.

Встановлюються й оціночні показники діяльності:

— мінімальний розмір власних коштів банку;

— достатність капіталу банку;

— покриття прогнозних збитків власними коштами банку;

— максимальний розмір кредитів, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам;

— максимальний розмір залучених грошових вкладів (депо­зитів) фізичних осіб;

— максимальний розмір наданих міжбанківських позик;

— рефінансування.

З метою створення надійності та стабільності банківської системи Національний банк України відповідно до статті 17 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, визначає порядок ліцензування комерційних банків, тобто надання доз­волу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій ко­мерційному банку, який з моменту реєстрації його Національ­ним банком стає юридичною особою.

Комерційний банк має право проводити банківські операції тільки після одержання ліцензії Національного банку України. Обов'язковому ліцензуванню підлягають операції з готівкою, розрахункові, активні та пасивні, з валютними цінностями та

416

Ліцензується діяльність усіх комерційних банків, але для новостворених банків умови ліцензування більш суворі, ніж для діючих.

Особливі умови надання ліцензій на ведення рахунків банків-кореспондентів, що є резидентами України, на здійснення ка­сового обслуговування, на надання кредитів юридичним і фізич­ним особам, на переведення грошово-валютних цінностей.

Національний банк України здійснює контроль за діяльні­стю комерційних банків не тільки при ліцензуванні. Він може і відкликати надану ліцензію. Відкликання ліцензії на здійснен­ня банківських операцій є крайнім заходом. Спочатку до ко­мерційного банку вживають заходи застережливого характеру, передбачені чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України.

Ліцензія на здійснення банківських операцій (окремих чи всіх) може бути відкликана за поданням регіонального управ­ління Національного банку України у разі:

— виявлення недостовірних даних, на підставі яких була надана ліцензія;

— затримки початку здійснення діяльності, на яку надана ліцензія більше, ніж на один рік з моменту надання ліцензії;

— виникнення становища, яке загрожує інтересам креди­торів та вкладників банку;

— виявлення порушень банком вимог банківського і анти-монопольного законодавства, систематичного порушення еко­номічних нормативів, здійснення операцій, на які не одержано ліцензій, надання недостовірної інформації.

Відкликати ліцензію можна на один вид банківської діяль­ності або на всі банківські операції.

Рішення про відкликання ліцензії на всі банківські операції приймається Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Комісії з питань нагляду і регулювання діяль­ності банків. Якщо на протязі двох тижнів засновники і акціо­нери комерційного банку не приймуть рішення про форми по­дальшого його функціонування або припинення діяльності

417

Для здійснення наглядових функцій законодавством Украї­ни Національному банку надані повноваження²:

проводити перевірки кредитних установ та їх філій, одер­жувати і перевіряти їх звітність;

давати банкам обов'язкові для виконання приписи.

У разі порушення суб'єктами банківської діяльності зако­нодавства, економічних нормативів, порядку, строків та техно­логії виконання банківських операцій, неподання звітності, по­дання недостовірної звітності, створення становища, що заг­рожує інтересам вкладників та кредиторів банку, перешкоджає клієнту обрати собі банк за своїм розсудом, Національний банк має право: 1) підвищувати для них норми обов'язкових резервів;

2) відкликати ліцензію на здійснення банківських операцій;

3) усувати керівництво суб'єкта банківської діяльності від уп­равління; 4) призначати тимчасову адміністрацію для управлі­ння суб'єктом банківської діяльності; 5) у безспірному порядку стягувати штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу та застосовувати інші санкції; 6) приймати рішення про виклю­чення з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж, їх реорганізації та ліквідації.

Комерційний банк вважається ліквідованим з моменту вик­лючення його з Республіканської книги реєстрації банків, ва­лютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Оскаржи­ти рішення Національного банку можна у Вищому Арбітраж­ному суді України.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. В чому полягає особливий правовий статус Національно­го банку України?

2. Дайте характеристику банківської системи України.

3. Дайте характеристику функцій Національного банку Ук­раїни.

4. Конституційні основи повноважень Національного бан­ку України.
____________________

' Див.: П. 11 Положення НБУ “Про порядок ліцензування банків в Україні”. Постановою Правління Національного банку України від 22.02.96 р. затверджені Рекомендації щодо порядку реорганізації комерційних банків.

418

6. В чому полягають контрольні повноваження Національ­ного банку України щодо комерційних банків?

7. За якими ознаками можна Національний банк України віднести до “банку банків”?

8. В яких випадках Національний банк України може відмо­вити в реєстрації комерційного банку?

9. Які економічні нормативи встановлює Національний банк для комерційних банків?

10. Права Національного банку України по ліцензуванню комерційних банків.