Глава 23 ПРАВОВІ ЗАСАДИ ГРОШОВОГО ОБІГУ І РОЗРАХУНКІВ
§ 1. Правове регулювання грошового обігу в Україні
Кожна держава використовує гроші як один з важливих елементів впливу на економіку. За допомогою грошей держава здійснює контроль за господарством країни, за мірою праці і споживання. Держава планує та законодавче регулює грошовий обіг.
У законодавчому порядку закріплюються основні умови грошового обігу на її території:
— найменування національної грошової одиниці;
— види грошових знаків, порядок їх випуску в обіг і вилучення з обігу;
— встановлення межі використання готівки і проведення безготівкових розрахунків:
— порядок здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів.
У статті 92 Конституції України встановлено, що засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України. Засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням, згідно з статтею 100 Конституції України, покладено на Раду Національного банку.
419
Стаття 99 Конституції України визначила основну функцію Національного банку України — забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Грошовою одиницею України, як це і встановлено статтею 99 Конституції, є гривня. Встановлені державою форми організації грошового обігу країни складають грошову систему України.
Указом Президента України грошову реформу в Україні проведено з метою сприяння проведенню радикальних ринкових реформ і забезпечення економіки національного валютою і введено в обіг визначену Конституцією національну валюту — гривню. Грошова реформа в незалежній Україні не ставила за мету когось ошукати. З 2 вересня по 16 вересня 1996 року тимчасова національна валюта — карбованці — вільно обмінювалася населенню на гривні. Суми до 100 мільйонів українських карбованців обмінювалися на гривні готівкою, а понад 100 мільйонів — зараховувалися на вклади в банках з правом їх вільного використання у гривнях. В цей період комерційні банки приймали від населення українські карбованці готівкою на вклади та розрахункові рахунки без будь-яких обмежень за встановленим курсом обміну: 1 гривня за 100 000 карбованців. Обмін карбованців на гривні проводився без стягнення плати.
Органам виконавчої влади, юридичним особам і усім суб'єктам господарювання всіх форм власності до 2 вересня 1996 року були перераховані у гривні суми карбованців без будь-яких обмежень, вилучень і конфіскації. Це стосувалося цін, тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог, усіх видів заощаджень населення на депозитних та інших рахунках, у депозитних сертифікатах, страхових полісах, акціях, приватизаційних паперах.
Наявність у касах юридичних осіб залишків українським карбованців підлягала здачі 2 вересня до 17 години за місцевим часом в обслуговуючі установи банків.
Оскільки не всі громадяни мали змогу з різних причин обміняти карбованці на гривні, держава кілька разів подовжувала термін обміну. Останнім строком обміну було оголошене 18 липня 1997 року.
Таких умов проведення грошових реформ в історії Україна ще не було. На території бувшого СРСР, до складу якого входила Україна, провадилися грошові реформи, але вони завжди мали конфіскаційний характер.
420
Перша грошова реформа була проведена у 1922-1924 рр. За декретом РНК від 3 листопада 1921 р. 1 крб. зразка 1922 р. дорівнював 10 тисячам у старому обчисленні, а за декретом РНК від 24 жовтня 1922 р. кожний новий карбованець дорівнював 100 старим або 1 млн грошових знаків попередніх випусків (на території України в той час “ходили” 340 видів грошових знаків).
5 лютого 1924 р. декретом ЦБК та РНК СРСР для розміну банківських білетів — червінців було дозволено випуск в обіг казначейських білетів вартістю 1, 3, 5 крб. золотом. Емісію радянських знаків було припинено. Вони викуповувалися таким чином: 1 крб. у золотому обчисленні за 50 тис. крб. зразка 1923 року або за 50 млрд грошових знаків, що ще знаходилися в обігу.
З 1924 р. заборонялося використовувати казначейську емісію для покриття бюджетного дефіциту.
Друга грошова реформа була проведена в 1947 р. Готівка обмінювалася з розрахунку 10 старих карбованців за 1 новий. Вклади в ощадкасах і державному банку обмінювалися: на суму до 3 тис. — карбованець за карбованець; від 3 до 10 тисяч — за З старих карбованця 2 нових; понад 10 тис. — за 2 старих 1 новий.
Облігації державних позик, які були випущені до 1946 року, а також посвідчення за спеціальними вкладами (на ці вклади були зараховані суми грошової компенсації за невикористані за час війни відпустки робітників і службовців) були обмінені на облігації Державної позики 1948 р. з розрахунку 3:1.
Кошти державних підприємств і організацій, які знаходилися на рахунках в банках, збереглися без змін, а кошти кооперативів і колгоспів в банках переоцінилися v співвідношенні 5:4.
Постановою РМ СРСР та ЦК ВКП(б) від 14 грудня 1947 р., на підставі якої і проводилася друга грошова реформа в СРСР, було змінено назву банківських білетів, які почали випускатися не в червінцях, а в рублях.
З 1 січня 1961 р. постановою Верховної Ради СРСР у 4,45 рази було підвищено масштаб цін (тобто вагова кількість металу, яка прийнята в країні за грошову одиницю і за допомогою якої вимірюються ціни товарів) і за волюнтаристським рішенням уряду було змінено рівень цін на товари, перераховано всі заробітки трудящих, заощадження громадян і кошти на рахун-
421
ках юридичних осіб з розрахунку 1:10 (але офіційна зміна масштабу цін повинна була привести до такої ж зміни рівня цін, тобто вони повинні були змінитися не 1:10, а 1:4,45), оскільки вартісне співвідношення між золотом і виробленими товарами (за нормальним станом економіки країни) визначається кількістю суспільне необхідної праці, витраченої на виробництво золота і товарів. Потерпіло віл такої реформи в основному населення.
Указом Президента України зараз введено в обіг банкнота вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень і розмінну монету номінальною вартістю 1,2, 5, 10, 25 та 50 копійок.
Національний банк України визначає офіційний валютній (обмінний) курс гривні виходячи з валютного (обмінного) курсу Національного банку України, що діяв напередодні початку проведення грошової реформи, та курсу обміну українською карбованця на гривню. Офіційний валютний (обмінний) курс гривні діє з 2 вересня 1996 року і встановлюється він Національним банком. Офіційне співвідношення між гривнею і золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється
Курс гривні відносно іноземних валют підтримується Національним банком України шляхом використання золотовалютного резерву, купівлі і продажу цінних паперів, встановлення і зміни плати за кредити та застосування інших інструментів регулювання грошової маси в обігу.
Право встановлювати умови та порядок конвертації гриві на іноземну валюту належить Національному банку України
Національний банк України для забезпечення організації грошового обігу:
виготовляє і зберігає банкноти і монети;
створює резервні фонди банкнот і монет;
встановлює номінали, системи захисту, платіжних ознак дизайну грошових знаків;
встановлює порядок заміни пошкоджених банкнот і монет;
встановлює правила випуску і вилучення з обігу, зберігання, перевезення і інкасації готівки;
визначає порядок касових операцій для банків та усіх клієнтів банків.
Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків паперових банкнот і металевих монет. Загальна сума введених
422
в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках банку як його пасив.
Виключне право введення в обіг гривні і розмінної монети, організація їх обігу і вилучення з обігу належить Національному банку України.
Купівля-продаж конвертованих валют за гривню з метою задоволення поточних потреб суб'єктів господарювання організується також Національним банком.
Зношені і пошкоджені грошові знаки України приймаються і обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національним банком і комерційними банками, але банки не зобов'язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти і монети.
Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України в розпорядженні Національного банку України є золотовалютний резерв, куди включаються: монетарне золото; спеціальні права позичання; резервна позиція в Міжнародному Валютному Фонді; іноземна валюта у вигляді банкнот, монет або кошти на рахунках за кордоном; цінні папери (але не акції), що оплачуються в іноземній валюті'.
Таким чином, готівковий обіг на території України регулює законодавство і нормативні акти Національного банку. Слід відзначити, що готівковий і безготівковий обіг коштів зв'язані. Грошова маса, яка знаходиться в обігу, включає в себе як готівку, так і кошти на рахунках, у вкладах юридичних осіб і громадян.
Національний банк України регулює єдиний грошовий обіг шляхом установлення певних нормативів, як і вимагає наше законодавство, шляхом проведення облікової політики (між іншим, після проведення грошової реформи облікова ставка НБУ систематично знижується і зараз становить 16 %), операцій з цінними паперами, встановлення обов'язкових резервів і економічних нормативів для комерційних банків. Діяльність Національного банку України по регулюванню безготівкового обігу впливає на готівковий. Так, одержуючи позички в кредитних установах, господарюючі суб'єкти за їх рахунок сплачують зарплату і цим перетворюють їх у готівку. Зобов'язуючи комерційні банки зберігати частину коштів у фонді обов'язко-
_______________
1Див.: Закон України “Про Національний банк України”
423
вих резервів, Національний банк безпосередньо впливає на стан готівкового обігу в країні.
Національний банк України сформулював основні завдання установ банку в роботі з готівкою:
безумовне виконання законів, указів Президента, нормативних і інструктивних актів Національного банку з питань регулювання обсягу і структури готівкової маси в обігу;
прогнозування і раціональна організація готівкового обігу з урахуванням основних напрямів грошової політики, впровадження нових форм безготівкових розрахунків;
обмеження готівкової емісії економічно обгрунтованими вимогами зростання обігу готівки'.
Виходячи із змісту Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, “Про підприємства” та нормативних актів Національного банку України можна сформулювати наступне: усі підприємства, установи та організації на території України, незалежно від організаційно-правових форм, повинні зберігати свої кошти в установах банків, повинні проводити розрахунки за своїми зобов'язаннями з іншими підприємствами у безготівковому порядку через установи банків; можуть мати в касі готівку в межах ліміту, який встановлюється установами банків за погодженням з керівництвом цього підприємства, а кошти, що перевищують ліміт залишку готівки в касі, зобов'язані здати в банк; в касі власники рахунків мають право зберігати кошти понад ліміт тільки для цілей, які визначені правилами Національного банку України.
§ 2. Контроль Національного банку України за веденням касових операцій
Згідно з діючим законодавством всі юридичні особи усіх форм власності і видів діяльності, а також громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у кредитних установах. Кожна держава прагне до максимального скорочення обігу готівки. Не тільки юридичні особи, підприємці, але й громадяни зберігають свої кошти на
_________________
1Див.: Главу 1 Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затверджену постановою Правління НБУ № 149 від 20.06.1995 р.
424
рахунках у банках, користуючись кредитними картками, вживаючи готівку лише для зовсім дрібних розрахунків.
Це дуже зручно для населення, полегшує контроль за грошовим обігом, до якоїсь міри позбавляє державу необхідності друкувати зайві гроші. Але все це можна робити за умов існування стабільної національної валюти, якої поки що молода держава не має, тому вимушена проводити жорстку регламентацію касових операцій.
Порядок ведення касових операцій державними, кооперативними, орендними, колективними, спільними, громадськими та іншими підприємствами, об'єднаннями, організаціями та установами незалежно від форми власності та виду діяльності, а також особами, як є суб'єктами підприємницької діяльності і мають розрахунковий рахунок у банку, регулюється правилами Національного банку України.
Всі розрахунки в господарському обороті України суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють у безготівковому порядку через комерційні банки. Регулювання готівкових розрахунків входить до повноважень Національного банку України. Особливе місце серед актів, якими регулюються розрахунки готівкою, є Порядок ведення касових операцій'.
Приписи, шо містяться у цьому нормативному акті, розповсюджуються на всіх клієнтів комерційних банків. Національний банк згідно з Законом “Про банки і банківську діяльність” та своїм Статутом установлює ознаки і порядок платіжності грошових знаків.
Готівка в установах банків може бути одержана підприємствами для розрахунків з населенням для оплати праці, грошових виплат та заохочень, інших виплат населенню, що не входять до складу коштів, які направлені на споживання, допомогу, компенсації, гонорари, стипендії, пенсії, витрати на відрядження, закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, тваринницької та рослинницької сировини, дикоростучих плодів та ягід, лікарських рослин, макулатури, брухту, страхові відшкодування ломбардами, що здійснюють виключно ломбардні операції.
___________________
1Див.: Інструкція “Про порядок ведення касових операцій у народному господарстві України”, затверджена постановою правління НБУ № 21 від 20.06.1995 р.
425
Кошти, що одержують підприємства і організації на виплату зарплати і стипендій, зберігаються в касах протягом 3 робочих днів, сільськогосподарських і залізничних підприємств — 5 робочих днів, включаючи день одержання готівки у банку.
Після закінчення цих термінів кошти повертаються в установу банку. Підприємства, які мають грошовий виторг, можуть затримувати у своїх касах готівку для оплати праці не більше З робочих днів, включаючи термін виплати зарплати, сільськогосподарські підприємства — 5 робочих днів.
Підприємствам зв'язку дозволяється виплачувати зарплату своїм працівникам з поточних касових надходжень.
Видача готівки підприємствам на заробітну плату, стипендії і грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється установами банків в строки, встановлені відповідно до колективних договорів, постанов уряду, розпоряджень центральних органів виконавчої влади і вказівок правління НБУ.
Готівка, одержана з установ банку, витрачається за цільовим призначенням. Цілі одержання готівки не вказуються тільки на чеках Міноборони, Національної гвардії, Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки.
Підприємства можуть мати в своїй касі готівку в межах лімітів залишку готівки в касі, що встановлюється щорічно протягом першого кварталу. Ліміти залишків кас для юридичних осіб — клієнтів банків установлюються комерційними банками, шо їх обслуговують, на підставі поданих цими особами заявок — розрахунків. Ліміт може бути переглянутий протягом року.
Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюється комерційним банком за місцем відкриття розрахункового рахунку з урахуванням режиму роботи підприємства та графіка заїзду інкасаторів (чи мають грошову виручку і як її інкасують, який касовий оборот, де розташоване торговельне підприємство, військові частини тощо). Ліміт встановлюється обов'язково.
Правила НБУ встановили штрафи у розмірі п'ятдесяти-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму за кожний випадок невстановлення ліміту залишку касової готівки установою банку. Штраф з установи банку за невстановлення ліміту залишку касової готівки для будь-якого клієнта стягує орган державної податкової адміністрації за поданням Національного банку України.
426
Ліміт залишку касової готівки не встановлюється фізичним особам-підприємцям і фермерам.
Видача готівки на поточні потреби провадиться установами банків у сумах, замовлених їх клієнтами, але в порядку і розмірах, визначених діючим порядком ведення касових операцій у народному господарстві України.
На комерційні банки покладено обов'язок видачі готівки лише при наявності відповідних обгрунтувань. 'На них покладено контроль за цільовим використанням готівки.
Під обгрунтуванням необхідності готівки мають на увазі подання банкам відповідних договорів (угод) на закупівлю сільськогосподарської продукції у населення, розрахунків потреби в паливі (на міжобласних перевезеннях), копій наказів на виплату заробітної плати, премії і т.ін.
У разі виникнення сумнівів щодо потреби клієнтів у готівці або за наявності раніше виявлених порушень ними касової дисципліни, установи банків можуть перевірити у цих клієнтів первинні документи.
Готівка на витрати по відрядженнях не входить у поточні потреби і видається банками в установленому порядку.
Правила касових операцій для бухгалтерій. Для бухгалтерій і кас в усіх підприємствах, організаціях і установах існують суворі правила, встановлені Національним банком України1.
З своїх кас підприємства видають готівку піл звіт на операційні і господарські витрати. Невитрачена готівка, одержана під звіт, повертається в касу не пізніше трьох днів до кінця строку, на який вона була видана.
Особи, які одержали готівку під звіт, зобов'язані подати в бухгалтерію підприємства або централізовану бухгалтерію звіт про витрачені суми. Видача нових сум готівки під звіт провадиться за умови повного звіту про раніше видані суми.
Особи, які одержували аванс на відрядження, повинні своєчасно звітувати в бухгалтерію про витрачені суми. Особливо суворі правила встановлені щодо звітування і повернення не-витрачених сум по закордонних відрядженнях. Згідно з Порядком відшкодування витрат при короткотермінових відряджен-
___________________
1Див.: Інструкція НБУ “Про організацію роботи з готівкою обігу установами банків України” № 149 від 20.06.1995 р. та Інструкція НБУ “Про порядок ведення касових операцій v народному господарстві України” № 21 від 02.02.1995р.
427
нях за кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.94 р., залишок іноземної валюти понад суму, використану за авансовим звітом, підлягає поверненню (не пізніше 5 днів після повернення з відрядження) в касу в тих коштах, в яких було видано аванс.
У відповідності з статтею 2 Закону України “Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням, недостачею або загубленням дорогоцінного каміння і валютних цінностей” від 06.06.95 р. заборгованість працівників підприємства чи установи у випадках неповернення в установлений строк авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі цих валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день погашення заборгованості.
Прийом готівки касами здійснюється за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, що ним уповноважена.
Видають готівку каси підприємств за видатковими касовими ордерами або належним чином оформленими другими документами (платіжними відомостями, заявками, рахунками тощо), де повинний ставитися штамп з реквізитами видаткового касового ордера.
Документи на видачу коштів повинні підписуватися керівником і головним бухгалтером.
У випадках, коли на доданих до видаткових касових ордерів документах є дозвіл керівника (наприклад, наказ про відрядження), підпис його на видаткових касових ордерах не обов'язковий.
Органи внутрішніх справ у межах своєї компетенції перевіряють технічну оснащеність кас і касових пунктів, які забезпечують умови охорони коштів і цінностей, їхні вказівки відносно усунення причин і умов, які сприяють крадіжкам, підлягають обов'язковому виконанню.
Касові документи можуть бути вилучені з підприємства за постановою слідчих або судових органів і запитом арбітражу або вищестоячої установи.
Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержувача у видатковому касовому ордері або в іншому замінюючому його документі, у виправдання залишку готівки в касі не прий-
428
мається. Ця сума вважається нестачею і стягується з касира. Готівка, не виправдана касовими ордерами, вважається надлишком каси і зараховується в дохід цієї юридичної особи.
Банківські правила забороняють зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать даній юридичній особі. Бухгалтери й інші працівники, що користуються правом підпису касових документів, не мають права виконувати обов'язки касира.
Підприємства, установи та організації усіх форм власності і громадяни-суб'єкти підприємництва, які здійснюють розрахунки із споживачами в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг готівкою, зобов'язані проводити розрахунки із споживачами через належним чином зареєстровані електронні контрольно-касові апарати (ЕККА), обов'язково видавати касові чеки.
Випадки, коли суб'єктам підприємницької діяльності дозволено проводити розрахунки без застосування ЕККА, чітко визначені в Інструкції Мінфіну та Мінстату України, яка була прийнята для деталізації положень Закону України “Про внесення змін і доповнень у Закон України “Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг”'.
Національний банк вимагає від комерційних банків, щоб вони повідомляли податковим інспекціям для застосування фінансових санкцій до суб'єктів підприємництва у разі виявлення випадків перевищення витрачання готівки на поточні потреби понад встановлені ним нормативи або її витрачання за рахунок грошового виторгу.
За порушення норм, які регулюють обіг готівки, до відповідальності притягаються суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності, фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які займаються підприємницькою діяльністю.
Підставою для притягнення до відповідальності за порушення касової дисципліни є результати перевірки даних бухгалтерського обліку організації або первинних грошових доку-
_________________________
1Див.: Порядок реєстрації і ведення товарне касової книги при розрахунках готівкою в сфері торгівлі, і громадського харчування і послуг” від 25.02.1997 р.
№ 48/53.
429
ментів за визначений період — квартал, півріччя, але не менше ніж за 2 місяці.
До порушень касової дисципліни належать: витрачання касової виручки понад встановлені норми, несвоєчасне здавання виручки до банку, перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі, витрачання одержаної в банку готівки не за призначенням, несвоєчасне повернення в банк невикористаних готівкових коштів, що одержані на виплату заробітної плати, допомог, стипендій і винагород, видача готівки з каси у позику іншим підприємствам і організаціям.
Після обговорення виявлених при перевірці порушень касової дисципліни приймаються рішення про застосування фінансової санкції:
а) за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах — у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки;
б) за перевищення норм витрачання готівки на поточні потреби — у розмірі суми їх перевищення;
в) за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки — у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Штрафи стягуються у безспірному порядку до Державного бюджету.
Однак ці суворі правила не розповсюджуються на громадян-підприємців. Згідно з Інструкцією НБУ № 4 “Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України” та “Порядком ведення касових операцій у народному господарстві України” громадяни-підприємці в усіх випадках одержання готівки в кредитних установах зобов'язані подати необхідні обґрунтовуючі та звітні документи про здійснення витрат готівки. Готівка видається тільки після подання звіту про використання попередньо одержаної готівки. Але в нормативних актах, якими передбачається покарання порушників касової дисципліни, фізичні особи-підприємці не згадуються.
Поділіться з Вашими друзьями: |