Глава 31 ПРАВО НА СЕЛЕКЦІЙНІ ДОСЯГНЕННЯ
§1. Правова охорона сортів рослин
Виведення нового сорту будь-якої культурної рослини потребує великих затрат енергії, наполегливих пошуків, коштів, часу і зусиль. Це процес, який триває багато років, інколи навіть протягом життя кількох поколінь. Відносини, що виникають у зв'язку з одержанням, використанням, захистом, відчуженням і припиненням дії права на сорти рослин, регулюються Законом України “Про охорону прав на сорти рослин” від 21 квітня 1993 р., який набув чинності 1 листопада 1993 р.
У Законі дано визначення таких понять як сорт, використання сорту, запатентований сорт та інших, пов'язаних з правовою охороною сортів рослин.
Так, Реєстр сортів рослин України — це реєстр, до якого занесено сорти, допущені для господарського використання;
Державний реєстр сортів рослин України — реєстр, до якого занесено сорти, права на які охороняються; виключна ліцензія — передача власником патенту або його правонаступником (ліцензіар) права на використання сорту будь-якій особі (ліцензіат), включаючи право продажу ліцензій на сорт третім особам; невиключна ліцензія — передача власником патенту або його правонаступником права на використання сорту будь-якій особі, за винятком права продажу ліцензії на цей сорт третім особам.
Об'єктом правової охорони згаданий вище Закон визнає майнові та немайнові права автора сорту, власника патенту або ліцензії. Перелік родів і видів рослин, на сорти яких видаються патенти, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Патент видається на сорт, який є новим та відповідає умовам відмінності, однорідності і стабільності.
Відповідно до Закону сорт вважається новим, якщо на дату надходження заявки на видачу патенту на сорт до Держпатенту України насіння цього сорту не було відоме цивільному обороту: а) на території України більше одного року; б) на території будь-якої іншої країни для винограду, декоратив-
394
них деревних рослин, плодових культур та лісових порід більше шести років та більше чотирьох років — для інших культур.
Відмінність сорту забезпечується тим, що він відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого на дату надходження заявки до Держпатенту України. Ознаки, що зумовлюють відмінні особливості сорту, повинні піддаватися відтворенню і точному опису.
Однорідним вважається сорт, рослини якого з урахуванням особливостей розмноження за своїми ознаками залишаються досить однорідними.
Стабільним вважається сорт, який залишається незмінним після кожного розмноження.
Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сорту рослин, може бути будь-яка фізична і юридична особа. Іноземні громадяни та юридичні особи можуть бути суб'єктами прав на сорти рослин в Україні за принципом взаємності.
Автором сорту визнається громадянин, творчою працею якого створено цей сорт. Якщо сорт створено спільною творчею працею кількох осіб, усі вони визнаються співавторами зазначеного сорту. Авторові (співавторам) сорту належить право авторства. Автор сорту може в заявці на видачу патенту на сорт зазначити його назву, яка повинна певним чином індивідуалізувати сорт, відрізняти його від вже існуючого сорту такого самого або близького ботанічного виду. Закон встановив вимоги до назви і правила її використання.
Заявку на одержання патенту на сорт рослин може подати передусім автор (співавтори) сорту або його правонаступники. Крім того, заявку на сорт можуть подавати будь-які фізичні або юридичні особи, яким автор сорту передав це право, в тому числі роботодавець, у якого працює автор сорту. Роботодавець має право на подачу заявки за таких умов: а) сорт створено працівником під час роботи у роботодавця; б) сорт створено в порядку виконання службового завдання (“службовий” сорт); в) між роботодавцем і автором сорту укладено письмовий договір, за яким автор сорту передає роботодавцю право на одержання патенту.
Якщо між роботодавцем і автором сорту не укладено письмового договору про передачу права на одержання патенту або роботодавець порушив суттєві умови договору, то право на одержання патенту залишається за автором.
Патент на сорт видається автору сорту або його правонаступникам чи роботодавцеві за умов, що викладені вище, а
395
також будь-якій фізичній або юридичній особі, якій автор передав право на одержання патенту на сорт. Таке право, зокрема, має Фонд винаходів України, якщо автор сорту вказав цей Фонд у заявці або в заяві до прийняття рішення про видачу патенту. У цьому разі між автором сорту і Фондом винаходів України має бути укладено письмовий договір.
Одержання патенту на сорт. Заявка про видачу патенту на сорт повинна містити: а) заяву про видачу патенту на сорт; б) опис сорту, що розкриває його ознаки та властивості з повнотою, достатньою для визначення сорту. До заявки подається також документ про сплату мита або про наявність пільг щодо його сплати. Заявка подається окремо на кожний сорт.
За датою надходження заявки до Держпатенту України встановлюється пріоритет сорту. Якщо кілька осіб створили сорт незалежно одна від одної, то пріоритет визначається за датою заявки, що першою надійшла до Держпатенту України. Пріоритет може бути встановлено також за правилами Міжнародної конвенції по охороні селекційних досягнень, учасницею якої є Україна. За цими правилами пріоритет встановлюється за датою подання першої заявки до патентного відомства у державі-учасниці Конвенції, якщо заявка на сорт надійшла до Держпатенту України протягом 12 місяців від зазначеної дати.
Подана до Держпатенту України заявка на сорт підлягає формальній експертизі та експертизі на патентоспроможність. Зазначені експертизи мають бути проведені протягом трьох років від дати надходження заявки. Але Держпатент має право в разі необхідності продовжити вказаний строк.
Формальна експертиза провадиться протягом двох місяців від дати надходження заявки. Вона має на меті перевірку наявності необхідних документів та дотримання вимог щодо їх оформлення. Якщо документи заявки відповідають встановленим вимогам, Держпатент приймає рішення про подальший її розгляд і повідомляє про це заявника. В такому разі матеріали заявки через 18 місяців від дати її надходження до Держпатенту України публікуються в офіційному бюлетені. За клопотанням заявника зазначені матеріали можуть бути опубліковані раніше вказаного строку. Будь-яка фізична або юридична особа має право ознайомитися з матеріалами заявки на сорт після їх опублікування в бюлетені.
Експертиза заявки на патентоспроможність сорту здійснюється експертним органом Держпатенту України. За її результатами приймається рішення про видачу патенту на сорт або відмову у такій видачі.
396
Від дати опублікування матеріалів в офіційному бюлетені Держпатенту України і до дати прийняття рішення про видачу патенту на сорт праву заявника на сорт надається тимчасова охорона. Якщо було прийнято рішення про відмову у видачі патенту, то тимчасова охорона вважається такою, що не настала.
Після прийняття рішення про видачу патенту на сорт провадиться його реєстрація в Державному реєстрі сортів рослин України.
У місячний строк від дати одержання документа про сплату мита Держпатент України видає патент на сорт його заявникові. Якщо заявників було кілька, їм видається один патент із зазначенням усіх співавторів. У офіційному бюлетені Держпатент публікує інформацію про видачу патенту, яка має містити ім'я автора (співавторів) сорту, назву сорту, його опис та інші відомості, що стосуються патенту.
Використання сорту. Виключне право на використання сорту рослин належить тільки власникові патенту. Будь-яка інша фізична чи юридична особа може використати сорт лише на підставі ліцензійного договору з власником патенту. Власник патенту, який є автором сорту, може передати своє право на патент будь-якій фізичній або юридичній особі, яка стає правонаступником власника патенту. Проте, якщо власник патенту не є автором сорту, він може передати патент третім особам лише на умовах, на яких сам отримав патент.
Договори про передачу патенту і ліцензійні договори підлягають обов'язковій реєстрації в Держпатенті України.
Власник патенту має право оголосити відкриту ліцензію на свій сорт.
§2. Право на селекційні досягнення в галузі тваринництва
Виведення нових порід тварин і птиці вищої якості досить копітка, тривала і складна справа. В умовах ринкової економіки результати селекційної діяльності в галузі тваринництва стають товаром, який користується великим попитом і здатний принести добрий прибуток. Тому ця діяльність також повинна мати ефективну правову охорону. В Україні прийнято Закон “Про племінне тваринництво” від 15 грудня 1993 р., який набув чинності з дня його опублікування, тобто з 11 січня 1994 р. Цей Закон визначає загальні, економічні та організаційні основи діяльності в галузі виведення племінних тварин і птиці, а також правове становище суб'єктів і структур племінного тваринництва.
397
Під тваринництвом Закон розуміє господарську діяльність, з вирощування тварин і птиці. Племінне тваринництво — це виведення тварин і птиці вищої якості. Об'єктами племінного тваринництва є племінна (чистопородна) велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні та птиця (надалі тварини). Племінна тварина — це тварина вищої якості порівняно з іншими тваринами свого виду; ця тварина пронумерована і може бути ідентифікована; вона походить від батьків, зареєстрованих у племінних документах і сама також зареєстрована у племінних документах як така, що має відповідно до встановлених вимог дані офіційного обліку продуктивності та класифікації за типом.
Отже, племінне тваринництво — це наукова, творча діяльність із виведення нових племінних тварин, що істотно відрізняються від своїх попередників цілим комплексом ознак (вищою продуктивністю, стійкістю проти хвороб тощо). Порода повинна бути дійсно новою порівняно з тими, що вже розводяться в Україні чи за кордоном, а її відмінні ознаки мають бути стабільними, тобто надійно передаватися потомству.
Суб'єктами цієї діяльності є підприємства з племінної справи, селекційно-гібридні центри, іподроми, лабораторії імуногенетичного контролю, контрольно-вииробуваяьні станції, центри трансплантації ембріонів, інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, а також селянські (фермерські) господарства, які мають свідоцтво на право займатися племінною справою.
Порядок видачі свідоцтв визначається Міністерством сільського господарства і продовольства України.
Об'єктами права на селекційне досягнення в галузі тваринництва є селекціонери, творчою працею яких виведено нову породу тварин, та їх правонаступники.
Заявка на нову породу тварин подається до Міністерства сільського господарства і продовольства України, де вона підлягає обов'язковій експертизі. Після завершення експертизи приймається рішення про визнання пропозиції селекційним досягненням або про відмову в такому визнанні. Якщо пропозиція відповідає умовам охороноспроможності, то в Державному реєстрі селекційних досягнень України робиться відповідний запис і видається правоохоронний документ. Цим документом засвідчується авторство селекціонера і право власності на селекційне досягнення.
Використання селекційного досягнення іншими особами може мати місце лише на підставі ліцензійного договору.
398
Поділіться з Вашими друзьями: |