Практичне заняття Естетика реалізму в прозі 70 – 90-х років ХІХ століття Хід роботи



Сторінка1/16
Дата конвертації27.03.2021
Розмір0.86 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Практичне заняття 1. Естетика реалізму в прозі 70 – 90-х років ХІХ століття

Хід роботи:

  1. Друга половина ХІХ ст. як період поступу української культури, літератури, розвитку усталених традицій, нових художніх якостей.

У другій половині ХІХ ст. класицизм утратив домінуюче значення в мистецтві. Архітектори шукали натхнення у художніх стилях минулих епох: візантійському, романському, готичному, ренесансі, бароко. Так, у зовнішньому оздобленні споруд з’явилася еклектика, тобто змішування ознак різних стилів. Важливою культурною подією стало спорудження у Києві Володимирського собору (1862 – 1896 рр., архітектори І. Штром, П. Спарро, О. Беретті, К. Маєвський, В. Ніколаєв). У його художньому вирішенні було використано прийоми візантійської архітектури. Володимирський собор – це також визначна пам’ятка монументального живопису. У розписах його інтер’єрів брали участь видатні російські та 116 українські художники М. Врубель, В. Васнецов, М. Пимоненко, М. Нестеров та ін. Зодчі продовжували творчо розвивати ідеї класицистичної архітектури. Взірцем такого підходу є будівля Музею старожитностей та мистецтв у Києві (1897 – 1899 рр., архітектори В. Городецький, Г. Бойцов, В. Ніколаєв, Е. Саля) – нині Національний художній музей У

Як і в попередній період літературна карта світу дуже різноманітна. Різко проявляється нерівномірність розвитку, пов'язана з прискоренням літературного процесу. Лише наприкінці періоду можна говорити про тенденцію до більшої синхронізації літератур, що явно виявиться лише в наступному столітті.

Одним з проявів нерівномірності літературного розвитку стало висування на передній план літератур, які в минулому не здійснювали визначального впливу на хід світового літературного процесу. Це передовсім відноситься до російської літератури, яка досягла у цей період свого найвищого розквіту і почала відігравати суттєву роль у світовому літературному процесі. Суттєвий ривок зробила і норвезька література.

Особливо активно література розвивалась у Західній Європі (Франція) та Америці (США). У низці східних літератур також спостерігається прискорення літературного процесу у порівнянні з попереднім періодом (японська, бенгальська, турецька літератури). Однак у більшості азіатських та північноафриканських літератур перехід до нового типу літератури відбувався поступово і протягом тривалого часу.

На Сході відхід від середньовічного типу літератури проявлявся у перебудові жанрової системи, змінювалась ієрархія традиційних жанрів, зароджувались нові для тієї чи іншої національної літератури (зокрема, сучасні драми і романи, окремі поетичні жанри на Близькому Сході). Для цього процесу характерні непослідовність, повернення до минулого, відступлення від здобутків, співіснування у системі жанрів різностадіальних явищ. У цілому прозові жанри витісняють поетичні, окрім Китаю, де поезія модернізується і займає провідні позиції.

Тривають оновлення та демократизація мови літератури, що проявляються передовсім у її спрощенні та осучасненні, більш чи менш інтенсивному внесенню у літературу елементів діалекту. Велику роль у цьому відіграє публіцистика, вплив якої був великий у більшості східних країн.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка