Позашкільної роботи з дітьми система пошуку, підтримки та розвитку творчо обдарованих дітей в позашкільному закладі



Сторінка1/2
Дата конвертації05.05.2016
Розмір1.51 Mb.
ТипСценарій
  1   2
Управління освіти і науки

Закарпатської обласної державної адміністрації
ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР
ПОЗАШКІЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ



СИСТЕМА ПОШУКУ, ПІДТРИМКИ ТА РОЗВИТКУ ТВОРЧО ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ В ПОЗАШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ


Опис досвіду


Автор:

Немеш Валентина Іванівна,

завідувачка методичного відділу

Виноградівського ЦПР

м. Виноградів

2011

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

1. Вступ.

2. Психолого-педагогічна характеристика обдарованих дітей.

3. Характерні особливості обдарованих дітей.

4. Виявлення обдарованих дітей.


  1. Удосконалення обдарованих дітей.

  2. Методи та форми роботи з обдарованими дітьми в гуртках, студіях та дитячих об»єднаннях за інтересами.

  3. Методика формування системи роботи з обдарованими дітьми.

  4. Умови необхідні для розвитку обдарованої дитини.

  5. Обдаровані «зазнайки».

  6. Якості, якими має володіти педагог для роботи з обдарованою молоддю.

  7. Проблеми, які можуть виникнути в обдарованої дитини.

  8. Семінар-практикум на тему «Робота з обдарованими. Проблеми та способи їх вирішення».

  9. Сценарій круглого столу вшанування обдарованих і талановитих дітей «Вернісаж особистостей».

  10. Висновки щодо практичного застосування даної роботи її результативності.

  11. Список використаної літератури.

Діти тим талановитіші

та розумніші,

чим більше можливостей бути талановитими

й розумними

ми їм надамо.

О. Грединарова

В С Т У П

Нині проблема розвитку особистості з високим творчим потенціалом, яку часто називають проблемою обдарованих дітей, стала певною мірою дуже популярною. Чому саме останнім часом вона набула відчутного розголосу?

Для тих, хто уважно простежує ситуацію у світі, пов’язану із загальним та економічним розвитком різних країн, уже давно стало очевидним, що найбільших успіхів досягають ті держави, які мають висококваліфіковані кадри працівників у відповідних сферах діяльності, тобто фактично йдеться про інтелектуальний, творчий потенціал кожної країни. Особливо гостро відчувають це на сучасному етапі розвитку ті держави, серед яких і Україна, де повільно і малоефективно вирішуються найактуальніші проблеми сьогодення й серед різних називається недостатня інтелектуальна готовність до вирішення нових і складних проблем. Тобто відчувається дефіцит фахівців високого рівня в різних галузях, а в нашому контексті – дефіцит обдарованих працівників.

Усе це стимулює зацікавленість проблемами обдарованості, творчості, інтелекту, які поступово переростають у послідовну політику, спрямовану на пошук, навчання і виховання особистостей з високим творчим потенціалом, на адекватне стимулювання творчої праці серед фахівців, узагалі на захист таланту.

Ні в кого не виникає сумніву, що прогрес цивілізації залежить від дітей: юних математиків, художників, музикантів, спортсменів, письменників, поетів, екологів, тощо.

Саме вони, наші обдаровані діти, потребують особливої уваги.

Спочатку потрібно з’ясувати, хто це – обдаровані діти. Якщо дивитися з погляду педагога, не вдаючись до психологічного аналізу, - діти, яким вивчення того чи іншого предмета (або всіх предметів) дається дуже легко. І щоб не погасити цю зацікавленість, їх потрібно постійно підтримувати.

Робота з обдарованими дітьми в багатьох країнах будується по-різному: створюються програми, у яких акцентується увага на сильних сторонах особистості (підсилююча модель), тобто підсилювати сильні сторони, щоб компенсувати слабкі. Так, наприклад, у початковій школі особливу увагу треба приділяти письму, адже саме воно є слабким місцем обдарованої дитини: рука не встигає за надто швидкою розумовою діяльністю.

Що являє собою особистість з високим творчим потенціалом, чим вона відрізняється від однолітків? Обдарована дитина – це дитина, яка відрізняється серед своїх ровесників яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, що перевищує певний умовний «середній» рівень. При цьому важливо мати на увазі, що йдеться не про окремі, випадкові успіхи, а про систематичні, які взагалі притаманні певній діяльності цієї дитини. А коли результати її діяльності будуть ще й оригінальними, то можна говорити і про творчу обдарованість.

Отже маємо два види психічних явищ:



  1. Знання – уміння – навички.

  2. Здібності – обдарованість – талант.

Перші, як відомо – здобуваються, а другі - розвиваються. І саме ті діти, яких ми сьогодні називаємо обдарованими, у недалекому майбутньому даруватимуть нашій державі свої таланти.

І як цей талант розвивається, великою мірою залежить від роботи педагога, з яким працює дитина. Тому робота вчителя є одним із головних напрямів сприяння розвитку здібностей та обдарованості дітей.

Яскравою ілюстрацією індивідуального підходу до забезпечення розвитку особистості з високим творчим потенціалом є позашкільна освіта, зокрема робота з обдарованою учнівською молоддю. Нині у системі освіти Виноградівщини функціонують три позашкільні навчальні заклади, якими охоплено близько 2335,89 гуртківців.

Система роботи з обдарованими дітьми у Виноградівському ЦПР формується постійно. На першому етапі – процесі становлення – педагогічний колектив постійно враховує усі аспекти навчально-виховного процесу так, щоб не позбавити вихованців можливості вияву особистих здібностей. Слід послідовно і системно підходити до вирішення цього питання. Доречно здійснювати соціологічні опитування, в яких гуртківці визначають свої вподобання й бажання відвідувати секції, гуртки, студії, які діють у позашкільному закладі.

Тепер поставимо закономірне запитання: як діти дізнаються про їх діяльність? Тут справа за рекламою. Взагалі, інформаційне забезпечення є необхідною умовою формування середовища для розвитку обдарованості. Реклама допомагає дітям з’ясувати чого навчають у гуртках, які його досягнення та успіхи.

Прикметою останнього часу є зростання популярності гурткової роботи. Зацікавленість виявляють вихованці до туристичних, гуманітарних та художньо-естетичних гуртків. Приваблюють наших школярів еколого-натуралістичні гуртки, а останніми роками популярності набувають гуртки науково-технічної творчості та комп»ютерної техніки.

Педагогічний колектив нашої позашкільної установи ставить перед собою мету – самовдосконалюватися, розвивати самостійність у діяльності як керівника, так і гуртківця, творче ставлення до будь-якого завдання. Її реалізація унаочнюється передусім у формах і методах навчання вихованців.

Пошук шляхів удосконалення занять відбуваються в напрямках:



  • Зацікавлення гуртківців матеріалами чи формою проведення заняття, тобто зовнішніми його ознаками: це, наприклад, проведення заняття поетичної свічки, заняття-подорожі, заняття - клубу веселих і кмітливих, заняття – «Брейн-рингу».

  • Поглиблення змісту заняття шляхом реалізації міжпредметних зв’язків. Це – інтегровані заняття, заняття-панорами.

  • Розвиток творчості вихованців, реалізація їхніх потреб у спілкуванні, формування ідеалу. Це заняття словесності, риторики, різні не лише за змістом, а й за формою проведення: це творча майстерня, пресконференція, засідання гуртка тощо.

  • Реалізація проблемно-пошукової, науково-дослідницької, експериментальної діяльності гуртківців. Це створення занять природничого циклу, а також тих, на яких вихованці розв"язують поставлену проблему, захищають реферати, тощо.

  • Пробудження фантазії, розвиток емоційного спрямування матеріалу. Це заняття-казка, заняття-гра.

Творчість вихованців позашкільної установи багатогранна тому виявляється в різних сферах діяльності. Особливо яскравими є творчі здобутки Малої академії наук, завдання якої – допомогти дітям реалізувати свої творчі задуми та навчати працювати над науково-пошуковими роботами. Пам’ятними є творчі районні конференції, на яких «юні академіки» доповідають про свої наукові дослідження.

Що ж приваблює в роботі МАН? Це школа розвитку інтелекту. Аналізуючи анкети учасників МАНу, хочу зазначити: це насамперед поглиблення знань, робота з додатковою літературою, що допомагає відкрити обрій горизонту знань, а також розвиток здібностей, творчості. Окремо потрібно окреслити особливу роботу з керівником, цікавість індивідуальних та групових занять у секції, ту надзвичайно натхненну творчу атмосферу, яка сприяє особистості. Робота в МАНі дала поштовх серйозним заняттям певною галуззю науки, що позначилася на долі випускників, більшість з яких навчається у ВНЗ і саме тими спеціальностями, які обрали в МАНі.

Таким чином безперечними завданнями педагогічних колективів позашкільних навчальних закладів має стати турбота про дітей з високим творчим потенціалом. Адже аналіз досвіду виховання та навчання в позашкільному навчальному закладі свідчить, що дитина, яка навчається та виховується в ньому не візьме участь у скоєнні злочину.

Тож, підбиваючи підсумки, слід зазначити, що робота позашкільних установ є основою для подолання споконвічних суперечностей в системі освіти, між суспільним «треба» і учнівським «хочу». Іншими словами, протиріччя між тим, чого хоче дитина, і тими вимогами, які ставить перед поколінням суспільство. Адже насильно відвідувати той чи інший гурток, як школу, дітей ніхто не заставляє. Вони відвідують ті гуртки і виконують ті роботи, які їм подобаються, які їм, як кажуть, «до душі» і одночасно мимовільно задовільняють суспільні потреби освіти. Адже є непоодинокі приклади, коли діти втікають з уроків на заняття в гуртку, хоча зміст роботи і умови набагато важчі, як у школі на уроці.

Актуальність подальшої активізації і розширення змісту і форм позашкільної освіти у наш час зумовлені, крім іншого, прийняттям Закону України «Про позашкільну освіту», затверджених колегією Міністерства освіти і науки України «Концепції позашкільної освіти і виховання» та постановою Кабінету Міністрів України «Положення про позашкільний навчально-виховний заклад».

Сподіваємося, що з переходом до 12-річної загальної середньої освіти, оновленням її змісту забезпечуватиметься повне академічне розвантаження учнів, що створюватиме сприятливі умови для особистісного розвитку обдарованої дитини і її участі в позашкільній освіті.

Адже саме в позашкіллі постійно триває робота щодо навчання і виховання громадян, патріотів, гуманістів. Народжуються нові ідеї, складаються нові плани, окреслюються обриси цікавого майбутнього, що обов»язково реалізуються своїм священним обов»язком служити для добра, щастя і процвітання Української держави.

Так давайте ж примножувати багатство нашої України доти, доки світить сонце над землею, щоб наливалось добром кожне серце.

І буде гордість за нашу Україну й заживемо ми щасливо і довго. Люди потягнуться один до одного, як соняшник до сонця.

Постійно працюючи з обдарованими дітьми, слід пам’ятати слова В. Сухомлинського: „У дитині ми повинні бачити завтрашню дорослу людину, - ось в цьому, мені здається, і полягає життєва мудрість батька, матері, педагога. Іншими словами – потрібно вміти любити дітей”.



ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Обдарованість дитини… Що це таке? Можливо, це своєрідна Божа іскра, яку треба відшукати в її душі й допомогти не тільки не згаснути, а спалахнути полум»ям. Тому кожен педагог часто запитує себе: Як знайти та визначити обдарованість? Адже через свою зайнятість, брак інформації та методичної підтримки він обмежений у виборі інструментарію, який допоміг би дати відповідь на це запитання.

Кожна дитина унікальна – зі своїм світом почуттів, мрій, інтересів, бажань і здібностей. І якщо дорослі вчасно зрозуміють, що є найважливішим у формуванні юної особистості, то це відкриє можливості для її найповнішого розквіту. І як би не складалася доля, перед дитиною необхідно відчинити широкі двері пізнання, допомогти їй увійти у таємничий світ творчості, уяви і фантазії. Здатність дітей до будь-якої діяльності виявляється у незмінному бажанні фантазувати, вигадувати, створювати, досліджувати. Адже людина приходить у цей світ, щоб зробити щось своє, неповторне, оригінальне, і кожна–по-своєму унікальна.

Дитина – найбільша з усіх цінностей світу. ЇЇ творча особистість – як той тендітний паросток, що зможе розквітати тільки на благодатному грунті. У Виноградівському районному центрі позашкільної роботи з дітьми створюються саме такі умови, за яких кожна дитина може розкрити свій талант, стати єдиною і неповторною. Адже тут працюють досвідчені педагоги, проводяться різноманітні виставки, конкурси, змагання, концерти, створюються нові гуртки та колективи. Бурхливе життя позашкільної установи ніколи не стоїть на місці: кожного дня народжуються все нові обдарування, кожний день – це свято дитячої творчості, посмішок та щирої дружби.

Обдаровані діти часто-густо «перестрибують» через послідовні етапи свого розвитку. У них чудова пам'ять, яка базується на здатності до абстрактного мислення. Вони рано починають класифікувати і ка­тегоризувати інформацію, що надходить до них, і власний досвід; із задоволенням все це «колекціонують», маючи на меті не приведення «колекції» в ідеальний порядок, а постійну її реорганізацію, система­тизацію на нових основах.

У обдарованих дітей великий словниковий запас, вони з інтересом читають словники і енциклопедії, вигадують нові слова й поняття; здатні робити кілька справ одразу, наприклад, стежити за двома, а то й більше подіями, що відбуваються навколо них. Вони дуже допитливі, цікаві, активно досліджують оточуючий їх світ і не терплять жодних обмежень у своїх дослідженнях. Уже в ранньому віці здатні простежу­вати причинно-наслідкові зв'язки, робити правильні висновки, а та­кож будувати альтернативні моделі і системи подій, що відбуваються.

Талановиті діти легко справляються з пізнавальною непевністю, із задоволенням беруться за складні довготривалі завдання, не сприй­мають нав'язування готових відповідей.

Обдарована дитина здатна тривалий час концентрувати свою ува­гу на одній справі, вона буквально занурюється у своє заняття, якщо воно її цікавить.

У обдарованих дітей добре розвинуте почуття гумору. Вони люб­лять загадки, гру слів і часто-густо бачать їх там, де ровесники не помічають. Вони часто мають екстрасенсорні здібності.

Як може допомогти ця характеристика обдарованої дитини по­зашкільному педагогу в його роботі? По-перше, вона може підказати йому, як на основі врахування індивідуальних і психофізичних особ­ливостей дитини побудувати програму її розвитку, створити макси­мальні умови для самореалізації обдарованої особистості, належної са­мооцінки. По-друге, виявити основні труднощі і проблеми. Зауважи­мо, що інколи обдарована дитина розвивається у конфлікті зі школою. По-третє, сформулювати власне педагогічне «надзавдання», наприк­лад, забезпечити обдарованій дитині можливість максимальної само­регуляції. По-четверте, розширити творчий потенціал обдарованого вихованця. По-п'яте, виключити функціональний підхід до обдарова­ної дитини, гіперболізацію окремих здібностей на шкоду усім іншим. По-шосте, націлити дитину на формування максимальної цілеспрямованості і творчої продуктивності.

У структурі творчості виділяють три етапи: задум, перетворення задуму на обдуманий план, втілення його у матеріальну форму.

Багато позашкільних педагогів механічно переносять ці етапи на дитячу творчість. Уже є кілька методичних рекомендацій такої орієнтації. Але на практиці ці компоненти існують тільки умовно. Од­нозначним для педагога у вихованні обдарованих дітей залишається лише одне: стимулювання пошуку, прагнення до осяяння, духовного збагачення.

Величезне задоволення приносить обдарованим дітям радість важких перемог у конкурсах і змаганнях. У ці хвилини кожний з них немов відмовляється від свого «Я». Почуття «МИ» — результат трива­лої, терпеливої праці і подолання перешкод.

І дуже важливо, щоб кожний педагог, приступаючи до виховання обдарованої дитини, вироблення стратегії і тактики педагогічної діяльності, виходив з головного «надзавдання» — виховувати обдаро­вану особистість, а не самі тільки обдаровання.

Домінування орієнтації на обдарованість, як абсолютну і єдину цінність, збіднює саму особистість, суперечить меті гармонійного ви­ховання. Бо в такому разі навіть найталановитіші діти розвиваються як своєрідні «відрядники», які відповідають лише за себе. Таке вихо­вання суперечить духу часу.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Завдяки певним особливостям поведінки, умінню абстрагувати, ставити цікаві запитання, робити висновки обдаровані діти привертають до себе увагу науковців, педагогів, психологів, друзів, батьків.

У результаті досліджень можна виділити такі характерні особливості обдарованих дітей.

1. Обдарованi дiти мають добру пам”ять, особливий свiтогляд, добре розвинуте абстрактне мислення.

2. В обдарованих дiтей добре розвинута свiдомiсть, теоретичний спосiб мислення.

3. Обдарованi дiти, як правило, дуже активнi й завжди чимось зайнятi. Вони прагнуть працювати бiльше за iнших.

4. Обдарованi дiти ставлять високi вимоги до себе, у них добре розвинуте почуття справедливостi, вони боляче сприймають суспiльну несправедливiсть.

5. Обдарованi дiти наполегливi в досягненнi результату в галузi, яка їх цiкавить, для них характерний творчий пошук.

6. Вони хочуть учитись i досягають у навчаннi значних успiхiв. Навчання дає їм задоволення.

7. Завдяки численним умiнням (класифiкувати, категоризувати, встановлювати причиново-наслiдковi зв’язки, планувати i прогнозувати, робити висновки) вони здатнi краще за iнших займатися самостiйною дiяльнiстю, особливо в галузi лiтератури, математики, проведеннi дослiдiв, фенологiчних спостережень.

8. Вони вмiють критично оцiнювати навколишню дiяльнiсть i прагнуть проникнути в суть речей i явищ, фантазувати.

9. Вони ставлять багато запитань i зацiкавленi у позитивних вiдповiдях на них.

10. Гурток для них особливо цiкавий тодi, коли використовується дослiдницький метод.

11. Обдарованi дiти iз задоволенням виконують скдаднi й довгостроковi завдання.

12. Обдарованi дiти виявляють великий iнтерес до читання, мають чималий словниковий запас.

13. Порiвняно зi своїми ровесниками вони краще вмiють розкривати взаємозв’язки мiж явищами i сутнiстю, iндуктивно й дедуктивно думати, манiпулювати логiчними операцiями, систематизувати, класифiкувати та узагальнювати їх.

14. Для обдарованих дiтей характерне почуття гумору, вони мають добре здоров’я, життєрадiснi, хоча зрiдка зустрiчаються iз поганим здоров’ям.

15. У них перебiльшенi почуття страху, емоцiйна залежнiсть, незбалансованiсть порiвняно з їхнiми однолiтками.

М. Лейтес виділяє три категорії обдарованих дітей:

1) діти з ранньою розумовою реалізацією;

2) діти з прискореним розумовим розвитком;

3) діти з окремими ознаками нестандартних здібностей.





ВИЯВЛЕННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Без улюбленої справи

життя людське пусте і безперспективне.

В. Сухомлинський.

Через улюблену справу формується творча особистість, розвиваються особисті здібності. Але постає питання: як виявити обдарованих дітей? Як допомогти кожній дитині знайти своє місце в житті, обрати професію що відповідає її здібностям, щоб природний талант служив як особистості так і став інтелектуальним потенціалом суспільства, культурним надбанням.

Хто зацікавлений у розвитку обдарованості дітей? Школа, батьки, суспільство? Суспільство - так. Держава звернула увагу на цю проблему. Видано і затверджено постановою кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007р. «Державну цільову програму роботи з обдарованою молоддю на 2007-2010 pp.» Про цю проблему згадується і в законі «Про загальну середню освіту» (ст.5«Завдання середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей, обдарування, наукового світогляду), і в Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття), а також в Державній цільовій соціальній програмі розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року, де вказується на приоритетні напрями виховання (один з них - розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов її реалізації).

Як педагогічний колектив нашого позашкільного закладу втілює в життя Державну програму роботи з обдарованою молоддю? Для того, щоб ціленаправлено працювати з цією категорією дітей потрібно визначити, помітити їх творчий потенціал.



  • анкетування «Пізнай себе», «Батьки і діти»;

  • соціальний аналіз;

  • залучення до участі у всіх формах масової роботи кожного гуртківця відповідно до його вмінь, нахилів, творчого потенціалу;

  • секції Малої академії наук;

  • літній відпочинок (різні форми роботи);

  • школа лідера, навчання активу.

Важливе значення мають стимулюючі засоби у розвитку творчих потенційних можливостей. Як:

  • широка інформація, висвітлення подій, участь вихованців у пресі;

  • визначення переможців та вручення нагород (грамоти, подяки, цінні подарунки, фото на пам'ять);

  • фотомонтажі подій;

  • участь у районних, обласних конкурсах і змаганнях;

  • подяки - повідомлення батькам;

  • участь у конкурсах, святах, виставках батьків, громадськості, представників місцевої та районної влади;

  • підведення підсумків (лідери в кінці навчального року підводять підсумки участі кожного гуртка у запланованих заходах, визначається рейтинг кожного гуртка, називаються імена тих, хто вніс вагомий вклад у досягнення успіху).


ФОРМИ ВИЯВЛЕННЯ ОБДАРОВАНОСТІ

  • змагання, конкурси, фестивалі, виставки, свята;

  • конкурсний відбір;

  • тестування дітей, бесіди з батьками;

  • анкетування;

  • комп»ютерне тестування;

  • інтелектуальна гра;

  • наукові товариства;

  • олімпіади;

  • конкурси на науково-дослідну роботу.




УДОСКОНАЛЕННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Чим відрізняється обдарована дитина від звичайної? Чи можна


«неозброєним» оком визначити обдарованість? Обдарованість слід роз­-
глядати як сукупне виявлення особистісних якостей, коли не тільки
інтелектуальні, а й усі інші здібності виступають у взаємодії і єдності.
Таке визначення забезпечує ширше розуміння природи обдарованої
особистості, її талановитості.

Немає сумніву, що обдарованість пов'язана насамперед з розвит­ком уяви і фантазії, тобто тих психічних явищ, завдяки яким відбувається зміна, перетворення наявних вражень і уявлень, виникнення зовсім нових їхніх форм.

Вчені завжди відзначали вплив емоцій на ефективний розвиток
обдарованості, у той же час обдарована людина характеризується пристрасним ставленням до справи. Недарма кажуть, що розум, не натхненний почуттями, це – безплідний розум.

Традиційні підходи, що склалися у школі, часто гальмують розвиток важливих показників обдарованості: швидкості мислення, винахідницької активності, наукової фантазії, захоплення мистецтвом, технікою та ін.

Як показує практика, з цим завданням успішніше справляються
позашкільні заклади, які дають дітям можливість робити й винаходити
те, що хочеться, а не те, що можна.

Можна виділити п'ять передумов формування обдарованої особистості:

- наявність від народження відповідних здібностей;

- наявність з раннього віку обстановки, яка стимулює не тільки розвиток здібностей, а й активне, особистісне самовираження;

-наявність і вдосконалення належних вольових та емоційних
якостей: наполегливості, «одержимості якоюсь ідеєю» уміння цінувати час, керувати собою;

-раннє систематичне тренування новаторського мислення,


вправи в умінні робити щось нове;

-своєчасне залучення до самостійних експериментів, з метою самоствердження.

Як показує практика, найкращого результату можна досягти,
поєднавши усі п'ять факторів.

Установлено також, що про свої здібності дитина може дізнатися, тільки спробувавши реалізувати їх на практиці. З цією метою слід щороку у вересні школярів запрошувати на свято дитячої твор­чості. Свято організувати так, щоб кожна дитина брала, участь (на вибір) у якомусь виді діяльності під керівництвом старших гуртківців.

Пропонується наприклад, поговорити з роботом і тут таки поміркувати, як можна його «примусити» вимовити щось інше, можна спробувати прийняти радіосигнал з космосу, зробити оригінальну фотографію, скласти вірш зіграти на улюбленому інструменті, станцювати, проспівати тощо. Психологи стежать за поведінкою дітей, а потім консультують батьків, як далі розвивати юні таланти. Як виявити обдарованість старших дітей і підлітків? Надійним способом може служити методика, запропонована вчителем-новатором І. П. Волковим. Суть її у тому, що дітям пропонується виконати самостійні роботи з будь-якої галузі науки, техніки і мистецтва незалежно від того, пeредбачено це шкільною програмою чи ні. Нема жодних обмежень ні у виборі теми, ні у способах і строках її виконання. Підліток може ро­бити що хоче, коли хоче і як хоче.

Виконання роботи фіксується у спеціальній творчій книзі, де зазначається вид діяльності, характер виконаної роботи, обсяг, складність, ступінь оригінальності, якість.

Використання творчої книги, як показує досвід її запровадження у школах і у позашкільних закладах, дозволяє вирішити ряд дуже важливих завдань; виявити талановитих дітей і залучити їх до творчої діяльності, залучити, дітей до колективної творчої діяльності, об'єднати їх за інтересами; пропагувати дитячі таланти і винаходи.

Перед тим, як запроваджувати творчу книгу, можна запропонувати дітям спеціальну анкету. Ось приклад анкети «Чи подобається тобі…?»

1. Більш поглиблено займатися фізикою, математикою, обчислювальною технікою, інформатикою?

2. Займатися хімією?

3. Знайомитися з будовою різних приладів?

4. Знайомитися з різними країнами за описами і географічними картами?


5. Читати технічні журнали?

6. Читaти класиків світової літератури?

7. Вивчати таємниці астрономії?

8. Розбиратися у досягненнях медицини?

9. Знайомитися з життям рослин і тварин?

10. Знайомитися з досягненнями сучасної техніки?

11. Дізнаватися про досягнення у галузі мистецтва?

12. Слухати музику? Чи хотів би ти її писати?

13. Писати вірші?


  1. Конструювати і займатися винахідництвом?

  2. Створювати щось складне, нове, несхоже на все, що існувало досі?

  3. Вивчати самого себе й інших?

  4. Працювати з комп'ютером?

  5. Знімати фільми?

  6. Керувати машинами?

  7. Вирощувати нові сорти рослин?

  8. Займатися чимось іншим? Чим саме?

Відповідати треба на всі запитання. Перед номером запитання у разі відповіді «Так» — ставити плюс (+), «Ні» — мінус (—), «Не знаю» — нуль (0). На останнє запитання треба дати вичерпну відповідь, вказати, чи займаєшся ти тим видом діяльності, яка тебе цікавить, чи дозволяють це обставини.

Оскільки об'єктивних критеріїв для визначення обдарованості на­укою не розроблено, на додаток до анкетування можна використати й інші методи. Наприклад, ознайомлення з конкретними виробами гуртківців, які відзначаються оригінальністю і новизною, високою до­сконалістю, може дати цінну інформацію про обдарованість їхніх творців.

Однак виявлення обдарованих дітей - це тільки початок шляху. Найважливіший етап - інший: психологічно і педагогічно грамотно організувати роботу з ними, розвиваючи їхні здібності і нахили. Ця робота вимагає наявності певних педагогічних умов.

По-перше, вміння грамотно скласти програму розвитку і самороз­витку дитини у позашкільному закладі, організувати нові зв'язки і контакти з метою ствердження виявлених здібностей. По-друге, про­фесійної здатності вселити дитині віру в її творчі сили і здібності, бо саме «фактор успіху» має виняткове значення у реальному розвитку обдарованості. По-третє, поводження з дитиною як з особистістю, - рівній педагогу. Цьому сприяють спільні роздуми, духовна єдність, дружні стосунки. По-четверте, переважання дивергентного типу пізнання, який передбачає пошук складних, розрахованих на перспек­тиву рішень, здатність мислити по-новому і оригінально, чутливість до нових ідей, винахідливість. Дуже важливо сприяти неформальним контактам між обдарованими дітьми і провідними спеціалістами.

Виконання зазначених вище умов неможливе без додержання принципів диференціації та індивідуалізації у роботі з обдарованими дітьми, що відкриває широкий простір для опрацювання надзвичайно гнучкої, педагогічно доцільної методики, особливістю якої буде чітка спрямованість на загальний і всебічний розвиток обдарованої особистості, розширення рамок її соціального досвіду, виховання у неї ду­ховно-моральних якостей. Виховуючи обдаровання, треба ставити домінанту на кожній конкретній особистості, в кожному окремому ви­падку створювати оптимальні умови, за яких зможе виявитися її твор­чий потенціал.

Існує безліч форм і способів роботи з обдарованими дітьми. Найбільшого поширення набули наукові товариства, очні і заочні олімпіади, конкурси на науково-дослідну роботу, Тижні науки, техніки, мистецтва, колективна дитяча творчість під керівництвом ви­датних учених, спеціалістів промислових підприємств, діячів культури.

Вибір способів педагогічної роботи з обдарованими дітьми зале­жить від їхнього життєвого досвіду, особистих якостей і мотивів діяльності. Проте є одна небезпека: багато обдарованих дітей у ран­ньому віці повністю поринають у світ своїх захоплень, у своє «надзав­дання» і не хочуть знати нічого іншого. У такому разі треба негайно створити умови, за яких вони на власному досвіді переконались би у важливості широкого кругозору. Для цього треба проводити з ними спеціальні інтелектуальні ігри, які вимагають додаткових знань із суміжних наук. Ще краще, коли спонукання до нових знань супровод­жуватиметься маленькими «відкриттями» їхніх особистих пізнавальних здібностей.

У міру розвитку інтелектуальних можливостей обдарованих дітей


слід залучати їх до критичного аналізу наукових відкриттів, мораль­них наслідків цих відкриттів для людства, навчати ставити власні
досліди, висувати гіпотези.

Однак психолого-педагогічний і методичний інструментарій ви­ховання талановитої особистості досі не розроблений наукою, хоч оче­видно, що починати треба з поглибленого пізнання психологічних особливостей обдарованих дітей.





МЕТОДИ ТА ФОРМИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ В ГУРТКАХ, СТУДІЯХ ТА ДИТЯЧИХ ОБ’ЄДНАННЯХ ЗА ІНТЕРЕСАМИ

Одним з пріоритетних напрямків виховної роботи є сприяння творчому розвитку особистості. Він спрямований на розвиток власних спостережень, пізнавальних інтересів у певній галузі знань до технічної творчості, моделювання, винахідництва, сприяння інтелектуальному, емоційному та естетичному розвитку, школярів, уміння бачити пізнавальні проблеми у сфері науково-технічної, художньої, декоративно-прикладної творчості, еколого-натуралістичній, туристсько-краєзнавчій, фізкультурно-спортивній діяльності.

Важливим завданням якісної освіти є виявлення обдарованих, творчих, здібних дітей на початку їх становлення. Тих дітей, які відчувають радість відгадування таємниць, виявляють свій хист. Але ж провести кордон між обдарованими та необдарованими ми не маємо права.

Бо кожна дитина - це той хиткий наросток життя, який всмоктує в себе все нове, цікаве, багатогранне. І з того радіє. І не тільки радіє, а й свою радість дарує іншим. Тож кожне заняття гуртка - це щастя, насолода, на ньому вихованець розкриває себе в загадковому світі.

Василь Олександрович Сухомлинський описав багато шляхів розвитку мотиваційної сфери художньо-творчої обдарованості дітей, а основним з них був - розкрити здібності дитини, учити любити працю та стати творцем у ній, творцем краси і справедливості.

Отож на заняттях слід мати на меті: учити жити, пізнавати і творити.

Багато поетів і митців мріяли й мріють про вміння бачити й передавати природу так, як це може дитина - життєво, пристрасно, з такими деталями, інтонацією, які притаманні чистим почуттям, гострому й образному баченню.

Формування духовного обличчя дитини, її культури залежить від того, як ми зуміємо розвинути в ній уміння знаходити красу в тому, що її щоденно оточує. Дітям властива виняткова безпосередність. І ми маємо нагоду навчити їх бачити прекрасне в оточуючому та насолоджуватися ним.

Відомий вислів з японської поезії, який варто наслідувати, звучить так: «Вчіть дитину вдивлятися у звичне - і вона побачить несподіване. Вчіть дитину вдивлятися в негарне - і вона побачить гарне...».

Краса та любов - натхненні чарівниці - так потрібні нашим дітям! Вони здатні пробудити в дитині творця!

Дитячі роки - найсприятливіший період для творчості. Коли малюк іде до школи, він уже здобув певний світогляд, запас конкретних знань. Його мислення ще залишається образним, різнобарвним. А образне мислення - обов'язковий етап для переходу до мислення поняттєвого. Треба оволодіти складними процесами сприймання, уяви як основи творчої діяльності.

Розвиваючи інтелектуальні почуття, тобто почуття, викликані розумовою діяльністю, наприклад, допитливість, ми формуємо в дитини здібність дивуватися та шукати причини поміченої нею схожості та різниці об'єктів. Таким чином, ми розширюємо творчі можливості.

Розвитку творчої особистості сприяють продуктивні види діяльності. Так, наприклад, досить результативною є робота зі складання віршів. На одному занятті діти створюють перші вірші, на іншому ілюструють їх, а ще на одному оформлюють окремою книжечкою. Літературні спроби гуртківців у написанні віршів - це один з найефективніших засобів розвитку інтелектуальної та емоційної сфери, внутрішнього світу кожної дитини.

Оскільки в учнів молодших та середніх класів спостерігаємо природне тяжіння до ігор, фантазії, на даному етапі основним стає метод емоційної драма­тургії, який дозволяє створити атмосферу захоплення, зацікавлення. Навіть боязливі, несміливі діти, як правило, починають діяти більш розкуто, демон­струючи нерозкриті раніше потенційні можливості.

Гра - природний для дитини вид діяльності. Вияв творчості в грі дозволяє вихованцю глибше зрозуміти навколишній світ. Гра охоплює всі грані особистості гуртківця: вона потребує активної роботи думки й трудових умінь, багата емоціями та щирими почуттями. Для дітей гра - це саме життя: відкриття світу, в якому вони вчаться жити, пізнання добра і зла, самого себе.

Свого часу Василь Олександрович Сухомлинський нагадував, що «гра - животворне джерело дитячого мислення».

Одним з перших дотиків до творчості вбачаю в спілкуванні дітей з природою, де все існує, змінюється за певними законами, і неприпустимо перебудовувати її за власним задумом. Тільки природа, оточуючий світ більшою мірою розвиває уяву та фантазію, яка дає поштовх до творчості дітей.

У кожну пору року корисно відвідувати ліс, парк де діти допитливо спостерігають за всім оточуючим. А свої враження від побаченого і почутого переносять на чисті аркуші паперу за допо­могою фарб. Зібраний природний матеріал під час екскурсії за допомогою дитячої фантазії з легкістю перетворюється на чудернацьких лісових мешканців у їх композиціях і аплікаціях.

Навколишній світ вражає уяву дітей і кличе до творчості, яка реалізується у різних видах діяльності.

Обдарованість дуже важливо виявити у дитячому віці і спеціально створеними умовами надати імпульс для подальшого розвитку.


МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ РОБОТИ

З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Система роботи з обдарованими дітьми формується постійно. На першому етапі — процесі становлення — педагогічний колектив повинен враховувати усі аспекти навчально-виховного процесу, тим самим не позбавити учнів можливості вияву особистих здібностей. Слід послідовно і системно підходити до вирішення цього питання. Крім діагностики психолога здійснювати соціологічні опитування, в яких учні визначають свої вподобання й бажання відвідувати секції, гуртки, студії, які діють у позашкільних закладах.

Тепер поставимо закономірне запитання: як учні дізнаються про їх діяльність? Тут справа за рекламою. Взагалі, інформаційне забезпечення є необхідною умовою формування середовища для розвитку обдарованості. Реклама допомагає учням з'ясувати чого навчають у гуртках, які його досягнення та успіхи.

Сформувалися такі напрями роботи з обдарованими дітьми:



  • суспільно-філологічний;

  • спортивно-туристичний;

  • іктелектуально-розважальний;

  • художньо-естетичний;

  • природничо-математичний.

Вони можуть функціонувати через систему гуртків, секцій, студій, клубів за інтересами.

Серед них найефективніші:



  • спортивно-туристичний та туристсько-екологічний;

  • естетичний (зразковий художній ансамбль пісні і танцю);

  • інтелектуально-розважальний;

  • суспільно-філологічний (літературна студія);

  • дискусійний клуб „Старшокласник";

  • клуб любителів англійської;

• природничо-математичний;

• секція комп'ютерної графіки.

Поруч із такими формами роботи діють філії МАНу, завдання яких - допомогти дітям реалізувати свої творчі задуми та навчати працювати над науково-пошуковими роботами.

Не слід захоплюватися тільки досягненнями, пов'язаними з навчанням. Це дуже важливо, але обмежено. Тому визначення рейтингу закладу нового типу має формуватися на досягненнях у конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт, організованих громадськими організаціями та іншими міністерствами.

Крім предметних олімпіад, захисту науково-дослідних робіт по лінії МАН слід використовувати інші форми, які допоможуть учням перевірити і свої знання, і можливості. Так, наполегливо слід пропагувати „LG-Еврику", де діти, перебуваючи в нестандартних ситуаціях, перевіряють себе, можна працювати з асоціацією „Нова доба", яка незалежно від Міністерства освіти проводить конкурси. Діти, беручи в них участь, можуть виграти телевізор, магнітофон, фотоапарат, поїздку за кордон.

Підсумовуючи, слід зазначити, що по-перше, заклади нового типу повинні об'єднатися в асоціацію, з метою обміну як ідеями, методичними новинками, так і вихованцями та педагогами. Бажано, щоб семінари були не випадковими, а планово-масовими, щоб реалізовували регіональні проекти КВК, діяльність інтелектуальних клубів, регіонально-відбіркових олімпіад з основ наук, підготовку та видання спільними зусиллями методичних посібників, розробок новітніх навчально-виховних технологій, спільних літературно-мистецьких проектів. Це сприятиме розширенню розвивального середовища, дасть змогу активізувати учнівське середовище і спонукатиме його до активнішого спілкування між собою.

По-друге, проблеми, які існують, притаманні й іншим закладам нового типу, їх можна вирішувати тільки спільними зусиллями.

Однією з найгостріших проблем є залучення якомога більшої кількості вихованців до заходів, спрямованих на формування й розвиток їхніх здібностей. Проаналізувавши матеріал, можна зробити висновок, що такими заходами охоплено близько 35—40 % дітей. А це мало для закладу нового типу


ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

  1. Гуманізм.

  2. Демократизм.

  3. Природовідповідність.

  4. Системність.

  5. Принципи розвивального навчання.

  6. Єдність інтелектуального, морального, фізичного та естетичного розвитку.

  7. Культуровідповідність.


ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

  1. Пошук і цілеспрямований вияв обдарованих дітей.

  2. Створення максимально сприятливих умов для інтелектуального, духовного, морально-етичного, фізичного розвитку особистості.

  3. Розробка і впровадження нового змісту освіти, прогресивних технологій навчання.

  4. Виховання національно-свідомого громадянина України.

  5. Здійснення просвітницької та видавничої діяльності.




УМОВИ НЕОБХІДНІ ДЛЯ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ

Методична робота з виявлення обдарованості дітей та її розвитку визначається декількома чинниками. Чи не найважливіший серед них - особистісний. Творчий педагог, який сам прагне до досягнення високих результатів, є тим прикладом, що допомагає вихованцеві цілком свідомо, з урахуванням своїх здібностей здійснити розвиток талантів. Вміння педагога методично правильно організувати цей процес згодом дасть дітям змогу досягти високих результатів.

З іншого боку, формальне ставлення педагога до своїх обов'язків, лише прояв професійної майстерності (і не більше) залишає дитину поза межами пізнання свого єства. Як не дивно, такі вчителі-професіонали виховують своїм прикладом та ставленням до справи таких самих професіоналів. У житті значна частина дітей навчена цими педагогами, обмежена рамками особистих стереотипів, сформованих дорослими. І часто молоді люди не можуть зіставити свої бажання із здібностями. В результаті в їхньому прагматизмі відчувається ностальгія за тим, що не було розкрито ні в школі, ні в подальшому дорослому житті. Тому людина втрачає час, зусилля для подолання перешкод у досягненні поставлених самим життям завдань.

Отже, вихованець є дзеркальним відображенням керівника. А це веде до того, що в нас так багато вчителів-професіоналів і набагато менше особистостей.

У цьому парадокс всієї системи освіти: в містечках учні отримують глибші, ґрунтовніші знання, якщо вони до цього прагнуть. Але часто їм складно адаптуватися в новому студентському середовищі. І приємно, що саме такий бар'єр наші діти подолали: їм легко вдається пристосуватися до нових умов. Вони стають лідерами, вміють спілкуватися й вирішувати життєві проблеми. У цьому особливість кожного освітнього закладу нового типу: соціалізувати вихованця, дати максимум варіантів розв'язання проблем.

Крім педагогів-особистостей здібних учнів формує ще й середовище. Оригінальність, неординарність дітей у провінціальному середовищі не розуміють. Вони мають високий рівень знань, наполегливі у навчанні, але їхню нестандартність, яка не вписується в рамки буденності, оточення намагається не визнавати. В результаті діти або стають „революціонерами," або перетворюються на „гвинтики", втрачаючи індивідуальність, прагнучи загубитись у „сірій масі".

Отже, соціальне середовище прагне загнати дитячу оригінальність в рамки своєї обмеженості... І навпаки, поставте дитину в розвивальне середовище, і кожен з керівників зуміє задовольнити її потребу в постійному зростанні, навіть переосмисленні своїх цінностей і, зрештою, оточення дасть поштовх до самореалізації, змусить її поважати себе.

Отже, вчитель-особистість та середовище - це два чи не найважливіші зовнішні чинники, які відіграють, провідну роль у виявленні та розвитку талантів і здібностей особистості.

Необхідною умовою для розвитку і виявлення здібностей вихованця є психологічний супровід. Визначення ступеня учнівських досягнень, порівняння творчих характеристик відносно віку і, головне, прогнозування подальшої діяльності — такі завдання стоять перед психологом. Через нерозуміння ролі психолога у навчальних закладах значна їх частина не виконує своїх професійних обов'язків і не має достатнього досвіду, бажання щось кардинально змінювати.

Кожен учень повинен працювати з психологом, який, у свою


чергу, вивчає динаміку мислення, процеси соціалізацій дитини в групі,
прогнозованість його поведінки та розвитку здібностей. Завдяки
методичній та науковій літературі психолог може апробувати сучасні
психодіагностичні методики, проводити їх адаптацію та корекцію відповідно особливостей школярів, знаходити оптимальні варіанти розв'язання проблем, пов'язаних із самореалізацією обдарованості учнів.

Крім володіння знаннями і вміннями використовувати методики психологи мають бути особистостями, яким можуть довіритися діти і вчителі, які можуть зняти стресову та дистресову ситуацію, розвязати конфлікт, утверджувати віру дітей і дорослих у свої сили.

Буває що навчальний заклад свідомо обмежує себе, що керівництво і педколектив вважають пріоритетним якийсь один напрям, одну вузьку спеціалізацію. Серед навчальних дисциплін на сучасному етапі перспективними здаються іноземна мова та інформатика. Інші ж дисципліни та напрями навчально-виховної діяльності вважають „допоміжними". Не дивно, що вчителі-предметники погоджуються з таким станом речей, адже дуже легко за увагою до таких пріоритетів загубитися, недопрацювати.

Існує така тенденція: де немає успіхів, високих досягнень, де завжди програємо — той напрям розвивати не будемо. Адже нам, дорослим, потрібен тільки успіх. Ми привчаємо до успіху дітей. А їхня психіка сприйнятлива до цього. Коли ж успіху немає, дитина опускає руки і просто не хоче боротися за високі досягнення.

Так, частина дітей, не вписуючись в уявлення дорослих про ефективність навчально-виховного процесу, стає просто непотрібною, тому що те, що їх цікавить, не культивується в навчальному закладі, інші ж, звикнувши лише перемагати, підсвідомо запрограмовані тільки на успіх. Тому болісно сприймають будь-які поразки, що призводить до зневіри.

Дітям потрібно набиратися досвіду соціалізації, де поразки змінюються успіхами, де головне не результат, а процес освоєння дитини в новому просторі. Тому здібній дитині якомога частіше потрібно змінювати ситуації, змушуючи не тільки буди здібним, а й знати, як розв'язувати проблеми.

Невміння дітей працювати в нових умовах, не маючи внутрішньої мотивації, відсутність успіху гальмують у навчальних закладає розвиток обдарованих дітей. Часто трапляється, що дитина є інструментом у руках вчителя, який, домагаючись високого результату від учня, задовольняє лише особисті амбіції.
МЕТОДИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ ЕФЕКТИВНІЙ РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ


  1. Повага до бажання дітей працювати самостійно.

  2. Індивідуальний підхід до особистості вихованця. Врахування психологічних особливостей.

  3. Створення розкріпаченої атмосфери, виключення будь-якого тиску на дитину.

  4. Схвалення результатів діяльності в одній галузі з метою спонукати бажання випробовувати себе в інших галузях діяльності.

  5. Підкреслення позитивного значення індивідуальних відмінностей.

  6. Надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють на відміну від інших, точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників.

  7. Здобуття максимальної користі з хобі, захоплень та індивідуальних нахилів.

  8. Заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності.

  9. Терпиме ставлення до можливого безладдя.

  10. Переконання дітей, що керівник є їхнім однодумцем, а не ворогом.

ОБДАРОВАНІ "ЗАЗНАЙКИ"

Відродження та успішний розвиток держави значною мірою залежить від активності та творчості кожного громадянина. Значення інтелекту як стратегічного ресурсу розвитку людства владно диктує потребу розвитку особистості дитини, що здійснюється, насамперед засобами освіти і культури.

XXI століття – ера неоінформації, яка відрізняється від по­передньої принципово новими способами пізнання і відповідно новою якістю знання та потребою формування високої культури особистості.

За рейтингом розвитку людського потенціалу Україна знаходиться на 74-му місці серед 162-ти кра­їн світу, які представили до ООН відповідні дані. Перед нами — 73 місце займає Перу; 72 — Вірме­нія; 71 — Оман; 57 — Болгарія; 49 — Тринідад і Тобаго; 35 — Сло­ваччина; 19 — Нова Зеландія. Як кажуть, є над чим замислитись і, поки не пізно, зробити відповідні висновки.

Обдаровані діти — потенціал будь-якої нації, будь-якої держави, тому одним із найважливіших ас­пектів політики розвинених країн є підтримка таких дітей та залучен­ня у свою країну інтелекту з інших країн світу. Наприклад, у 1996 році Великобританія виступила ініціа­тором створення Всесвітньої ради обдарованих і талановитих дітей. У 1988 році підписана перша євро­пейська Конвенція з проблем обда­рованості дитини.

Талановиті "диваки"

Обдарованість розглядають як високий рівень розвитку будь-яких здібностей людини. Обда­рованість може бути художньою, академічною, інтелектуальною, творчою, психомоторною. Обдаро­вані діти прагнуть до знань, люб­лять розумову працю, охоче спіл­куються з дорослими, оскільки вони розуміють їх краще, ніж ро­весники. Обдаровані діти емоційні та творчі, розуміють гумор, до­тепно жартують.


Ю. З. Гільбух у праці "Розумово обдарована дитина" дає чіткі визначення поняттям "здібність", "обдарованість" та "талант".

Здібності — особливості людини, які допомагають їй успішно оволодіти тим чи іншим видом ді­яльності, професією, удоскона­люватись, ефективно виконувати функціональні обов'язки в склад­них ситуаціях.

Обдарованість — наявність у людини сприятливих задатків і зді­бностей до будь-якого одного або декількох видів діяльності. Про лю­дину судять за характером розвитку її здібностей і оволодіння знання­ми, навичками, уміннями, беручи до уваги успіхи, рівень досягнень у професійній практиці. Пізнавальні потреби є основною умовою розви­тку обдарованості.

Талант – природна обдарова­ність і видатні здібності до певної діяльності (наукової, політичної, художньої). Своєчасне розпізнання таланту допомагає його становлен­ню.

У роботі з обдарованими дітьми, як зазначають психологи, виника­ють певні труднощі, оскільки серед них бувають так звані "зазнайки", "фанати", "ліниві", "психопати", "невротики", "диваки", "скромні". Отже, необхідним є спеціальний підхід до таких дітей. У цьому кон­тексті педагогу поза­шкільного закладу варто:

1) визначити особливості ди­тини;

2) з'ясувати особливості вза­ємин у її сім'ї (наявність конфліктів тощо);

3) налагодити зв'язок із батька­ми обдарованої дитини.

Російські дослідники Ігор Аки­мов та Віктор Клименко у праці "Про природу таланту" представили меморандум механізмів таланту. Ось деякі з положень меморандуму:

1. Механізм таланту є в кожному.

2. Механізм таланту не старіє.

3. Механізм таланту є універсаль­ним.

4. Механізм таланту включається мимовільно.

5. Талант не шукає завдань, вони його самі знаходять.

6. Механізм таланту завжди розв'язує завдання оригінально.

7. Механізм мудрості — це меха­нізм природи.

8. Творець виконує місію: повер­тає природі сенс.

9. Творець працює з продуктом природи, вкладаючи в нього душу.

Як співпрацювати з обдарова­ною дитиною?

По-перше, не ігнорувати уні­кальність її даних, але й не захоплю­ватися нею занадто. Вчити не лише вигравати, а й гідно програвати і не сприймати невдачу як трагедію.

По-друге, якомога більше уваги приділяти фізичній активності обда­рованої дитини. Не опікати занадто талановиту дитину і не створювати для неї "мімозні" умови.

І основне: у жодному разі не нама­гатися зробити її "такою, як усі".





ЯКОСТІ, ЯКИМИ МАЄ ВОЛОДІТИ ПЕДАГОГ

ДЛЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНОЮ МОЛОДДЮ

Керівник гуртка повинен:

1.Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратись в особливостях психіки обдарованих вихованців, розуміти їх потреби та інтереси.

3.Мати досвід роботи в закладах для дітей молодшого та дошкільного віку (у тому числі зі своїми дітьми).

4. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

5. Мати широке коло інтересів і вмінь.

6. Мати крім педагогічної, ще й іншу освіту.

7. Бути готовим до виконання найрізноманітніших обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих дітей.

8. Мати жвавий і активний характер.

9. Володіти почуттям гумору (але без нахилу на висміювання).

10. Бути самокритичним, готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення.

11. Мати творчий, нетрадиційний особистий світогляд.

12. Мати добре здоров’я і життєздатність.

13. Мати спеціальну після вузівську підготовку до роботи з обдарованими дітьми і бути готовим до подальшого придбання спеціальних знань.

14. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.

15. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

16. Уміти переконувати.

17. Мати схильність до самоаналізу.



ПРОБЛЕМИ, ЯКІ МОЖУТЬ ВИНИКНУТИ

В ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ
Які проблеми можуть виникнути в обдарованої дитини і як її виховувати, яких правил слід дотримуватися, щоб її таланти і здібності могли відтворитися повністю у її діяльності, а життя взагалі стало успішним.

Знов таки хочу наголосити про різність підходів батьків щодо проблеми обдарованості їхніх дітей. Одні, почувши, що дитина має неабиякі здібності чи обдарована, важко зітхають "Краще б вона була такою, як усі...", сприймаючи цей факт як тягар, який неодмінно ускладнить життя як дитини, так і насамперед батьків, бо, безумовно, обдарована дитина потребує ретельної уваги і додаткового клопоту. Або через розповсюджений стереотип, що така дитина неодмінно стане вигнанцем серед однолітків. Інші, навпаки, будь-що намагатимуться втілити якісь свої нездійсненні мрії чи задовольнити власні амбіції, жорстоко експлуатуючи дитяче обдарування. Коли дитина має значні успіхи у спорті, то вона неодмінно має стати чемпіоном, у музиці-батьки чекають від неї світової слави. Як часто приходиться стикатися з таким прагненням батьків. Так чи інакше, але ставлення батьків до дитячої обдарованості повинно знаходитися посередині між ігноруванням та експлуатацією і викликати готовність вирішувати проблеми і допомагати дитині, а не клопотатися, хвилюватися, жаліючи насамперед себе.

Перш за все обдарована дитина надзвичайно чутлива і завдяки цьому, вразлива. Так як вона дуже швидко всмоктує все, що відбувається навколо, так само вона сприймає все, що відбувається навколо неї чи стосовно неї. Будь-яке найменше охолодження стосунків з однолітками, недостатня увага з боку вчителів чи батьків сприймається як звинувачення у чомусь або, навіть, як відторгнення. Будь-який незначний подразник з боку інших може сприйматися надзвичайно бурхливо, зі сльозами, бажанням усамітнитися, де б ніхто не заважав переживати почуття власної провини. Такі діти надзвичайно гостро переживають і прояви соціальної несправедливості в суспільстві. У таких випадках не слід промовляти "Нічого не вдієш", "Такий складний час" та інше... Краще допомогти прийняти участь у громадському житті, щоб не знищити бажання щось робити у майбутньому взагалі.

Також ці діти можуть дуже гостро реагувати на інших, хто не поділяє чи не розуміє їхніх прагнень і домагань, чи на тих, чий темп роботи значно відрізняється від темпу обдарованої дитини. Обдаровану дитину необхідно навчити сприймати людей такими, якими вони є, і найкраще це робити за принципом "Інший – не значить поганий". Для цього обов'язково відзначайте значимість кожної людської особистості і підкреслюйте позитивні риси досягнення інших. Іноді обдаровані діти, що виростають у сім'ях із певним "ореолом" своєї виключності, коли коло їхнього спілкування у дорослому житті значно ширшає і виявляється, що існують й інші, не менш здібні, розвинені і талановиті люди, і просто "ламаються". У них буквально опускаються руки і, виявляється, вони зовсім неспроможні до конкуренції. Намагайтеся виховати терпляче і разом з тим стійке ставлення до стресів, що виникають від оточуючих, щоб вона у майбутньому не втратила прагнення до перемог і вирішення проблем через те, що може потрапити до несприятливого оточення, де пануватимуть заздрість, нерозуміння чи байдужість.

Прагнення обдарованої дитини до досконалості також повинно мати свою межу. Воно не має бути виснажливим, і цілі, які ставляться, повинні бути досяжними обов'язково. Обдаровані діти дуже критично ставляться до власних досягнень, вони часто лишаються незадоволеними власними здобутками і на цьому підґрунті можуть з'явитися відчуття власної неадекватності чи низька самооцінка. Здатність захоплюватися улюбленою справою "до кінця", зосередженість і наполегливість у досягненні поставленої мети також мають бути дозованими, інакше, а ми, дорослі це знаємо, мета може перетворитися на недосяжну досконалість.
ПОРАДИ ВІД ПСИХОЛОГА Д. ГАУЕНА
Я зараз хочу навести низку порад психолога Д. Гауена, дотримання яких є обов'язковим для батьків, що турбуються про розумове здоров'я і щастя своїх дітей.

1. Підтримуйте прагнення і здібності дитини до творчості і проявляйте розуміння до перших невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини. Не слід промовляти фрази на зразок "Це непогано, але можна і вдосконалити, якщо...". Як би не старалася в цьому випадку дитина, результат все одно буде недостатньо високим, зараз їй потрібні підтримка і схвалення.

2. Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, будьте відкритими до спілкування, якщо ваша дитина раптом буде налякана власними відкриттями.

3. Обов'язково показуйте дитині, що ви їй довіряєте: залишайте наодинці і, якщо вона того бажає, дозволяйте займатися власними справами, які вона обирає. Надлишок опіки і постійне втручання зашкоджують розвитку творчості.

4. Будьте терплячими до дивних ідей, нескінченних запитань, прагнень щось створити самостійно чи дізнатися. Поважайте допитливість вашої дитини, намагайтеся відповісти на будь-які запитання, якими б дивними чи невчасними вони вам не здавалися. Уникайте відмовок на кшталт "Тобі ще рано це знати" або "В школі тобі все розкажуть...".

5. Допомагайте дитині у задоволенні найголовніших людських потреб: почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих. Пам'ятайте, людина, енергія якої обмежена основними її потребами, менше здатна досягти висот самовираження.

6. Допомагайте дитині збудувати власну систему цінностей, не обов'язково засновану на власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд із іншими ідеями і людьми, що їх створюють. Саме за таких умов вона може розраховувати на те, що буде також оцінена іншими.

7. Допомагайте дитині долати розчарування та сумніви, особливо у випадках, коли її творчий пошук не розуміють ровесники. Нехай вона збереже свій творчий імпульс, знаходячи похвалу в собі самій, і менше переживає про своє визнання оточуючими. Воно, нехай і не скоро, але прийде. Приклади із життя видатних людей допоможуть такій дитині легше сприймати колізії життя.

8. Поясніть, що на багато її запитань не можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з її боку - терпіння. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальному напруженні.

9. Допомагайте цінити дитині в собі творчу особистість. Однак поведінка її не повинна виходити за рамки пристойного, гостра й дотепна критика на знайомого чи його роботу може виявитися і дотепною, але жорстокою, образливою.

10. Пам'ятайте, чим ширше ми відкриваємо двері для конструктивної творчості, тим щільніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, яка позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію в небажаний напрямок.
Будьте поруч із вашою дитиною не лише фізично, а насамперед духовно. Щоб вона відчувала і схвалення, і підтримку, і ваше бажання їй допомогти розібратися і втілити те, чого вона прагне. Але не забувайте, що кожна дитина - це окрема особистість зі своїм унікальним набором сильних і слабких, сторін, талантів і здібностей, яка зовсім не повинна виправдовувати ваші очікування. Дійсно, кожна дитина має певні здібності, таланти чи обдарованість, і тільки від дорослих залежить, зможе вона розкрити і застосувати їх у житті чи залишиться невиразною, невисловленою і самою для себе невідомою.
ПРОБЛЕМИ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ:

- Неприязнь до школи часто з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини.

- Обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок дитина опиняється в ізоляції.

- Заглиблення у філософські проблеми: для обдарованих дітей є характерним замислюватися над таким явищем, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування – на багато частіше, ніж для інших дітей.

- Невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню з дітьми старшого віку, через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком.

- Прагнення до досконалості – для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються доки не досягнуть бажаного.

- Почуття незадоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку.

- Нереальні завдання, які вони часто ставлять перед собою, не маючи змоги виконати їх.

- Надмірні чутливість, вразливість.

- Потреба в уважному ставленні дорослих.

- Нетерплячість, зневага у ставленні до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку.

Керуючись всіма вище сказаними критеріями і вимогами слід додати, що примусово обдаровану дитину не можна залучати до роботи в якихось об’єднаннях чи секціях. Обдарована дитина повинна сама визначити чим конкретно їй займатися. Бо якщо дитина вибере сама, то їй буде цікаво займатися тією чи іншою справою. Вона буде відкривати для себе щось нове і їй це буде подобатися.



СЕМІНАР-ПРАКТИКУМ


Каталог: 2016
2016 -> № уроку Тема уроку Сторінка підручника (зошита) Дата Примітка Розділ
2016 -> Додаток до рішення Одеської міської ради від № міська цільова програма
2016 -> Додаток до рішення Одеської міської ради від № Підсумковий звіт про виконання міської цільової Програми розвитку молодіжного
2016 -> Тягар духовного лідерства” ( сценарій виховного заходу до 200-ліття від Дня народження Т. Г. Шевченка )
2016 -> Д. Ушинського День пам’яті Тараса Григоровича Шевченка Критична література
2016 -> День Соборності України Список літератури
2016 -> Звіт про результати виконання Загальнодержавної соціальної цільової програми протидії віл-інфекції/сніду на 2014-2018 роки за 2014 рік


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка