Повідомлення особисто керівнику чи уповноваженій особі під розписку. Про проведення позапланової перевірки ліцензіат заздалегідь не попереджається. За виконання перевірки у встановлені строки відповідає голова комісії



Скачати 47.91 Kb.
Сторінка1/12
Дата конвертації04.02.2021
Розмір47.91 Kb.
ТипПовідомлення
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

2.4. Орган контролю не пізніше ніж за десять днів до початку
проведення перевірки повідомляє ліцензіата про проведення планової
перевірки рекомендованим листом, телефонограмою або шляхом
вручення повідомлення особисто керівнику чи уповноваженій особі
під розписку.

Про проведення позапланової перевірки ліцензіат заздалегідь


не попереджається.

3.4. За виконання перевірки у встановлені строки відповідає


голова комісії.

Ануляція 6 пункт 2 питання

Види радіонуклідних методів дослідження.



Радіонуклідні методи дослідженнуя поділяють на візуалізуючі (одержання сцинтиграм, томограм) і невізуалізуючі (методи вимірювання кількості радіонукліда в біологічних середовишах oрганізму або зразках тканин). Радіонуклідні методи дослідження поділяють також на динамічні та статичні. Статичні дослідження застосовують для оцінювання просторового розподілу РФП в організмі хворого чи в будь-якому органі. Розраховують накопичення РФП в тканинах, порівнюють накопичення в

pізних ділянках органів, оцінюють рівномірність накопичення РФП всередині органа. Статичні дослідження проводять шляхом запису однієї площинної

сцинтиграми над певною ділянкою тіла. Під час статичної сцинтиграфії (ССГ)

отримують невелику кількість зображень органа для вивчення його топографії,

морфології та виявлення ділянок із підвищеним чи зниженим накопиченням

радіонукліда (вогнища-зони гіпер- чи гіпофіксаціiї). Види ССГ: негативна,

позитивна. Під час негативної ССГ виявляють ділянки патологічно зміненої

тканини, яка втрачає здатність поглинати РФП із крові (наприклад, раковий

вузол у печінці-вогнище гіпофіксації РФП). Під час позитивної ССГ виявляють вогнища гіперфіксації РФП (наприклад, у разі введення туморотропного препарату пухлина виявлятиметься на сцинтиграмах як вогнище з високою радіоактивністю завдяки поглинанню РФП клітинами з високим ступенем мітотичної та метаболічної активності).

Динамічна сцинтиграфія – отримання серії зображень розподілень РПФ

(площинних сцинтиграм) протягом певного проміжку часу після внутрішньовенної ін'єкції РФП. Динамічна сцинтиграфія оцінює динаміку розподілу (накопичення і виведення) РФП в тканині (органі). Досліджують процеси з швидким перебігом. Застосовують для вивчення функції нирок, печінки і жовчних шляхів, щитоподібної залози.

Переваги радіонуклідної діагностики:



  • надає функціональну інформацію про досліджуваний орган (тканину).

Недоліки радіонуклідної діагностики:

  • Погана анатомічна візуалізація

  • Тривалий час дослідження.

Емicійна комп'ютерна томографія. Вдосконалення обладнання для радіонуклідних досліджень і розробка нового програмного забезпечення сприяли

створенню апаратів з функцією томографії. Застосовують дві основні томографічні методики:

1-ша — однофотонна емісійна КT (ОФЕКТ, SPЕСТ);

2-га — позитронна емісійна томографія (ПЕТ, РЕТ).

Теоретичні основи реконструкції тривимірних зображень за сукупні^ двовимірних проекцій розробив у 1917 р. австрійський математик J. Rad0n Стимулом для розвитку ПЕТ стало впровадження в медичну практику в 1972 р рентгенівської КТ.

Під час проведення ПЕТ використовують коротко- і ультракороткоживучі

радіонукліди, які неможливо транспортувати на великі відстані. Беспосеред- ньо в медичному закладі необхідно встановлювати циклотрон та обладнува­ти радіохімічну лінію для отримання й виділення необхідних для Досліджень радіонуклідів, які випромінюють позитрон, та синтезу на їхній основі Рфп

Однофотонна емісійна комп’ютерна томоргафія. ОФЕКТ грунтується на обертанні навколо тіла пацієнта детектора у-камери, яка фіксує радіоактив­ність за різних кутів сканування, за допомогою комп’ютера реконструюється секційне зображення.

ОФЕКТ використовують для отримання анатомо-функціональної інфор­мації з досліджувальної ділянки тіла. Метод виявляє навіть незначні зміни, дає змогу діагностувати патологічні зміни на ранніх стадіях захворювання. Мето­дику ОФЕКТ застосовують у кардіології, неврології, онкології.



Позитронна емісійна томографія - метод радіонуклідної діагностики, що грунтується на застосуванні РФП, мічених нуклідами, - позитронними ви­промінювачами.

ПЕТ — метод пошарового радіонуклідного дослідження. Використовують ультракороткоживучі радіонукліди, які випромінюють позитрони, період на­піврозпаду яких становить кілька хвилин, наприклад,1 'С (20,4 хв), |50 (2,03 хв), l3N (10 хв), l8F (110 хв). Ці елементи беруть участь у біохімічних процесах орга­нізму, що дає можливість вивчати метаболічні процеси, здійснювати кількісне оцінювання концентрації радіонуклідів на різних стадіях захворювання. Вико­ристання їх дає змогу мінімізувати час дослідження і радіаційне навантаження на хворого. Останнє пов’язане з майже повним розпадом радіонуклідів підчас дослідження. В онкології найчастіше використовують 18Е-фтордеоксиглюкозу (і8р-ФДГ). Цей РФП можна синтезувати в центрі з медичним циклотроном, а потім транспортувати до близько розташованих клінік, які оснащені пози- тронно-емісійними томографами, але в яких немає циклотронів. Це так звана сателітна схема роботи ПЕТ-центрів.

Метод ПЕТ грунтується на використанні властивості нестійких ядер уль- тракороткоживучих радіонуклідів, у яких кількість протонів перевищує кіль­кість нейтронів. Під час переходу ядра в нестійкий стан воно випромінює позитрон, вільний біг якого закінчується зіткненням з найближчим електро­ном. Ця реакція називається анігіляцією і призводить до виникнення двох гама-квантів по 511 кеВ, які поширюються в діаметрально протилежних на­прямках. Для виявлення анігіляційних квантів застосовують спеціальну сис­тему детекторів. Якщо два діаметрально протилежні детектори зареєструють сигнал одночасно, можна стверджувати, що точка анігіляції міститься на лі­нії, яка з’єднує детектори. Для визначення координат джерела, яке випро­мінює позитрон, коліматори не потрібні. Ця властивість ПЕТ називається «електронна колімація». Завдяки їй чутливість ПЕТ вища, аніж ОФЕКТ,що дає змогу домогтися більшої статистичної вірогідності під час реконструкції

За допомогою ПЕТ вивчають метаболізм глюкози, жирів, білків, кінетику перенесення Речов^н КР13Ь хітинні мембрани, динаміку концентрації іонів водню У клітинах, фармакокінетику і фармакодинаміку лікарських препара­тів, визначають структурно-морфологічний стан органів і систем, виявляють фізіологічні порушення та ранні патологічні зміни. Кількісне оцінювання кон- цЄдтраин радіонуклідів під час ПЕТ дає змогу вивчати метаболічні процеси на різних стадіях захворювань, у тому числі психічних. За допомогою ПЕТ ви­являють функціональні порушення, які зазвичай передують морфологічним змінам, шо сприяє ранній діагностиці захворювань.

Протипоказання до використання ПЕТ: вагітність, період лактації, цукро­вий діабет (рівень глюкози в крові понад 6,5 ммоль/л (у разі використання і8р»фДГ)). Найбільше значення ПЕТ має в онкології (75 % усіх досліджень), кардіології, неврології, нейрохірургії.



Радіоімунні (in vitro) методи діагностики. Радіоімунний метод — це радіо­нуклідний аналіз in vitro, який грунтується на використанні імунних реакцій антиген—антитіло. Принцип радіоімунного методу полягає в конкуренції ре­човин за поєднання зі специфічною приймальною системою. У конкуренції беруть участь речовина, яку необхідно виявити, і аналогічна їй речовина, мі­чена радіонуклідом. У разі використання антитіла як міченої субстанції аналіз носить назву імунорадіометричного, а якщо за зв’язувальну систему викорис­товують тканинні рецептори — це радіорецепторний аналіз.

Для досліджень in vitro випускають стандартні набори реагентів, кожен з яких призначений для виявлення концентрації певної речовини. Як мітки найчастіше використовують 125І або 3Н.

Під час виконання методики in vitro потрібно використовувати розчин, у якому міченого антигену завжди більше, аніж антитіл. Таким чином, відбува­ється боротьба міченого і неміченого антигенів за володіння зв’язком з анти­тілом. Антитіла повинні бути максимально специфічними, тобто реагувати ви­ключно з досліджуваним антигеном. За тих самих умов і тими самими наборами одночасно з визначенням концентрації певної речовини виконують досліджен­ня стандартної сироватки із заздалегідь установленою концентрацією антигену, який визначають. Концентрацію речовини у пробі встановлюють шляхом по­рівняння радіоактивності проби у пацієнта з калібрувальною кривою.

ЗА УЛЬТРАЗВУКОВІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Ультразвукове дослідження (УЗД) — неінвазивний метод діагностичної ві- 3Уалізації, що грунтується на реєстрації та комп’ютерному аналізі ультразвуко- Вих ХВИЛЬ, відбитих від біологічних структур.

Уперше в медицині ультразвук розпочали застосовувати як методику ліку- Вання наприкінці 20-х - на початку 30-х років. Починаючи з 50-х років ми­нулого століття дослідження стали можливими із застосуванням ультразвуку Діагностики захворювань. В основі проведення їх використовували принципи гідролокації (А-режим ультразвукових хвиль ) та радіолокації ( В-режим) .

Під час УЗД для отримання поперечних зображень будь-якої частини тіла застосовують ультразвук високої частоти. Метод полягає у можливості 01ри. мання фокусованого променя ультразвукових коливань з частотою 1-25 МГц. уведення його в досліджувану речовину через акустичне вікно і реєстрації частини ультразвукових хвиль, відбитих від меж поділу між середовищами з різними фізичними (акустичними) властивостями. Апарат для УЗД являє собою складний портативний пристрій. Пристрій для генерації ультразву­кових коливань і детекції відбитих ехосигналів носить назву ультразвукового датчика (трансд’юсер). Основним компонентом ультразвукового датчика є п’єзоелектричний кристал. Збудження цього кристалу електричним сигна­лом сприяє утворенню ультразвукових хвиль високої частоти. Це так званий зворотний п’єзоелектричний ефект. Ультразвук відбивається від тканин тіла і

вловлюється кристалом. Ультразвукові хвилі діють на п’єзоелектричний крис­тал датчика і генерують електричний сигнал - прямий п’єзоелектричний ефект (мал. 3.5). Отже, ультразвуковий перетворювач виконує такі функції: 1) пере­творює електричні сигнали на ультразвукові коливання: 2) приймає відбиті ехосигнали і перетворює їх на електричні; 3) формує пучок ультразвукових коливань необхідної форми; 4) забезпечує переміщення пучка ультразвукових хвиль у досліджуваній ділянці .

Комп’ютер аналізує отримані сигнали і вибудовує зрізи тіла , які виводяться на екран монітора в реальному часі. Зображення залежить від відображаючих і поглинальних властивостей тканини і вибудовується ні екрані монітора у градаціях сірого . Для отримання зображення використовують ультразвукові датчики , призначені для повільного або швидкого сканування. Датчики для повільного сканування зазвичай є одноелементними , для швидкого - механічними або електронними. Механічні датчики містять два-три, рідше - один елемент. Датчики для електронного сканування є багатоелементними, викона­ні у вигляді лінійок різних довжини і форми. Залежно від форми зображення розрізняють секторні, лінійні та конвексні датчики (мал. 3.6). За принципом дії всі ультразвукові датчики поділяють на дві групи: ехоімпульсні і допплє- рівські. Ехоімпульсні датчики слугують для визначення і вимірювання анато­мічних структур, допплєрівські — для вивчення кінематики швидких процесів _ кровотоку в судинах, скорочення серця.

Частота ультразвукових хвиль залежить від ділянки дослідження: для гли­боко розташованих структур застосовують більш низькі частоти, для поверх­невих - більш високі.

Ослаблення ультразвуку в середовищі визначається ультразвуковим опором - імпедансом, величина якого залежить від щільності середовища і швидкості поширення в ньому ультразвукових хвиль. На межі двох середовищ з різним імпедансом частина ультразвукових хвиль відбивається, а частина продовжує поширюватися в іншому середовищі. Що вища відмінність в імпедансі, то більше хвиль відбивається, тим коефіцієнт відображення вищий. Ступінь ві­дображення залежить також від кута падіння хвиль на межу між тканинами: у разі прямого кута падіння відображення найбільше. На межі м’язів і кісток від­бивається до 40 % хвиль, а на межі м’які тканини і газ — майже 100 %, оскільки газ не проводить ультразвукові хвилі.

Тканини організму мають різний ступінь відбивання ультразвуку. Здатність досліджуваного об’єкта відбивати ультразвукові хвилі називається ехогенніс- тю. Тканини з високою ехогенністю відбивають більше ультразвукових хвиль (гіперехогенність) порівнянно з тканинами низької ехогенності (гіпоехоген- ність). Загальні закономірності формування ехографічного сірошкального зображення проявляються зображеннями, властивими конкретному органу, анатомічній структурі, патологічному процесу. При цьому оцінюванню підля­гають їхня форма, розміри і положення, характер контурів (рівні/нерівні, чіткі/ нечіткі), внутрішня ехоструктура, зміщення. Для порожніх органів (жовчний і сечовий міхури) ураховують стан стінки (товщина, ехощільні, еластичність), наявність у порожнині патологічних включень, наприклад, каменів, ступінь фізіологічного скорочення. На зображенні гіперехогенні структури мають ви­гляд білих або світло-сірих (наприклад, жирова тканина). Порівняно з ними гіпоехогенні структури мають вигляд темно-сірих (наприклад, лімфома, фі­броаденома). Рідина майже не відбиває ультразвук (анехогенність). На ультразвуковому зображенні вона чорного кольору. У разі проходження ультразвуку крізь ділянки, що містять рідину, тканини, розташовані дистальніше від цих ділянок, отримують більше ультразвуку і мають вигляд більш яскравих. Цей ефект називається акустичним (дорсальним) підсиленням і спостерігається за порожніми структурами (наприклад, жовчний міхур, сечовий міхур, поодинокі кісти). За гіперехогенними ділянками дистальні тканини майже не отримують ультразвук і ці ділянки мають вигляд чорних. Цей ефект називається акустич­ною тінню. Його можна спостерігати за органами і ділянками, що містять газ (петлі кишки), каменями в жовчному та сечовому міхурах, нирках та кальци- натами будь-якої локалізації.

Кісти, заповнені серозною рідиною, мають вигляд округлих, однорідно анехогенних (чорних) зон, оточених ехопозитивним (сірого кольору) обідком капсули з рівними чіткими контурами. Специфічна ехографічна ознака кіст - ефект дорсального підсилення: задня стінка кісти і тканини, що містяться за нею, мають вигляд більш світлих, аніж на інших ділянках. Порожнинні утво­рення з патологічним вмістом (абсцеси, туберкульозні каверни) відрізняються від кіст нерівністю контурів і неоднорідністю ехонегативної внутрішньої ехо- структури. Запальному інфільтрату властиві неправильна округла форма, не­чіткі контури, рівномірно і помірно знижена ехогенність зони патологічного процесу. Ехографічна картина гематоми паренхіматозних органів залежить від часу, що минув від моменту травми. У перші кілька діб вона є гомогенно-ехо- негативною. Потім у ній з’являються ехопозитивні включення, що є відобра­женням кров’яних згустків, кількість яких збільшується. Через 7—8 діб розпо­чинається зворотний процес — лізис згустків крові. Вміст гематоми знову стає однорідно ехонегативним. Ехоструктура злоякісних пухлин є гетерогеною, із зонами всього спектра ехогенності: анехогенні (крововиливи), гіпоехогенні (некроз), ехопозитивні (пухлинна тканина), гіперехогенні (звапніння). Ехо­графічна картина каменів являє собою гіперехогенну (яскраво-білу) структуру з акустичною ехонегативною темною тінню за нею.

Для підсилення ехосигналу застосовують ультразвукові контрастні речови­ни. Основні вимоги до ехоконтрасту:



  • нетоксичність;

  • можливість внутрішньовенного введення;

  • відсутність руйнування під час проходження крізь легені, серце, капіляри;

  • стабільність під час рециркуляції;

Ехоконтрасти поділяють на:

  • рідинні: дія пов’язана зі зміною в’язкості і щільності крові. Переважно використовують як органо- і пухлиноспецифічні.

  • газовмісні: розроблені на основі мікропухирців повітря, стабілізовані різними речовинами. Використовують для дослідження серцево-судин­ної, травної, сечової, статевої систем, патологічних порожнин (нориці, абсцеси).

За місцем дії ехоконтраст поділяють на:

  • допплєрівеькі контрастні речовини для внутрішньосудинного дослі­дження. Призначені для оцінювання гемодинаміки магістрального та органного кровоточу , вивчення ангіоархітектоніки органів і патологічних утворень

  • тканинні контрастні речовини або органо- і пухлино специфічні. Вирізняються тропністю до певних тканин. Використовуються для підсилення різниці між нормальною і патологічно зміненою тканиною в паренхіматозних органах.

Методи реєстрації відбитих ехосигналів :





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка